ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/2554/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Кощеєв І. М. ; судді: Кузнецова І. Л., Чус О. В. )

від 20.08.2020

у справі № 912/2554/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплоенергетик"

про 31 609 892,10 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Верхацький І. В.

відповідача - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик") про стягнення основного боргу у розмірі 25 345
568,87 грн, пені у розмірі 2 268 376,38 грн, трьох процентів річних у розмірі 4 089 875,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 906 071,70 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" послався на неналежне виконання КП "Теплоенергетик" умов договору постачання природного газу №1531/1718-ТЕ-18 від 07.09.2017 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі №912/2554/19 позов задоволено частково. Судом вирішено стягнути з КП "Теплоенергетик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в загальній сумі 30 006 562,58 грн, у тому числі 25 345 568,87 грн основний борг, 1 134 188,19 грн пені, 988 748,77 грн три проценти річних, 2 538 056,75 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі № 912/2554/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості у розмірі 30 374 577,53 грн, у тому числі 25 345 568,87 грн - основного боргу, 1 134 188,19
грн - пені, 988 748,77 грн 3% річних, 2 906 071,70 грн - інфляційних втрат; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплоенергетик" (Споживач) 07.09.2017 укладено договір № 5132/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору;

- відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;

- згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6980 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017-356; листопад 2017-1106; грудень 2017-1446; січень 2017-1539; лютий 2018-1338; березень 2018-1195;

- відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ;

- в розділі 5 договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн;

- у пункті 5.4 договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу;

- згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20;

- згідно з пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором;

- відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років;

- згідно з пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

- розділом 12 договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;

- сторонами внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від
15.01.2018. Зокрема, сторонами викладено пункт 8.2 та 8.3 розділу 8 договору в новій редакції;

- за умовами пункту 8.2 договору у новій редакції, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного; банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256;

- пунктом 8.3 договору в новій редакції сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором;

- сторонами 01.04.2018 укладено додаткову угоду №2 до договору №5132/1718-ТЕ-18, якою, зокрема, строк дії договору продовжено до 31 травня 2018 року (включно);

- позивачем умови договору в частині постачання природного газу виконано. Так, у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 57 931 533,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017,31.12.2017,31.01.2018,28.02.2018,31.03.2018,30.04.2018;

- вказана обставина не заперечується відповідачем;

- оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору;

- на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов'язання за договором перед позивачем: за січень 2018 року в сумі 721 284,90 грн, за лютий 2018 року - 11 178 507,48 грн, за березень 13 028 560,99 грн, за квітень 2018 року 417 215,50 грн. До того ж позивачем нараховано пеню у розмірі 2 268 376,38 грн, три проценти річних у розмірі 4 089

875,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 906 071,70 грн.

2.8. Мотивуючи рішення суд першої інстанції установив, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки відповідачеві газу, у той час, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з його оплати з порушенням строків передбачених умовами договору. Так на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов'язання за договором на суму 25 345 568,87 грн, що не заперечується відповідачем.

В частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 2 268 376,38 грн, місцевим господарським судом враховано, що позивачем при розрахунку пені правомірно враховано суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та не нараховано пеню на суми боргу, які погашені у відповідному порядку. При цьому, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд, частково його задовольнивши, зменшив розмір пені на 50% та стягнув її в розмірі 1 134
188,19 грн.

Зменшуючи розмір пені на 50%, суд врахував, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання; КП "Теплоенергетик" відповідно до Закону України "Про теплопостачання" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів; суд взяв до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн. ; позивачем у справі до стягнення заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за договором.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 988 748,77 грн - 3 % річних, 2 538 056,75 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у стягненні з відповідача 3 101 126,38 грн - 3 % річних, 368 014,95
грн - інфляційних, місцевий господарський суд виходив із неправомірності проведення їх нарахування на суму коштів, що були сплачені відповідно до Порядку № 256 та позивачем помилково здійснено додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основного боргу.

2.9. Центральний апеляційний господарський суд, змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми інфляційних втрат та задовольняючи у повному обсязі в сумі 2 906 071,70 грн, виходив з того, що інфляційні втрати розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку інфляційних збитків з якою погодилася Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В іншій частині оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду.

Також суд апеляційної інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплоенергетик" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, надану відповідачу адвокатом Гусєвим О. М. в сумі 6 000,00 грн з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
03.03.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
20.08.2020 у справі № 912/2554/19, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 1 134 188,19 грн пені та 101126,38 грн 3% річних, а також в частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00
грн скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 134 188,19
грн пені та 101 126,38 грн 3% річних.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256); у постанові Верховного Суду від
04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в частині підстав для зменшення пені);

- судами попередніх інстанцій прийнято рішення з порушенням вимог частини 2 статті 123, частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 1 статті 167, статті 527, частини 2 статті 528, статей 618, 629 Цивільного кодексу України;

- скаржник звернув увагу, що за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, із заявлених 31 609 892,10 грн задоволено 30 134 188,19
грн.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Підставою касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз Україна" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256); у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в частині підстав для зменшення пені).

У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).

4.3. У справі № 922/3095/18 позивач ТОВ "Харківгаз Збут" звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Підставою цього позову визначено те, що ТОВ "Харківгаз Збут" здійснювало постачання природного газу на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства", проте відповідач, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, несвоєчасно провів розрахунок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах за спірний період.

Тобто предметом дослідження у вказаній справі є наявність порушення головним розпорядником коштів установлених саме для нього строків для відшкодування постачальнику витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян.

У пункту 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, на який посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах."

У справі, що переглядається, предметом дослідження є порушення строків щодо оплати за поставлений позивачем газ згідно з укладеним між сторонами договором.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин).

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Таким чином, правовідносини у справі №922/3095/18 та у справі №912/2554/19 не є подібними. До того ж, висновки Великої Палати Верховного Суду на які посилається скаржник, стосуються безпосередньо визначення юрисдикції суду.

4.4. Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань позивача на висновки Верховного Суду у справах №910/3657/18, №916/2286/18, №925/74/19, №902/517/18 колегія суддів зазначає наступне.

У справах №910/3657/18, №916/2286/18, №925/74/19, № 902/517/18 Верховний Суд, направляючи справи частково або повністю на новий розгляд, вказав, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 11, 202, 526, 549, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України та не спростовано доводи АТ "НАК Нафтогаз України" стосовно того, чи застосовуються положення Порядку № 256 від 04.03.2020 до спірних правовідносин; не наведено правового обґрунтування висновку щодо застосування до спірних правовідносин Порядку №256 від 04.03.2002; не надано оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку № 256 від 04.03.2002 (у редакції чинній з
01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до
01.01.2018. При цьому у справах № 910/3657/18, № 925/74/19, № 902/517/18 правовідносини між сторонами виникли за поставку газу у періоди 2015-2016 та 2016-2017 роки. Тоді як у справі, що переглядається, правовідносини між сторонами із поставки газу виникли у період 2017-2018 років та судами встановлено наявність заборгованості та несвоєчасної оплати за придбаний природний газ, сплаченої власними коштами, а також те, що частину спожитого газу оплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №
256.

До того ж оскільки судові рішення Верховним Судом були скасовані та зазначені справи були направлені на новий розгляд, у наведеному випадку не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у таких справах, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки судів у таких справах.

4.5. Стосовно посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

Суди попередніх інстанцій у даній справі, що розглядається Верховним Судом, з урахуванням наведених положень законодавства, дійшли висновку про зменшення розміру пені, зазначивши в судових рішеннях мотиви та обґрунтування такого зменшення. Так, зменшуючи розмір пені на 50%, суди установили, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання; КП "Теплоенергетик" відповідно до Закону України "Про теплопостачання" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів; суд взяв до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн. ; позивачем у справі до стягнення заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за договором. Зменшення розміру пені є правом суду і було ним реалізовано у справі №912/2554/19 за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Водночас у справі №908/1453/14, на яку позивач посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення пені з огляду на майновий стан сторін, наявність заборгованості позивача із заробітної плати та податковий борг, тобто у справі № 908/1453/14, на відміну від справи №912/2554/19, було відмовлено у зменшенні пені за встановлення судами відсутності обставин для такого зменшення.

Правовий висновок у справі №908/1453/18 не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у справі №912/2554/19 і у справі №908/1453/18 різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Тобто у кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, та на підставі встановлених судами обставин суди приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у справі №912/2554/19 та у справі №908/1453/14.

4.6. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від
03.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
20.08.2020 у справі №912/2554/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.7. Стосовно касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №912/2554/19 в частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн Верховний Суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за якою інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулось із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, надану відповідачу адвокатом Гусєвим О. М., в сумі 12000,00 грн. Представництво інтересів КП "Теплоенергетик" в Центральному апеляційному господарському суді здійснювалось адвокатом Гусєвим О. М.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції Комунальним підприємством "Теплоенергетик" надані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 №16-04-20 з додатком № 2, укладеного між КП "Теплоенергетик" та адвокатом Гусєвим О. М. ; детальний опис наданих адвокатських послуг КП "Теплоенергетик", як відповідачу у справі №912/2554/19, в межах розгляду справи у Центральному апеляційному господарському суді; рахунок на оплату адвокатських послуг від
14.05.2020 № 16-04-20/2; платіжне доручення від 14.05.2020 №1302 на суму 12000,00 грн, сплачених КП "Теплоенергетик" адвокату Гусєву О. М. згідно додатку 2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 №16-04-20 на умовах авансування адвокатських послуг; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Гусєву О. М. від 30.05.2017 серії КР №000104 та ордер від 04.06.2020 серії КР №61533 на представлення інтересів КП "Теплоенергетик" на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 № 16-04-20 у Центральному апеляційному господарському суді адвокатом Гусєвим О. М.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 №16-04-20 адвокат Гусєв Олександр Максимович зобов'язався надавати Комунальному підприємству "Теплоенергетик" правову допомогу, у тому числі, за окремими дорученнями клієнта. Адвокат Гусєв Олександр Максимович та Комунальне підприємство "Теплоенергетик" 14.05.2020 підписали додаток № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 №16-04-20, згідно з яким адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу, яка полягає у наступному: проведення зустрічі та консультації клієнта по справі №912/2554/19, узгодження правової позиції у суді апеляційної інстанції (1000,00 грн); проведення правового аналізу матеріалів апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі №912/2554/19 (2000,00 грн); вивчення законодавчої бази, яка регулює спірні правовідносини в межах пред'явленої апеляційної скарги у справі №912/2554/19 (2000,00 грн); ознайомлення з судовою практикою у подібних спірних правовідносинах (2000,00 грн); підготовка обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі №912/2554/19 (4000,00 грн); прийняття участі у судових засіданнях при розгляді справи №912/2554/19 у Центральному апеляційному господарському суді (1 000,00 грн).

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" 14.05.2020 перерахувало адвокату Гусєву Олександру Максимовичу 12000,00 грн згідно додатку № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2020 №16-04-20.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено факт надання адвокатом Гусєвим Олександром Максимовичем Комунальному підприємству "Теплоенергетик" послуг на правову допомогу на загальну суму 12 000,00 грн та сплата вказаної суми підтверджується матеріалами справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надав заперечення на заяву КП "Теплоенергетик" про відшкодування вказаних витрат, та просить у їх стягненні відмовити, а у разі задоволення клопотання КП "Теплоенергетик" щодо покладення витрат на правову допомогу, керуючись частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України просив зменшити розмір витрати на правову допомогу на 50 %.

В обґрунтування заперечень АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначив, що адвокат Гусєв О. М. був представником відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції, обізнаний з обставинами справи, є підписантом відзиву на позовну заяву; правова позиція з посиланням на законодавчу базу була сформована адвокатом Гусєвим О. М. на стадії подання відзиву на позовну заяву та викладена у відзиві на апеляційну скаргу. Відтак, на думку, позивача, задекларований обсяг роботи не є співрозмірним його вартості.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність заперечень АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно стягнення витрат на правничу допомогу у заявленій відповідачем сумі, критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні послуг правничої допомоги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви КП "Теплоенергетик" про стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на його користь витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді апеляційної інстанції в сумі 6 000,00
грн.

Проте поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вимогами апеляційної скарги, поданої АТ "НАК "Нафтогаз України" до Центрального апеляційного господарського суду, останній просив переглянути та скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 1603329,52 грн. У відзиві на апеляційну скаргу КП "Теплоенергетик" проти вимог апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз" заперечував повністю та просив відмовити у її задоволенні. За результатами розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції скаргу задоволено частково та змінено рішення лише в частині нарахування інфляційних втрат в сумі 368014,95 грн; в частині зменшення пені на 50% в розмірі 1134188,19 грн та 3% річних в сумі 101126,38 грн у задоволенні відмовлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом апеляційної інстанції зменшено суму витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн, а також виходячи із пропорційності задоволення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України (що складає 22,95%), до відшкодування в суді апеляційної інстанції на користь КП "Теплоенергетик" підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4622,81 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову Центрального апеляційного господарського суду в частині стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Теплоенергетик" 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу слід змінити та стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Теплоенергетик" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4622,81 грн.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.3. Відповідно до статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 311 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

5.4. З огляду на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі №912/2554/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно закрити; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн задовольнити частково, постанову в цій частині змінити та стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Теплоенергетик" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4622,81 грн.

Керуючись статтями 236, 238, 296, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 912/2554/19 в частині касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині оскарження покладення на Акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн задовольнити частково.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 912/2554/19 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши пункт 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" 4622,81 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ".

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй