Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 14.11.2019 року у справі №2-24/494-2009 Ухвала КГС ВП від 14.11.2019 року у справі №2-24/4...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 2-24/494-2009

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (у складі колегії суддів: Коробенко Г. П. (головуючий), Куксов В. В., Кравчук Г. А.)

та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2019 (суддя Лилак Т. Д. )

за наслідками розгляду подання Приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича

про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

у справі № 2-24/494-2009

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау"

до Фізичної особи-підприємця Кофтєлєва Тимофія Анатолійовича

про стягнення 84 195,47 грн,

особа, права якої обтяжуються, - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 у справі № 2-24/494-2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" (далі - ТОВ "Рехау") до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Кофтєлєва Тимофія Анатолійовича про стягнення 92 355,58 грн задоволено частково. Стягнуто з ФОП Кофтєлєва Т. А. на користь ТОВ "Рехау" заборгованість в сумі 60 386,37 грн, інфляційні втрати в сумі 3 832,22 грн, 48 % річних в сумі 17 580,72 грн, пеню в сумі 6 745,26 грн, витрати зі сплати державного мита в сумі 885,45 грн та 115,17
грн
витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 174,09 грн пені відмовлено.

28.04.2009 Господарським судом Автономної Республіки Крим на виконання зазначеного рішення суду видано наказ.

07.08.2018 Приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області (далі - Приватний виконавець) Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення № 2-24/494-2009, виданого 28.04.2009 Господарським судом Автономної Республіки Крим.

У квітні 2019 року Приватний виконавець Скрипник В. Л. звернувся до суду із поданням, у якому просив визнати житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, які зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.н., ІПН НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя; визначити? частку в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 54,1 кв. м, житловою площею 28,06 кв. м та? частку в праві власності на земельну ділянку площею 0,215 га кадастровий номер 5324083901:01:001:0266, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за Кофтєлєвим Т. А. ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, на які можливо звернути стягнення.

Подання обґрунтоване тим, що приватним виконавцем здійснено всі можливі та необхідні дії пов'язані з виконанням рішення суду, проте виконання рішення суду унеможливлюється внаслідок ігнорування боржником законних вимог виконавця та вчиненням ним дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, що зумовило необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яке перебуває в інших осіб, а саме: частину житлового будинку та земельної ділянки, які за час шлюбу між боржником Кофтєлєвим Т. А. і ОСОБА_1 було зареєстровано за останньою на праві приватної власності, отже, боржник володіє цим майном на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2019 подання Приватного виконавця Скрипника В. Л. задоволено частково. Закрито провадження в частині визнання житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, які зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1, спільною сумісною власністю подружжя. Визначено? частку в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 54,1 кв. м, житловою площею 28,06 кв. м та? частку в праві власності на земельну ділянку площею 0,215 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за Кофтєлєвим Т. А. ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2.

Ухвалу суду мотивовано тим, що подання приватного виконавця в частині вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), тому провадження в справі в частині цих вимог має бути закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК. При вирішенні вимог приватного виконавця щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки Кофтєлєв Т. А. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, отже, він разом із своєю дружиною володіє відповідним майном на праві спільної сумісної власності і частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. З огляду на те, що боржником не надано доказів виконання рішення суду у зазначеній справі, суд вважав за можливе визначити частку майна боржника, на яке може звертатися стягнення, у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_1

ОСОБА_1 з такими висновками суду першої інстанції не погодилася і оскаржила зазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала, зокрема порушенням судом першої інстанції правил предметної та суб'єктної юрисдикції і зауважила, що судом при розгляді подання приватного виконавця фактично вирішено спір щодо майна, набутого заявницею за власні кошти за час шлюбу з відповідачем, який було розірвано у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2009 у справі № 2-2189/2009 та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20.08.2010, при цьому питання щодо поділу спільного майна подружжя предметом судового розгляду не було.

Натомість факт придбання заявницею житлового будинку та земельної ділянки за власні кошти встановлено рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04.07.2019 у справі 545/1476/19. Водночас ОСОБА_1 наголосила, що відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України суд, визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, має встановити певні факти, однак таке питання не може бути предметом судового розгляду в межах розгляду подання приватного виконавця в процесі виконання рішення суду в господарській справі, тим більше спір щодо майна подружжя в будь-якому випадку підвідомчій судам загальної юрисдикції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2019 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог подання приватного виконавця щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підвідомчість цього подання приватного виконавця господарському суду, оскільки справа № 2-24/494-2009 за позовом ТОВ "Рехау" до ФОП Кофтєлєва Т. А. про стягнення заборгованості, наказ у якій знаходиться на виконанні у приватного виконавця, розглядалася господарським судом.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2019.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що розмір часток дружини та чоловіка у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності, визначається при поділі майна подружжя і такі правовідносини урегульовано положеннями Сімейного кодексу України та є цивільно-правовими, тому спори стосовно такого майна, у тому числі щодо права власності одного з подружжя на це майно підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Додатково ОСОБА_1 зауважила про те, що не є учасником виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду, тому належне їй майно не може бути об'єктом такого виконання. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про підвідомчість подання приватного виконавця щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, господарському суду є помилковим.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2019; постановлено здійснити перегляд оскаржених судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

У процесі дослідження доводів касаційної скарги та матеріалів справи судом касаційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. При цьому ОСОБА_1, яка оскаржує судові рішення, брала участь у розгляді подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в суді апеляційної інстанції і заявляла про порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції. Разом із тим висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції подання приватного виконавця у подібних правовідносинах, а саме, стосовно визначення частки майна боржника у майні, яке придбано подружжям за час шлюбу, за відсутності судового рішення або правочину про поділ майна подружжя та визначення розміру часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, під час виконання рішення суду у господарській справі відсутній.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання, оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи містить справа виключну правову проблему і чи така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом розгляду у зазначеній справі є подання приватного виконавця про визначення? частки в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та? частку в праві власності на земельну ділянку за Кофтєлєвим Т. А., на які можливо звернути стягнення.

ОСОБА_1, яка у правовстановлюючих документах на це майно (житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку) зазначена його власником, є колишньою дружиною боржника Кофтєлєва Т. А., шлюб з яким розірвано згідно з рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.12.2009 у справі № 2-2189/2009 (актовий запис про розірвання шлюбу від 20.08.2010 № 141), заперечує, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте за час шлюбу але за її кошти, а тому таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя в силу статті 57 Сімейного кодексу України.

Положеннями частини 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає право виконавця звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє разом з іншими особами, не містить визначення, в порядку якого судочинства розглядаються такі подання.

Відповідно до статті 338 ГПК процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Водночас чіткого розмежування, чи розглядається подання державного (приватного) виконавця про визначення частки майна боржника у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, при виконанні рішення господарського суду не містять ні положення статті 20 ГПК, ні положення статті 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Разом із тим правовідносини між ОСОБА_1 та Кофтєлєвим Т. А. щодо житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки (майна, придбаного за час шлюбу між ними) регулюються Сімейним кодексом України.

Наведене свідчить про існування виключної правової проблеми щодо визначення юрисдикції судів, які мають розглядати подання державного (приватного) виконавця про визначення частки в спільній сумісній власності подружжя, а вирішення цієї проблеми Великою Палатою Верховного Суду вплине на забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 2-24/494-2009 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 2-24/494-2009 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2019 і доданими до скарги матеріалами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст