Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.03.2019 року у справі №925/47/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/47/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП"

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Чевгуза О.В.

від 30.10.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пашкіної С.А., Буравльова С.І., Мартюк А.І.

від 16.01.2019

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз - РП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача: Перетятько С.М., Гончар В.М.

відповідача: Русін Ю.Ю., Скриннікова С.С.

третьої особи: Назаренко С.М.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Черкаської області звернувся Національний банк України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.06.2014, укладеного для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014, укладеного позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".

Позивач просив встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 495800,00 грн (без ПДВ).

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/47/18 позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Фінансова ініціатива" за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 з додатковими угодами до нього на користь Національного Банку України в загальній сумі 2135863013,70 грн (з яких 2000000000,00 грн основного боргу по тілу кредиту та 135863013,70 грн заборгованості по процентах), звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 862 на наступне нерухоме майно: нежитлова будівля доїльного блоку Г загальною площею 1934,1 кв. м., яка розташована за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Жовтнева, 1а, реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 383604571203. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" на користь Національного Банку України 7437,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем доведено прострочення кредитного зобов'язання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, доказів сплати боргу не надано, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Визначення іншого способу реалізації предмета іпотеки, ніж просить позивач, не впливає на обсяг задоволення позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз -РП" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/47/18 залишено без змін.

В постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 в частині стягнення з нього судового збору, доводи апеляційної скарги по суті спору не можуть бути розглянуті Північним апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга апеляційним господарським судом розглядається в частині стягнення судом судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

В розрізі доводів апеляційної скарги та сплаченого позивачем судового збору за розгляд позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення для правильного розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" 12.02.2019 звернулося до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (повний текст складено 23.01.2019) у справі № 925/47/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №925/47/18 від 16.01.2019 року скасувати в повному обсязі, а справу направити на новий розгляд.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами порушено ряд норм процесуального права ст. 2, 5, ІЗ, 14, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 99, 236, 237 ГПК України, невірно застосовано норми матеріального права ст. 526, 530, 572, 589, 590, 612, 1049, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про судовий збір». Неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Також скаржник вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За твердженням скаржника здійснений судами попередніх інстанцій розподіл судових витрат є неправильним. При цьому суди попередніх інстанцій:

- не врахували, що позивач не довів розмір початкової ціни предмету іпотеки, зазначеної ним у позовних вимогах, оскільки наданий ним в підтвердження зазначеної в позові вартості майна звіт не є належним та допустимим доказом, оскільки виконаний з порушенням вимог Закону "Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні", вимог Національних стандартів оцінки майна № 1 "Загальні основи оцінки майна і майнових прав" та № 2 "Оцінка нерухомого майна". Однак, суди помилково взяли до уваги зазначений звіт;

- дійшли помилкового висновку про те, що початкова ціна предмета іпотеки, яке підлягає продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, підлягає визначенню на стадії виконавчого провадження та не визначили вартість іпотечного майна на стадії судового розгляду, чим фактично перекваліфікували позовну вимогу з матеріально-правової на нематеріально-правову.

Позиція Верховного Суду

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №925/47/18 повністю.

В суді апеляційної інстанції, рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 переглядалось, згідно з вимогами апеляційної скарги лише в частині в частині стягнення судового збору, вимоги про оскарження звернення стягнення на предмет іпотеки заявником апеляційної скарги не заявлялися та відповідно судом апеляційної інстанції не переглядались.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крам судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

У даному випадку, як про це було зазначено вище, вимоги ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз -РП" про перегляд рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не були предметом апеляційного оскарження, відтак, можливість оскарження судових актів в цій частині в касаційному порядку не передбачено пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України, не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у разі здійснення касаційного перегляду по суті рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №925/47/18, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №925/47/18 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, предметом даного касаційного перегляду є рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №925/47/18 в частині судового збору.

Позов заявлено про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.06.2014, укладеним між Національним Банком України та ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП", з метою часткового стягнення із загальної суми 2135863013,70 грн кредитної заборгованості позичальника, ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".

Предметом іпотеки є нежитлова будівля доїльного блоку Г загальною площею 1934,1 кв. м., яка розташована за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Жовтнева, будинок 1а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 383604571203 (предмет іпотеки п. 5.6. за договором іпотеки) та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САВ 978758, виданого виконавчим комітетом Мліївської сільської ради 15.11.2011.

Позивач просив встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 495800,00 грн (без ПДВ).

При звернення з даною позовною заявою до суду, позивачем сплачено за її розгляд 7437,00 грн судового збору, які судом першої інстанції, згідно з рішенням від 30.10.2018 стягнуто з відповідача.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до змісту частини другої статті 6 цього Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису наведеної норми Закону попередньо визначає розмір судового збору виходячи із ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або стягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

Статті 162 та 163 чинної редакції Господарського процесуального кодексу України містять положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Отже колегія суддів вважає, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є майновою, (постанова Великої палати від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення судового збору без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 925/47/18 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 925/47/18 в частині стягнення судового збору - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №925/47/18 в частині стягнення судового збору - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець