Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 924/817/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

здійснив розгляд у письмовому провадженні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі Господарського суду Хмельницької області

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани"

до Хмельницької міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Зарічбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт", Апеляційного суду Хмельницької області, Храпицького Василя Володимировича та Дей Інни Анатоліївни,

про визнання незаконним рішення,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2017 до Верховного Суду України надійшла заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (далі - СТОВ "Агрофірма "Гречани") про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2017, в якій заявник просить постанову суду касаційної інстанції скасувати, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.09.2017 СТОВ "Агрофірма "Гречани" надано строк для усунення недоліків поданої заяви, а ухвалою від 06.10.2017 справу № 924/817/16 допущено до провадження Верховного Суду України.

16.01.2018 на підставі підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017), справу № 924/817/16 передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються спочатку колегією у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 (суддя - Музика М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (Крейбух О.Г. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Мамченко Ю.А.) позов задоволено, визнано незаконним рішення двадцять сьомої сесії Хмельницької міської ради від 28.08.2013 № 70 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року № 532" і скасовано його.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2017 (Поляк О.І. - головуючий, Данилова М.В., Ходаківська І.П.) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 скасовано. Провадження у справі № 924/817/16 припинено.

Предметом спору у справі, про перегляд постанови суду касаційної інстанції в якій заявлено СТОВ "Агрофірма "Гречани", є вимога про скасування рішення Хмельницької міської ради від 28.08.2013 № 70 "Про внесення зміни та доповнення до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани".

Припиняючи провадження у цій справі, суд касаційної інстанції зазначив, що на момент звернення з позовом і на час розгляду справи немає доказів скасування (визнання недійсним) державного акта на право колективної власності на землю від 29.10.1998 серії ХМ № 854, яким посвідчується право колективної власності СТОВ "Агрофірма "Гречани", як правонаступника АТЗТ "Гречани", на земельну ділянку площею 160 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв'язку з чим міська рада діяла не як власник землі, позаяк право власності відповідно до державного акта належить товариству, а як орган місцевого самоврядування, який в силу вимог статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізує повноваження у сфері регулювання земельних відносин.

Таким чином з огляду на те, що у спірних правовідносинах прийняття відповідачем оскарженого рішення є наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій у сфері земельних відносин, оскільки таке рішення не є самостійною підставою для констатації наявності спору про право цивільне, позов про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення засвідчує публічно-правовий характер такого спору, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цей спір підвідомчий адміністративному суду.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2017 СТОВ "Агрофірма "Гречани" на підставі пункту 2 статті 11116 ГПК України у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, пов'язаних із підвідомчості справи, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 № 6-2510ц15 та постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2017 № 916/2674/16.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України, про перегляд якої заявлено СТОВ "Агрофірма "Гречани", вбачається, що посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 № 6-2510ц15 за якою перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї здійснюється у порядку цивільного судочинства, оскільки орган державної влади або ж орган місцевого самоврядування у даному випадку є учасником цивільних правовідносин, який реалізує своє суб'єктивне право на землю, дійшов висновку, що у цій справі № 924/817/16 Хмельницька міська рада діяла не як власник землі, оскільки право на землю відповідно до державного акта належить товариству, а як орган місцевого самоврядування, який в силу вимог статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 12 ЗК України реалізує повноваження у сфері регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 № 6-2510ц15, на яку посилається заявник, враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, а також із метою формування однакових підходів до правильного застосування судами норм процесуального права в частині визначення правил підсудності, судові палати в цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України висловили такий правовий висновок для визначення правил підсудності справ у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Ураховуючи такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.12.2015 № 6-2510ц15, який наведено також і у постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі № 916/2674/16, виходячи із предмету та підстав позову у цій справі, а саме визнання незаконним та скасування органу місцевого самоврядування з підстав його незаконності в результаті реалізації якого порушено цивільне речове право позивача у справі - СТОВ "Агрофірма "Гречани" на земельну ділянку, колегія суддів вважає, що Вищий господарський суд України у постанові від 25.05.2017 у справі № 924/817/16 дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, у зв'язку з чим ця постанова від 25.05.2017 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий касаційний розгляд.

За змістом статей 11124 та 11125 ГПК України (у редакції до 15.12.2017, чинній на момент подання заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції) за наслідками розгляду справи приймається постанова про повне або часткове задоволення заяви. Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 11116 цього Кодексу. За наявності підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) та статтями 11124, 11125 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву СТОВ "Агрофірма "Гречани" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 924/817/16 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 924/817/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю. Я. Чумак