ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13901/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Трофименко Т.Ю.

від 27.11.2017

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Власова Ю.Л., Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

від 30.01.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік-Інвест", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгранд",

третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.,

про визнання недійсним договору застави від 12.07.2017,

за участю представників:

позивача: Кривошей М.Б.

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви від 19.08.2017) до відповідачів про:

1) визнання недійсним договору застави рухомого майна, частки у статутному капіталі Позивача в розмірі 25,99% номінальною вартістю 12558805,55 грн №895 від 12.07.2017, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2;

2) припинення обтяження рухомого майна, частки у статутному капіталі Позивача номінальною вартістю 12558805,55 грн;

3) виключення запису про реєстрацію обтяження за реєстраційним номером 16364163 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір застави, укладений між Відповідачами, суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки станом на момент його укладання Відповідачем 1 не було в повному обсязі сплачено вартість частки у статутному капіталі Позивача, що фактично виключає наявність у такого учасника права передавати належну йому частку у статутному капіталі в заставу Відповідачу 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) доказів порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладання між відповідачами договору застави частки у статутному капіталі позивача, що фактично виключає наявність підстав для застосування у даному випаду обраного позивачем способу захисту

Судами залишено без задоволення вимоги позивача про припинення обтяження рухомого майна і виключення запису про реєстрацію обтяження за реєстраційним мером 16364163 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки вони є похідними від попередніх.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 910/13901/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №910/13901/17 та призначено скаргу до розгляду на 15.05.2018.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №910/13901/17 оголошено перерву до 22.05.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.05.2018 у зв'язку з перебуванням судді Студенця В.І. у відпустці для розгляду справи № 910/13901/17 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 910/13901/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» зазначило, що суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку щодо відсутності у даному випадку порушеного права та інтересу позивача. позивач зазначає, що за оспорюваним договором застави відповідач-2 отримав право вимоги від відповідача 1 на частину майна позивача, яка пропорційна частці відповідача 1 в статутному капіталі позивача, що не була сплачена у повному розмірі. Відповідач 1 уклав правочин, яким зобов'язав позивача задовольнити вимоги відповідача 2 за рахунок частки в розмірі 12558805,55 грн без врахування зменшення частки на неоплачену її частину, а саме 1558805,55 грн, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Також позивач зазначає, що під час укладення договору застави відповідачем порушено положення статуту щодо надання переважного права учасникам позивача на придбання частки відповідача-1.

В судове засідання 19.06.2018 не з'явилися представники відповідачів та третьої особи, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2016 рішенням позачергових загальних зборів учасників Позивача, оформлених протоколом №02/09/16, була затверджена нова редакція статуту Позивача.

Згідно з пунктом 1.1. статуту позивач створений відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства (протокол №1 від 03.07.2003), а також відповідно до рішення Київської міської ради №581/741 від 26.06.2013 «Про Товариство з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ», зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.07.2003 і керується у своїй діяльності Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законом України «Про господарські товариства», іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з пунктом 1.5 статуту учасниками позивача є: Компанія «Ерроукрестлімітед»; відповідач-1; ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Східно-Європейський інвестиційний фонд»; БО «Благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури та спорту «Славутич».

Відповідно до пункту 6.9. статуту визначено розподіл часток учасників у статутному капіталі позивача. Зокрема Компанії «Ерроукрестлімітед» належить частка у розмірі 73,97% статутного капіталу; відповідачу 1 - 25,99% (вартість частки - 12558805,55 грн); ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Східно-Європейський інвестиційний фонд» - 0,03% статутного капіталу, а БО «Благодійний фонд сприяння розвитку фізичної культури та спорту «Славутич» - 0,01% статутного капіталу.

23.06.2008 відповідач-1 здійснив внесок до статутного капіталу позивача у сумі 11000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №000001 від 23.06.2008.

12.07.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір застави частки у статутному капіталі, відповідно до пункту 1 якого забезпечується заставою виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором позики грошей, укладеним між відповідачами, посвідченим 12.07.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. за реєстровим №892, за умовами якого відповідач-1 зобов'язаний повернути відповідачу-2 позику в розмірі 5000000 грн в термін до 12.07.2020, а також сплатити неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором позики.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом застави є частка в розмірі 25,99% вартістю 12558805,55 грн в статутному капіталі позивача, ідентифікаційний код юридичної особи 32597058, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вул. Борисоглібська, буд.6, корп. «Б», дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21.07.2003, 21.06.2007, №10741200000025863.

Згідно з пунктом 1.2. договору предмет застави належить відповідачу-1 на праві власності на підставі статуту позивача, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 15.12.2008 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису 10791050004025863, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002803401 від 12.07.2017.

Відповідно до пункту 1.3. договору за згодою сторін вартість предмета застави становить 12558805,55 грн.

Згідно з пунктом 5.3. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором позики.

Договір застави підписано представниками контрагентів, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., зареєстровано в реєстрі за №895.

Відповідно до наданих нотаріусом пояснень від 19.09.2017 за № 101/01-16 під час перевірки документів наданих для вчинення нотаріальних дій 12.07.2017 приватним нотаріусом Бровченко М.О. було встановлено, що відповідачу-1 належить частка в статутному капіталі позивача у розмірі 25,99% та жодних змін до статуту, які б свідчили про зміну розміру статутного капіталу нотаріусу надано не було (ар. с. 84-85)

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14.07.2017 рішенням загальних зборів учасників позивача, які оформлено протоколом №14/0717 від 14.07.2017, зокрема виключено відповідача-1 зі складу учасників позивача та зменшено розмір статутного капіталу позивача. (ар. с. 130-135).

Відповідно до пункту 6.13. Статуту позивача в редакції до 14.07.2017 рішення Товариства про зменшення статутного капіталу набирає чинності через 3 місяці після державної реєстрації змін та доповнень до цього Статуту і публікації про це у встановленому порядку.

У серпні 2017 року позивач звернувся із зазначеним позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору застави рухомого майна, частки у статутному капіталі позивача в розмірі 25,99% номінальною вартістю 12558805,55 грн №895 від 12.07.2017., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, однак як на момент звернення до суду так і на момент прийняття рішення у справі позивачем не надано доказів набрання чинності рішенням загальних зборів учасників позивача від 14.07.2017 в частині зменшення розміру статутного капіталу у відповідності до пункту 6.13 Статуту позивача в редакції від 02.09.2016.

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на наступне. Як зазначалось вище, ще 23.06.2008 відповідач-1 здійснив внесок до статутного капіталу позивача у сумі 11000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №000001 (ар. с. 114).

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про господарські товариства" якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

З копії платіжного доручення № 000001 від 23.06.2008 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік-Інвест» сплачено внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» згідно протоколу засновників № 7 від 21.05.2008, оскільки відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про господарські товариства" після закінчення першого року з дня прийняття рішення про участь відповідача-1, у товариства жодних реєстраційних дій та будь-яких змін про перерозподіл часток у статутному капіталі вчинено не було, про що свідчить пункт 6.9. Статуту позивача в редакції від 02.09.2016, то на момент укладення та посвідчення договору застави рухомого майна, частки у статутному капіталі Позивача від 12.07.2017 відповідач-1 розпоряджався належною йому часткою та жодних обмежень, щодо передачі в заставу майнових прав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпік-Інвест» не було.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що договір застави, укладений між відповідачами, суперечить статті 4 Закону України «Про заставу» та статті147 Цивільного кодексу України, оскільки станом на момент його укладання відповідачем-1 не було в повному обсязі сплачено вартість частки у статутному капіталі, що фактично, на думку Позивача, виключає наявність у такого учасника права передавати належну йому частку у статутному капіталі в заставу відповідачу-2.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави.

Згідно зі статтею 147 Цивільного кодексу України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.

З наведених норм права вбачається, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем. При цьому, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач-1 уклав з відповідачем-2 договір застави, за яким передав у заставу частку в розмірі 25,99% вартістю 12558805,55 грн у статутному капіталі позивача. Дана частка була сплачена відповідачем 1 не повністю в сумі 11000000,00 грн.

Незважаючи на відсутність будь-якого рішення загальних зборів про виключення із складу товариства відповідача-1, як особи, яка не внесла (не повністю внесла) свій вклад, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі, або про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі та враховуючи передачу відповідачем-1 в заставу відповідачу-2 частину частки у статутному капіталі позивача в межах розміру позики, як основного зобов'язання у сумі 5000000 грн відсутні порушення вимог статті 147 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог послався на відсутність порушеного права позивача за захистом якого він звернувся, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову у відповідності до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення у справі) юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з відсутністю порушеного права, про що зазначалось вище, оскільки на час звернення до суду позивачем не надано доказів набрання чинності рішенням загальних зборів учасників позивача від 14.07.2017 в частині зменшення розміру статутного капіталу у відповідності до пункту 6.13 Статуту позивача в редакції від 02.09.2016.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом, відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) і боржник (заставодавець), цей договір забезпечує виконання укладеного між Відповідачами договору позики, за яким кредитором є відповідач-2, а боржником - відповідач-1.

З встановлених судом обставин вбачається, що відносини позики виникли між Відповідачами, на забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором позики відповідач-1 передав відповідачу-2 в заставу частку у статутному капіталі позивача, відносин за договором застави також виникли між відповідачами.

Отже, будь-які ризики, пов'язані з дефектом предмету застави, несуть учасники цих відносин, а саме відповідача-2 та відповідач-1. У разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором позики, саме відповідач-2, як заставодержатель, буде нести можливі ризики, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави.

При цьому, обсяг прав та обов'язків, які виникають у позивача відносно частки у статутному капіталі, належної відповідачу-1, ніяким чином не змінюється у зв'язку з передачею останнім цієї частки в заставу відповідачу-2.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, про те що позивачем не подано суду належних та допустимих у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) доказів порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладання між відповідачами договору застави частки у статутному капіталі позивача, що фактично виключає наявність підстав для застосування у даному випаду обраного позивачем способу захисту. У зв'язку з наведеним у зазначених позовних вимогах судами обґрунтовано відмовлено.

Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про припинення обтяження рухомого майна і виключення запису про реєстрацію обтяження за реєстраційним номером 16364163 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підлягають залишенню без задоволення, оскільки вони є похідними.

Необґрунтованими є доводи позивача, про те що під час укладення договору застави відповідачем порушено положення статуту щодо надання переважного права учасникам позивача на придбання частки відповідача-1, а тому договір застави підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина 2 статті 147 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 53 Закону України «Про господарські товариства») не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України.

Тобто у випадку порушення переважного права учасника на купівлю частки іншого учасника у статутному капіталі товариства застосовується спеціальне правило частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України, а не загальні правила статті 215 Цивільного кодексу України про недійсність правочинів, зміст яких суперечить актам цивільного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 4.9. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» в редакції від 02.09.2016 встановлено, що звернення стягнення на частку майна Товариства, пропорційну частці Учасника Товариства у Статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Вищезазначене положення Статуту надає право на звернення стягнення на частку учасника за вищезазначених умов, що ще раз свідчить про відсутність порушень відповідача-1 під час укладення спірного договору.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Сокіл Київ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року у справі № 910/13901/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Ткач