Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №922/695/16
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №922/695/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/695/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційних скарг ОСОБА_4 та Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському району та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасова І.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.)

від 02.11.2017

за скаргою ОСОБА_5

на дії Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському району та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

у справі № 922/695/16

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5

Приватного підприємства "Агро Маркет"

про стягнення 2 094 621,00 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі № 922/695/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 094 620,48 грн та 31 419,32 грн судового збору.

1.2. ОСОБА_5 у вересні 2017 року звернувся до Господарського суду Харківської області із скаргою на дії органу державної виконавчої служби, якою просить скасувати постанову старшого державного виконавця міжрайонного відділу ДВС по Близнюковському, Лозівському районах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області Гапона Є.В. від 12.09.2017 у виконавчому провадженні № 53703966 про накладення арешту на незавершене виробництво соняшника 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами, зазначеними в постанові.

1.3. Скарга мотивована тим, що арешт на майно, що не підлягає державній реєстрації, здійснюється державним виконавцем лише після його опису. Крім того, зміст оскаржуваної постанови державного виконавця не дає можливості встановити на яке саме майно накладено арешт, адже "незавершене виробництво соняшника 2017 року" є не зрозумілим та некоректним, таким, що не відповідає приписам чинного законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2017 у справі № 922/695/16 у задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовлено.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 922/695/16 ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким скаргу ОСОБА_5 задоволено, скасовано постанову державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В. від 12.09.2017 у виконавчому провадженні № 53703966 з виконання наказу № 922/695/16 від 17.03.2017, виданого Господарським судом Харківської області, про накладення арешту на майно боржника - незавершене виробництво соняшнику 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами, зазначеними в постанові, що належать боржнику.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі № 922/695/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 094 620,48 грн та 31 419,32 грн судового збору;

- на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі № 922/695/16, яке набрало законної сили, було видано наказ від 17.03.2017 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 094 620,48 грн та 31 419,32 грн судового збору;

- з метою виконання судового рішення стягувач звернувся до Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області із відповідною заявою та наказом Господарського суду Харківської області від 17.03.2017 № 922/695/16;

- державним виконавцем 05.04.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53703966, якою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 53703966 від 05.04.2017 отримано боржником 07.04.2017;

- державним виконавцем 13.04.2017 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 2 338 843,78 грн;

- в ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем 12.09.2017, в порядку статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на незавершене виробництва соняшника 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, кадастрові номери: НОМЕР_1 НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_4, що належить боржнику;

- прийняття державним виконавцем зазначеної постанови стало підставою для звернення боржника ОСОБА_5 із скаргою в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.1.2017) на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В.

2.4. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В., місцевий господарський суд зазначив, що виходячи із положень статей 19, 56 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішення господарського суду яке набрало законної сили, та було ухвалено до виникнення права застави на підставі договору застави від 20.04.2017 між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_7, державний виконавець діяв у межах положень Закону України "Про виконавче провадження".

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що винесення старшим державним виконавцем Гапоном Є.В. постанови від 12.09.2017 про арешт майна боржника - ОСОБА_5 здійснено без додержання вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, арешт на спірне рухоме майно повинен був здійснюватися лише після проведення опису такого майна; постанова державного виконавця не містить підпису понятих, зберігачів майна, боржника та стягувача, чи їх представників; не зазначено будь-яких характерних ознак майбутнього врожаю: місця вирощування, інформації про сорт культури, із зазначенням номерів полів та місцем їх розташування, наявності права власності у боржника; оспорювана постанова не містить розміру суми, в межах якої накладено арешт.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 922/695/16 ОСОБА_4 та Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському району та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області подали касаційні скарги, відповідно до яких просять оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 03.10.2017.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_4:

- постанова суду апеляційної інстанції є необ'єктивною та такою, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 124 Конституції України, статей 1, 2, 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження", статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017);

- ОСОБА_5, будучи обізнаним про судове рішення, яке винесене не на його користь, з метою ухилення від виконання судового рішення після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2017 уклав договір застави майбутнього врожаю соняшника, який містить всі ознаки фіктивного правочину, який укладений без наміру створення правових наслідків;

- подання скарг ОСОБА_5 є намаганням відповідача ухилитися від виконання судового рішення.

3.3. Узагальнені доводи касаційної скарги Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському району та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області:

- апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, статей 19, 31, 48, 51, 56 Закону України "Про виконавче провадження", розділ VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. За правилами статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

4.2. Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4.3. Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

4.4. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій).

4.5. Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.6. Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

4.7. Частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.

4.8. Відповідно до частини першої статті 6 Закон України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

4.9. За правилами частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

4.10. Судами встановлено, що державним виконавцем 12.09.2017 за повідомленням стягувача та на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.09.2017, знайдено інформацію, що боржник ОСОБА_5 орендує земельні ділянки, кадастрові номери за переліком наведені в постанові державного виконавця, на яких знаходиться незавершене виробництво соняшника 2017 року.

4.11. У зв'язку з цим на підставі заяви стягувача, інформації з відповідних реєстрів та відповідно до приписів ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем було винесено оспорювану постанову, якою накладено арешт на незавершене виробництво соняшнику 2017 року, що знаходиться на зазначених земельних ділянках.

4.12. Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, зокрема, стягнення може бути звернено на майбутній врожай.

4.13. В силу вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

4.14. Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

4.15. Отже, у виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе комплекс процесуальних виконавчих дій щодо заборони вільного розпорядження та користування таким майном. Тобто, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

4.16. Частиною 2 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

4.17. Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

4.18. Разом з тим, в силу частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

4.19. Таким чином, законодавцем встановлено певний порядок накладення арешту на рухоме майно.

4.20. Статтею 190 Цивільного кодексу України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

4.21. Тобто під поняттям «майно» боржника слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що є у нього на момент вчинення виконавчого провадження.

4.22. Відповідно до ст. 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Отже, майбутній урожай відноситься до плодів як результат органічного розвитку самої речі.

4.23. У відповідності до ч. 3 ст. 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

4.24. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", оспорювану постанову про накладення арешту державним виконавцем було винесено без додержання процедури накладення арешту належного боржнику рухомого майна за відсутністю проведення опису.

4.25. Інструкція з організації примусового виконання судових рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 № 489/20802 (далі - Інструкція) встановлює порядок звернення стягнення на майно боржника.

4.26. Пунктом 10 розділу VIII Інструкції встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

- назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

- прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

- відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

- якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

- відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

4.27. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

4.28. У відповідності до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

4.29. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено порушення зазначених вимог, оскільки постанова державного виконавця від 12.09.2017 не містить, зокрема, будь-яких характерних ознак майбутнього врожаю, місця вирощування, інформації про сорт культури, періоду збирання, загальної вартості, зазначення номерів полів та місця розташування, даних стосовно прізвища, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання або паспортних даних особи - зберігача.

4.30. Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону "Про виконавче провадження" присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

4.31. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказана постанова не містить підпису понятих, зберігачів майна, боржника та стягувача, їх представниками, а також інших осіб, які повинні бути присутні при проведенні опису майна (коштів).

4.32. Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень при винесенні постанови від 12.09.2017 ВП № 53703966 про арешт майна боржника, і, відповідно, наявність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_5.

4.33. Доводи, викладені в касаційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.34. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.35. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.37. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.38. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.05.2018 № 915/955/15, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги ОСОБА_4 та Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському району та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківської апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у справі № 922/695/16 - без змін.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору за подання касаційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач