ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/774/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
09.11.2020р.

у складі колегії суддів: Г. Є. Олексюк - головуючий, М. Г. Петухов, А. В. Гудак

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"

про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ " Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 р. в частині оплати вартості отриманої частки у статутному капіталі товариства.

До господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з вимогою про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 в редакції, наданій до матеріалів первісного позову ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 р. зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

08.09.2020 до господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, в якому заявник просить суд:

- накласти арешт на корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49%, яка належить ОСОБА_4;

- заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо ТОВ "Дружба Миколаївка", в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства.

Заява мотивована тим, що відповідач, не виконавши умов договору по проведенню розрахунку із позивачем, відчужив частку статутного капіталу ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 % третій особі - ОСОБА_4. На думку заявника, такі дії відповідача свідчать про небажання повернення корпоративних прав, які є похідними з володіння часткою у статутному капіталі, до позивача. Аналогічні дії теперішнього володільця частки можуть призвести до вчинення подальших реєстраційних дій щодо ТОВ "Дружба Миколаївка" та подальшого відчуження корпоративних прав та майна товариства іншим особам. Дані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та позивач не зможе захистити свої порушені права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Тому позивач вважає, що єдиним дієвим механізмом захисту його прав на даній стадії судового розгляду є заява про забезпечення позову.

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі №902/774/20 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в забезпеченні позову суд першої інстанції вказав, що предметом позову у справі №902/774/20 є розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" з підстав, визначених Цивільним кодексом України. Дії інших осіб, які позивач просить заборонити, прямо не стосуються предмету спору.

Стосовно накладення арешту на частку розміром 0,49% в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" суд першої інстанції звернув увагу, що заходи забезпечення позову, які полягають у накладенні арешту на майно, не є співмірними з позовними вимогами, спрямованими на захист прав учасника товариства. Також суд вказав, що ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно застосовуються якщо це майно належить відповідачу, а ТОВ "Дружба Миколаївка" не є відповідачем в цій справі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. ухвалу місцевого господарського суду від 10.09.2020 р. скасовано в частині відмови в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 %, яка належить ОСОБА_4. Постановлено в цій частині нове рішення про забезпечення позову, виклавши резолютивну частину ухвали суду в наступній редакції: "Клопотання ОСОБА_3 б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-48/64/20 від
08.09.2020) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 %. Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_3. Боржником за цією ухвалою є ТОВ "Дружба Миколаївка". Ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною ухвалою законної сили".

В решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі №902/774/20 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що подальше відчуження частки в розмірі 0,49%, може мати наслідком неможливість захистити позивачем свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження. При цьому, на думку апеляційного суду, вказаний захід забезпечення позову узгоджується з приписами ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки не порушує прав інших учасників господарського товариства та не є втручанням в господарську діяльність ТОВ "Дружба Миколаївка".

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

ОСОБА_1, частково не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. у справі №902/774/20 в частині часткового скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 10.09.2020р. та часткового задоволення клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову та залишити в силі ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2020р.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 137 ГПК України, оскільки арешт має стосуватися майна, що належить до предмета спору, та посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19.

Також скаржник звертає увагу, що судом не конкретизовано майно, на яке накладено арешт, не зазначено, кому належить арештована частка в розмірі 0,49 %.

У скарзі зазначається, що судом апеляційної інстанції не було перевірено обставин, які б вказували на наявність у позивача прав, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема існування договору купівлі-продажу від 23.04.2019, розірвання якого є предметом даної справи, тоді як ОСОБА_1 заперечує факт укладення даного договору.

За твердженням скаржника, оскільки відповідач не був вже власником частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" на момент подачі позову, то в межах цього судового провадження є неможливим повернення частки позивачу.

ОСОБА_2 також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 136, п. 1 ч. 1 ст. 137, ч. 10 ст. 137 ГПК України, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. у справі №902/774/20 в частині часткового скасування ухвали господарського суду Вінницької області від
10.09.2020р. та часткового задоволення клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову та залишити в силі ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2020р.

ОСОБА_2, який не є учасником даної справи, стверджує, що постановою апеляційного господарського суду вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки він є власником частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 51%.

В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що предметом даного позову не виступають правочини щодо відчуження частки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, та відчуження частки від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, позивач не пред'являє позову до чинних власників частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка".

Також наголошує, що суд, накладаючи арешт на частку в розмірі 0,49 %, не надав оцінки тій обставині, чи відповідає вказана частка тій частці, яка була предметом договору купівлі-продажу від 23.04.2019, та вказує, що статутний капітал товариства було збільшено.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р., а касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Предметом судового розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 0,49 %.

Верховний Суд переглядає у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду лише в частині скасування ухвали місцевого господарського суду та задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 %, може мати наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, а тому слід вжити такий захід забезпечення позову.

Верховний Суд вважає зазначений висновок господарського суду апеляційної інстанції необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну позицію наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 17.10.2018 у справі № 904/2351/18, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18 та від 10.03.2010 у справі №910/13787/19.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Верховний Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивач відчужив відповідачу частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 0,49%, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу від 23.04.2019 р. та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка".

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР, зокрема зобов'язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про ТОВ "Дружба Миколаївка", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключити відомості про учасника ОСОБА_1 із часткою 0,49 % та включити відомості про учасника ОСОБА_3 із часткою 0,49% номінальною вартістю 311 грн.

Слід звернути увагу, що на момент подачі заяви про забезпечення позову частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 0,49 % вже було відчужено відповідачем, про що позивачу було відомо та повідомлено суду.

Суд апеляційної інстанції цю обставину також встановив, зазначивши в оскаржуваній постанові, що ОСОБА_1 (відповідач) відчужив свою частку ОСОБА_4.

Тобто, на момент ухвалення постанови апеляційного суду, якою накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 0,49 %, вказана частка вже не належала відповідачу у даній справі, а належала іншій особі, яка не є учасником даної справи, що є порушенням ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Крім того, за твердженням скаржника ОСОБА_2, відповідна частка вже була відчужена ОСОБА_4 ОСОБА_2, проте судом апеляційної інстанції вказані обставини не досліджувались.

Із заяви про забезпечення позову, як і з оскаржуваної постанови, не вбачається, яким чином подальше відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" ОСОБА_4, вимог до якого не заявлено в позові, вплине на захист прав позивача, який звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору та акта і внесення змін у відомості Єдиного державного рестру.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на частку суд апеляційної інстанції не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності підстав для розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та наявності підстав для зобов'язання реєстратора вносити зміни до Єдиного державного реєстру. Позовні вимоги не стосуються безпосереднього повернення частки в статутному капіталі товариства позивачу.

Накладаючи арешт на майно, належне не відповідачу, а особам, які не є учасниками справи, не врахувавши відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, апеляційний господарський суд порушив норми ст.ст. 136, 137 ГПК України.

Ні позивачем у заяві про забезпечення позову, ні судом апеляційної інстанції не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову зможе мати наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, тоді як згідно зі ст. 236 ГПК України судове рішення повинно бути обґрунтованим.

При цьому Верховний Суд враховує, що накладення арешту на частку вжито судом без зазначення ідентифікуючих ознак такої частки.

Отже, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновки апеляційного господарського суду про забезпечення позову у даній справі є помилковими.

Місцевий господарський суд, хоч і помилково вказав, що не може бути накладено арешт на частку, оскільки ТОВ "Дружба Миколаївка" не є відповідачем у справі, проте дійшов правильного висновку про відмову в забезпеченні позову. Натомість апеляційний господарський суд скасував судове рішення, яке відповідає закону.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 312 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг та скасування постанови апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині, а ухвалу місцевого господарського суду в скасованій частині слід залишити в силі.

Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційних скарг на підставі ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. у справі № 902/774/20 в частині скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 та прийняття рішення про задоволення заяви про забезпечення позову скасувати.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі №902/774/20 в цій частині залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 102 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 102 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець