Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 23.05.2018 року у справі №923/378/17 Ухвала КГС ВП від 23.05.2018 року у справі №923/37...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/378/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ВІК",

представник боржника -Бєрьозка Ю.В., адвокат (довіреність від 03.01.2018), в режимі відеоконференції,

ініціюючий кредитор - ОСОБА_5,

представники кредитора - не з'явився,

кредитор - ОСОБА_6 (особисто), в режимі відеоконференції,

кредитор - ОСОБА_7 (особисто),

арбітражний керуючий (розпорядник майна) Дудкін Р.А. - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу (в режимі відеоконференції)

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІК"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017

у складі судді Пригузи П.Д.

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018

у складі колегії суддів: Лашин В.В. -головуючий, Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.

у справі за заявою

ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІК"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.05.2017 за заявою ОСОБА_5 порушено провадження у справі № 923/378/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ВІК" (далі - ТОВ фірма "ВІК", боржник); введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна боржника.

2. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.05.2017 оприлюднене оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми "ВІК".

3. Після публікації, до господарського суду надійшли заяви від кредиторів з грошовими вимогами до боржника:

- Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області на суму 203370,08 грн.;

- ОСОБА_5 на суму 1 054 717,21 грн.;

- ОСОБА_6, у сумі 2 644 352,80 грн.;

- ОСОБА_11 на суму 483 580,44 грн.;

- ОСОБА_12 на суму 308 359,00 грн.;

- ОСОБА_13 у сумі 154 179,00 грн.;

- ОСОБА_14 у сумі 123 514,00 грн.;

- ОСОБА_7 на загальну суму 13 979 000,00 грн.

4. Розпорядником майна 09.10.2017 подано суду для затвердження Реєстр вимог кредиторів до якого включені вимоги гр. ОСОБА_7 в сумі 2 265 375,36 грн. із віднесенням їх до 6 черги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 у справі № 923/378/17 затверджений Реєстр вимоги кредиторів ТОВ фірми "ВІК", серед яких визнані кредиторські вимоги ОСОБА_7 в сумі 2 265 375, 36 грн., з віднесенням їх до четвертої черги.

6. В частині грошових вимог ОСОБА_7, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- заявлений розмір грошових вимог здійснений кредитором на підставі самостійної оцінки вартості майна боржника та частки, яка мала бути виплачена йому при виході із Товариства станом на грудень 2012;

- згідно Висновку комплексної судової економічної, товарознавчої, автотоварознавчої, будівельно-технічної експертизи (№ 381/382 від 31.12.2015), сплаті при виході ОСОБА_7 із складу учасників товариства підлягала сума у розмірі 1 301 080,00 грн.;

- на момент виходу із складу учасників, ОСОБА_7 мав непогашені зобов'язання перед ТОВ фірмою "ВІК".

Щодо визначення черговості задоволення визнаних грошових вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що вся визнана сума грошових вимог виникла на підставах, передбачених законодавством України, відтак, відноситься до основного зобов'язання боржника та має бути включена до четвертої черги задоволення.

7. Під час розгляду справи, в частині грошових вимог ОСОБА_7, суд встановив:

7.1. 15.06.2017 до господарського суду надійшла заява ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.) про визнання грошових вимог до ТОВ фірми "ВІК" на загальну суму (з урахуванням уточнення) 13 759 726,03 грн., які виникли у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань щодо виплати ринкової вартості частини майна пропорційно його внеску в статутний капітал ТОВ фірми "ВІК", внаслідок виходу 18.12.2012 зі складу учасників товариства.

Заява мотивована тим, що на момент виходу ОСОБА_7 із Товариства він оцінив свою частку, що становить 37,68 % статутного капіталу Товариства станом на 31.12.2012, враховуючи наявність у товариства майна (судна, нерухомість, автомобілі, техніка, тощо) в розмірі 5 000 000,00 грн. Оскільки, станом на дату розгляду справи вимоги ОСОБА_7 не задоволені, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, ним проведено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат.

7.2. В процесі розгляду цієї справи була проведена комплексна судова економічна, товарознавча, автотоварознавча, будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку експертизи № 381/382 від 31.12.2015 року, копія якого також була додана ОСОБА_7 до заяви про грошові вимоги, вартість частини майна ТОВ фірми "ВІК", яка належить ОСОБА_7, пропорційно його внеску у статутний капітал товариства, на момент його виходу складала 1 301 080,00 грн.

7.3. 18.12.2012 ОСОБА_7 подав заяву про вихід з числа учасників ТОВ фірми "ВІК" з пропозицією виплати вартості частки у статутному капіталі за ціною 5 000 000, 00грн.

Неодноразові вимоги гр. ОСОБА_7 від 16.12.2013, від 24.12.2013 про здійснення розрахунку внаслідок його виходу зі складу учасника товариства залишені ТОВ фірмою "ВІК" без задоволення.

7.4. На момент виходу із складу учасників, ОСОБА_7 мав непогашені зобов'язання перед ТОВ фірмою "ВІК", які випливають із:

- Договору про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_15 та ТОВ "Фірма "ВІК", ухвали Дніпровського районного суду м. Херсона від 14.03.2014 про заміну сторони виконавчого провадження, за якими ТОВ "Фірма "ВІК" виступає стягувачем та кредитором, а ОСОБА_7 боржником на суму 616 177,90 грн.;

- Договору позики від 21.06.2012, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30.04.2013, за яким ТОВ "Фірма "ВІК" виступає стягувачем та кредитором, а ОСОБА_7 боржником на суму 86 109,06 гривень.

Загальна сума грошових зобов'язань ОСОБА_7 перед ТОВ "Фірма "ВІК" складає 702 286,96 грн. (з розрахунку 616 177,90 грн. + 86109,06 грн.).

7.5. 29.08.2014 ТОВ фірма "ВІК", враховуючи наявність заборгованості ОСОБА_7 перед товариством в сумі 702 286,96 грн., заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог, оцінивши частку гр. ОСОБА_7 в розмірі 633 800 грн., з чим останній не погодився.

7.6. 15.02.2016 ТОВ фірма "ВІК" знов заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог та про припинення зобов'язань ОСОБА_7 перед товариством в сумі 702 286,96 грн.

7.7. Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.05.2016 у справі № 923/1453/14, на підставі висновку комплексної судової економічної, товарознавчої, автотоварознавчої, будівельно-технічної експертизи № 381/382 від 31.12.2015, за якою розмір частки ОСОБА_7 визначено в сумі 1 301 080, 00 грн., та інших матеріалів справи встановлено, що сума, яка має бути виплачена ОСОБА_7, у зв'язку з його виходом зі складу засновників (учасників) ТОВ "Фірма "ВІК", враховуючи розмір частки, визначеної висновком комплексної судової експертизи у даній справі, та зважаючи на заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, становить 598 793,04 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 апеляційну скаргу ТОВ фірми "ВІК" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 у справі № 923/378/17 в частині грошових вимог ОСОБА_7 залишено без змін.

9. Погоджуючись з рішенням та висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, а також належної йому частки прибутку, що характеризує це саме як грошове зобов'язання.

При цьому, ОСОБА_7 виключено зі складу учасників товариства на підставі поданої ним заяви про вихід від 18.12.2012, на момент порушення судом провадження у справі про банкрутство не був учасником ТОВ фірми "ВІК" й він позбавлений можливості отримати задоволення своїх вимог після ліквідації товариства за рахунок майна, що залишиться після задоволення вимог кредиторів.

10. Щодо застосування строку позовної давності до заявлених ОСОБА_7 грошових вимог, апеляційний суд, враховуючи, що в межах справи № 923/1453/14 ОСОБА_7 звертався з позовом до ТОВ фірми "ВІК" про визначення дійсної (ринкової) вартості частини майна ТОВ фірми "ВІК" пропорційно його внеску в статутний капітал, що становіть 37,68 % статутного капіталу товариства; визначення розміру частини прибутку, отриманого ТОВ фірмою "ВІК" в період з 01.01.2012 по 25.12.2012, а також про стягнення визначеної дійсної (ринкової) вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі в розмірі 37,68 %, дійшов висновку, що ОСОБА_7 не було пропущено визначених законодавством строків щодо заявлених ним грошових вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17, ТОВ фірма "ВІК" звернулася з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36грн. з включенням їх до 4 черги задоволення та в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн., з вимогою прийняти нове судове рішення про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_7 та визнання грошових вимог ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з включенням їх вимог до 4 черги задоволення Реєстру вимог кредиторів.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 10.05.2018) прийнято справу № 923/378/17 господарського суду Херсонської області до провадження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ фірми "ВІК" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (09.08.2018); надано строк для подання відзивів.

13. 02.07.2018 ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду з Клопотанням про долучення до матеріалів справи та з вимогою врахувати при розгляді справи № 923/378/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду по справі № 923/1453/14 від 04.06.2018 про стягнення з ТОВ фірми "ВІК" на користь ОСОБА_7 5 000 512,80грн.

14. 17.07.2018 від представника ТОВ фірми "ВІК" надійшла Заява про розгляд справи в режимі відеоконференції.

15. Арбітражний керуючий Дудкін Р.А. 31.07.2018 звернувся до Верховного Суду з Клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Цього ж дня, арбітражним керуючим подано до суду Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

16. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.08.2018 №1786, у зв'язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному та відпусткою судді Катеринчук Л.Й., для розгляду справи № 923/378/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., судді - Білоус В.В. (протоколи повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018).

17. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу № 923/378/17 господарського суду Херсонської області за касаційною скаргою ТОВ фірми "ВІК" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 прийнято до провадження; судове засідання призначено на 18.09.2018; доручено господарському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції 18.09.2018 о 15 год. 30 хв., про що повідомлено сторін (учасників судового процесу).

18. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.09.2018 № 2366, у зв'язку з відпусткою суддів Білоуса В.В. та Жукова С.В., для розгляду справи № 923/378/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., судді - Катеринчук Л.Й. (протоколи повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018).

19. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу № 923/378/17 господарського суду Херсонської області за касаційною скаргою ТОВ фірми "ВІК" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 прийнято до провадження; вирішено здійснювати розгляд справи у раніше визначену дату (18.09.2018).

20. Представник ТОВ фірми "ВІК" в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у цій справі в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36грн. з включенням їх до 4 черги задоволення та в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн., та прийняти нове судове рішення про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_7 та визнання грошових вимог ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з включенням їх вимог до 4 черги задоволення Реєстру вимог кредиторів.

21. ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги та доводи скаржника, просив задовольнити касаційну скаргу.

22. ОСОБА_7 проти вимог та доводів скаржника заперечував, з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просив врахувати постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/1453/14 від 04.06.2018 про стягнення з ТОВ фірми "ВІК" на користь ОСОБА_7 5 000 512,80грн.

23. Інші учасники судового процесу в засідання суду не з'явились. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ фірми "ВІК")

24. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник послався на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 257, 601 ЦК України та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, зокрема ст. 266 ГПК України, щодо не прийняття доповнень до апеляційної скарги.

25. Скаржник, посилаючись на приписи ст. 1 Закону про банкрутство, доводить, що вимоги ОСОБА_7 до боржника не мають характеру грошового зобов'язання, ОСОБА_7 не є кредитором боржника.

26. На переконання скаржника, вимоги ОСОБА_7 мають бути включені до 6 черги задоволення як "інші".

27. Скаржник доводить, що сума, яка має бути виплачена ОСОБА_7 у зв'язку з його виходом зі складу засновників ТОВ фірми "ВІК", враховуючи розмір частки визначеної висновком комплексної експертизи від 15.02.2016 та з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно заяв Товариства, становить 598 793, 04 грн. (з розрахунку 1 301 080 грн. - 702 286, 96 грн.).

28. Скаржник доводить пропущення ОСОБА_7 строку позовної давності для заявлення грошових вимог, відтак, відсутність підстав такого звернення до ТОВ фірми "ВІК".

29. Скаржник доводить порушення апеляційним господарським судом п. 8) ст. 129 Конституції України щодо неприйняття судом доповнення до апеляційної скарги стосовно оскарження ухвали господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 в частині грошових вимог ОСОБА_11 та ОСОБА_6

Доводи розпорядника майна ТОВ фірми "ВІК" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

30. Арбітражний керуючий, у Відзиві на касаційну скаргу, доводить, що з 19.02.2016 та станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство у ОСОБА_7 існує право вимоги до ТОВ фірми "ВІК" у сумі 598 793, 04 грн., з урахуванням нарахувань, загальна сума складає 2 265 375, 36грн.

31. Арбітражний керуючий доводить, що заявлені ОСОБА_7 грошові вимоги мають бути включені до 6 черги задоволення вимог кредиторів.

32. Розпорядник майна ТОВ фірми "ВІК" доводить, що невизнані судом грошові вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мають поточний характер та їх належить розглядати в ліквідаційній процедурі.

Доводи кредитора (ОСОБА_7)

33. Кредитор у Відзиві на касаційну скаргу та в судовому засіданні, доводить, що: заявлені ним кредиторські вимоги є грошовими та правомірно віднесені судами до 4 черги задоволення; строк позовної давності кредитором не пропущений, враховуючи звернення кредитора з відповідною позовною завою до боржника; грошові вимоги членів Товариства, які вийшли з кола числа засновників 30.12.2016, не підтверджені належним чином.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма "ВІК", не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 14.12.2017 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36 грн. з включенням їх до 4 черги задоволення, звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали в оскарженій частині, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_7 відмовити.

Під час розгляду справи, ТОВ фірма "ВІК" звернулось з доповненнями до апеляційної скарги, в яких просило суд скасувати ухвалу, також, в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221,44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060,94 грн., з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати ці вимоги із віднесенням їх до 4 черги.

Враховуючи ч. 1 ст. 266 ГПК України, подані скаржником доповнення до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги, та не розглядалися в апеляційному порядку.

Надаючи оцінку діям апеляційного господарського суду в цій частині, враховуючи доводи ТОВ фірми "ВІК" наведені у касаційній скарзі з цього приводу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За приписами ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Доповнення до апеляційної скарги надійшли до суду 09.01.2018, у зв'язку з чим правомірно не прийняті до розгляду апеляційним судом.

Поряд з цим, за касаційною скаргою, ТОВ фірма "ВІК" оскаржуються ухвала господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36грн. з включенням їх до 4 черги задоволення та в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У даному випадку, як про це було позначено вище, вимоги ТОВ фірма "ВІК" щодо грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн. не були предметом апеляційного оскарження, відтак, можливість оскарження судових актів в цій частині в касаційному порядку не передбачено пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України, не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у разі здійснення касаційного перегляду ухвали господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17 в частині грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн., суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, звертає увагу заявника, що аналогічну правову позицію, щодо застосування положень пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, викладено в ухвалі Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 922/3152/16, ухвалі від 16.05.2018 у справі № 904/1201/15 та ухвалі від 908/1817/16.

Відтак, з метою забезпечення єдності судової практики застосування пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ фірма "ВІК" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17 в частині грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221,44 грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060,94 грн.

Таким чином, предметом даного касаційного перегляду є ухвала господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36 грн. з включенням їх до 4 черги задоволення.

Крім того, з огляду на приписи ч. 2 ст. 300 ГПК України, колегія суддів відхиляє клопотання ОСОБА_7 про долучення до матеріалів справи та прийняття до уваги (під час розгляду даної касаційної скарги) постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 923/1453/14.

35. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвала, прийнята за результатами попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Частинами 1 та 2 ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16.

Правова позиція відносно того, що дія норми ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на вимоги осіб, які на момент їх виникнення вже не є учасниками (засновниками) юридичної особи, підтверджені судовими рішеннями, а тому мають бути зараховані до грошових зобов'язань боржника, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №5021/1506/12 та постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №911/3191/16.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені ОСОБА_7 кредиторські вимоги, які виникли в результаті виходу останнього зі складу учасників Товариства у 2012, підтверджені матеріалами справи, зокрема, судовими рішеннями, згідно яких визначені судами як безспірні, - є грошовими.

На підставі встановлених обставин, господарські суди дійшли висновків, що виплата позивачу частини вартості майна Товариства, пропорційної його частці в статутному капіталі, у встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" строк боржником проведена не була, що зумовило для ТОВ фірми "ВІК" настання наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, визнаючи частково заявлені ОСОБА_7 заявлені кредиоорські вимоги, суди правомірно врахували, також, висновок № 381/382 комплексної судової економічної, товарознавчої, автотоварознавчої, будівельно-технічної експертиз щодо визначення розміру частки гр. ОСОБА_7, зменшення її на суму, встановлену у заявах про зарахування однорідних вимог, та дійшли вірного висновку щодо фактичного розміру грошових вимог у сумі 2 265 375,36 грн.

З огляду на викладене вище, судова колегія, також, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про віднесення заявлених вимог, як вимог за основним зобов'язанням, до 4 черги задоволення Реєстру вимог кредиторів.

Щодо строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії")

Згідно зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалів та обставин справи (звернення ОСОБА_7 до суду з відповідними вимогами до ТОВ фірми "ВІК"), правомірно було встановлено звернення кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство у межах строків позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника не знайшли підтвердження під час касаційного провадження, більш того, направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

36. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ТОВ фірма "ВІК" та необхідність залишення ухвали господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17, в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36грн. з включенням їх до 4 черги задоволення, без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

37. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ фірми "ВІК" та залишенням без змін судових актів в оскарженій частині, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВІК" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17 в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_11 у розмірі 175 221, 44грн. та ОСОБА_6 у розмірі 465 060, 94грн. - закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ВІК" (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36 грн.) - залишити без задоволення.

3. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 (в частині визнання грошових вимог ОСОБА_7 у розмірі 2 265 375,36грн. з включенням їх до 4 черги реєстру вимог кредиторів) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 923/378/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й.Катеринчук

В.Г. Пєсков

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст