ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4050/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна", Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Ващенко Т.М.)

від 23.01.2018,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Зеленін В.О., Алданова С.О.)

від 14.03.2018,

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 42 801 340,00 грн,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 17 083,92 грн,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 48 343 976,24 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою, в якій просило визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. та органу державної виконавчої служби щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника у виконавчому провадженні № 54902012 від 12.10.2017; визнати незаконною платіжну вимогу № 2012/21 від 17.10.2017 на ПАТ "Креді Агріколь Банк", зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України вчинити дії щодо повернення коштів у розмірі 45 995 821,43 грн, які були списані за платіжною вимогою № 2012/21 від 17.10.2017, на банківські рахунки боржника.

Скарга обґрунтована тим, що дії державного виконавця Башілова В.О. та органу державної виконавчої служби щодо повторного арешту всіх рахунків ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" та стягнення коштів (в той час, коли на рахунках Державної казначейської служби України уже були зараховані кошти відповідача, достатні для виконання рішення суду) суперечать п. 8 ч. 1, ст. 2, ч. 6 ст. 48, ч. 4 ст. 56, п. 8 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018, скаргу ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо накладення арешту на банківські рахунки ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" у ВП № 54902012 від 12.10.2017.

Визнано неправомірною платіжну вимогу № 2012/21 від 17.10.2017, виписану відділом примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 54902012 від 12.10.2017.

В іншій частині скарги ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" відмовлено.

06.04.2018 відповідач ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" про зобов'язання органу державної виконавчої служби повернути кошти у розмірі 45 995 821,43 грн на банківський рахунок ТОВ "Санофі-Авентіс Україна", які були списані за платіжною вимогою № 2012/21 від 17.10.2017 на ПАТ "Креді Агріколь Банк", скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким цю вимогу задовольнити.

Підставами для часткового скасування судових рішень відповідач зазначає порушення судами ч. 2 ст. 343 ГПК України, адже визнавши неправомірність дій органу державної виконавчої служби з арешту коштів та неправомірність платіжної вимоги № 2012/21 від 17.10.2017, не зобов'язали державного виконавця та орган державної виконавчої служби усунути зазначені порушення та поновити порушене право ТОВ "Санофі-Авентіс Україна". Посилався на відсутність доказів, що підтверджують арешт спірних коштів на рахунку Міністерства юстиції України України на момент прийняття оскаржуваних судових рішень. Вказував на те, що арешт спірних коштів було здійснено лише 02.11.2017 згідно з ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва, а тому державний виконавець міг здійснити повернення спірних коштів ТОВ "Санофі-Авентіс Україна". Зазначав, що апеляційним судом було неправильно застосовано практику Європейського суду з прав людини.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" посилається на те, що ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2017 у справі № 760/22316/17 та від 25.10.2017 у справі № 760/22441/17 накладено арешт на кошти в сумі 91 991 732,32 грн, які знаходяться на рахунку Міністерства юстиції України. 02.11.2017 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва накладено арешт на грошові кошти у розмірі 41 814 382, 12 грн та 4 181 527, 77 грн, а 06.07.2017, 07.07.2017 - винесено постанову про визначення речовими доказами грошових коштів (41 814 382, 12 грн, 4 181 527, 77 грн), а тому суд не вправі був зобов'язувати орган державної виконавчої служби повернути спірну суму коштів боржнику, адже такі дії суду фактично призвели б до виведення цих коштів з під арешту. Також, зазначало, що органом державної виконавчої служби неодноразово вживалися заходи на усунення порушення прав боржника та повернення йому спірних коштів шляхом надання розпоряджень про перерахування йому коштів у сумі 45 995 821,43 грн, однак фактичне виконання таких розпоряджень є неможливим через накладення на них арешту. Зазначає про те, що у кримінальних провадженнях саме відповідач ініціював питання накладення арешту на спірні кошти. На думку ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" аргументи відповідача у касаційні скарзі зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимог ст. 300 ГПК України не є компетенцією Верховного Суду.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені скарги відповідача.

Орган державної виконавчої служби в касаційній скарзі посилається на те, що саме боржник намагався своїми діями перешкодити ефективному виконанню рішення суду у цій справі. Зазначає про те, що станом на момент розгляду скарги, кошти списані з рахунків боржника та не перераховані на рахунок стягувача арештовано, тому державний виконавець позбавлений можливості здійснювати будь-які подальші дії, спрямовані на виконання рішення суду.

У відзиві на касаційну скаргу департаменту ДВС Міністерства юстиції України, відповідач просить цю касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та постановлення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів відповідача про те, що судами було порушено вимоги ч. 2 ст. 343 ГПК України, то вони є безпідставними, адже судами було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судами встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2017 у справі № 760/22316/17 та від 25.10.2017 у справі № 760/22441/17 накладено арешт на кошти відповідача в загальній сумі 91 991 732,32 грн, які знаходяться на рахунку Міністерства юстиції України.

За ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання.

Господарські суди не вправі зобов'язувати орган державної виконавчої служби повертати кошти, які знаходиться під арештом згідно з ухвалою суду, адже в такому випадку суд вийде за межі своїх повноважень і діятиме не "як суд встановлений законом".

При цьому, судами було встановлено, що органом виконавчої служби вживались заходи щодо усунення порушення прав боржника та повернення йому спірних коштів шляхом надання розпоряджень про перерахування йому коштів у сумі 45 995 821,43 грн, однак фактичне виконання таких розпоряджень було неможливим у зв'язку з накладенням на спірні кошти арешту.

Щодо доводів ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" про відсутність доказів, що підтверджують арешт спірних коштів на рахунку Міністерства юстиції України України, то необхідно зазначити, що факт знаходження спірних коштів під арештом був встановлений господарськими судами при розгляді цієї справи, а суд касаційної інстанції згідно з вимог ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Недоречними є посилання відповідача на те, що апеляційним судом було неправильно застосовано практику Європейського суду з прав людини, адже постанова апеляційного суду ухвалена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України"), що також спростовує доводи касаційної скарги органу державної виконавчої служби.

Суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Задовольняючи частково скаргу ТОВ Санофі-Авентіс Україна", господарські суди правильно виходили з такого.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Байнер Груп" до ТОВ "Санофі-Авентіс Україна". Позовні вимоги ТОВ "Хоса-Плекс Україна" задоволено та було частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" до ТОВ "Санофі-Авентіс Україна".

04.07.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України, за заявою стягувача, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54231464 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4050/17 від 03.07.2017.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 04.07.2017 у ВП № 54231464 накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.

05.07.2017 грошові кошти боржника у сумі 41 814 383,12 грн надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження.

Згідно з розпорядженням № 54231464/2 кошти у сумі 37 632 864,29 грн вирішено перерахувати стягувачу, а 4 181 429,37 грн виконавчого збору - до Державного бюджету України, 89,46 грн витрат - на проведення виконавчих дій на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України.

Оскільки коштів, які надішли 05.07.2017, було недостатньо для задоволення вимог стягувача, 06.07.2017 державним виконавцем виставлено платіжні вимоги для списання залишку боргу у розмірі 4 181 527,77 грн.

06.07.2017 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження надійшло 4 181 527,77 грн, з яких 4 181 518,83 грн було вирішено перерахувати стягувачу згідно з розпорядженням № 54231464/2 від 07.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 910/4050/17 відновлено ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та прийнято її до провадження.

14.07.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документу до суду, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано заходи примусового виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17 - без змін.

Як встановлено судами, за заявою стягувача, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України 12.10.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54902012 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4050/17 від 03.07.2017.

12.10.2017 державним виконавцем надано розпорядження на перерахунок грошових коштів, стягнутих з боржника у виконавчому провадженні № 54231464 та направлено відповідні вимоги Державній казначейській службі України.

13.10.2017 державним виконавцем направлено вимогу Державній казначейській службі України щодо повернення платіжної вимоги про перерахунок коштів стягувачу у сумі 41 814 383,12 грн у зв'язку із зміною реквізитів стягувача.

13.10.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України В.О. Башіловим надано до Державної казначейської служби України вимогу здійснити перерахунок коштів у сумі 41 814 383,12 грн стягувачу на виконання наказу господарського суду.

Державною казначейською службою України було відмовлено у виконанні вказаної вимоги, оскільки, Київською місцевою прокуратурою № 5 до казначейської служби було подано клопотання про арешт грошових коштів на рахунку Міністерства юстиції України № 37319006000177 в сумі 41 814 383,12 грн.

13.10.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башіловим В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, а 17.10.2017 - виставлено ПАТ "Креді Агріколь Банк" платіжну вимогу № 2012/21.

18.10.2017 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 45 995 821,43 грн, у зв'язку з чим 19.10.2017 державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні № 54902012.

23.10.2017 в рамках ВП № 54231464 начальником відділу примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби України Міністерства юстиції України було надано доручення старшому державному виконавцю цього відділу Бурлі В.Е. підготувати розпорядження на повернення грошових коштів у сумі 45 995 910,89 грн ТОВ "Санофі-Авентіс Україна", які містяться на депозитному рахунку відділу та які стягнуті при примусовому виконанні виконавчого провадження № 54231464, оскільки на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 54902012 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4050/17 від 03.07.2017.

На виконання вказаного доручення старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. видано розпорядження № 54231464/2 від 23.10.2017 про повернення коштів у сумі 45 995 910,89 грн, що надійшли 05.07.2017 та 06.07.2017 на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 54231464.

Державною казначейською службою України повернуто платіжне доручення № 4799 від 23.10.2017 про перерахунок ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" коштів у сумі 45 995 910,89 грн, оскільки постановою від 06.07.2017 та постановою від 07.07.2017 спірна сума коштів визнана доказом у межах кримінального провадження № 4201710150000123, що підтверджується листом № 13-08/784-17605 від 24.10.2017.

Листом № 13-08/32-1034 від 16.01.2018 Державна казначейська служба України повернула без виконання платіжне доручення № 109 від 10.01.2018 про перерахунок ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" коштів у сумі 45 995 910,89 грн, оскільки ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2017 № 760/22316/17 та від 25.10.2017 № 760/22441/17 накладено арешт на кошти в загальній сумі 91 991 732,32 грн, які знаходяться на рахунку Міністерства юстиції України.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначені засади виконавчого провадження, серед яких зазначено такі як, верховенство права; справедливість, неупередженість та об'єктивність; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з ст. 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та встановивши, що дії державного виконавця щодо накладення арешту, надіслання вимоги № 2012/21 на ПАТ "Креді Агріколь Банк" для стягнення коштів у виконавчому провадженні № 54902012, вчинені після того, як з ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" вже було стягнуто кошти, необхідні для виконання наказу № 910/4050/17 та забезпечення реального виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 і ці кошти знаходились на депозитному рахунку органу виконавчої служби, прийшли до правильного висновку про те, що такі дії державного виконавця фактично спрямовані на подвійне стягнення однієї і тієї ж суми заборгованості за судовим рішенням, що не відповідає ні конституційним, ні загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

За таких обставин, суди правомірно і обґрунтовано визнали неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника у ВП № 54902012 від 12.10.2017 та визнали неправомірною платіжну вимогу № 2012/21 від 17.10.2017.

Також, взявши до уваги те, що оскільки на спірні кошти було накладено арешт, що підтверджується ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2017 та від 25.10.2017, на час розгляду скарги такий арешт не був знятий, прийшли до правильного висновку про неможливість органу державної виконавчої служби на час дії арешту перерахувати спірні кошти боржнику, оскільки такі дії фактично призведуть до виведення коштів з під арешту, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, господарські суди правомірно частково задовольнили скаргу відповідача.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на заявників

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна", Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2018 року у справі за № 910/4050/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач