ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 903/533/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021

у справі № 903/533/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

про забезпечення позову (до подання позовної заяви),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" 09.07.2021 звернулось до Господарського суду Волинської області з заявою про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", в якій просило вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", а саме: 1) нежитлове приміщення площею 2542,7 кв. м. за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул.

Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652836207101; 2) нежитлове приміщення площею 645,50 кв. м., за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101.

Заяву обґрунтовано тим, що у рішеннях Господарського суду Волинської області від
01.10.2018 у справі № 903/439/18 та від 10.01.2019 у справі № 903/294/18, які набрали законної сили, констатовано і встановлено, що відповідач вже вчиняв фіктивні правочини з продажу свого нерухомого майна по вул. Сагайдачній, 6, та Електроапаратній, 3, м. Луцьк з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення боргу на користь ТОВ "Освіта-плюс". Внаслідок такого продажу іншого ліквідного майна, на яке можна звернути стягнення, у відповідача не залишилось.

На стадії касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/1742/18, відповідач відкрив новий рахунок у банку АТ "РВС Банк" та розмістив на вказаному рахунку необхідні кошти для погашення заборгованості. Вказані об'єкти нерухомості до 18.05.2021 знаходились в обтяженні іпотекою, проте згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.12.2020, залишеним в силі постановою Волинського апеляційного суду від 18.05.2021 у справі № 161/7532/20, були звільнені від обтяження шляхом визнання договорів іпотеки недійсними. Отже, вказані об'єкти після сплати заборгованості по вказаних вище виконавчих провадженнях будуть вивільнені з під будь-яких арештів та обтяжень, що відкриє відповідачу шлях для повторення дій 2016 року - виведення ліквідного майна зі своєї власності з метою невиконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.07.2021 (суддя Гарбар І. О.) заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на: нежитлове приміщення площею 2 542,7 кв. м. за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул.

Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652836207101; нежитлове приміщення площею 645,50 кв. м., за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101.

Вживаючи заходи забезпечення позову місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 136, 137 ГПК України, дійшов висновку, що заявником до заяви про забезпечення позову подано докази на підтвердження можливості проведення дій, спрямованих на відчуження нежитлових приміщень, які є предметом у майбутньому спорі і виконання рішення може бути утруднене, якщо суд знайде підстави для задоволення позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 (колегія суддів у складі: Крейбух О. Г. - головуючий, Коломис В. В., Дужич С. П. ) ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.07.2021 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені ТОВ "Освіта Плюс" твердження у заяві про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого вчинення будь-яких дій із нерухомим майном, яке є предметом витребування. Доказів того, що відповідач чи інші особи здійснюють дії, чи намагаються здійснити дії, пов'язані із заходами, котрі просить застосувати заявник, суду не надано. Місцевий господарський суд не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову у даній справі і дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про наявність ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі не вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Освіта Плюс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив ст.ст. 74, 76, 136, 137 ГПК України в частині визнання необґрунтованою заяви про забезпечення позову та доданих доказів до такої заяви, і не врахували позицій Верховного Суду, викладених у постановах від
17.12.2020 у справі № 910/11857/20 та від 17.05.2021 у справі № 911/8/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 11.10.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.10.2021 від представника ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" надійшло клопотання, у якому представник просить надіслати йому на електронну пошту копію касаційної скарги, посилаючись на те, що ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" не отримувало станом на 06.10.2021 ні касаційної скарги, ні ухвали Верховного Суду про відкриття провадження. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки обов'язок з надіслання копії касаційної скарги учасникам справи покладений на особу, яка подає касаційну скаргу, а не на Суд, і такий обов'язок, передбачений ст. 291 ГПК України, був виконаний ТОВ "Освіта Плюс" під час подання касаційної скарги.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 136 ГПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 915/167/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20).

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційним господарським судом встановлено, що до заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Освіта Плюс" надано копію рішення суду від 04.08.2008 та від 14.12.2009 у справі № 6/51-75, копію постанов від 24.07.2012 від
18.09.2012 у справі № 6/51-75 та у справі № 6/71-75, копію рішення від
01.10.2018 у справі № 903/439/18, копію рішення від 10.01.2019 у справі № 903/294/18.

За висновком суду апеляційної інстанції, до заяви про забезпечення позову її заявником не надано доказів на підтвердження обставин того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення заяви до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю. Позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження наміру відповідача у теперішній час ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний господарський суд переглядав оскаржувану ухвалу станом на час її винесення, а тому ним правомірно оцінювалися докази на підтвердження доводів ТОВ "Освіта Плюс", наявні у матеріалах заяви саме на час постановлення місцевим господарським судом ухвали від 12.07.2021.

Посилання ТОВ "Освіта Плюс" на встановлені факти вчинення відповідачем у 2016 році фіктивних правочинів з продажу свого нерухомого майна (надбудов, які є предметом витребування) по вул. Сагайдачній, 6, та Електроапаратній, 3 у м.

Луцьку апеляційним господарським судом визнано такими, що дійсно могли б вважатись доказами, на підставі яких вживаються відповідні забезпечувальні заходи, проте повідомлені заявником обставини мали місце більше ніж 5 років тому, а отже не можуть слугувати безумовною підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання рішення суду у судовому спорі.

До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини ухилення відповідачем від виконання покладених зобов'язань, що виникли з наведених заявником відкритих виконавчих проваджень відносно ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету". Навпаки, за повідомленням заявника у заяві про забезпечення позову, боржник має намір здійснити погашення існуючої заборгованості. Так підстави достеменно стверджувати, що виконання відповідачем зобов'язань по виконавчих провадженнях призведе до вчинення відповідачем дій щодо виведення ним спірного майна із своєї власності, є нічим іншим, як припущення, що не підтверджене належними доказами у справі.

Апеляційний суд зауважив, що зазначені ТОВ "Освіта Плюс" твердження у заяві про забезпечення позову у даній справі ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого вчинення будь-яких дій з нерухомим майном, яке є предметом витребування. Доказів того, що відповідач чи інші особи здійснюють дії, чи намагаються здійснити дії, пов'язані з заходами, котрі просить застосувати заявник, суду не надано.

Посилання скаржника на те, що апеляційним господарським судом не враховано того, що в судовому засіданні під час апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду представником ТОВ "Освіта Плюс" зазначалось, що відповідач намагається вчинити повторний продаж майна з метою невиконання рішень судів, а саме було розміщено оголошення в газеті "Вісник" № 29 (1321), не приймаються Верховним Судом до уваги, оскільки відповідні докази були подані скаржником під час апеляційного перегляду, і станом на момент винесення Господарським судом Волинської області ухвали від 12.07.2021 таких доказів до заяви не було залучено.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, системний аналіз положень ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом (заявою про забезпечення позову) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про необґрунтованість заяви ТОВ "Освіта Плюс" про забезпечення позову та про відмову у її задоволенні.

Посилання скаржника на неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 911/8/21 та віл 17.12.2020 у справі № 910/11857/20 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Крім цього, у справі № 911/8/21 було накладено арешт на грошові кошти, в той час як у справі № 903/533/21 - на майно, а у справі № 910/11857/20 - зупинено стягнення на підставі вчинених приватним нотаріусом виконавчих написів.

Враховуючи викладене вище Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 903/533/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.