Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1247/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю помічника судді - Чайки Т.Г. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

позивача - Никеруй Т.М.,

відповідача - Кімлик І.В., Тимченко Т.А.,

третьої особи 1 - Остапишена В.М.

третьої особи 2 - Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 (Лавриненко Л.В., Жеков В.І., Лашин В.В.) у справі № 916/1247/17 Господарського суду Одеської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ" до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Одесагаз", 2) Фонду державного майна України про стягнення 38 147 882,58 грн

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за транспортування природного газу в квітні 2017 року в сумі 38 147 882,58 грн. В ході розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 710 507,37 грн та 3 % річних в сумі 84 627,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору на транспортування газу магістральними трубопроводами №1412000312 від 24.12.2014, укладеного між сторонами спору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 у справі №916/1247/17 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення обґрунтовано тим, що з 01.04.2017 почали діяти тарифи, встановлені постановою НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 "Про встановлення Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифів на транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком" та постановою НКРЕКП від 28.03.2017 № 371 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз". Внаслідок цієї обставини змінився порядок оплати послуг за транспортування та розподіл природнього газу. Після введення в дію цих тарифів у Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" відпав обов'язок сплачувати вартість транспортування природного газу позивачу, оскільки перелічені вище постанови містили положення про визначення тарифу на відповідні послуги з урахуванням приєднаної потужності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 скасовано. Позов задоволено.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що місцевий господарський суд під час розгляду справи не надав оцінки правовим наслідкам скасування постанов НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 та № 371 від 28.03.2017. Апеляційний господарський суд вказав, що скасувавши рядки 8 - 52 додатка до постанови "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз" № 348 від 28.03.2017 та постанову "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз" № 371 від 28.03.2017, НКРЕКП фактично визнала їх недійсними з моменту їх прийняття, тобто з 28.03.2017, а тому вказані постанови з моменту їх прийняття не створили жодних правових наслідків.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 залишити в силі.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Відповідач зазначив про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, на думку скаржника: 1) судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо чинності нормативних актів, що встановлюють тарифи на транспортування газу, не враховано положення Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" стосовно того, що рішення НКРЕКП викладаються у формі постанов та не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції; 2) апеляційним господарським судом не досліджено обставин, що мають істотне значення для прийняття об'єктивного та законного рішення, чим порушено норми статті 236 ГПК України, не надано правової оцінки наслідків для сторін дії постанов НКРЕКП № 348 та № 371 у період з 01.04.2017 по 28.04.2017; 3) судом не надано оцінки тому факту, що в складі тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 371, на підставі якого розраховувалась вартість послуг з розподілу газу за квітень, входить компенсація витрати відповідачем ПАТ "Одесагаз" на оплату оператору газотранспортної системи (ПАТ "Укртрансгаз") обсягу замовленої потужності в точках виходу з газотранспортної системи, що також підтверджує, що відповідач не повинен був платити і не міг заплатити позивачу за послуги з транспортування газу, так як він повинен був отримати цю плату від ПАТ "Одесагаз".

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти її задоволення та просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 залишити без змін з тих підстав, що: 1) апеляційним господарським судом вірно вказано на поняття "скасування нормативно-правового акта", що закріплено в пункті 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005; 2) судом апеляційної інстанції об'єктивно та в повному обсязі досліджено та надано правову оцінку постановам НКРЕКП № 348 та № 371 у період з 01.04.2018 по 28.04.2018.

Третьою особою-1 20.06.2018 до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 12.04.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Позивачу вручено 26.04.2018, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

Третя особа-2 не надала відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі №916/1247/17 у касаційному порядку.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права, визначалась розумність строку розгляду цієї справи та в засіданні суду 06.06.2018 оголошувалась перерва до 20.06.2018.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем (Газотранспортне підприємство) та Відповідачем (Замовник) 24.12.2014 укладено договір на транспортування газу магістральними трубопроводами №1412000312, за умовами якого Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2 договору).

Господарські суди встановили, що з 01.01.2017 розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснювались між сторонами за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 3159 від 29.12.2015 (у редакції постанови НКРЕКП № 2259 від 15.12.2016), які для території ліцензованої діяльності Третьої особи-1 складали 363,60 грн за 1000 м3 (без ПДВ).

Постановами НКРЕКП № 348 та № 371 від 28.03.2017, починаючи з 01.04.2017 передбачалася зміна тарифів на послуги транспортування природного газу та порядку здійснення оплати вартості цих послуг. Після набрання чинності цими постановами обчислення тарифу на послуги з транспортування природного газу мало здійснюватися на підставі приєднаної потужності, а оплату вартості цих послуг необхідно було вносити на відповідні рахунки Третьої особи-1.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 5.2 договору тарифи, встановлені постановою НКРЕКП № 3159 від 29.12.2015 (у редакції постанови НКРЕКП № 2259 від 15.12.2016) для сторін договору втратили чинність, а тарифи, встановлені постановами НКРЕКП № 348 та № 371 від 28.03.2017 стали обов'язковими з 01.04.2017.

Постановою НКРЕКП "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" №494 від 10.04.2017 скасовано деякі постанови НКРЕКП, в тому числі:

- рядки 8 - 52 додатка до постанови НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз" № 348 від 28.03.2017;

- постанову НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Одесагаз" № 371 від 28.03.2017.

Відповідно до пункту 2 постанови НКРЕКП "Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" № 494 від 10.04.2017 ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр". Офіційне оприлюднення цієї постанови в Урядовому кур'єрі відбулось 27.04.2017.

Таким чином, зазначена постанова набрала чинності з 28.04.2017.

Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Згідно з пунктом 5.7 договору у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством, зокрема, у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач у березні 2017 року здійснив попередню оплату за послуги з транспортування газу за квітень 2017 року за тарифами, які визначені в постанові НКРЕКП № 348 від 28.03.2017, а після прийняття НКРЕКП постанови №494 від 10.04.2017, яка набрала чинності з 28.04.2017, за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 Відповідач сплатив Позивачу за послуги з транспортування природного газу за квітень 2017 року відповідно до тарифів, які встановлені постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 (у редакції постанови НКРЕКП № 2259 від 15.12.2016).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017, починаючи з дати набрання чинності, встановлювала нові тарифи шляхом відновлення тарифів, які діяли починаючи з 01.01.2017 і встановлені постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 (у редакції постанови НКРЕКП № 2259 від 15.12.2016), а тому у період з 01.04.2017 по 27.04.2017 включно постанова НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 була чинною і відповідно до пункту 5.2 договору, тарифи, визначені в постанові НКРЕКП № 348, були обов'язковими для сторін договору від 24.12.2014.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідно до визначень "постанова" та "скасування нормативно-правового акта", закріплених в пункті 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів та державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №883/5 від 15.05.2013), постанова НКРЕКП, зокрема, №494 від 10.04.2017, є нормативно-правовим актом, а скасування такого акта - це визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації. Оскільки постановою НКРЕКП №494 від 10.04.2017 скасовано в певній частині постанову НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 та постанову НКРЕКП № 371 від 28.03.2017, тому фактично НКРЕКП визнала ці постанови недійсними з моменту їх прийняття, тобто з 28.03.2017, у зв'язку з чим, Відповідачем помилково було здійснено платіж з урахуванням тарифів відповідно до постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017, а судом першої інстанції не надано оцінки правовим наслідкам скасування постанов НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 та № 371 від 28.03.2017.

Згідно з приписами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів та державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №883/5 від 15.05.2013) встановлено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування; скасування нормативно-правового акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації.

Так, згідно з пунктом 3.1 Порядку подання нормативно-правових актів та державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації державній реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 6 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Крім того, згідно з пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президентом України № 71/2014 від 10.09.2014 (далі - Положення №71/2014), одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.

Відповідно до пункту 13 Положення №71/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Зважаючи на вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, оскільки рішення НКРЕКП не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, тому, відповідно, такі рішення не можуть бути визнані недійсними з моменту їх прийняття в разі скасування такого акта особою, яка його прийняла, в даному випадку НКРЕКП, що свідчить про те, що постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 (в певній, зазначеній вище частині) та № 371 від 28.03.2017 втратили чинність з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП № 494, тобто, з 28.04.2017, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання недійсними зазначених постанов з моменту їх прийняття.

До того ж, судами попередніх інстанцій не встановлено вирішення питання чинності постанов НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 (в певній, зазначеній вище частині) та № 371 від 28.03.2017 в судовому порядку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання Позивача у відзиві на касаційну скаргу, що апеляційним господарським судом вірно вказано на поняття "скасування нормативно-правового акта", що закріплено в пункті 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005, а також те, що судом апеляційної інстанції об'єктивно та в повному обсязі досліджено та надано правову оцінку постановам НКРЕКП № 348 та № 371 у період з 01.04.2018 по 28.04.2018, колегією суддів відхиляється з підстав, наведених у даній постанові суду.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2017 у справі №916/1247/17 залишити в силі.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (код 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (код 00206539) 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) грн 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.