Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.08.2018 року у справі №911/1532/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1532/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінська АЗС",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський",

представник - Холоденко Г.М. (довіреність від 03.09.2018)

ліквідатор Анненкова Олена Юріївна

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного Олександра Вікторовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 22.05.2018

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Верховець А.А., Остапенко О.М.

та на ухвалу Господарського суду Київської області

від 17.01.2018

у складі судді Лопатіна А.В.

у справі № 911/1532/17

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінська АЗС"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.06.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного Олександра Вікторовича звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2018 у справі №911/1532/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/1532/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі №911/1532/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного Олександра Вікторовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2018, призначено її розгляд на 18.09.2018 о 16 год. 45 хв.

4. 17.09.2018, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., склад колегії суддів змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

5. Ухвалою від 17.09.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. прийняв справу №911/1532/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного Олександра Вікторовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2018 до провадження; ухвалив розглянути касаційну скаргу в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 на 18.09.2018.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінська АЗС" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного О. В.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ірпінська АЗС" з особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

7.1. Постановою Господарського суду Київської області від 14.06.2017 визнано ТОВ "Ірпінська АЗС" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Анненкову О.Ю.

7.2. У зв'язку із надходженням до Господарського суду Київської області апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на постанову місцевого господарського суду від 14.06.2017, матеріали справи №911/1532/17 супровідним листом від 17.07.2017 №02-04/911/1532/17 скеровано до Київського апеляційного господарського суду.

7.3. 18.07.2017, під час перебування матеріалів справи у Київському апеляційному господарському суді, на адресу Господарського суду Київської області від ПАТ "Банк "Софійський" надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника.

7.4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2017 розгляд заяв ПАТ "Банк "Софійський" та ПАТ КБ "Приватбанк" з кредиторськими вимогами до боржника призначено на 20.09.2017. Розгляд кредиторських вимог ПАТ "Банк "Софійський" неодноразово відкладався.

7.5. 16.01.2018 через канцелярію суду представником ПАТ "Банк "Софійський" подано уточнену заяву з вимогами до боржника ТОВ "Ірпінська АЗС".

8. Ухвалою від 17.01.2018 Господарський суд Київської області визнав кредитором ТОВ "Ірпінська АЗС" ПАТ "Банк "Софійський" з грошовими вимогами на суму 117 914 172, 31 грн., в іншій частині кредиторські вимоги ПАТ "Банк "Софійський" відхилив, затвердив реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ірпінська АЗС", до якого включив ПАТ "Банк "Софійський" з грошовими вимогами на суму 13 663 613, 09 грн., з яких 3 200 грн. підлягають задоволенню у першу чергу, 3 580 911, 40 грн. у четверту чергу, 10 079 501, 69 грн. у шосту чергу, окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Банк "Софійський" в розмірі 104 250 559, 22 грн., як забезпечені заставою майна банкрута. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "Ірпінська АЗС", що є предметом іпотеки в позачерговому порядку.

8.1. Під час розгляду кредиторських вимог ПАТ "Банк "Софійський", судом першої інстанції встановлено таке:

- до суду звернулось ПАТ "Банк «Софійський" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 89 910 753, 46 грн., які збільшено заявою від 22.11.2017 до 165 618 291, 47 грн.;

- частина грошових вимог, заявлених банком до боржника, виникли з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-10 від 20.04.2012 та кредитного договору №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012, а також генеральної кредитної угоди №01/32/017 від 02.09.2013 та кредитного договору №010/32/029 від 26.11.2013, укладених між ПАТ "БАНК Софійський" та ТОВ "Універсалнафтозбут" (ТОВ "Ірпінська АЗС);

- до 26.01.2017 ТОВ "Ірпінська АЗС" знаходилось за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Петровського, 4А. Щодо таких товариств діє мораторій на виконання договірних зобов'язань та нарахування пені й штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями (стаття 2 Закону України "Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції");

8.2. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що:

- нарахування пені, відсотків та річних за сплату основного зобов'язання та прострочення відсотків, повинно починатись з дня зміни місцезнаходження ТОВ "Ірпінська АЗС", тобто з 26.01.2017, у зв'язку з дією мораторію на виконання договірних зобов'язань відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції", а тому, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням зазначених обставин, судом встановлено, що її сума складає 10 079 501, 69 грн.;

- щодо суми кредиторських вимог по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, суд, перевіривши розрахунки кредитора, що з урахуванням курсу НБУ, встановленого станом на дату подання заяви з кредиторськими вимогами, заборгованість становить 79 511 083, 40 грн.;

- судом встановлено, що кредиторські вимоги забезпечено майном банкрута, їх сума, згідно з долученими до матеріалів справи договорами іпотеки та застави, з урахуванням внесених до них змін, становить 75 930 172 грн., що підтверджується укладеними з метою забезпечення зобов'язань за генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-10 від 20.047.2012 та кредитним договором №32/1-12-10/2 від 08.08.2012 іпотечними договорами №32/1-1-2-10-Іп-24 від 18.06.2012 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 7 500 000 грн., №32/1-1-2-10-Іп-25 від 19.06.2012 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 8 600 000 грн., №32/1-1-2-10-Іп-26 від 18.06.2012 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 13 200 000 грн., №32/1-1-2-10/1-Іп-27 від 19.06.2012 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 10 050 000 грн., та укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №01/32/017 від 02.09.2013 та кредитним договором №010/32/029 від 26.11.2013 договорами застави обладнання №12/32/032 від 04.09.2013 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета застави на суму 6 500 032 грн., №12/32/059 від 26.11.2015 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета застави на суму 79 000 000 грн., іпотечним договором №12/32/021 від 04.09.2013 (зі змінами), згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 12 400 140 грн.; іпотечним договором №12/32/058 від 26.11.2015, згідно з яким сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки на суму 9 780 000 грн.;

- згідно з уточненими заявами кредитором додатково заявлено грошові вимоги на суму 22 456 287, 22 грн. (як забезпечені майном банкрута, як майнового поручителя третьої особи), що виникли з генеральної кредитної угоди №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 та №010/32/040 від 07.11.2014, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "ДТ Групп" (позичальник);

- згідно з уточненими заявами, кредитором додатково заявлено грошові вимоги на суму 53 010 898, 61 грн. (як забезпечені майном банкрута), що виникли з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Донтек" (позичальник);

- місцевий суд дійшов висновку, що відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим в іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки), внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідальність ТОВ "Ірпінська АЗС", як майнового поручителя, за зобов'язаннями, що виникли з генеральної кредитної угоди №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 та №010/32/040 від 07.11.2014, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "ДТ Групп" (позичальник) та з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Донтек" (позичальник), обмежується вартістю переданого в іпотеку та заставу майна майнового поручителя;

- отже, заявлені кредитором грошові вимоги на суму 22 456 287, 22 грн., які виникли з генеральної кредитної угоди №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 та №010/32/040 від 07.11.2014, судом визнаються в повному обсязі як такі, що забезпечені майном банкрута, переданим в іпотеку та заставу банку за зазначеними договорами.

- матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ТОВ "Донтек" (позичальник) за генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитними договорами №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Ірпінська АЗС" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №32/1-1-2-9-Іп-20 від 18.06.2012;

- ПАТ "Банк "Софійський", враховуючи встановлену сторонами в договорі вартість переданого в іпотеку майна, необґрунтовано просить визнати грошові вимоги, які виникли з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Донтек" (позичальник) на суму 53 010 898, 61 грн., так як відповідальність банкрута в даному випадку обмежується тільки вартістю предмета іпотеки на суму 5 864 100 грн.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

9. Постановою від 22.05.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Софійський" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2018 - без змін, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, поклав на ПАТ "Банк "Софійський" на суму 5 286 грн.

9.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- до 26.01.2017 ТОВ "Ірпінська АЗС" знаходилось у місті Донецьку по вулиці Петровського, 4А., у зв'язку з чим в силу мораторію на виконання договірних зобов'язань та нарахування пені й штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції", розмір пені з 26.01.2017 по 14.06.2017 (момент введення ліквідаційної процедури) складає 10 079 501, 69 грн.;

- суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розмір кредиторських вимог по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом за зазначеними договорами, з урахуванням курсу НБУ, встановленого станом на дату подання заяви з кредиторськими вимогами, становить 79 511 083, 40 грн. При цьому, сума забезпечених вимог згідно з договорами іпотеки та застави, з урахуванням внесених до них змін, становить 75 930 172 грн., що узгоджено сторонами у відповідних угодах;

- зазначені вимоги заявлено до ТОВ "Ірпінська АЗС", як до майнового поручителя, оскільки з останнім з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ТОВ "Донтек" (позичальник) укладено договір іпотеки №32/1-1-2-9-Іп-20 від 18.06.2012;

- відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим в іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки);

- у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки), а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхилено;

- місцевий господарський суд правильно визнав грошові вимоги, які заявлені до боржника як до майнового поручителя, в межах вартості переданого в заставу/іпотеку майна на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ДТ Групп" та ТОВ "Донтек" в розмірі 9 785 616 грн. та 5 864 100 грн. відповідно.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (кредитор у справі)

10. Скаржник доводив, що за змістом частини 2 статті 589 ЦК України та статті 19 Закону України "Про заставу", за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави.

За зазначеними положеннями законодавства іпотекодержатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя в розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. При цьому, Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж зазначені положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, з договірною вартістю вимог забезпечення. При цьому, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основними зобов'язаннями та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього судового засідання ще невідома.

10.1. Скаржник зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій є поспішними та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскільки в порушення вимог статей 43, 99, 101 ГПК України, суди не з'ясували відповідності заявлених вимог кредитора умовам кредитного договору та договору іпотеки і розмір його дійсних вимог за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою; не перевірили наданий кредитором розрахунок, необґрунтовано відхиливши відповідні доводи скаржника, наведені в заяві та апеляційній скарзі, визначивши розмір визнаних вимог забезпеченого кредитора лише на підставі договірної вартості майна, яке є предметом забезпечення.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві ліквідатора ТОВ "Ірпінська АЗС" зазначено, що враховуючи встановлену сторонами в договорі вартість переданого в іпотеку майна, ПАТ "Банк "Софійський" необґрунтовано просить визнати грошові вимоги, які виникли з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та ТОВ "Донтек" (позичальник) на суму 53 010 898, 61 грн., так як відповідальність банкрута в даному випадку обмежується вартістю предмета іпотеки в сумі 5 864 100 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 589 - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частина 2 статті 589 - за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

13. Закон України "Про іпотеку"

Стаття 11 - майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

14. Закон України "Про заставу"

Стаття 19 - за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

15. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 9 статті 45 - погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статей 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та процесуального права - статей 43, 99, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, частинами 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, в тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Також, визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, статей 572, 575, 589 ЦК України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").

18. Виходячи з аналізу приписів частини 2 статті 589 ЦК України та статті 19 Закону України "Про заставу", заставодержатель за рахунок предмета застави має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

При цьому, частинами 5, 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

19. Виходячи з аналізу положень абзацу 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу", абзацу 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", - у разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється

При цьому, положеннями частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи з дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

20. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення. При цьому, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

При цьому, відповідно до частини 9 статті 45 Закону про банкрутство, за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку, тому розмір визнаних вимог має включатися до реєстру окремо, але визначатися виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов'язання боржника за основним зобов'язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства. Тому в реєстрі має бути відображена саме сума вимог, яка відповідає кредитному зобов'язанню, а не вартості предмета іпотеки (застави) за забезпечувальним договором. У такому випадку, кошти отримані від реалізації предмета застави у процедурі банкрутства, в повному обсязі будуть спрямовуватися на задоволення тих вимог кредитора-заставодержателя, які відображені в реєстрі окремо. Сума, яка перевищує вартість предмета застави на момент укладення договору, отримана від реалізації заставного майна не буде розподілятися між кредиторами 1-4 черги за наявності існуючих грошових вимог за кредитним договором.

21. Відтак, господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором. Вартість заставного майна, відображена у договорі, є однією з ідентифікуючих ознак предмета застави (іпотеки) та не має правового значення для визначення розміру зобов'язань, забезпечених договором застави (іпотеки).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи відповідні рішення про визначення розміру заставних вимог кредитора, виходили з вартості заставного майна за договором, без встановлення на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, та дійсний розмір вимог згідно з кредитними договорами, за якими надано таке забезпечення на момент визнання боржника банкрутом, оскільки провадження здійснюється з особливостями відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що судами неправильно застосовано положення статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 33 Закону України "Про заставу" при визначенні розміру цих вимог, що відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України є підставою для скасування прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та передачі справи на новий розгляд в зазначеній частині.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з підстав, зазначених в пунктах 17-21 мотивувальної частини даної постанови. Посилання скаржника на порушення статей 43, 99, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017 є неправильними, оскільки на час прийняття оскаржуваних судових рішень діяли процесуальні норми згідно з ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, а зокрема статті 86, 269, 270 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали судом першої інстанції та постанови апеляційним судом, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2018 та передання справи №911/1532/17 на новий розгляд вимог кредитора ПАТ "Банк "Софійський" в іншому складі суду в зазначеній частині до Господарського суду Київської області.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з тим, що розгляд спору не завершено, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України касаційним судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Софійський" Куреного Олександра Вікторовича задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2018 у справі №911/1532/17 скасувати, справу №911/1532/17 передати на новий розгляд вимог кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" в іншому складі суду в зазначеній частині до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк