Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КГС ВП від 19.04.2023 року у справі №904/4736/21 Постанова КГС ВП від 19.04.2023 року у справі №904...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний господарський суд Верховного Суду

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/4736/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 (головуючий Іванов О. Г., судді Антонік С. Г., Березкіна О. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 (суддя Кеся Н. Б.), та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 (головуючий Іванов О. Г., судді Антонік С. Г., Березкіна О. В.)

у справі № 904/4736/21

за позовом Приватної фірми "Нік АН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛЕНКО І КО"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року Приватна фірма "Нік АН" (далі - Позивач, ПФ "Нік АН") звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і Ко" (далі - Відповідач, ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО") про витребування із чужого незаконного володіння Відповідача автомобільну стоянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №362739512101), яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110, на користь Позивача.

2. Позов обґрунтовано тим, що належна Позивачу на праві власності автомобільна стоянка, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110, незаконно вибула із володіння власника поза його волею, тому власник, з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 позов задоволено. Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО" автомобільну стоянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 362739512101), яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна заводська, 110, на користь ПФ "Нік АН". Стягнуто з ТОВ "Коваленко і Ко" на користь ПФ "Нік АН" суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

4. Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок ланцюга протиправних оборудок, спірна автомобільна стоянка перейшла у власність ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО", де і перебуває у протиправному володінні; судовими рішеннями у господарській справі №904/5912/15 та в адміністративній справі №804/126/18, встановлено факт вибуття із ПФ "Нік АН" автомобільної стоянки поза його волею, внаслідок проведених фіктивних торгів, тому в силу приписів статей 328 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати таке майно у останнього набувача.

5. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Кузьмінов Володимир Олександрович (далі - ФОП Кузьмінов В. О.), як особа, яка не брала участі у справі, а суд першої інстанції, за його доводами, вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кузьмінова В. О. та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відповідно.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу ФОП Кузьмінова В. О. задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПФ "Нік АН" до ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП Кузьмінова В. О. про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі. Витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО" автомобільну стоянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №362739512101), яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна заводська, 110, на користь ПФ "Нік АН". Стягнуто з ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО" на користь ПФ "Нік АН" 2 102,00 грн судового збору за подачу позову. Судові витрати ФОП Кузьмінова В. О. за подання апеляційної скарги на рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги.

8. Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції прийнято судове рішення про права та законні інтереси ФОП Кузьмінова В. О., оскільки останнього на час вирішення даного спору по суті за судовим рішенням визнано власником спірного майна, тому незалучення такої особи до участі у справі є безумовною підставою для скасування судового рішення за скаргою такої особи. Проте, встановивши, що дійсним власником автомобільної стоянки є Позивач, і таке майно вибуло із власності поза його волею, дійшов висновку, що в силу приписів статей 328 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО", як останнього набувача, у всіх випадках.

9. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 заяву ПФ "Нік АН" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ФОП Кузьмінова В. О. на користь ПФ "Нік АН" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовлено.

10. Додаткову постанову мотивовано тим, що з урахуванням принципів та критеріїв визначення розміру судових витрат, частково врахувавши заперечення третьої особи та право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, та застосувавши аналогію у процесуальному праві, зокрема частину тринадцяту статті 129 ГПК України, стягнув судові витрати на користь Позивача з особи, що подала апеляційну скаргу (в даному випадку третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача), у розмірі 10 000,00 грн, із заявлених 48 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Третьої особи

11. ФОП Кузьмінов В. О. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПФ "Нік АН" про ухвалення додаткового рішення.

12. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, положення статей 4 5 45 46 47 48 50 177 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, положення статей 321 327 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків щодо застосування цих норм процесуального та матеріального права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 та постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 08.07.2021 у справі № 918/56/20(918/1185/20); від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09; від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21, від 23.04.2020 у справі № 916/1872/19, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18 в частині необхідності залучення ФОП Кузьмінова В. О. у якості відповідача у справі, що розглядається.

13. Крім того, скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції частково задовольнивши апеляційну скаргу ФОП Кузьмінова В. О., якого залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, неправомірно поклав судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду на третю особу, як заявника апеляційної скарги.

14. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції, за доводами скаржника, винесена з порушенням пункту 3 частини четвертої, частини дев`ятої статті 129 ГПК України без урахування правових висновків щодо застосування цих норм процесуального права, викладених у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19 щодо неможливості покладання судових витрат у спорі між сторонами на третю особу.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

15. ПФ "Нік АН" у відзиві на касаційну скаргу заперечила її доводи та просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. Крім цього у відзиві вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи у суді касаційної інстанції становить 40 000,00 грн.

16. Від ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО" відзив на касаційну скаргу не надходив, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 18.04.1996 №505 "Про передачу автомобільної стоянки в мікрорайоні Парус - ПФ "Нік АН", Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації 29.10.1998 видано ПФ "Нік АН" Свідоцтво про право власності на автомобільну стоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна заводська, 110 (реєстровий №1388-130 у реєстровій книзі № 28 ЮН).

18. За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний №21828795) від 19.05.2014 власником автомобільної стоянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 110, значилась ПФ "Нік АН".

Реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна: 362739512101.

19. До 2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який на теперішній час є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрацію права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася у Бюро технічної інвентаризації.

20. Право власності на автомобільну стоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 110, було зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради із внесенням відповідного запису за реєстровим № 1388-130 у реєстровій книзі № 28 ЮН.

21. 19.05.2014 інформація про реєстрацію права власності на спірну автостоянку була перенесена (внесена) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 13122706. Автомобільній стоянці за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 110, присвоєно Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362739512101.

22. Законність рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 18.04.1996 № 505 та Свідоцтва про право власності на автомобільну стоянку від 29.10.1998, ані Відповідач, ані ФОП Кузьмінов В. О. під сумнів не ставили.

23. Разом з тим, 03.06.2014 Приватним підприємством Нива-В.Ш., в особі Філії 04 Приватного підприємства Нива-В.Ш., було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - автомобільної стоянки, що належить ПФ "Нік АН". Дані торги було оформлено Протоколом від 03.06.2014 № 0834509-1 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить боржнику - ПФ "Нік АН", ЄДРПОУ 20225362 (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 92).

24. 09.06.2014 на підставі вказаного Протоколу Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції видано Акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна за вих. №36548/16 від 09.06.2014.

25. 22.09.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. Товариству з обмеженою відповідальністю "Пеле Груп" на виконання Акта про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна за вих. № 36548/16 від 09.06.2014 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за реєстровим номером 779.

26. За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пеле Груп" оформило право власності на автомобільну стоянку, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 110 (реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна: 362739512101),

27. ПФ "Нік АН" звернулася за захистом свого права власності на вказану автомобільну стоянку до Господарського суду Дніпропетровської області, який своїм рішенням від 07.09.2015 у справі № 904/5912/15:

- визнав недійсними протокол від 03.06.2014 №0834509-1 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить боржнику - ПФ "Нік АН", складеного Філією 04 Приватного підприємства Нива-В.Ш.;

- визнав недійсним акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна від 09.06.2014 № 36548/16, виданий Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції;

- визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22.09.2014, за реєстровим номером 779, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Пеле Груп" приватним нотаріусом Павловською Ганною Олегівною.

28. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 у справі № 904/5912/15 залишено без змін.

29. Під час розгляду справи № 904/5912/15 судами було встановлено, що реалізацію майна здійснено з порушенням порядку проведення прилюдних торгів, таке майно належить ПФ "Нік АН", яка за виконавчим листом від 25.04.2015 №2/750/773/14, виданим Деснянським районним судом м. Чернігова, є боржником, проте на запит до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, останнім надано інформацію, що у відділі виконавчі документи. де боржником є ПФ "Нік АН", відсутні.

30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на автомобільну стоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 110 (реєстраційний номер об`єкта 362739512101) неодноразово накладався арешт, проте незаконне відчуження продовжувалось шляхом вчинення реєстраційних дій, які оскаржувались власником, що підтверджується провадженнями у господарських, адміністративних та кримінальних справах. Водночас, факт належності права власності на спірну автостоянку та факти незаконного її відчуження поза волею ПФ "Нік АН" та реєстрації прав на цю стоянку інших осіб неодноразово досліджувалось і підтверджувалось судовими рішеннями у справах Господарського суду Дніпропетровської області № 10/346-09(12-/173-06), № 904/5912/15, Дніпропетровського окружного адмністративного суду № 804/126/17.

40. Так, судовими рішеннями у господарській справі № 904/5912/15 та в адміністративній справі № 804/126/17 встановлено факт вибуття із володіння Позивача автомобільної стоянки за адресою: м. Дніпро вул. Набережна заводська, 110, поза його волі, внаслідок проведення фіктивних торгів. В останнє спірне майно набуто ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО" за актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.04.2018 внаслідок внесення автостоянки до статутного капіталу засновником - гр. ОСОБА_1 . Остання особа набула право власності на автостоянку на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/1254/17-ц, яке цим судом не приймалось.

41. За таких обставин, ПФ "Нік АН" звернулось до суду з даним позовом до ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО", який внаслідок ланцюга протиправних оборудок, став останнім набувачем спірної автомобільної стоянки, та яка перебуває у його протиправному володінні.

42. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, обставинами, встановленими судовими рішеннями у інших справах, доведено факти, зокрема вибуття з володіння Позивача спірної автостоянки поза його волею, придбання Відповідачем спірного майна в особи, яка не мала права його відчужувати, та на безоплатній основі. Доведеність таких обставин створює правові наслідки, які встановлені нормами статей 387 388 Цивільного кодексу України, і надають право Позивачеві витребувати майно у Відповідача.

43. Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції з підстави порушення норм процесуального права, зокрема, прийняття судом рішення про права та/або законні інтереси особи, яку не було залучено до участі у справі (ФОП Кузьмінов В.О.), за результатами апеляційного розгляду справи, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторона відповідача - ФОП Кузьмінов В.О., який на час ухвалення рішення суду першої інстанції набув право власності на спірне майно на підставі судового рішення (у справі № 904/4134/20), та надавши правову оцінку фактичним обставинам справи, також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Позивачем підтверджено належними доказами набуття ним права власності на спірну автостоянку; відчуження автостоянки з прилюдних торгів здійснено особою, яка не мала на це права та поза волею власника майна; прилюдні торги, на підставі яких відбувся перехід права власності на спірну стоянку до ТОВ Пеле Груп" визнано недійсними у судовому порядку (справа № 904/5912/15).

44. Відмова судовим рішенням у справі № 904/2396/15 у задоволенні заяви ПФ "Нік АН" про визнання недійсними результатів аукціону (відкритих торгів) з продажу цілісного майнового комплексу автомобільної стоянки за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110, у справі про банкрутство ТОВ "Пеле Груп" та чинність результатів цього аукціону, не має правового значення для вирішення даного спору, адже не спростовує правомірності набуття Позивачем права власності на спірну автостоянку.

При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що свідоцтво про набуття права власності, як і державна реєстрація цього права не є підставами для виникнення в особи права власності на нерухоме майно, оскільки вони лише засвідчують факт такого права у певний період часу, з підстав встановлених законом, однак, не є підставами набуття права володіння відповідним майном, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

45. За таких обставин, ПФ "Нік АН" залишилася власником спірної автостоянки та має право витребувати її навіть від добросовісного набувача, а ФОП Кузьмінов В. О., в свою чергу, не набув право власності на цю автомобільну стоянку, що виключає задоволення його позову про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості. Такі обставини також встановлено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 904/4134/20, які є преюдиційним для сторін даної справи відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, та якою на час апеляційного розгляду цієї справи вже скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 про визнання за ФОП Кузьміновим В.О. права власності на нерухоме майно, а саме, автомобільну стоянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 362739512101).

46. Наведеним спростовуються посилання ФОП Кузьмінов В.О. щодо набуття ним права власності на спірний об`єкт нерухомості на законних підставах, шляхом придбання автомобільної стоянки, яка належала раніше ТОВ "Пеле Груп", з прилюдних торгів, а також, що він є належним та добросовісним власником об`єкту нерухомого майна, так як майно ним було придбано на підставі договору купівлі - продажу № 1 від 29.10.2015, а відомості були внесені у Державний реєстр прав на нерухоме майно.

47. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі № 904/4134/20 спростовано доводи ФОП Кузьмінов В. О. щодо наявності у нього порушеного права та законного інтересу у спірних правовідносинах, а також обґрунтованості, доведеності та законності вимог ПФ "Нік АН" про витребування свого майна у останнього набувача ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

48. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

49. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

50. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

51. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

52. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), викладено позицію відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

53. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

54. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

55. Водночас, колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

56. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

57. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

58. У справі, яка переглядається, спір стосується вимог ПФ "Нік АН" як власника автомобільної стоянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 110, і яку він просить витребувати у останнього набувача з підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

59. Суд апеляційної інстанції у даній справі, скасував рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі № 904/4736/21 власником спірного майна на підставі рішення суду у іншій справі № 904/4134/20 було визнано ФОП Кузьмінова В. О., а тому, встановивши під час апеляційного провадження, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучив ФОП Кузьмінова В. О. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

60. При цьому, розглянувши справу по суті та встановивши, що дійсним власником спірного майна є ПФ "Нік АН", якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом неодноразового відчуження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстави, передбаченої статтею 388 Цивільного кодексу України, яким є відповідач у справі - ТОВ "КОВАЛЕНКО І КО".

61. Разом з тим, у справі № 14/5026/1020/2011 (постанова від 18.02.2021), на яку посилається скаржник, Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з урахуванням положень статті 41 Конституції України, статей 321 387 Цивільного кодексу України вирішувалось питання визначення критерію "пропорційності" втручання в право власності у разі віндикації майна боржником від набувача цього майна, та зроблено висновок, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.

62. У справі № 905/386/18 (постанова від 26.11.2019) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна; однак, у справі, що розглядається, банк як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив позовні вимоги до Мін`юсту, який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.

63. У справі № 523/9076/16-ц (постанова від 17.04.2018) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що норми ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, не передбачали обмежень щодо розгляду справ з вказаним предметом (визнання дій засновників незаконними та відміну статуту товариства) і суб`єктним складом у порядку цивільного судочинства; а норми ГПК України не встановлювали можливості звернення з таким позовом фізичної особи, яка не є підприємцем, до юридичної особи та її учасників, які на загальних зборах останньої ухвалювали певні рішення, що оспорюються позивачем, тому що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

64. У справі № 918/56/20(918/1185/20) (постанова від 08.07.2021) Верховним Судом зроблено висновок, що у даній справі, що розглядається, предметом спору є вимога про визнання предметом іпотеки майна - офісних приміщень, що виникли внаслідок реконструкції Відповідачем-1 ( ОСОБА_2 ); водночас позов з відповідними вимогами пред`явлено також до арбітражного керуючого Мельник І. А., АТ АБ "Укргазбанк", Саска А. В. , АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 , які не є зобов`язаними особами у спірному правовідносинах.

65. У справі № Б-39/02-09 (постанова від 27.02.2020) Верховним Судом зроблено висновок про те, що, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є вимога про визнання недійсним ордера на спірну квартиру, то такі вимоги за своїм суб`єктним складом за вказаного предмету заявлених вимог та змісту правовідносин мають пред`являтися до осіб, яким видано ордер на спірну квартиру, та органу, який видав оспорюваний ордер.

66. У справі № 922/1308/21 (постанова від 16.02.2022) Верховним Судом зроблено висновок, що враховуючи презумпцію правомірності договору оренди, у тому числі у частині суб`єктного складу його сторін, а також відсутність переходу до виконкому Ізюмської міськради прав та обов`язків орендодавця комунального майна за цим договором, останній не є належним орендодавцем за цим договором, який мав право приймати рішення про припинення договору оренди або відмову від його пролонгації, тому виконком Ізюмської міськради не є належним відповідачем у даній справі за вимогами про продовження спірного договору оренди.

67. У справі № 916/1872/19 (постанова від 23.04.2020) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що орендодавцем за договором оренди є саме КП "Парки Одеси", тому Департамент комунальної власності Одеської міської ради не є належним відповідачем у даній справі за вимогами про зобов`язання передати за актом приймання-передачі нежитлове приміщення відповідно до умов цього договору.

68. У справі № 127/93/17-ц (постанова від 21.11.2018) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, хто є належним відповідачем за вимогою про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та державної реєстрації права власності на цей об`єкт.

69. У справі № 917/2041/20 (постанова від 26.01.2022) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах переважне право Позивача на поновлення договорів оренди дійсно було порушено Відповідачем, однак у позові відмовив з мотивів неналежності складу учасників цього спору, а саме через те, що залучені до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське" мали виступати у даному провадженні співвідповідачами, оскільки спірними земельними ділянками користуються треті особи на підставі чинних договорів оренди землі, які в судовому порядку не визнано недійсними у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного складу відповідачів.

70. У справі № 910/13209/18 (постанова від 20.08.2019) Верховним Судом зроблено висновок, що результат оскарження рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України впливатиме на відповідне право Компанії, яку не залучено співвідповідачем, що унеможливлювало задоволення судом позову, який прямо і безпосередньо стосувався прав Компанії.

71. У справі № 922/2743/18 (постанова від 26.05.2020) Верховним Судом зроблено висновок, що результат розгляду цієї справи безпосередньо підтверджує чи змінює права і обов`язки ТОВ "Укрестейт" як "нового пайовика" за Договором, втім позивачем не реалізовано його виключне право на залучення ТОВ "Укрестейт" до участі у справі як співвідповідача, що унеможливлювало задоволення судом позову, який прямо і безпосередньо стосувався прав ТОВ "Укрестейт"; відтак суди попередніх інстанцій припустилися порушення норм процесуального права і дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, тобто зазначене порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

72. Аналіз правових висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду свідчить про те, що правовідносини у цих справах та у цій справі № 904/4736/21, що розглядається, за суб`єктним, змістовим та об`єктним критеріями, а також за матеріально-правовим регулюванням, не є подібними до спірних правовідносин у цій справі. Тобто, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

73. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

74. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/4736/21 відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України за касаційною скаргою ФОП Кузьмінова В. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

75. Разом з тим, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України в частині розподілу судових витрат за результатами апеляційного провадження не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, тому відхиляються Судом як безпідставні.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи не було встановлено випадків зловживання Позивачем своїми правами, а за встановлених обставин у даній справі, відсутні підстави для висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій Позивача, тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини дев`ятої статті 129 ГПК України та не врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, судом касаційної інстанції визнаються безпідставними.

Щодо оскарження додаткової постанови

76. Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржену додаткову постанову суду апеляційної інстанції з огляду на доводи касаційної скарги ФОП Кузьмінова В. О. про наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, які також стали підставою для відкриття касаційного провадження, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

77. Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду заяви ПФ "Нік АН" про ухвалення додаткового рішення у справі, з урахуванням положень статей 123 126 - 129 ГПК України, обґрунтувавши наявність підстав для часткового стягнення судових витрат, погодився з доводами Позивача, що, враховуючи положення частини тринадцятої статті 129 ГПК України, можливо застосувати аналогію у процесуальному праві та стягнути судові витрати на користь Позивача з особи, що подала апеляційну скаргу, тобто, у даному випадку з третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача - ФОП Кузьмінова В. О.

78. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Суд проаналізувавши положення статей 41, 45, частини першої статті 126, пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК України дійшов висновку, що нормами процесуального закону не перебачено покладення на третю особу витрат на правничу допомогу адвоката за результатами вирішення спору.

79. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

80. Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

81. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

82. Положеннями частини четвертої статті 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

83. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина 13 статті 129 ГПК України).

84. Наведені вище положення ГПК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовній діяльності.

85. Системний аналіз положень статей 45 126 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).

86. Отже, покладаючи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката на третю особу, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок щодо застосування наведених процесуальних норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, чим допустив порушення цих норм права.

87. Зважаючи на неправильні висновки апеляційного суду, викладені у додатковій постанові від 25.01.2023 у цій справі, які зроблені з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частину оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції, та з урахуванням наведених норм процесуального права та правових висновків Верховного Суду, стягнувши з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн на користь Позивача.

Висновки Верховного Суду

88. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

89. Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

90. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/4736/21 підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частин та абзацу другого резолютивної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

91. З огляду на висновок Верховного Суду про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кузьмінова В. О. в частині оскарження судових рішень, які прийняті по суті спору, з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та часткового задоволення касаційної скарги ФОП Кузьмінова В. О. в частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, яка не є об`єктом сплати судового збору при зверненні з касаційною скаргою, з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/4736/21 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/4736/21 задовольнити частково.

3. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/4736/21 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/4736/21 у такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛЕНКО І КО" на користь Приватної фірми "Нік АН" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.".

4. У іншій частині додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/4736/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати