Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №910/6450/17
Ухвала КГС ВП від 22.04.2019 року у справі №910/6450/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/6450/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий - Смірнова Л.Г. судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним правочину

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним удаваного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Ратіо Інвест") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (далі - ТОВ "Будинок Тканин") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" (далі - ТОВ "Зміна") про визнання недійсним правочину ТОВ "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 47017780000) на користь ТОВ "Зміна", оформленого актом №1 приймання-передачі майна в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016, з посиланням на фіктивність оспорюваного правочину на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

У липні 2017 року третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ТОВ "Будинок Тканин" та ТОВ "Зміна" про визнання недійсним удаваного правочину ТОВ "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 47017780000) на користь ТОВ "Зміна", оформленого актом №1 приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016, з посиланням на статтю 235 Цивільного кодексу України.

25.10.2017 ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" звернулося з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи для визначення реальної вартості активів ТОВ "Будинок Тканин".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 (головуючий - Демидов В.О., судді: Маринченко Я.В., Щербаков С.О.), винесеною на підставі статей 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК), призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі №910/6450/17.

Ухвала мотивована посиланням на необхідність дослідження під час розгляду справи суперечливих доводів сторін щодо зміни обсягу та вартості статутного капіталу та активів ТОВ "Будинок тканин" після передачі ним нежилих приміщень (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 47017780000) до статутного капіталу ТОВ "Зміна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий - Смірнова Л.Г. судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.) ухвалу скасовано та матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Постанова мотивована відсутністю підстав для зупинення провадження у справі та призначення експертизи, що спричинило б затягування процесу розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить постанову скасувати, а ухвалу - залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 41, 43, 79, 106 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: оформлене спірним правочином фактичне відчуження об'єкта нерухомого майна між відповідачами, як пов'язаними особами, спрямовано на зменшення розміру статутного капіталу ТОВ "Будинок Тканин" з метою уникнення його відповідальності як поручителя за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008 та звернення стягнення на це майно, тоді як призначення місцевим судом судової економічної експертизи обґрунтовується: а) суперечливістю доводів сторін щодо факту передачі та вартості нежилих приміщень, внесених ТОВ "Будинок Тканин" до статутного капіталу ТОВ "Зміна" через існуючу заборгованість ТОВ "Будинок Тканин" перед ТОВ "ФК "Ратіо Інвест", стягнуту за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г; б) дійсним договором поруки від 20.08.2008 та поручительством ТОВ "Будинок Тканин" за наявним боргом перед позивачем; в)невизначеністю вартості приміщень, відчужених після прийняття судового рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, що порушує права позивача на повне погашення вказаної заборгованості; крім того, скаржник зазначає, що чинним до 15.12.2017 ГПК не було передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про призначення судової експертизи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить постанову скасувати, а ухвалу від 25.10.2017 - залишити в силі, погоджуючись з доводами скаржника про те, що скасувавши цю ухвалу в цілому, а не тільки в частині зупинення провадження у справі, апеляційний суд вийшов за межі повноважень, наданих йому ГПК, оскільки цим Кодексом, не було передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про призначення судової експертизи.

ТОВ "Будинок Тканин" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, вважаючи касаційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, оскільки факт передачі ТОВ "Будинок Тканин" приміщень до статутного капіталу ТОВ "Зміна" не є суперечливим з огляду на наявність відповідного акта приймання-передачі майна від 01.03.2016 та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а стаття 41 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, не встановлює заборони на оскарження ухвали про призначення експертизи.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши перегляд касаційної скарги в письмовому провадженні, перевіривши оскаржені у справі судові рішення дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що факт передачі ТОВ "Будинок Тканин" 01.03.2016 нежилих приміщень в статутний капітал ТОВ "Зміна" не є суперечливим, оскільки приміщення є об'єктом нерухомого майна та факти передачі чи переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами, які визначені законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а не встановлюватися висновком експерта. При цьому, судом зауважено, що станом на момент передання майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна" вартість активів ТОВ "Будинок Тканин" може підтверджуватися наявними в матеріалах справи фінансовими документами (фінансова звітність, бухгалтерські облікові довідки).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 1 статті 41 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають під час вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Виходячи зі змісту зазначених норм, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи є правом господарського суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими. Водночас, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

З урахуванням приписів статті 41 ГПК України, апеляційний суд цілком обґрунтовано спростував помилковий висновок суду першої інстанції про необхідність дослідження під час розгляду справи суперечливих доводів сторін щодо зміни обсягу та вартості статутного капіталу та активів ТОВ "Будинок Тканин" внаслідок вчинення відповідачами оспорюваного правочину, оскільки, по-перше, вартість вказаного майна не є предметом даного спору немайнового характеру (визнання правочину недійсним як фіктивного та удаваного) та обставиною, що впливає на предмет та підставу позову чи входить до предмету доказування у даній справі. По-друге, питання щодо доведеності передачі чи переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи в процесі формування її статутного капіталу мають суто правовий характер та мають вирішуватися виключно судом в рамках відповідного спору, а не судовим експертом.

З огляду на те, що згідно з частиною 1 статті 69 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у даній справі.

Можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16).

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання третьої особи на обумовленість призначення місцевим судом судової економічної експертизи наступними обставинами: 1) суперечливістю доводів сторін щодо факту передачі та вартості нежилих приміщень, внесених ТОВ "Будинок Тканин" до статутного капіталу ТОВ "Зміна" через існуючу заборгованість ТОВ "Будинок Тканин" перед ТОВ "ФК "Ратіо Інвест", стягнуту за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г; 2)дійсним договором поруки від 20.08.2008 та поручительством ТОВ "Будинок Тканин" за наявним боргом перед позивачем; 3) невизначеністю вартості приміщень, відчужених після прийняття судового рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, що порушує права позивача на повне погашення вказаної заборгованості.

Адже, як правильно зазначив апеляційний суд, нежилі приміщення є об'єктом нерухомого майна та факт переходу права власності (передання) нерухомого майна до іншої особи повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами, які визначені законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а не встановлюватися висновком експерта. Станом на момент передання майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна" вартість активів ТОВ "Будинок Тканин" може підтверджуватися наявними в матеріалах справи фінансовими документами (фінансова звітність, бухгалтерські облікові довідки).

Разом з тим, зміст позовних вимог ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" свідчить про визнання ним тих обставин, що оспорюваний правочин оформлений актом №1 приймання-передачі майна в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016. Наведене спростовує покладений в основу ухвали від 25.10.2017 висновок про суперечливість доводів сторін щодо факту передачі належних ТОВ "Будинок Тканин" нежилих приміщень в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна".

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані заперечення скаржника (третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору) переконливо свідчать про подання касаційної скарги в інтересах позивача (ТОВ "ФК "Ратіо Інвест") поза відносинами представництва та всупереч приписам частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), згідно якої юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Крім того, статтею 86 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017) встановлені вимоги щодо змісту ухвали у разі, якщо господарський спір не вирішується по суті; зокрема, ухвала має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Отже, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, передбаченим статтею 86 вказаного Кодексу, а також містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд ухвалою від 25.10.2017 зупинив провадження у справі, мотивуючи це необхідністю проведення у справі судової економічної експертизи.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 25.10.2017 в частині зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені приписи, встановив, що вказана ухвала не відповідає вимогам статей 79, 86 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017) щодо правомірності і обґрунтованості зупинення провадження у справі, і таке зупинення призводить до затягування судового процесу.

Крім того, поставлені перед експертом в ухвалі від 25.10.2017 питання безпосередньо стосуються фактичних обставин справи, які можуть бути встановлені судом за результатами оцінки доказів у справі, та мають вирішуватися судом самостійно в ході розгляду цієї справи, оскільки саме до повноважень господарського суду при розгляді справи належить з'ясування відповідності оспорюваного правочину чинному законодавству.

Водночас, колегія суддів зазначає, що апеляційним господарським судом ухвала місцевого господарського суду від 25.10.2017 перевірялася саме на наявність чи відсутність підстав для зупинення провадження у справі, що спростовує доводи касаційної скарги про зворотне.

У зв'язку з наведеним, касаційна інстанція не приймає до уваги доводи скаржника та позивача про те, що Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не було передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про призначення судової експертизи, оскільки в даному випадку зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, тобто оскаржувана ухвала є єдиним процесуальним документом, об'єднуючи в собі призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, що перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною. Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням, у зв'язку з цим, провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Таким чином, неправомірне зупинення провадження у зв'язку з призначенням судової експертизи в цій справі призводить до затягування судового процесу та позбавляє учасників справи можливості оперативно захистити свої порушені або оспорювані права та інтереси.

Колегія суддів також погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ТОВ "Будинок Тканин", обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність зупинення місцевим судом провадження у справі та призначення судово-економічної експертизи, яка не відповідає заявленим позовним вимогам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для зупинення провадження у справі та призначення експертизи, яка спричинила б затягування процесу розгляду справи.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційним судом дотримано приписи процесуального закону, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков