ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/1111/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Банк),

представник позивача - Молдавська О.В. - адвокат (свідоцтво від 02.12.2015 № 2373),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - Підприємство),

представники відповідача - Савченко Я.В. (за довіреністю від 28.02.2017),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш" (далі - Товариство),

представник третьої особи - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Банку

на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017 (головуючий - суддя Танасюк О.Є.) та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (головуючий - суддя Саврій В.А., судді: Мамченко Ю.А. і Дужич С.П.)

у справі № 924/1111/16

за позовом Банку

до Підприємства

про стягнення 4 704 348,94 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Підприємства про стягнення (з урахуванням подальшого зменшення розміру позовних вимог) 4 308 368,37 грн., з яких: 2 110 833,33 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 29.02.2016 по 05.07.2016; 4 13 180,65 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за той же період; 1 575 000 грн. - "інфляційні втрати" за кредитом; 209 354,39 грн. "інфляційні втрати" за відсотками.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням Підприємством зобов'язань за генеральним договором про здійснення кредитування від 13.05.2010 №880/15-ГД1 (зі змінами; далі - Генеральний договір), додатковим договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 22.07.2014 №06.33-72/046 (зі змінами; далі - Додатковий договір).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано безпідставністю заявлених Банком вимог до Підприємства, оскільки відповідна заборгованість погашена за рахунок предмета іпотеки.

Банк, посилаючись на прийняття оскаржуваних судових рішень зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить зазначені рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а судові витрати покласти на відповідача. Так, згідно з доводами Банку, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій:

- неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи;

- неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, в тому числі статті 526, 599, 629 Цивільного кодексу України, статті 33, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 42, 43, 33, 34, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з чим висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- згідно з Основними положеннями Генерального договору Банк зобовязується надавати клієнту грошові кошти на умовах кредиту, а клієнт - повертати кредит у строки/терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових договорах, але не більше 27% річних;

- на забезпечення виконання зобов'язань Підприємства за Генеральним договором та додаткових угод до нього Банком і Підприємством укладено іпотечні договори (з урахуванням додаткової угоди від 13.11.2013 №18 до Генерального договору), за умовами яких Товариство передало Банку в іпотеку різне нерухоме майно (всього 4 договори);

- у подальшому Банком і підприємством в рамках Генерального договору було укладено Додатковий договір (зі змінами), за яким, зокрема, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на поповнення обігових коштів, у межах максимального ліміту заборгованості за цим договором у 15 000 000 грн., окремими кредитами (траншами);

- 30.04.2013 Банком і Товариством укладено договір поруки №880/30-ПЮО-1, за яким Товариство (поручитель) поручається перед Банком за виконання позичальником у повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, в тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, та інших сум, що належать до сплати позичальником;

- 01.06.2016 Банк звернувся до Підприємства з вимогою про усунення порушень зобов'язань за Додатковим договором, в якій ішлося про погашення заборгованості в сумі 23 717 828,04 грн., що виникла станом на 20.05.2016;

- Банк, посилаючись на неналежне виконанням Підприємством своїх грошових зобов'язань щодо повернення кредиту, а також на часткове покриття кредитної заборгованості Підприємства за рахунок набуття права власності на майно, що було предметом іпотеки (крім споруди складу літ. "Ж" загальною площею 261,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 4), звернувся з позовом у даній справі;

- з 22.05.2015 за кредитним договором утворилася заборгованість;

- 05.07.2016 нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на 11 нерухомих об'єктів, які належали на праві власності Підприємству й виступали об'єктами забезпечення виконання його зобов'язань перед Банком за Генеральним договором, у рахунок погашення наявної заборгованості;

- за твердженням Банку, заявлена сума 4 308 368,37 грн. є залишком боргу позичальника, яка не покрита іпотечним майном, а тому підлягає стягненню з Підприємства, тоді як останнє стверджує, що вартість оціненого іпотечного майна, на яке звернуто стягнення (з урахуванням суми ПДВ), перевищує заявлену Банком суму заборгованості, а, отже, борг відсутній;

- згідно з висновками про незалежну оцінку майна від 04.07.2016, що проведена субєктом оцінювальної діяльності - приватним підприємством "Енергомакс", вартість обєктів нерухомості (іпотечного майна) становить 28 432 800 грн.; ця вартість вказана названим підприємством як з ПДВ, так і без урахування суми ПДВ;

- з огляду на положення Податкового кодексу України ринкова вартість об'єкта нерухомого майна для прийняття рішення щодо звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до Закону України "Про іпотеку" за вартістю іпотечного майна має бути визначена без урахування податку на додану вартість, тому дії Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору за вартістю майна без урахування ПДВ є правомірними;

- разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником (Підприємством) своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором сторони погодили порядок стягнення на предмети іпотеки таким чином: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем (Підприємством) основного зобов'язання іпотекодержатель (Банк) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

- згідно з матеріалами справи іпотечне нерухоме майно зареєстровано за Банком, отже, позасудова процедура врегулювання шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки, передбачена статтею 36 Закону України "Про іпотеку", є завершеною.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум.

У прийнятті оскаржуваних рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що зобов'язання за кредитним договором, укладеним сторонами, припинилися, внаслідок чого відсутні підстави для такого стягнення. Проте даний висновок є передчасним з урахуванням такого.

Судами зазначено, що "зобов'язання за кредитним договором припинилися, оскільки іпотека забезпечує сплату позичальником або іпотекодавцем (разом чи окремо) усіх існуючих та майбутнього боргу позичальника у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, у тому числі сплату основної суми кредиту чи її частини, яку позичальник фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат, що належать до сплати у відповідності з кредитним договором та усі витрати, як вони визначені в п. 7.1 цього іпотечного договору, що узгоджується зі статтею 7 Закону України "Про іпотеку", згідно якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання".

При цьому поза увагою судів залишилося посилання Банку на те, що в договорах іпотеки, які укладені Банком і Підприємством, не існує пункту 7.1, на який посилалися суди.

Водночас суди не звернули уваги й на те, що, за доводами Банку, пунктами 2.4.10 договорів іпотеки від 13.05.2010 та від 20.09.2011, укладених Банком і Підприємством, передбачено: у випадках, якщо сума, одержана від реалізації предметів іпотеки, не покриває всіх вимог іпотекодержателя, забезпечених іпотекою, він має право отримати решту суми з іншого майна іпотекодавця у порядку, встановленому законом.

Не з'ясувавши відповідних обставин і доказів та не здійснивши їх правової оцінки, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), а саме частини першої статті 47 щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Поряд з тим суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Недослідження судом зібраних у справі доказів (у даному разі згаданих договорів іпотеки) згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові, дати їм та відповідним доводам сторін належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 зі справи № 924/1111/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов