Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.12.2025 року у справі №917/2115/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

Справа № 917/2115/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Шмельова М. М.,

третьої особи - Боднара Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І. А., судді: Гребенюк Н. В., Слободін М. М.)

у справі № 917/2115/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Приміська пасажирська компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 198 508,80 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Приміська пасажирська компанія" (далі - АТ "Укрзалізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "КВЗ", відповідач, скаржник), в якій просило суд:

- зобов`язати ПАТ "КВЗ" замінити на нові за рахунок відповідача 12 колісних пар із заводськими номерами 121611 6541, 121611 6951, 121611 3511, 121611 3451, 121611 6981, 121611 6931, 121611 6961, 121611 6531, 121611 6881, 121611 6701, 121611 3531, 121611 3411 дизель-поїзда ДПКр-3-001 (23 грудня 2019 року побудови, 31 грудня 2019 року введеного в експлуатацію), приписаного за виробничим структурним підрозділом "Моторвагонне депо Коломия" філії "Приміська пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", поставленого АТ "Укрзалізниця" згідно з Договором поставки від 10 серпня 2018 року № 76/2018-ЦЮ (далі - Договір поставки), які не витримали гарантійного терміну експлуатації;

- стягнути з ПАТ "КВЗ" на користь АТ "Укрзалізниця" штраф за постачання товару неналежної якості у сумі 198 508,80 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Укрзалізниця" зазначало, що за час експлуатації дизель-поїзда ДПКр-3-001 неодноразово були виявлені дефекти колісних пар. Виявлені дефекти фіксувались у присутності представників ПАТ "КВЗ", були складені і направлялися відповідачу акти-рекламації, акти комісійного огляду і листи. Для повного усунення виявлених дефектів позивач неодноразово обточував колеса дизель-поїзда ДПКр-3-001 з дозволу відповідача, при цьому мало місце візуальне виявлення прихованих внутрішніх дефектів коліс після їх обточування поза межами зон із дефектами.

3. Позивач також зазначав, що 08 червня 2024 року дизель-поїзд ДПКр-3-001 був вилучений з експлуатації по причині зносу колісних пар, які не витримали гарантійного терміну експлуатації за Договором поставки, а саме не менше 1 мільйона км або 12 років. Натомість фактичний пробіг дизель-поїзда ДПКр-3-001 від побудови до моменту вилучення з експлуатації становив 462 767 км (13 121 мотогодин). На переконання позивача, виявлені дефекти колісних пар, що призвели до передчасного їх зносу та неможливості подальшої експлуатації, мають технологічне походження. Позивач стверджував, що оскільки колісні пари вийшли з ладу під час гарантійного терміну, то відповідач повинен їх замінити. Крім того, позивач заявив про стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2025 року (суддя Кльопов І. Г.) у справі № 917/2115/24 у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; зобов`язано ПАТ "КВЗ" замінити на нові за рахунок відповідача 12 колісних пар із заводськими номерами 121611 6541, 121611 6951, 121611 3511, 121611 3451, 121611 6981, 121611 6931, 121611 6961, 121611 6531, 121611 6881, 121611 6701, 121611 3531, 121611 3411 дизель-поїзда ДПКр-3-001 (23 грудня 2019 року побудови, 31 грудня 2019 року введеного в експлуатацію), приписаного за виробничим структурним підрозділом "Моторвагонне депо Коломия" філії "Приміська пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", поставленого АТ "Укрзалізниця" згідно з Договором поставки, які не витримали гарантійного терміну експлуатації; стягнуто з ПАТ "КВЗ" на користь АТ "Укрзалізниця" штраф за постачання товару неналежної якості у сумі 198 508,80 грн.

7. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Натомість апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних доказів того, що виявлені дефекти колісних пар дизель-поїзда ДПКр-3-001 виникли саме внаслідок неналежної експлуатації.

8. Також апеляційний суд зазначив, що під час експлуатації дизель-поїзда ДПКр-3-001 недоліки товару мали наслідком неодноразове направлення потягу для обточення колісних пар, що порушує права позивача на нормальну експлуатацію придбаного товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ПАТ "КВЗ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2025 року у цій справі.

10. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі № 917/2115/24 було визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

12. Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 917/2115/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та призначив розгляд касаційної скарги на 27 листопада 2025 року.

13. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24 листопада 2025 року № 32.2-01/2940 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/2115/24 у зв`язку з відпусткою судді Колос І. Б.

14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року справу № 917/2115/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

15. 27 листопада 2025 року судове засідання не відбулося. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року було визначено дату судового засідання розгляду Касаційним господарським судом справи № 917/2115/24 за касаційною скаргою ПАТ "КВЗ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року - 18 грудня 2025 року.

16. 01 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява (клопотання) ПАТ "КВЗ" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року клопотання ПАТ "КВЗ" задоволено; зупинено виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

20. 10 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця", Покупець) та ПАТ "КВЗ" (Постачальник) був укладений Договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність Покупцю дизельний поїзд для регіональних пасажирських перевезень в трьохвагонному складі в кількості 6 одиниць (далі - Товар).

21. Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки Товар, що постачається, повинен відповідати вимогам, викладеним у Технічній специфікації "Дизельний поїзд для регіональних пасажирських перевезень у трьохвагонному складі" (далі - Додаток 3 до Договору поставки) та вимогам, погодженого з ПАТ "Укрзалізниця" Технічного завдання, та/або вимогам погоджених з ПАТ "Укрзалізниця" Технічних умов, та конструкторській і технічній документації Постачальника.

22. Відповідно до пункту 8.1 Договору поставки Постачальник гарантує якість та надійність Товару, що постачається за цим Договором, за умови виконання Покупцем норм та правил експлуатації, технічного обслуговування та ремонту Товару, встановлених чинним законодавством, правилами експлуатації та інструкціями.

23. За умовами пункту 8.2 Договору поставки гарантійні строки на складові частини, що входять до складу Товару, визначаються Додатком 3 до Договору поставки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

24. Відповідно до пункту 8.9 Договору поставки Постачальник усуває недоліки або проводить заміну несправного обладнання Товару за свій рахунок.

25. Згідно з пунктом 10.3 Договору поставки за постачання Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого неякісного Товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.

26. Дизель-поїзд ДПКр-3-001 (один з поставлених) надійшов 27 вересня 2021 року у виробничий структурний підрозділ "Моторвагонне депо Коломия" філії "Приміська пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця".

27. Як зазначає позивач, за час експлуатації дизель-поїзда ДПКр-3-001 неодноразово виявлялися дефекти колісних пар. У зв`язку з цим Покупцем викликалися представники Постачальника, виявлені дефекти фіксувалися в присутності представників Постачальника, складалися і направлялися Постачальнику акти-рекламації, акти комісійного огляду і листи.

28. Для повного усунення виявлених дефектів колісні пари дизель-поїзда ДПКр-3-001 неодноразово обточувалися Покупцем з дозволу Постачальника, при цьому виявлялися приховані внутрішні дефекти коліс після проведення їх обточування поза межами зон із дефектами, що виявлялося візуально.

29. 08 червня 2024 року дизель-поїзд ДПКр-3-001 був вилучений з експлуатації по причині зносу колісних пар, які не витримали гарантійного терміну експлуатації за Договором поставки не менше 1 мільйона км або 12 років. Фактичний пробіг дизель-поїзда ДПКр-3-001 від моменту побудови до вилучення з експлуатації становить 462 767 км (13 121 мотогодин), що підтверджено довідкою, підписаною начальником моторвагонного депо Коломия та начальником центру обліку. Про вилучення дизель-поїзда ДПКр-3-001 з експлуатації виробничий структурний підрозділ "Моторвагонне депо Коломия" письмово повідомив уповноважених осіб Покупця та Постачальника листом від 10 червня 2024 року № РПЧ-4 Льв-3/340 із зазначенням граничних параметрів колісних пар дизель-поїзда.

30. Листом від 12 червня 2024 року № ППК-10/67 Покупець викликав представника Постачальника для складання Акта технічного стану дизель-поїзда ДПКр-3-001. Постачальник надав Покупцю відповідь листом від 14 червня 2024 року № 53.5- 07/613, де вказав, що направлення фахівців для складання Акта технічного стану не вважається за необхідне.

31. У складеному 19 червня 2024 року Акті технічного стану колісних пар дизель-поїзда ДПКр-3-001 станом на момент пробігу від побудови (462 767 км (13 121 мотогодин)) зафіксовані граничні параметри колісних пар, які не дозволяють виконати чергове обточування і подальшу експлуатацію дизель-поїзда ДПКр-3-001.

32. Відповідно до пункту 4.4.1.2 Додатку 3 до Договору поставки колісні пари повинні відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 11018:2005 "Тяговий рухомий склад залізниць колії 1520 мм. Колісні пари. Загальні технічні умови" (ГОСТ 11018-2000, ІDT) та Інструкції з формування, ремонту та утримання колісних пар тягового рухомого складу залізниць України колії 1520 мм ВНД 32.0.07.001-2001 (зі змінами та доповненнями).

33. Згідно з розділом 3 ДСТУ ГОСТ 11018 колісна пара - це вузол у зборі, що складається з вісі, на якій встановлено нерухомо ходові колеса, а також один або два зубчаті колеса тягового приводу (осьовий редуктор) і інші деталі, включно осьові підшипники тягового двигуна або редуктора, гальмових дисків, які не можуть бути демонтовані без розформування колісної пари.

34. Згідно з розділом 9 ДСТУ ГОСТ 11018 гарантійний термін колісної пари по міцності з`єднання деталей (вісі, колісного центра, колеса) складає 10 років. Гарантійний термін на суцільнолиті колеса повинен відповідати ГОСТ 10791, в Україні прийнятий як ДСТУ ГОСТ 10791:2016 "Колеса суцільнокатані. Технічні умови" (ГОСТ 10791-2011, IDT).

35. Згідно з пунктом 17.2 Додатку 3 до Договору поставки гарантійний термін експлуатації окремих вузлів дизель-поїзда без капітального ремонту повинен становити, зокрема, колісних пар - не менше 1 мільйона км або 12 років.

36. Відповідно до пункту 17.3 Додатку 3 до Договору поставки гарантії виробника не поширюються, зокрема, на поверхню кочення коліс у разі їх нормального зносу під час експлуатації.

37. Згідно з пунктом 10.1 ДСТУ ГОСТ 10791-2016 "Колеса суцільнокатані. Технічні умови" виробник гарантує відповідність коліс вимогам діючого стандарту (ДСТУ ГОСТ 10791-2016), при дотриманні умов експлуатації, зберігання, транспортування, монтажу. Також виробник гарантує якість сталі, відсутність дефектів технологічного походження на поверхні кочення коліс на весь термін служби коліс з дня отримання замовником. Виробник не несе відповідальності за дефекти експлуатаційного походження такі як повзуни, навари, кільцеві вироблення на поверхні кочення коліс.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

38. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 щодо застосування статей 13 74 ГПК України, статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 907/291/19 щодо застосування частин першої, третьої статті 13 ГПК України;

- у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/19933/17 щодо необхідності врахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ);

- у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19 щодо застосування статті 79 ГПК України;

- у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц щодо стандартів доказування;

- у постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18 щодо застосування частини першої статті 526 ЦК України.

39. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги доказів відповідача, а саме копії сертифікатів якості заготовок коліс, що листом від 16 квітня 2024 року № 50.1-29/261 були направлені позивачу.

40. Також, з метою підтвердження відсутності дефектів коліс, які виникли під час виробництва постачальником ПАТ "Інтерпайп НТЗ", відповідачем був направлений лист від 17 квітня 2024 року № 50.1-29/263 про надання протоколів результатів металографічних випробувань. ПАТ "Інтерпайп НТЗ" були надані протоколи результатів металографічних випробувань для плавок № 15143 та № 15945. На переконання скаржника, апеляційний суд не взяв до уваги, що вказані протоколи свідчать про те що, в перетині колеса відсутні флокени, розшарування, тріщини, корочки, залишки усадочних раковин та недопустимі ліквації (тобто дефекти технологічного або виробничого походження).

41. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки аргументам та доказам відповідача, що відповідно до пункту 17.3 Додатку 3 до Договору поставки гарантія виробника не розповсюджується на поверхні кочення коліс у разі їх нормального зносу під час експлуатації, чим порушив принцип змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України), суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу.

Доводи інших учасників справи

42. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - ТОВ "Інтерпайп Україна", третя особа) просить суд касаційну скаргу ПАТ "КВЗ" задовольнити в повному обсязі.

43. ТОВ "Інтерпайп Україна" зазначає, що апеляційний суд не приділив належної уваги доказам, наданими відповідачем, а саме протоколам металографічних випробувань для плавок № 15143 та № 15945, сертифікатам якості заготовок коліс, умовам пункту 17.3 Додатку 3 до Договору поставки відповідно до якого гарантія виробника не розповсюджується на поверхні кочення коліс у разі їх нормального зносу під час експлуатації. Також ТОВ "Інтерпайп Україна" зазначає про те, що технічні проблеми з колісними парами стали можливими виключно через специфіку їх експлуатації позивачем. Додатковим підтвердженням того, що у цьому випадку мали місце специфічні умови експлуатації слугує і той факт, що з шести поставлених позивачеві дизель-поїздів проблеми з колесами виникли лише в того поїзда, який експлуатувався на дільниці Львів-Чернівці. Як зазначає третя особа, залізнична лінія Львів-Чернівці - це одна з основних ліній на заході України і є однією з найстаріших залізниць на території країни. Частина маршруту проходить гірськими районами з різкими підйомами та спусками, що призводить до додаткового навантаження на колеса потяга.

44. Таким чином, ТОВ "Інтерпайп Україна" вважає, що позивач не довів факту поставки відповідачем неякісного товару, не надав належних доказів виникнення дефектів колісних пар внаслідок поставки неякісного товару, а не в результаті помилок в експлуатації, неналежного технічного стану дизель-поїзда, його окремих комплектуючих, понаднормового навантаження в процесі експлуатації, безпосередньо стану самого залізного полотна на залізничній лінії Львів-Чернівці або з інших причин.

45. У відзиві АТ "Укрзалізниця" просить суд залишити касаційну скаргу ПАТ "КВЗ" без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 - без змін.

46. Так, позивач зазначає, що укладеним між позивачем та відповідачем Договором поставки і жодними нормативними документами, зокрема, Правилами експлуатації візків моделей 68-7085 та 68-7090, які регламентовані вимогами "Візки моделей 68-7085 та 68-7090 вагонів дизель-поїзда. Настановою щодо експлуатування 7085.00.000НЕ" (далі - Вимоги) не забороняється експлуатація дизель-поїздів серії ДПКр-3 на гірських дільницях Львівської залізниці, й на таких дільницях, як Коломия-Львів через Стрий та Коломия-Чернівці-Львів через Тернопіль. У цих Вимогах також не зазначено необхідні параметри колії (профіль колії, класність колії, тип колії, фактичний стан, тип рейки, марка рейки, категорія рейки по твердості, наявність на маршрутах обмежень в швидкості руху та інші дані), згідно з якими не рекомендувалося би експлуатувати візки та колісні пари, які встановлені та експлуатуються на дизель-поїздах серії ДПКр-3.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права

47. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

48. За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

49. Згідно з частиною другою статті 675 ЦК України гарантійний строк, тобто строк протягом якого продавець гарантує якість товару, окремо встановлюється договором або законом.

50. Відповідно до частини першої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

51. Згідно зі статтею 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

52. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

53. Згідно з частиною першою, абзацом першим частини другої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

54. Відповідно до частин першої, другої статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

55. Згідно з частинами першою-третьою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

56. Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

58. Предметом судового розгляду у цій справі є наявність чи відсутність у відповідача обов`язку виконати взяті на себе гарантійні зобов`язання по заміні поставленого товару та правомірність стягнення позивачем з відповідача штрафу за постачання товару неналежної якості.

59. У цій справі суд мав вирішити такі питання:

1) чи виникли дефекти на колісних парах лише на поверхні кочення коліс, чи в інших місцях колісних пар;

2) чи пов`язані дефекти на поверхні кочення коліс з нормальним зносом впродовж експлуатації дизель-поїзда.

60. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

61. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

62. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

63. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

64. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

65. Верховний Суд зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

66. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні були неправильно застосовані норми статей 13 74 ГПК України, статті 526 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20; норми частин першої, третьої статті 13 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 907/291/19; норми статті 79 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19; норми щодо стандартів доказування без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; норми частини першої статті 526 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18. Також скаржник наголошує на необхідності врахування практики Європейського суду з прав людини, застосованій у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 910/19933/17.

67. Перевіривши доводи скаржника щодо неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 та постанові Верховного Суду від 30 грудня 2020 року у справі № 607/5404/18, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі у контексті доводів касаційної скарги та правового регулювання відносин між учасниками справи, тому доводи скаржника про те, що суд мав врахувати висновки в зазначених судових справах, є необґрунтованими.

68. Водночас суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19, де зазначено, що 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

69. Касаційна скарга також містить обґрунтоване посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

70. У постанові від 12 березня 2020 року у справі № 907/291/19 Верховний Суд дійшов висновку, на неврахування якого посилається скаржник, що при вирішенні цього спору суди не дотрималися вимог статей 73 74 86 236 ГПК України щодо прийняття судових рішень на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

71. Крім того, у справі № 910/19933/17 Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року виснував, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), "Трофимчук проти України" (рішення від 28 жовтня 2010 року), де ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначав, що такий висновок ЄСПЛ звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.

72. Колегія суддів зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року зі справи № 910/4994/18).

73. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не оскаржується той факт, що згідно з пунктом 17.2 Додатку 3 до Договору поставки гарантійний термін експлуатації окремих вузлів дизель-поїзда без капітального ремонту повинен становити, зокрема, колісних пар - не менше 1 мільйона км або 12 років. Відповідно до пункту 17.3 Додатку 3 до Договору поставки гарантії виробника не поширюються, зокрема, на поверхню кочення коліс у разі їх нормального зносу під час експлуатації.

74. З наведених умов договору вбачається, що відповідач надав позивачу гарантію на колісні пари не менше 1 мільйона км пробігу або 12 років. Проте, з цієї умови є виключення щодо поверхні кочення колісних пар на яку гарантія не поширюється, але за умови нормального зносу під час експлуатації.

75. Отже, для встановлення обставин поширення гарантії відповідача на колісні пари у зв`язку з виявленими дефектами необхідно встановити:

1) де саме розташовані ці дефекти (на поверхні кочення коліс чи в іншому місці коліс);

2) якщо дефекти розташовані на поверхні кочення коліс, то чи відповідають вони нормальному зносу під час експлуатації при вказаному пробігу дизель-поїзда.

76. На переконання позивача, зношення коліс не є нормальним з огляду на те, що за час експлуатації дизель-поїзда ДПКр-3-001 неодноразово виявлялися дефекти колісних пар. У зв`язку з цим Покупцем викликалися представники Постачальника, виявлені дефекти фіксувалися в присутності представників Постачальника, складалися і направлялися Постачальнику акти-рекламації, акти комісійного огляду і листи. Для повного усунення виявлених дефектів колісні пари дизель-поїзда ДПКр-3-001 неодноразово обточувалися Покупцем з дозволу Постачальника, при цьому візуально виявлялися приховані внутрішні дефекти коліс після проведення їх обточування поза межами зон із дефектами. На підтвердження викладених обставин позивач подав до суду першої інстанції листи, зокрема, від 14 лютого 2023 року № РПЧ-17/129, від 10 серпня 2023 року № РПЧ-17/655, від 05 вересня 2023 року № РПЧ-17/727, якими повідомляв відповідача про вказані обставини.

77. Відповідач заперечує проти того, що зношення коліс було ненормальним. На підтвердження вказаного твердження скаржник посилається на певні докази, зокрема, протоколи ПАТ "Інтерпайп НТЗ" результатів металографічних випробувань для плавок № 15143 та № 15945, Дослідження дефектів поверхні кочення коліс дизель-поїздів ДПКр-3 та інші докази у справі.

78. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій справі, обмежився лише констатацією того, що доводи позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції не містить мотивів оцінки доказів, прийняття одних доказів та відхилення інших. Зокрема, судом першої інстанції не було встановлено того факту, де саме виникли дефекти колісних пар, на поверхні кочення коліс чи ні, та чи був нормальним знос поверхні кочення колісних пар під час їх експлуатації. Водночас без встановлення зазначених обставин правильне вирішення цього спору неможливе.

79. Суд апеляційної інстанції в свою чергу цю помилку не виправив, визначальних доказів у справі не дослідив та обставин справи де саме виникли дефекти колісних пар, на поверхні кочення коліс чи ні, та чи був нормальним знос поверхні кочення колісних пар під час їх експлуатації не встановив. Натомість послався на те, що оскільки дефекти колісних пар були виявленні під час дії гарантійного терміну, а відповідачем не доведено, що поставлений ним товар експлуатувався позивачем з порушенням правил експлуатації, то настав гарантійний випадок, при цьому суд апеляційної інстанції не надав оцінки поданим відповідачем доказам та не мотивував чому він відхиляє аргументи відповідача.

80. Отже, судами попередніх інстанцій не були належним чином досліджені докази у цій справі, не було надано їм оцінки та встановлено усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, тому касаційний суд вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому під час нового розгляду справи суду потрібно дослідити питання наявності чи відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних та дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи. Водночас без встановлення зазначених вище обставин правильне вирішення цього спору неможливе.

81. Верховний Суд зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 910/11002/21, від 06 лютого 2024 року у справі № 910/12661/22.

82. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частини перша, друга статті 98 ГПК України).

83. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 98 ГПК України).

84. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

85. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. Оскільки суди не встановили обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення цього спору, та не дослідили докази у справі, а суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень для того, щоб самостійно встановити відповідні обставини справи, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ПАТ "КВЗ" знайшли своє часткове підтвердження. Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність встановлення зазначених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

89. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

90. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

91. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ПАТ "КВЗ" слід задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

92. Під час нового розгляду суду першої інстанції слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

93. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

94. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24, виконання якої зупинено ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року, скасовано, а справу передано на новий розгляд.

95. Відповідно до частини другої статті 317 ГПК України з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

96. З огляду на те, що Верховний Суд скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року у справі № 917/2115/24 і передав справу на новий розгляд, то підстави для поновлення виконання вказаного судового рішення апеляційної інстанції відсутні (близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009).

Судові витрати

97. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.

Керуючись статтями 236 237 300 301 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2025 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2025 року у справі № 917/2115/24 скасувати.

3. Справу № 917/2115/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова