ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 907/323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2019 року (головуючий - Кордюк Г. Т., судді Кравчук Н. М., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево

до Ужгородської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

(за участю представників: прокуратури - Голуб Є.В.; відповідача - Данканич А.Є., Пекар В.І.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І- ЗК № 001247 від 16.08.2002 у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (далі - КЕВ м. Мукачево, позивач-2) знаходиться земельна ділянка загальною площею 15,5528 га військового містечка №42 у м . Ужгород по вул. Гагаріна.

2. Рішенням Ужгородської міської ради (далі - відповідач) від 29.12.2007 №565, зокрема припинено право постійного користування КЕВ м. Мукачево на земельну ділянку площею 1,3272 га військового містечка №42 по вул. Гагаріна в м. Ужгород та переведено вказану земельну ділянку до земель запасу міста (пункт 4 рішення).

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2011 у справі № 5008/645/2011 задоволено позов військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ міста Мукачево до Ужгородської міської ради, визнано недійсним (нечинним) пункт 4 рішення відповідача від 29.12.2007 № 565.

4. Однак рішенням Ужгородської міської ради від 16.04.2010 № 1404 затверджено проекти відведення земельних ділянок та надано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 площею 0,1 га кожна по АДРЕСА_2 . На підставі вказаного рішення громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:57:002:0050, 2110100000:57:002:0051, 2110100000:57:002:0052, 2110100000:57:002:0053, 2110100000:57:002:0054 площею по 0,1 га кожна.

5. У подальшому власники на підставі договорів купівлі-продажу від 02.07.2010 відчужили усі п`ять земельних ділянок ОСОБА_6 . В результаті об`єднання придбаних ОСОБА_6 земельних ділянок сформовано одну земельну ділянку площею 0,5 га з присвоєнням їй нового кадастрового номера 2110100000:57:001:0065 (далі - спірна земельна ділянка).

6. Рішеннями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2014 у справі № 308/5253/14-ц, від 06.08.2014 у справі № 308/5262/14-ц, від 02.09.2014 у справі № 308/5256/14-ц, від 23.09.2014 у справі № 308/5267/14-ц, від 24.09.2014 у справі № 308/5258/14-ц визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі рішення Ужгородської міської ради №1404 від 16.04.2010. Витребувано вказані земельні ділянки на користь держави в особі КЕВ м. Мукачево з незаконного володіння ОСОБА_6

7. Однак протягом 2013-2017 років земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 неодноразово відчужувалась за ланцюгом правочинів на користь третіх осіб, в результаті чого набута у власність Ужгородською міською радою на підставі договору міни від 17.03.2017, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (далі - ПАТ "Концерн Галнафтогаз") .

Короткий зміст позовних вимог

8. У травні 2018 року заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1), (2) КЕВ м. Мукачеве звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради про витребування на користь держави в особі позивачів з незаконного володіння відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:57:001:0065 .

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка в порушення вимог законодавства вибула з державної власності поза волею власника та законного землекористувача на підставі незаконного рішення відповідача про припинення права землекористування позивача-2, скасованого за судовим рішенням у справі № 5008/645/2011. У зв`язку з чим земельна ділянка на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає витребуванню на користь держави в особі позивачів із незаконного володіння особи, яка набула їх за відплатним договором та за якою на даний час зареєстровано право власності на неї - Ужгородської міської ради.

6.1. При цьому прокурор вважає, що він не пропустив строк позовної давності, оскільки право на звернення з позовом у позивачів виникло з моменту оформлення останнім набувачем цього майна права власності на нього, а про момент та підставу набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку позивачі довідалися 17.03.2017, коли між відповідачем та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" було укладено договір міни земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29 серпня 2019 року у позові відмовлено.

8. Суд першої інстанції констатував неможливість встановити належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, наданих у постійне користування КЕВ м. Мукачево, право якого посвідчено державним актом від 16.08.2002, оскільки характеристики набутої відповідачем земельної ділянки площею 0,5 га не відповідають тим об`єктам, які були предметом спору в інших судових справах за позовом прокурора.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2019 року змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом викладення її в редакції постанови апеляційного господарського суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка державної власності належить КЕВ м. Мукачево на праві постійного користування та незаконно вибула з володіння держави поза волею дійсного власника та законного землекористувача на підставі скасованого в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування. У зв`язку з чим наявні підстави для витребування спірного майна на підставі статей 387, 388 ЦК України з незаконного володіння відповідача.

11. Проте прокурором пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки позивачам стало відомо про вибуття спірної ділянки з власності держави щонайменше з моменту прийняття судового рішення у справі № 5008/645/2011 від 29.06.2011 (пункт 3 Постанови) і саме з цієї дати слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17. Прокурором та позивачами не наведено поважних причин пропуску позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, а тому порушене право держави не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вказаною постановою, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Висновок суду апеляційної інстанції про початок перебігу строку позовної давності для позивачів з 29.06.2011 (дати судового рішення у справі №5008/645/2011) не відповідає обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав лише в травні 2013 року (шляхом об`єднання п`яти земельних ділянок), а у власність Ужгородської міської ради ділянка перейшла тільки 17.03.2017 і саме з цієї дати у позивачів виникло право на звернення до суду з позовом.

14. Судом апеляційної інстанції проігноровано наявність доказів вжиття позивачами заходів, спрямованих на витребування земельних ділянок після грудня 2014 року, зокрема при примусовому виконанні прийнятих в 2014 році судових рішень про витребування п`яти земельних ділянок площею по 0.1 га.

Позиція інших учасників справи

15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильне визначення судом дати початку перебігу строку позовної давності та закономірно констатовано обставину його пропуску прокурором без наведення останнім поважних причин.

16. Позивачі у відзивах на касаційну скаргу підтримують її доводи, вважають висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку позовної давності передчасними і такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Оскільки відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а прокурором постанова оскаржується в частині застосування судами строку позовної давності, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у цій частині.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що належна до земель оборони спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, скасованого в судовому порядку через його незаконність, а отже волі дійсного власника спірної землі на таке вибуття не було, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивачів виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку статей 387, 388 ЦК України.

19. У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

20. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

21. Верховний Суд неодноразово наголошував, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

22. За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

23. Прокурор стверджує, що позовна давність у цій справі має обчислюватись з моменту, коли державі в особі позивачів стало відомо про набуття права власності на спірну земельну ділянку саме Ужгородською міською радою, що відбулося шляхом укладення останньою з ПАТ "Концерн Галнафтогаз" договору міни від 17.03.2017. Тобто за логікою прокурора строк позовної давності для власника майна за віндикаційним позовом починає перебіг заново щодо кожного з нових набувачів майна за ланцюгом правочинів.

24. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

25. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

26. За змістом частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом. У разі пред`явлення віндикаційного позову належним відповідачем є володілець майна. Водночас якщо під час розгляду справи майно перейшло у володіння іншої особи, у зв`язку з чим суд здійснив заміну відповідача, то пред`явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи.

27. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

28. Верховний Суду зазначає, що оскільки право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з державної власності, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Міністерство оборони України та КЕВ м. Мукачево довідалися або могли довідатися про порушення їх права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття земельної ділянки з державної власності у володіння іншої особи.

29. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

30. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

31. Оскільки порушення прав позивачів було предметом судового розгляду в іншій справі №5008/645/2011, то позивачам було відомо про таке порушення принаймні з дати прийняття судового рішення у згаданій справі - 29.06.2011, про що мотивовано зазначив суд апеляційної інстанції, і щонайменше з цієї дати починає перебіг строку позовної давності для звернення з даним позовом.

32. З огляду на наведене вище, у тому числі правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо визначення початку перебігу строку позовної давності за позовом власника про витребування майна за статтями 387, 388 ЦК України, Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 13 Постанови.

33. Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

34. У той же час вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності має місце у разі, якщо (1) позивач визнає обставину пропуску строку позовної давності, (2) наводить причини, які перешкоджали зверненню з позовом у межах такого строку та (3) просить суд визнати їх поважними з метою отримання судового захисту порушеного права.

35. Верховний Суд звертає увагу, що ні в позовній заяві, ні при розгляді справи судами прокурор та позивачі не визнавали обставини пропуску строку позовної давності та не ставили питання про визнання поважними причин такого пропуску, а послідовно займали позицію, що позовна давність ними не пропущена, оскільки почала перебіг лише з моменту набуття майна саме відповідачем.

36. Ураховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності.

37. За таких обставин доводи прокурора в пункті 14 Постанови Верховним Судом відхиляються як безпідставні та такі, що зводяться до вимог про дослідження та встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 907/323/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.