ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1148/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 липня 2019 року (головуючий - Іванов О. Г., судді - Березкіна О. В., Дармін М. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року (суддя Євстигнеєва Н. М. ) у справі

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп"

про стягнення 161 522,57 грн пені за порушення строків поставки товару

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Підстави виникнення спору

1. Сторонами цього спору є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - "Підприємство" та/або "Позивач") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп" (далі - "Товариство" та/або "Відповідач").

2. Підприємство та Товариство уклали Договір поставки.

3. Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань Товариство не змогло повно та своєчасно поставити Підприємству, обумовлений у Договорі товар, внаслідок чого останнє нарахувало пеню.

4. Оскільки Товариство у добровільному порядку не сплатило нараховані йому штрафні санкції, Підприємство звернулось за їх примусовим стягненням до господарського суду.

5. Правомірність нарахування та стягнення вказаної пені і є предметом судового розгляду у даній справі.

6. Спір ускладнюється тільки тим, що сторони по різному тлумачать один із пунктів, укладеного між ними Договору, а саме чи передбачили вони збільшений строк для нарахування штрафних санкцій ніж той, який визначено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, і який, згідно цієї статті становить шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

7.08.11.2017 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) укладено Договір поставки товару № 697 (7)17УК.

(1) Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію - дріт нікелевий ДКРМП 6 БТ НП-2 ГОСТ 2179-75, у кількості 0,32 т, вартістю 678 666,24 грн, виробник: JLC Electromet Pvt LTD, Індія.

(2) Відповідно до пункту 1.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від
22.12.2017, строк поставки продукції: березень 2018 року. (тобто граничною датою поставки товару є 31.03.2018).

(3) Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість договору становить 565 555,20 грн, крім того ПДВ - 113 111,04 грн, разом 678 666,24 грн.

(4) В пункті 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту її поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

(5) Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар (пункт 4.1. Договору).

(6) Згідно з пунктом 7.1 Договору, у випадку неналежного виконання або невиконання зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

(7) Відповідно до пункту 7.2. Договору за порушення зазначених строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань.

(8) Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань (пункт 7.3. Договору).

8. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі № 904/3604/18 встановлено, що в ході виконання Договору дріт нікелевий ДКРМП 6 БТ НП-2 у кількості 0,042 т на загальну суму 89 074,94 грн Позивачем не прийнятий та повернутий Відповідачу, а тому поставка є такою, що не відбулась.
19.07.2018 Відповідач сплатив Позивачу штраф за поставку неякісного товару у сумі 17 814,99 грн. Товар, передбачений пунктом 1.1. Договору, Відповідачем так і не поставлений. Вказаним рішенням у справі № 904/3604/18 позовні вимоги Підприємства задоволені в повному обсязі, з Товариства стягнуто пеню в розмірі 69 902,62 грн та штраф в розмірі 47 506,64 грн. Зобов'язано Товариство поставити Підприємству товар, передбачений пунктом 1.1 Договору, на суму 678 666,24 грн.

Рішення набрало законної сили 30.11.2018.

9. В подальшому 26.11.2018 між Підприємством та Товариством укладено Додаткову угода № 2 до Договору № 697 (7)17УК від 08.11.2017, відповідно до пункту 1 якої, строк дії Договору продовжено до 30.06.2019.

10. Рішення господарського суду у справі № 904/3604/18 щодо поставки товару станом на дату звернення з позовом до суду у цій справі (19.03.2019) Відповідачем не виконано.

11.29.12.2018 Позивач направив на адресу відповідача претензію № 28-23/29792/5, якою просив сплатити пеню за прострочення строків поставки товару за договором за період з 13.07.2018 по 26.12.2018 у сумі 113 337,26 грн. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Узагальнене обґрунтування позовних вимог

12. Оскільки Товариство у добровільному порядку не сплатило, нараховану йому за порушення строків поставки пеню, Підприємство звернулося до місцевого господарського суду задля стягнення цієї пені у примусовому порядку.

13. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 697 (7)17УК від 08.11.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню за період з 13.07.2018 по
07.03.2019. Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі № 904/3604/18 вже стягнуто з Відповідача неустойку у розмірі 117 409,263 грн за період прострочки з 01.04.2018 по
12.07.2018 та зобов'язано відповідача поставити обумовлений Договором товар.

Однак, вказане рішення суду досі не виконане Відповідачем.

Узагальнений зміст та мотиви судових рішень

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
30.07.2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства пеню у розмірі 54 971,97 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 106 550,60 грн - відмовлено.

15. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що Позивачем здійснено нарахування пені всупереч вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме понад шість місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки Договором не передбачено іншого строку нарахування, ніж той, що встановлено вказаною статтею. Також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що поставлений на суму 89
074,94 грн товар не прийнятий Позивачем, а поставка товару, обумовленого договором не здійснена на момент ухвалення рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із рішеннями судів, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 24.05.2019 року у даній справі частково скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача

17. Судами було неправильно застосовано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки у пункті 7.2. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання, тобто передбачили інший строк, ніж той, який закріплено у статті 232 ГК України.

18. Правомірність визначення сторонами саме такого строку нарахування пені (період, який починається з моменту (дня) виникнення факту прострочення виконання зобов'язання та закінчується днем виконання зобов'язання в повному обсязі), підтверджується численною судовою практикою, в тому числі і Верховного Суду у справах 912/1433/16 та № 904/6455/17, Верховного Суду України у справах № 910/6379/14 та № 910/2031/16.

19. При розгляді цієї справи судами також допущено порушення норм процесуального права, а саме положень частини 1 статті 281 та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає у тому, що ними не було враховано практики Верховного Суду та Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача

20. Товариство в цілому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з мотивів, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 року у даній справі залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

21. Верховний Суд виходить з того, що єдиним спірним питанням даної справи є:

(1) Чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України?

22. Розглянувши цю справу суди однаково негативно відповіли на вказане питання, хоча і не формулювали його саме таким чином.

23. Верховний Суд повністю погоджується з такою відповіддю судів, а доводи касаційної скарги відхиляє з огляду на таке.

24. Суд проаналізував судові рішення Верховного Суду та Верховного Суду України, якими скаржник обґрунтовує свою позицію:

(1) постанова КГС ВС від 04.10.2019 у справі № 912/1433/16 - "за п. 7.1. договору, сторонами визначена відповідальність за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України";

(2) постанова КГС ВС від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17 - "у пункті 6.11 Договору-2 визначено, що відповідно до вимог статті 232 ГК України сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов'язання";

(3) постанова ВСУ від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 - "згідно з пунктом
4.2.1 Договору за недотримання термінів оплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати";

(4) постанова ВСУ від 21.07.2017 у справі № 910/2031/16 - "пунктом 8.3 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 цього договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати".

25. Так, відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

26. За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

27. Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

28. Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

29. Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

30. За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

31. В усіх проаналізованих вище справах (пункт 24 цієї Постанови) умови укладених між сторонами договорів містили або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати - справи № 912/1433/16,910/6379/14,910/2031/16) або інший строк (не обмежується 6-місячним строком - справа 904/6455/17).

32. У справі ж, що переглядається, пункт 7.2. Договору поставки не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

33. Таким чином посилання скаржника на практику Верховного Суду та Верховного Суду України не приймаються, оскільки умови договорів у справах, що переглядалися, відрізняються від умов Договору, який укладено між сторонами цього спору.

34. Ближчими за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17 у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

35. Отже, умову, передбачену у пункті 7.2. Договору поставки товару № 697 (7)17УК, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України.

36. Вказаним, правильність висновків судів у цій справі підтверджено, а доводи касаційної скарги спростовано.

37. Щодо посилань скаржника на постанови Вищого господарського суду України, то вони не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки Господарський процесуальний кодекс України в його чинній редакції та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не визначають відповідні правові позиції обов'язковими для врахування при розгляді справ господарським судом.

38. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

39. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судове рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

40. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

42. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 липня 2019 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року у справі № 904/1148/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.