ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс" (далі - ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", позивач, скаржник) -Слісарчук І.А. (адвокатка),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Кондрашова А.О. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Імпорт Транс Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 (головуючий - суддя Гумега О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 (головуючий - суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.),
у справі №910/12650/18
за позовом ТОВ "Імпорт Транс Сервіс"
до АМК
про визнання недійсним в частині рішення АМК.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК в частині.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" звернулось до суду з позовом до АМК про:
- визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення АМК від 21.06.2018 №315-р у справі № 128-26.13/102-17 (далі - Рішення) в частині визнання дій ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" такими, що порушують законодавство про захист економічної конкуренції, а саме - пункт 1 статті 50 та частину третю статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій;
- визнання недійсним пункту 2.8 резолютивної частини Рішення АМК щодо накладення на ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" штрафу у розмірі 5 172 607 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з Рішення АМК в частині, що стосується безпосередньо його, вважає вказане рішення незаконним, оскільки воно прийняте за наслідками неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та за умови невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, що відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання Рішення недійсним.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, у справі № 910/12650/18, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/12650/18, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" із посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовані норми матеріального права: пункт 1 статті 50 та частина третя статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, який би спростовував наявність об`єктивних причин, що зумовлюють схожість поведінки учасників ринку (паралельна поведінка), зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості скрапленого вуглеводневого газу (далі також - СВГ) у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло;
- порушені норми процесуального права, а саме: статті 69 86 98 99 101 104 310 316 ГПК України, статті 7, 10 Закону України "Про судову експертизу".
4.2. Також скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо застосування пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення шляхом проведення такого аналізу ситуації на ринку, зокрема, через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації, встановлення яких впливає на конкуренцію, а не цін на інформаційних табло та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України;
- статтей 69 86 98 101 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу" щодо надання оцінки висновку експерта та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України;
- статтей 86 99 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК та оцінки даних доказів в сукупності відповідно до статті 86 ГПК України;
- статей 310 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції.
4.3. Скаржник також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 21.04.2021 у справі №910/701/17, від 07.12.2021 у справі №910/10412/19, від 20.06.2018 у справі №910/18781/15, від 24.04.2018 у справі №910/18410/15, від 20.03.2018 у справі №914/2554/16, від 26.03.2019 у справі №914/2554/16, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.
4.4. Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу.
5.1. АМК 01.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд закрити касаційне провадження у справі №910/12650/18 за касаційною скаргою ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" на підставі статті 296 ГПК України. Крім того, АМК просить Суд, уразі встановлення Судом відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
6.1. АМК 21.06.2018 прийнято Рішення №315-р у справі № 128-26.13/102-17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», визнано дії ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл" (далі - ТОВ "ВОГ Ритейл"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (далі - ТОВ "Нафтотрейд Ресурс"), які полягали у схожому підвищенні цін на скраплений вуглеводневий газ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, що призвело до обмеження конкуренції, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та накладено штраф.
6.1.1. Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 резолютивної частини рішення, на підставі частини першої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього Рішення, накладено штраф на ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" у розмірі 5 172 607, 00 грн.
6.1.2. Відповідачами у справі № 128-26.13/102-17 є, зокрема, суб`єкти господарювання в особі: ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", ТОВ "ВОГ Ритейл" та ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" (підпункт 2.2 пункту 2 Рішення).
6.1.3. Під час прийняття оскаржуваного рішення Комітет виходив з наступного:
1) Компанія В.О.Г. ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД (W.O.G HOLDING LIMITED Company) володіє 100 % випущених акцій Приватної компанії з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В. (WEST OIL GROUP HOLDING B.V. Private Limited Liability Company) та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління.
2) Приватна компанія з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В., зокрема, володіє часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "ВІТА-АВТО" (далі - ТОВ ВКФ "ВІТА-АВТО") (у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління) та часткою в статутному капіталі ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" (в розмірі, що складає 90 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління).
3) ТОВ ВКФ "ВІТА-АВТО" володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "ВОГ Ритейл" (у розмірі, що складає 90 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління) та часткою в статутному капіталі ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" (у розмірі, що складає 99 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління).
4) ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" володіє часткою в статутному капіталі Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Інвестиційний Фонд "ВОГ ІНВЕСТ" (в розмірі, що складає 100 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління), яке у свою чергу володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" (у розмірі, що складає 90 % статутного капіталу та відповідною кількістю голосів у вищому органі управління) (пункти 54-57 Рішення).
5) ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", ТОВ "ВОГ Ритейл" та ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" пов`язані відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 61 Рішення).
6) ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" виступає одним з основних імпортерів скрапленого газу в Україну, придбаний ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" СВГ реалізується за договорами купівлі-продажу ТОВ "Нафтотрейд Ресурс"; ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у свою чергу здійснює реалізацію придбаного скрапленого газу ТОВ "ВОГ Ритейл", а також за талонами та смарт-картками. Скраплений газ, який реалізовується за талонами та смарт-картками, надходить безпосередньо на АЗК "WOG", які орендуються ТОВ "ВОГ Ритейл", для відпуску безпосередньо споживачам; ТОВ "ВОГ Ритейл" здійснює безпосередню роздрібну реалізацію скрапленого газу, придбаного у ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" (пункти 58-60 Рішення).
7) Комітетом у Рішенні визначено товарні, географічні та часові межі досліджуваного ринку, а саме:
- товарними межами досліджуваного ринку є скраплений вуглеводневий газ в якості моторного пального, що реалізується у роздріб (пункт 88 Рішення);
- в Україні скраплений газ використовується як моторне пальне для автомобільного транспорту, а також для комунально-побутових потреб (пункт 90 Рішення);
- скраплений газ, як моторне пальне, відповідно до його функціонального призначення є товаром, який може використовуватись як замінник моторних бензинів, у разі переоснащення автомобіля відповідним чином, а саме: облаштування транспортного засобу газобалонною установкою. Однак СВГ не взаємозамінний із моторними бензинами, зокрема, у зв`язку з суттєвою різницею в цінах. Тобто, з точки зору споживання, СВГ є окремим товаром, який не може бути замінений жодним іншим товаром (пункт 96 Рішення);
- СВГ на території України реалізується в опт суб`єктами господарювання на біржових аукціонах (СВГ вітчизняного виробництва), за прямими договорами, контрактами між суб`єктами господарювання та у роздріб через АЗС/АЗГС, у тому числі за договорами комісії (пункт 97 Рішення);
- територіальними (географічними) межами ринків скрапленого вуглеводневого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб, є відповідні регіони, їх частини, населені пункти, траси. Отже, ринки скрапленого вуглеводневого газу в якості моторного пального, що реалізується у роздріб, є регіональними ринками (пункт 99 Рішення);
- часовими межами ринку є липень - вересень 2017 року (пункт 100 Рішення).
8) Визначаючи умови обороту скрапленого вуглеводневого газу в якості моторного пального на території України, Комітет у Рішенні встановив наступне:
- протягом останніх років відбувається поступове зростання обсягів роздрібної реалізації скрапленого газу через мережу АЗС/АЗК у зв`язку з використанням споживачами СВГ, як більш дешеву альтернативу бензинам моторним (пункт 101 Рішення);
- разом із цим у серпні 2017 року відбулося стрімке зростання середніх роздрібних цін на скраплений газ у всіх регіонах України з 10,87 грн/л (з ПДВ) до 16,14 грн/л (з ПДВ), або майже на 50 % (пункт 102 Рішення);
- частка скрапленого газу вітчизняного виробництва в загальному обсязі ринку у серпні 2017 року становила близько 20 % (пункт 104 Рішення);
- основними українськими виробниками скрапленого газу є ПАТ "Укргазвидобування", ПАТ "Укрнафта", Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта"), менш значними - Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (далі - СП "Полтавська газонафтова компанія"), Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" та Група "Гео-Альянс" (пункт 105 Рішення);
- відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" підприємства, частка держави у статутному капіталі яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами (крім обсягів, що використовуються на власні технологічні потреби), а також скрапленого газу - виключно на біржових аукціонах;
- згідно із частиною третьою цієї статті порядок організації та проведення біржових аукціонів із продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу, визначення стартових цін на таких аукціонах, надбавок за якість для нафти сирої і газового конденсату, а також порядок визначення обсягів реалізації на біржових аукціонах скрапленого газу для потреб населення, встановлюються Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ від 16.10.2014 №570 "Про затвердження Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу" (далі - Порядок);
- зазначеним Порядком визначено механізм організації та проведення біржових аукціонів із продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу на внутрішньому ринку, в тому числі спеціалізованих аукціонів із продажу скрапленого газу для потреб населення;
- відповідно до Порядку, для організації та проведення аукціону утворюється аукціонний комітет із продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу (далі - Аукціонний комітет);
- Аукціонний комітет затверджує графік проведення аукціонів продажу скрапленого газу (у тому числі спеціалізованих аукціонів із продажу скрапленого газу для потреб населення) та стартові ціни кожного лота;
- рівень стартової ціни (без урахування податку на додану вартість, транспортних витрат, діючих ставок акцизного та екологічного податків, установлених Податковим кодексом України, інших обов`язкових платежів) на аукціонах із продажу скрапленого газу, крім ціни на скраплений газ, що реалізується на спеціалізованих аукціонах, визначається на підставі митної вартості імпортованого скрапленого газу за даними Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону;
- у разі, коли у визначений строк скраплений газ на митну територію України не імпортувався і дані ДФС для визначення митної вартості скрапленого газу відсутні, то рівень стартової ціни на аукціонах із продажу скрапленого газу визначається за курсом Національного банку України на умовах поставки FOB Black Sea propane-butane mix, згідно з даними видання "Argus International LPG" компанії "Argus Media Ltd", як середнє значення ціни фактичних угод за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону;
- Аукціонний комітет затверджує стартову ціну на аукціонах із продажу скрапленого газу та додає податок на додану вартість, діючі ставки акцизного та екологічного податків, установлені Податковим кодексом України, інші обов`язкові платежі (пункти 106-113 Рішення);
- ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта" здійснюють реалізацію власновиробленого скрапленого газу виключно через біржові аукціони та не встановлюють стартові ціни для СВГ (пункт 114 Рішення);
- український ринок СВГ є імпортозалежним та характеризується відсутністю на ньому державного регулювання цін на пальне (пункт 122 Рішення);
- за наданою ДФС України інформацією, у період із січня по серпень 2017 року скраплений газ на територію України імпортувався 150 суб`єктами господарювання, а обсяги імпорту СВГ у серпні 2017 року були найбільшими за весь зазначений період (пункт 123 Рішення);
- імпорт із російської федерації та білорусії в період січня - серпня 2017 року склав 93 % від усього обсягу імпортованого скрапленого газу у відповідний період (пункт 124 Рішення);
- зважаючи на той факт, що обсяги власного виробництва СВГ у структурі відповідного ринку не перевищують 30 % (у серпні 2017 року такі обсяги становили близько 20 %), а все інше - це імпортований ресурс, то основним фактором, що міг призвести до стрімкого зростання цін у серпні 2017 року на СВГ, це об`єктивне підвищення цін на імпортований СВГ або ж дії суб`єктів господарювання, що здійснюють імпорт СВГ на територію України (пункт 125 Рішення);
- загалом основними імпортерами ввезено на територію України у відповідному періоді близько 43 % всього імпортованого скрапленого газу; частки інших імпортерів СВГ у загальному обсязі імпорту в Україні у відповідному періоді не перевищують 2 % (пункти 127, 129 Рішення);
- безпосередньо у серпні 2017 року вищезазначеними суб`єктами господарювання ввезено на територію України 55 % усього обсягу СВГ імпортованого у відповідному періоді, зокрема, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" - 8,13 % (пункт 128 Рішення);
- як зазначалося, СВГ вітчизняного виробництва в основному реалізується через біржові аукціони. Ціни на скраплений газ, що реалізується на біржових аукціонах, визначається на підставі митної вартості імпортованого скрапленого газу за даними ДФС України за 15 днів, що передують даті реєстрації заявок на проведення аукціону (пункт 130 Рішення);
- рівень цін, за якими реалізується СВГ на аукціонах, є лише одним із факторів, що впливає на вартість реалізації СВГ суб`єктами господарювання в опт. Іншим важливим фактором є рівень цін основних оптових продавців поза аукціонами, зокрема, цін імпорту СВГ в Україну, оскільки ринок СВГ є імпортозалежним (пункт 133 Рішення);
- ціни, за якими реалізується СВГ у опт, є визначальним фактором для динаміки цін реалізації СВГ у роздріб (пункт 134 Рішення);
- забезпечення стрімкого зростання цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року у відповідачів у справі було б ускладненим, якщо б вартість СВГ у опт на території України не зростала також, та конкуренти відповідачів у справі мали більші обсяги імпортованого СВГ, що б дозволило б їм мінімізувати придбання СВГ на території України за вищими цінами, ніж імпортований СВГ (пункт 136 Рішення).
9) Комітет здійснив аналіз діяльності основних імпортерів СВГ на відповідних ринках СВГ, і встановив наступне:
- за інформацією, наданою суб`єктами господарювання, закупівля скрапленого газу здійснюється виключно для потреб холдингу та подальшої його реалізації через АЗК "WOG" (пункт 239 Рішення);
- придбання ресурсу здійснювало ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" як за кордоном, так і на території України (пункт 240 Рішення);
- на вітчизняному ринку ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" закуповувало скраплений газ як на біржових аукціонах, так і в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринку СВГ (пункт 241 Рішення);
- протягом липня - вересня 2017 року ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" придбало 36 676,40 тонн скрапленого газу (липень - 11 690,89 тонн; серпень - 14 057,93 тонн; вересень - 10 927,58 тонн) (пункт 244 Рішення);
- у період пікового зростання роздрібних цін на СВГ (серпень 2017 року) найбільші обсяги скрапленого газу ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" придбавало за кордоном у компанії "West Trading & Marketing Oil Corp" (7 979,12 тонн), компанії "EMINARY OU" (1 168,08 тонн), компанії "SIA "Lat Chem" (950,80 тонн). Загальний обсяг імпортованого ресурсу в серпні 2017 року склав 72,4 % від усього придбаного в зазначений період скрапленого газу (пункт 245 Рішення);
- на території України у серпні 2017 року найбільше ресурсу ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" закупило в ПАТ "Укргазвидобування" (832,78 тонн) та ТОВ "Глуско Україна" (644,50 тонн) (пункт 246 Рішення);
- обсяги придбання ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" СВГ у період липня - вересня 2017 року та середньозважена вартість придбання такого СВГ наведена у графіку пункту 247 Рішення;
- як свідчить вказаний графік, найбільша вартість придбання у відповідному періоді відбулась у ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" 21 та 27 серпня 2017 року (пункт 248 Рішення);
- відповідно до інформації, наданої ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", реалізація СВГ у період липня - вересня 2017 року відбувалась в основному: ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" та ТОВ "ВОГ ТРЕЙД", за виключенням поодиноких випадків, коли скраплений газ продавався ТОВ "СОЛАР ГАЗ" (пункт 249 Рішення);
- за інформацією, наданою ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", продаж СВГ за межами пов`язаний із виникненням форс мажорних обставин і така ситуація має місце лише при господарській доцільності для подальшої реалізації скрапленого газу через АЗК "WOG", а не як оптовий перепродаж газу з метою отримання прибутку (пункт 250 Рішення);
- динаміка зміни середньозважених цін, за якими ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" придбавало та реалізовувало СВГ у опт у період із липня по вересень 2017 року, наведено у графіку пункту 251 Рішення;
- відповідно до інформації, отриманої від ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", воно придбавало СВГ лише в ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", а реалізацію отриманого ресурсу здійснювало ТОВ "ВОГ Ритейл". (пункт 252 Рішення);
- крім того, ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" реалізовувало СВГ за талонами та смарт-картками. Скраплений газ ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", який відчужувався у такий спосіб, надходив безпосередньо на АЗК "WOG", які орендуються ТОВ "ВОГ Ритейл", для відпуску безпосередньо споживачам (пункт 253 Рішення);
- як свідчить інформація у графіку, ціни реалізації у серпні 2017 року суттєво випереджали темпи зростання закупівельних цін ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», водночас як надана ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" та наявна в Комітеті інформація свідчить, що у ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" не було об`єктивних підстав для такого стрімкого підвищення цін на СВГ, при його реалізації на території України (пункт 257 Рішення).
10) За висновком Комітету, кожен із суб`єктів господарювання отримали (могли отримати) додаткові вигоди, у тому числі у вигляді додаткових доходів, від підвищення цін на СВГ, при його реалізації, зокрема, у роздріб у серпні 2017 року (пункт 258 Рішення).
11) Комітет дійшов висновку, що дії відповідачів у справі, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ, можуть бути пояснені лише вчиненням відповідачами узгоджених дій (пункт 335 Рішення).
12) Відтак, дії, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", ТОВ "ВОГ Ритейл" та ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами таких дій, що призвело до обмеження конкуренції, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 336 Рішення).
6.2. Не погоджуюсь з прийнятим Рішенням, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" оскаржило його до суду, обґрунтувавши позовні вимоги таким:
1) АМК не досліджено та не надано належної оцінки об`єктивним чинникам, які не залежали від волевиявлення позивача, які вплинули на рівень цін скрапленого вуглеводневого газу у серпні 2018 року, зокрема:
- не досліджено попит на відповідному товарному ринку у відповідні часові межі цього ринку, динаміку попиту і його об`єктивний вплив на ціноутворення на цьому ринку, а також співвідношення попиту і пропозиції;
- не встановлено і не надано належної оцінки фактам державного обмеження Україною імпорту російського скрапленого газу у 2017 році і встановлення нових правил адміністративного регулювання експорту газу з боку російської федерації (дозвіл федеральної служби по технічному та експортному контролю рф (далі - ФСТЕК) одержав тільки один виробник - ПАТ "НК "Роснефть", яке здійснювало поставки через Proton Energy Group S.A.), одночасного зупинення на технічне обслуговування декількох заводів-виробників СВГ у рф, додаткових логістичних витрат на поставку СВГ із білорусії, а також впливу цих об`єктивних чинників на ціноутворення на відповідному товарному ринку;
- не досліджено такий об`єктивний чинник, як наявний обсяг потужностей для зберігання СВГ в Україні і вплив цього чинника на можливі обсяги закупівлі і реалізації і, в свою чергу, на вартість цін на СВГ у відповідних часових межах ринку СВГ, а також наявні проблеми з залізничним транспортом і їх вплив на ціноутворення на досліджуваному ринку.
2) АМК неповно та неправильно визначено географічні та часові межі ринку, зокрема:
- не враховано, що позивач не здійснює реалізацію СВГ у перелічених в Рішенні регіональних ринках, а закупівля СВГ (в тому числі імпорт) здійснюється позивачем виключно для потреб холдингу та подальшої реалізації через АЗК WOG.
- позивач не є трейдером на ринку скрапленого газу України, не здійснює імпорт та закупівлю скрапленого газу з метою його подальшого перепродажу на ринку України конкурентам з метою отримання прибутку;
- оскаржуване Рішення не містить обґрунтування визначення Комітетом скорочених часових меж ринку - липень-вересень 2017 року;
- необґрунтоване скорочення часових меж ринку призвело до неможливості встановлення і дослідження причинно-наслідкових зав`язків подій виокремленого періоду часу з подіями, які йому передували (перша половина 2017 року) на ринку скрапленого газу України;
- ринок торгівлі СВГ є високонкурентним, схожі дії п`яти суб`єктів господарювання із понад 40, які діють на зазначеному ринку не могли призвести до обмеження конкуренції, на ринку діють інші незалежні суб`єкти господарювання, які не були досліджені АМК;
- АМК не довів, що дії відповідачів у справі (ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", ТОВ "ВОГ Ритейл") призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на ринку СВГ.
3) АМК не досліджено та не доведено належними і допустимими доказами питання "схожості" встановлення цін на СВГ між позивачем та іншими відповідачами та/або гравцями ринку скрапленого газу України;
4) Разом з тим, позивач відзначив і таке:
- дії суб`єктів господарювання на ринку у відповідний період не можуть вважатись антиконкурентними узгодженими діями в силу їх схожості, а є результатами паралельної поведінки, обумовленої існуванням об`єктивних причин;
- позивач не мав контактів з іншими учасниками ринку, не обмінювався з ними конфіденційною інформацією щодо ціноутворення, стратегії поведінки на ринку, не організовував спільних зустрічей, обговорень тощо з метою розкриття зазначеної інформації та узгодження дій з іншими суб`єктами господарювання на ринку;
- Рішення Комітету не містить жодних доказів на підтвердження узгодженості поведінки між позивачем та іншими суб`єктами господарювання на ринку, як прямих, так і не прямих, що вимагається для кваліфікації дій як узгоджених в силу норм законодавства;
- Комітет у Рішенні не дослідив безпосередню структуру ціни на СВГ, порядок її формування, ступінь впливу на її формування об`єктивних факторів та за відсутності такого аналізу дійшов висновку про відсутність об`єктивних причин для встановлення подібних роздрібних цін на СВГ суб`єктами господарювання;
- позивачем наголошено, що придбання СВГ більшістю суб`єктів господарювання, в тому числі позивачем, здійснювалося протягом визначеного періоду через спільних постачальників (імпортерів) із застосування ідентичних логістичних маршрутів та способів із понесенням схожих логістичних витрат. Подібність розміру цих витрат та їх однаковий вплив на формування ціни суб`єктами господарювання, що є об`єктивними чинниками формування такої ціни, що не було досліджено та не було взято до уваги Комітетом;
- Комітетом не проведено аналізу всіх об`єктивних чинників формування ціни, на які сам Комітет посилався у Рішенні, зокрема, не проаналізовано динаміку зміни курсу долара США і євро у відповідний період власне у співвідношенні до закупівельних цін СВГ, оптових та роздрібних цін на СВГ, не досліджено та не проаналізовано акцизу, що діяв та був сплачений у відповідний період;
- позивач вважає, що такий обмежений підхід Комітету до аналізу об`єктивних чинників, що впливали на формування роздрібної ціни на СВГ, не може свідчити про обґрунтованість висновків Комітету, більше того, такий обмежений аналіз не може бути підставою тверджень Комітету про те, що роздрібні ціни на СВГ, що встановлювалися на АЗК WOG та іншими суб`єктами господарювання на інформаційних табло, не корелювалися зі змінами факторів, що впливають на їх формування;
- Комітетом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення експертизи у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- Рішення не містить розрахунків розміру штрафу, накладеного на позивача, зокрема, розрахунків початкового та базового розмірів штрафу, коефіцієнтів, які були застосовані Комітетом при обчисленні розміру штрафу, а також розрахунку щодо ступеню впливу на розмір штрафу обставин, визначених Комітетом як обтяжуючих та пом`якшуючих;
- для обрахування розміру штрафу, покладеного на позивача, Комітет безпідставно використав розмір доходу від реалізації позивачем всіх нафтопродуктів, а не лише СВГ, щодо яких ним винесено Рішення, при цьому за результатами господарської діяльності щодо закупівлі та реалізації СВГ Товариство мало незначний прибуток, так як реалізовувало СВГ з мінімальною торгівельною націнкою, та/або по собівартості. Крім того, як вказав позивач з посиланням на звіт про фінансові результати за 2017 року, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", здійснювало свою діяльність зі збитками в розмірі понад 175 млн. грн.
- долучив до матеріалів справи Висновок експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 року" від 25.10.2018, виконавцями якого вказано Ткаченка Т.А., Поважнюка С.С. (далі - Висновок експертів), де експерти дійшли висновку, що роздрібна ціна на СВГ, яка встановлювалась на АЗК "WOG" протягом досліджуваного періоду формувалась під безпосереднім впливом об`єктивних факторів (вартість закупівлі СВГ закордоном та на ринку України, акциз, логістичні витрати) та що саме останні мали вирішальний вплив на формування роздрібної ціни на СВГ протягом досліджуваного періоду, тоді як вплив суб`єктивних факторів (торгова націнка оптових трейдерів) на формування роздрібної ціни на СВГ протягом досліджуваного періоду був незначним, а подекуди і збитковим.
6.3. Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- в діях позивача встановлено наявність усіх трьох кваліфікуючих елементів порушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема:
1) вчинення суб`єктами господарювання - відповідачами схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, з огляду на:
- дії усіх учасників, у тому числі ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", правомірно розглядались Комітетом як дії одного суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку роздрібної реалізації СВГ;
- застосування Комітетом до роздрібних цін кореляційного аналізу виявило надзвичайно високий ступінь схожості таких цін та взаємозалежності траєкторій їхніх змін протягом періоду розслідування липня-серпня 2017 року;
- такі коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі і є ознакою їх практично повної схожості. Відтак підвищення роздрібних цін на СВГ відповідачами в період липня - вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, є подібними (схожими);
- ступінь зв`язку між рядами даних середньозважених цін придбання СВГ у період липня - серпня 2017 року відповідачами та їх середньозваженими цінами реалізації СВГ у роздріб у той самий період є значно нижчим, ніж ступінь зв`язку між рядами даних роздрібних цін на СВГ відповідачів між собою;
- аналіз динаміки середньозважених цін придбання відповідачами (зокрема, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс") СВГ у липні - вересні 2017 року (графік пункт 304 Рішення) та динаміки середньозважених цін придбання відповідачами (зокрема, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс") та реалізації СВГ у роздріб у липні - вересні 2017 року (графік пункту 305 Рішення) свідчить, що ціни реалізації СВГ відповідачів у справі, зокрема, у роздріб, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, і відповідачі у справі піднімали ціни на рівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ, при його подальшому перепродажі;
- позивач та інші суб`єкти господарювання мали б змагатись між собою за споживача та формувати ціни з огляду на об`єктивні економічні фактори, а не схоже підвищувати ціни, орієнтуючись на дії один одного.
2) спростування наявності об`єктивних причин для вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) через аналіз ситуації на ринку товару, з огляду на таке:
- влітку 2017 року на ринку СВГ в України змінилася ситуація щодо джерел надходження СВГ із-за закордону, у тому числі у розрізі суб`єктів господарювання;
- водночас про ремонтні роботи на нафтопереробних заводах у російській федерації та білорусії учасникам ринку СВГ в Україні, у тому числі відповідачам у справі, було відомо завчасно;
- твердження про те, що учасники мали виражене зменшення обсягів постачання (імпорту) СВГ у період порушення у зв`язку з вищенаведеними фактами, не відповідає дійсності, оскільки рішення ФСТЕК та ремонтні роботи на нафтопереробних заводах, логістичні витрати на доставку СВГ із білорусії, на які посилається позивач, не призвели до зменшення обсягів придбання СВГ закордоном і свідчать, що безпосередньо позивач не зазнавав дефіциту СВГ у період порушення;
- відсутність дефіциту СВГ та наявність вільних обсягів СВГ в період порушення підтверджує і той факт, що ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" у серпні 2017 року здійснювало реалізацію СВГ різним суб`єктам господарювання, зокрема, ТОВ "СОЛАР ГАЗ";
- позивачем не надано пояснення щодо залежності обсягів постачання у травні 2017 року та наявності дефіциту СВГ у серпні 2017 року. Разом з тим, за твердження позивача, він має дуже малі ресурси для зберігання скрапленого газу, і не має власних баз. Тобто, СВГ, який був імпортований у квітні місяці жодним чином не впливав би на профіцит або дефіцит скрапленого газу у серпні, оскільки у позивача відсутні можливості його зберігання протягом такого часу з урахуванням поточних постачань;
- обсяги придбання СВГ у серпні 2017 року були суттєво вищими за попередні
місяці;
- різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами СВГ у роздріб, у тому числі ТОВ "Вог Ритейл", в період серпня 2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на "Пропан-бутан" у відповідному періоді. Ціни, за якими ТОВ "Вог Ритейл" реалізовувало СВГ у період порушення, зокрема, у другій половині серпня 2017 року, не відповідали котируванням Argus і свідчать, що котирування не могли бути фактором, який призвів до схожого підняття цін на СВГ відповідачами у справі;
- оскільки ціни придбання імпортованого СВГ відповідно до договорів відповідачів у справі з їх постачальниками-нерезидентами України, встановлюються, як правило, у іноземній валюті, а саме, у дол. США або Євро, Комітет здійснив аналіз курсових коливань відповідних грошових одиниць по відношенню до гривні в період липня - вересня 2017 року, та відзначив, що курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєво зростання цін реалізації СВГ у відповідачів у справі у серпні 2017 року;.
- проведений аналіз ситуації на ринку роздрібної торгівлі СВГ спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами, зокрема, ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", схожих дій щодо підвищення цін на СВГ. Отже, такі дії можуть бути пояснені лише вчиненням ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" та іншими суб`єктами господарювання узгоджених дій.
3) схожі дії (бездіяльність), що призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (тобто, є фактичний або потенційний антиконкурентний вплив схожих дій на конкуренцію), з огляду на таке:
- відповідачі у справі Комітету є найбільшими учасниками відносин у сфері оптової та роздрібної реалізації СВГ в Україні. Вчинивши дії, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами таких дій, останні істотно обмежили між собою економічну конкуренцію, зокрема, її цінову складову;
- дії, зокрема ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", мали негативні наслідки для конкуренції, у вигляді її обмеження та призвели до того, що на ринку було встановлено завищений рівень оптових цін, за якими менші порівняно з відповідачами суб`єкти господарювання (конкуренти відповідачів) змушені були придбавати СВГ за менш вигідно ціною, ніж відповідачі. Зазначене може призводити до зниження у таких суб`єктів господарювання доходності від реалізації СВГ у відповідний період, при тому, що відповідачі у цей же час здобували переваги у вигляді підвищення своєї торговельної надбавки не завдяки власним досягненням. Зазначене свідчить про те, що узгоджена поведінка відповідачів може призвести до обмеження конкуренції.
- Комітет дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі у справі між собою конкуренти на ринках роздрібної реалізації СВГ, які є регіональними. Комітет об`єктивно визначив часовими межами ринку СВГ, що реалізується у роздріб, саме липень - вересень 2017 року, оскільки стрімке зростання цін відбулося 15 серпня 2017 року, а зменшуватися ціни почали з останніх днів серпня 2017 року. Розмір штрафу, накладений Рішенням Комітету відповідає вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятий в межах повноважень органів Комітету. Отже, викладені в оскаржуваному рішенні висновки Комітету щодо позивача відповідають фактичним обставинам справи № 128-26.13/102-17, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими;
- твердження позивача, що позивач не може впливати на конкурентне середовище на ринку СВГ та визначати умови обороту СВГ, судом відхилились з огляду на те, що Комітетом не визначалась наявність або відсутність у відповідачів у справі монопольного (домінуючого) становища на ринку СВГ. При цьому відсутність у певного суб`єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб`єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб`єктами господарювання;
- твердження позивача, що Комітетом не враховано тіньовий сегмент ринку скрапленого газу, який становить 50 % від всього споживання в Україні, відхиляються як безпідставні з огляду на той факт, що наявність тіньового сегменту ринку СВГ ніяким чином не могла призвести до того, що відповідачі у справі в серпні 2017 року схоже підвищували ціни на СВГ при його реалізації;
- наданий позивачем Висновок експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017р." від 25.10.2018 судом оцінюється за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 ГПК України, оскільки такий висновок не є висновком експерта;
- висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (який проведений на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 910/12650/18 про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи) не містить повних, чітких та достатніх висновків (відповідей) на поставлені судом питання, у висновку (арк. 17, 19, 32, 33, 34) вказано про неможливість вирішення відповідних питань або неможливість встановити обставини, що є предметом дослідження. Крім того, у висновку вказано про відсутність підтверджуючих документів необхідних для проведення дослідження (арк. 23).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №910/12650/18 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/12650/18, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача АМК кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у зв`язку з чим на позивача накладено штраф.
8.3. Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, у справі № 910/12650/18, якими відмовлено ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" у задоволення позову про визнання недійсним Рішення АМК в частині, що стосується позивача.
8.4. Верховний Суд відзначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.7. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.8. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 21.04.2021 у справі №910/701/17, від 07.12.2021 у справі №910/10412/19, від 20.06.2018 у справі №910/18781/15, від 24.04.2018 у справі №910/18410/15, від 20.03.2018 у справі №914/2554/16, від 26.03.2019 у справі №914/2554/16, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19.
8.8.1. Також скаржник просив врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.9.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.9.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.9.10. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду в справах №914/1696/18, №916/2670/18, №922/2513/18, №910/701/17, №910/17126/19, №910/18781/15, №910/10412/19, №910/18410/15, №914/2554/16 (на які посилається скаржник) та в даній справі в узагальненому розумінні є визнання недійсним рішення АМК.
8.12. Водночас у справах №914/1696/18, №916/2670/18, №922/2513/18, №910/17126/19, №910/18781/15, №910/18410/15 відсутні ознаки подібності правовідносин у них, виходячи з такого.
8.13. Предметом розгляду у справах №910/17126/19, №914/1696/18, №916/2670/18 та №922/2513/18 є рішення АМК, яким визнано дії, зокрема, позивача у вказаній справі антиконкурентними узгодженими й такими, що спотворюють результати торгів, що є порушенням пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону.
8.13.1. Отже, кваліфікація дій позивача у справах №910/17126/19, №914/1696/18, №916/2670/18 та у справі №922/2513/18 при прийнятті рішень АМК здійснювалась за іншою частиною статті 6 Закону, дії позивача кваліфіковані за іншим правопорушенням, обставини вчинення правопорушень, передбачені різними частинами статті 6 Закону, різна фактично-доказова база та кваліфікації дій, як порушення, виключає їх подібність як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.
8.14. Предметом розгляду у справах від 20.06.2018 у справі №910/18781/15 та від 24.04.2018 у справі №910/18410/15 є рішення АМК, яким визнано, що:
- відповідачі у антимонопольній справі, здійснивши разом з товариством з обмеженою відповідальністю "АСНільсен Юкрейн" обмін інформацією та даними щодо істотних умов здійснення господарської діяльності з таким рівнем деталізації, агрегації та актуалізації, що сприяло координації конкурентної поведінки на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва, що призводить до обмеження конкуренції, вчинили порушення, передбачене частиною першою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.
- відповідачі в антимонопольній справі, використавши схожі механізми взаємодії з постачальниками, які призводять до схожих змін цін на товари, які реалізуються торговельними мережами кінцевим споживачам, що призводять до обмеження конкуренції, при тому, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва.
8.14.1. Зі змісту судових рішень вбачається, що дії позивачів у справі АМК визнавались як порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та частинами першою та третьою статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
8.14.2. Верховний Суд погодився із апеляційним судом у справі №910/18781/15 та судами попередніх інстанцій у справі №910/18410/15 зазначивши, що ці суди повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надано необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ним норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, дослідивши оспорюване Рішення АМК, а також доводи і заперечення сторін, беручи до уваги наведені недоліки дослідження АМК ситуації на відповідному ринку (ринок послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом міста Києва), що безпосередньо впливає на поведінку відповідача у антимонопольній справі (як і інших торговельних мереж), встановивши недоведеність висновків АМК щодо вчинення відповідачем у антимонопольній справі певних дій на певному ринку, - дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення недійсним.
8.14.3. Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №910/18781/15 та від 24.04.2018 у справі №910/18410/15 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на відмінність підстав позовів та фактичних обставин справ, в тому числі, беручи до уваги, що справи стосуються різних ринків послуг, та в них різні товарні межі ринку послуг, структура ринку послуг як і умови існування досліджуваних ринків послуг різні, істотна різниця у встановлених судами та доказами на їх підтвердження, часткове інше правове регулювання (дії позивачів кваліфіковані як за частиною першою так і за частиною третьою статті 6 Закону), колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.
8.15. Отже, за вищевказаних міркувань Суд дійшов висновку про відсутність подібності правовідносин у справах №914/1696/18, №916/2670/18, №922/2513/18, №910/17126/19, №910/18781/15, №910/18410/15 з даною справою.
8.16. Що ж до решти справ №910/701/17, №910/10412/19, №914/2554/16, на які вказує скаржник, Верховний Суд відзначає таке.
8.17. У справі №910/701/17 (постанова від 21.04.2021) оскаржувалось рішення АМК (в частині, що стосується позивача), яким визнано дії позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", Приватного підприємства "ОККО НАФТОПРОДУКТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (до 08.05.2015 Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД", які полягали у встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо і встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.
8.17.1. У вказаній справі №910/701/17 відзначено таке:
«Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду конкретизував правові висновки, викладені у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, на які посилається суд апеляційної інстанції у своїй постанові, зазначивши таке. За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69 86 98 101 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи «іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань» без присвоєння кваліфікації судового експерта, а також на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 86 99 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експертів, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної судом у справі про оскарження рішень АМК. У зв`язку з цим необхідно зазначити таке.
Товариством, з посиланням на приписи статей 98 101 ГПК України, Закону України «Про судову експертизу», було надано до суду першої інстанції як доказ у справі висновок експертів «Дослідження ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій в період з січня 2013 року по січень 2016 року», який складений експертами державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза».
Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.
Згідно з приписами статті 86 ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
… З огляду на доводи касаційної скарги в частині дотримання судами порядку оцінки доказів, які (доводи) знайшли своє підтвердження у її розгляді, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили, зокрема, належність, допустимість кожного наявного у справі доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи, припустившись у зв`язку з цим порушення вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності».
8.17.2. Водночас у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції надано оцінку Висновку експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р." від 25.10.2018 за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 ГПК України, та оцінено його критично, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення від 12.07.2022.
8.17.2.1. У судовому рішенні суду апеляційної інстанції, вбачається, що колегією суддів наведено мотиви та обґрунтування, з яких вони дійшли висновку щодо оцінки Висновку експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р." від 25.10.2018. Крім того, Верховний Суд приймає до уваги і ту обставину, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у цій справі призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої були поставлені питання, які знайшли своє відображення і в ухвалі суду про призначення експертизи, і в оскаржуваній постанові. Колегія суддів оцінила Висновок експерта від 19.05.2022 №19425/19426/19-72/19427/19-53/11635-11638/22-72/11639/11640/22-53, який складено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 ГПК України, про що свідчить зміст оскаржуваної постанови.
8.17.2.2. Отже, судом апеляційної інстанції надано оцінку і Висновку експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017 р." від 25.10.2018, і Висновку експерта від 19.05.2022 №19425/19426/19-72/19427/19-53/11635-11638/22-72/11639/11640/22-53, а відтак доводи скаржника щодо неврахування висновків у справі №910/701/17 у контексті оцінки висновку експерта у цій частині не знайшли свого підтвердження.
8.18. Предметом розгляду у справі №914/2554/16 (постанова від 20.03.2018) є рішення АМК, яким визнано дії ПП "Окко-Нафтопродукт" і Товариства щодо узгодження своєї поведінки під час встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій шляхом встановлення протягом січня-лютого 2015 року однакових або близьких за розміром цін на дизельне пальне. У даній справі Рішенням АМК визнано, що скаржник вчинив порушення про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону.
8.18.1. Так, у постанові від 20.03.2018 у справі №914/2554/16 Верховний Суд скасував попередні судові рішення, а справу направив на новий розгляд, оскільки встановлено порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права, а саме статей 47 13 33 43 76 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Зокрема судами не було надано належної правової оцінки доводам та доказам позивача стосовно того, що роздрібні ціни на дизельне пальне у досліджуваний період встановлювалися позивачем виключно під впливом об`єктивних економічних факторів, оскаржувані судові рішення також не містять висновків щодо того чи спростував здійснений відповідачем аналіз ринку наявність об`єктивних причин для вчинення позивачем дій щодо встановлення роздрібних цін на дизельне пальне та, як наслідок, обумовленість цінової поведінки позивача об`єктивними економічними факторами. Судами не досліджено питання щодо відповідності динаміки зміни роздрібних цін позивача на дизельне пальне протягом досліджуваного періоду коливанням об`єктивних ринкових факторів, що впливали на рівень роздрібних цін на відповідні види нафтопродуктів у цей період (зокрема, коливанням ринкових оптових цін на відповідні види нафтопродуктів з урахуванням змін курсу гривні до долара США і євро, а також динаміці собівартості нафтопродуктів). Наявність такої кореляції (взаємозалежності) між роздрібними цінами та закупівельними цінами нафтопродуктів (вартістю отримання на реалізацію) є доказом об`єктивності та економічної обґрунтованості цінової поведінки позивача, тоді як відсутність такої кореляції свідчить про обумовленість цінової поведінки позивача суб`єктивними чинниками, також не дослідили обставин щодо ступеню схожості роздрібних цін позивача та Товариства з огляду на можливість конкуруючих між собою учасників ринку домовитися щодо встановлення не однакових, але подібних роздрібних цін на нафтопродукти. При цьому суди мали з`ясувати, чи забезпечувала різниця у роздрібних цінах позивача та Товариства наявність цінової конкуренції між зазначеними суб`єктами господарювання.
8.18.2. У постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у цій же справі, Суд зазначив таке: "у новому розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що:
- роздрібні ціни на дизельне пальне позивачем та Товариством встановлювались (змінювались) не одночасно;
-судами також встановлено, що Відділення не отримувало від позивача інформації щодо закупівельних (облікових) цін реалізованого позивачем дизельного пального, структури і рівня витрат, методів обліку вибуття запасів позивача, облікової вартості реалізованого позивачем дизельного пального, що підтверджується вимогою відповідача про подання інформації від 29.04.2015 № 13/04-271 та листа-відповіді позивача від 08.05.2015 № 223;
-відділенням не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем в період з 01 січня 2015 року по 25 лютого 2015 року;
-здійснений Відділенням аналіз ринку не підтверджує відсутності в позивача об`єктивних причин для такої ринкової поведінки, яка визнана відповідачем порушенням, і не дає можливості підтвердити подібність роздрібних цін позивача і Товариства лише наявністю змови (домовленості) між ними, оскільки роздрібні ціни на дизельне пальне встановлювались позивачем внаслідок впливу об`єктивних чинників, і в позивача не було необхідності узгоджувати свою цінову поведінку з Товариством для встановлення таких цін".
8.18.2.1. Відтак, Верховний Суд з огляду на те, що суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ним норм матеріального і процесуального права та з наведенням необхідного мотивування, дослідивши оспорюване Рішення АМК, а також доводи і заперечення сторін, беручи до уваги наведені недоліки дослідження відділенням АМК ситуації на відповідному ринку, що безпосередньо впливає на поведінку ПП "Окко-Нафтопродукт", встановивши недоведеність висновків відділення АМК щодо вчинення ПП "Окко-Нафтопродукт" антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій, що призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, вказав, що суди, дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним в частині, яка стосується Підприємства та правомірно задовольнили заявлені позовні вимоги останнього.
8.19. Предметом розгляду у справі №910/10412/19 (постанова від 07.12.2021) було рішення АМК, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл", Товариство та товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум", вчинивши схожі дії, що полягали у встановленні та підтриманні протягом 2017 року на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами через мережі стаціонарних АЗС, при тому, що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
8.19.1. Так, у постанові від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 Верховний Суд вказав, що:
"- висновок органу АМК щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки цін придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо;
- при цьому саме орган АМК має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання;
- ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку".
8.19.2. За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 вказав, що: "задовольняючи позов у справі, суди виходили, зокрема, з того, що: сама по собі паралельна поведінка, хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, проте її недостатньо для доведення незаконної поведінки; оцінка дій як узгоджених була поставлена відповідачем у пряму залежність від простого математичного доказування синхронності та одноманітності поведінки господарюючих суб`єктів і негативної ситуації на товарному ринку…..; АМК не доведено, що протягом зазначеного у Рішенні АМК періоду часу позивач, діючи свідомо та недобросовісно, з метою отримання антиконкурентних переваг та обмеження конкуренції разом з іншими, вказаними відповідачем, учасниками ринку високооктанових бензинів та дизельного пального через мережі стаціонарних АЗС встановлював та підтримував роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне пальне на інформаційних табло власних стаціонарних АЗС за взаємоузгодженим між ними планом, або був ініціатором таких дій чи координував ними; подані відповідачем та наявні у справі докази не доводять вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише за те, що він пристосовувався до поведінки конкурента, реагуючи у такий спосіб на зміну обстановки, оскільки без спростування відповідачем цього сама по собі модель слідкування за ціновим лідером за своєї суттю не є забороненою законом недобросовісною формою конкуренції; АМК не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем у спірний період.»
8.20. Отже, у справах №910/701/17, №910/10412/19 та №914/2554/16 оскаржуваними рішеннями АМК встановлено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене саме частиною третьою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягають у схожому підвищенні роздрібних цін на паливо на ринках роздрібної торгівлі через мережі стаціонарних АЗС.
8.21. За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
8.22. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
8.23. Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
8.24. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
8.25. За таких обставин, АМК є органом до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
8.26. Відповідно до приписів Закону:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) [частина третя статті 6];
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
8.27. Верховний Суд послідовно висловлювався, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
8.28. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Адже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб`єкта господарювання вини в будь-якій формі.
8.29. Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
8.30. Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
8.30.1. Суд вважає слушними доводи скаржника щодо правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження органу АМК не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
8.30.2. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган АМК має врахувати при ухваленні рішень.
8.30.3. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.
8.31. Аналіз норм статей 19 124 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України, щодо компетенції суду дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
8.32. Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.
8.32.1. Близька за змістом правова позиція суду є послідовна і викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19.
8.33. Кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
8.33.1. З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу АМК ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.
8.33.2. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
8.33.3. Господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
8.34. Справи № 910/701/17, №910/10412/19, №914/2554/16 та дана справа, беручи до уваги критерій подібності, викладений у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, прийняті за подібного правового регулювання спірних правовідносин та подібної кваліфікації правопорушення.
8.35. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.36. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.37. Відтак, Верховний Суд у справах №910/10412/19 та №914/2554/16 саме в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (які встановили наявність передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним щодо позивачів) перевірив і встановив правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Водночас у справі №910/701/17 Верховний Суд вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення розову про скасування рішення АМК в частині та направив справу на новий розгляд.
8.37.1. Враховуючи вищевикладене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судами в оскаржуваних судових рішеннях, встановив, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
8.38. З огляду на викладене посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах №910/701/17, №910/10412/19 та №914/2554/16, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.39. Оскаржувані судові рішення не суперечать і висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, адже суд переглянув рішення, прийняте на підставі реалізації повноважень АМК і не встановив підстав, передбачених статтею 59 Закону.
8.40. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.41. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.42. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.43. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм матеріального та процесуального права:
- пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону щодо необхідності доведення об`єктивної сторони правопорушення, зокрема через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; щодо необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації;
- статей 69 86 98 101 104 ГПК України, статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому за результатами проведення експертизи іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань;
- статей 86 99 104 ГПК України щодо надання оцінки висновку експерта, призначеної судом у справі;
- статей 310 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов`язкових висновків касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.
8.44. З огляду на відсутність таких висновків необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.
8.45. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення господарські суди попередніх інстанції на підставі всебічно встановлених обставини справи (див. розділ 6 даної Постанови) та поданих сторонами доказів, дійшли висновку про доведеність вини позивача у вичинені правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема: вчинення суб`єктами господарювання схожих дій на ринку товару; спростування наявності об`єктивних причин для вчинення суб`єктами господарювання схожих дій; схожі дії призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Висновки Комітету щодо дій позивача відповідають фактичним обставинам справи №128-26.13/102-17.
8.45.1. Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій, а також правове регулювання спірних правовідносин (див. пункти 8.21-8.33) суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним на підставі статті 59 Закону.
8.46. При цьому Верховний Суд відзначає, що скаржник просить надати правові висновки, які по суті вимагають конкретного визначення інструментів/способів/засобів/методів доказування при вирішенні даної справи, а саме визначити щодо доведення об`єктивної сторони правопорушення, зокрема через проведення аналізу впливу закупівельної вартості нафтопродуктів у виробника на формування ціни їх реалізації на АЗС; необхідності доведення негативного впливу схожих дій на конкуренцію на підставі аналізу цін фактичної реалізації.
8.47. Водночас АМК під час прийняття рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу як і суд не можуть обмежуватися одним та/чи декількома якимось конкретними, певними інструментами/способами/засобами/методами доказування.
8.48. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.49. При цьому, докази мають відповідати критерія належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
8.50. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення недійсним.
8.51. Так, скаржник вказує і на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права щодо оцінки як доказів у справі Висновку експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017р." від 25.10.2018 (далі - Висновок експертів) та Висновку експерта від 19.05.2022 №19425/19426/19-72/19427/19-53/11635-11638/22-72/11639/11640/22-53, який складено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі - Висновок КНДІСЕ) на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019.
8.52. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції надали оцінку вказаним висновкам, зазначивши, зокрема, таке:
- суд першої інстанції вказав, що наданий позивачем Висновок експертів "Український ринок оптової та роздрібної торгівлі скрапленим газом, що реалізується через мережу ГАЗС в 2016-2017 рр., в т. ч. у серпні - вересні 2017р." від 25.10.2018 судом оцінюється за правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 ГПК України, оскільки такий висновок не є висновком експерта;
- у свою чергу суд апеляційної інстанції відзначив:
«Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції критично оцінює Висновок експертів, оскільки звертаючись до ДП "Укрпромзовнішекспертиза" з клопотанням про проведення експертизи, позивач надав експертам для дослідження лише інформацію (в табличній формі) щодо закупівельних цін та цін реалізації скрапленого газу, вказавши в якості додатку до листа № б/н від 07.09.2018 "Диск CD-R Verbatim номер 7152 113 ME 15475". Однак, вказана інформація (в табличній формі) та диск, які надавались позивачем ДП "Укрпромзовнішекспертиза", відсутні в матеріалах справи. Суд також звертає увагу, що Рішення АМК, яке позивач мав намір оскаржити до суду, та відповідні копії матеріалів справи Комітету № 128-26.13/102-17, не були надані експертам.
В ході дослідження експерти використовували дані та інформаційно-аналітичні звіти Державної служби статистики України, галузеві аналітичні матеріали і звіти компаній "Touchpoll Ukraine", TOB "Консалтингова група А-95", ТОВ "ЮПЕКО Київ", НТЦ "Псіхея", AUTO-Consulting, про що зазначено на стор. 9 Висновку експертів та там же наведено перелік використаних джерел інформації.
Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції такі джерела інформації відсутні в матеріалах справи.
Отже, у суду відсутні можливості дослідження доказів, які були підставою для висновків експертів, у зв`язку з їх відсутністю в матеріалах справи.
… Дослідивши означений експертний висновок КНДІСЕ, колегія судів зазначає, що він не містить повних, чітких та достатніх висновків (відповідей) на поставлені судом питання, у висновку (арк. 17, 19, 32, 33, 34) вказано про неможливість вирішення відповідних питань або неможливість встановити обставини, що є предметом дослідження. Крім того, у висновку вказано про відсутність підтверджуючих документів необхідних для проведення дослідження (арк. 23).
Як зазначалось вище, з системного аналізу з положень статей 73 86 98 104 86 ГПК України вбачається, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів не може прийняти Висновок КНДІСЕ як належний та допустимий доказ у справі, оскільки у ньому відсутні обґрунтовані відповіді на поставлені судом перед експертами питання».
8.53. Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку висновкам як доказів у справі з урахуванням принципів належності та вірогідності.
8.54. З огляду на викладене доводи касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки Висновку експертів та Висновку КНДІСЕ не знайшли свого підтвердження.
8.55. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.
8.56. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.57. Отже, позивачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо дослідження доказів та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
8.58. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття рішення про задоволення позовних вимог відсутні.
8.59. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.60. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.61. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.62. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.63. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, водночас не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на мотиви, наведені у розділі 8 цієї Постанови.
8.64. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 910/12650/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко
page
telegram
viber
youtube
