ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року

м. Київ

справа № 917/743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю помічника судді Наумкіної П.В. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Теплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго", Позивач) - Лукачиної А.В. (адвокат, посв. № 2236 від 03.07.2018), Бурзаковської Т.В. (адвокат, посв. № 2179 від 19.06.2018),

відповідача - акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", Відповідач) - Бакланова Д.В. (адвокат, посв. № 1576 від 04.01.2017)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Теплоенерго"

на рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2019 (головуючий - суддя Гетя Н.Г.),

постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (головуючий - суддя Білоусова Я.О., Пуль О.А., Тарасова І.В.),

у справі № 917/743/18

за позовом КП "Теплоенерго"

до АТ "Полтаваобленерго",

про стягнення 4 712 292,36 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. КП "Теплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з АТ "Полтаваобленерго" 4 712 292,36 грн. заборгованості, з яких: 4 408 097,07 грн основний борг, 63 658,00 грн - 3% річних від простроченої суми та 240 537,29 грн збитків від інфляції, яка виникла у зв`язку із прийняттям нових тарифів для КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука".

1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 189, 191 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 10, 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та статті 13 Закону України "Про теплопостачання" мотивовано тим, що тариф, який введений в дію з 01.11.2017 згідно із зазначеним рішенням виконавчого комітету, є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача, а тому має бути застосований сторонами незалежно від підписаної додаткової угоди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Прийняті у справі рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог. Суди дійшли висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на виконання вимог договору на транспортування теплової енергії № 1738 між сторонами є домовленість про застосування тарифу в розмірі 99,23 грн. (з ПДВ).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. КП "Теплоенерго", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.2. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

- не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню (стаття 15, частина третя статті 20 Закону України "Про теплопостачання", пункт 3 частини першої статті 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", абзац тринадцятий частини першої статті 5, стаття 8 Закону України "Про природні монополії").

5. Позиція Відповідача

5.1. Поданий 01.07.2019 АТ "Полтаваобленерго" відзив на касаційну скаргу Верховним Судом залишено без розгляду відповідно до положень статті 118, частини першої статті 295, частини першої статті 301, частини першої статті 252, частини другої статті 207 ГПК України, оскільки його подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 13.06.2019, а саме після 27.06.2019.

5.2. Однак у відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу на те, що рішенням загальних зборів від 17.04.2019 змінено найменування ПАТ "Полтаваобленерго" на АТ "Полтаваобленерго", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції сторони також подали письмові пояснення щодо обґрунтування своїх правових позицій, які враховуються судом під час розгляду цієї справи.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.07.2019 № 29.3-02/1102 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/743/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 18.08.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (компанія) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей, згідно з яким компанія зобов`язується транспортувати теплову енергію (в тому числі для надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання) власного виробітку постачальника місцевими (розподільчими) тепловими мережами (в т.ч. мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користуванні компанії, до споживачів постачальника, а постачальник зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього договору.

6.2. Відповідно до пункту 2.2 договору вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.

6.3. Вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

6.4. З 01.07.2016 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 28,71 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

6.5. У разі затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) нових тарифів на транспортування теплової енергії до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.

6.6. Відповідно до пункту 2.4 договору фактичні обсяги наданих послуг підтверджуються двостороннім актом.

6.7. Розрахунок за надані послуги постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого сторонами акта (пункт 2.7 договору).

6.8. 25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 договору абзацом четвертим, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

6.9. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" від 10.10.2017 №1093 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.

6.10. У зв`язку з цим 18.10.2017 позивач направив на адресу відповідача для погодження додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, а саме, абзац четвертий пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ. Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей. Позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов у редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача у частині внесення змін до абзацу четвертого та абзацу п`ятого пункту 2.2 договору.

6.11. Відповідач запропонував викласти абзац четвертий пункту 2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої до затвердження постачальником нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ.

6.12. Абзац п`ятий пункту 2.2. договору відповідач запропонував викласти у редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.

6.13. 05.12.2017 ПАТ "Полтаваобленерго" листом № 04-35/15888 направило на адресу КП "Теплоенерго" акт виконаних робіт з транспортування теплової енергії за листопад 2017 року на суму 2 442 223,31 грн. У цьому акті відповідач вказав отримані ним обсяги з транспортування теплової енергії 69 036,163 Гкал та тариф, який діяв до 01.11.2017, а саме: 29,48 грн без ПДВ за 1 Гкал.

6.14. 07.12.2017 позивач супровідним листом № 03-2257 направив на адресу відповідача рахунок СФ-0000423 від 30.11.2017 на суму 6 850 320,38 грн та оформлені зі своєї сторони два примірники акта виконаних робіт з транспортування теплової енергії за листопад 2017 року, в яких вказав новий тариф, введений в дію з 01.11.2017, згідно з вищевказаним рішенням виконавчого комітету. Цей лист відповідач отримав 12.12.2017.

6.15. Станом на день подання позову відповідач сплатив згідно з виставленим рахунком СФ-0000423 від 30.11.2017 суму у розмірі 2 442 223,31 грн, про що свідчать банківські виписки від 20.12.2017 на суму 2 239 347,05 грн. та від 02.02.2018 на суму 202 876,26 грн.

6.16. Таким чином, згідно з рахунком СФ-0000423 від 30.11.2017 відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 4 408 097,07 грн., що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

6.17. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що зобов`язання за листопад 2017 року щодо транспортування теплової енергії в обсязі 69036,163 Гкал за тарифом 29,48 грн без ПДВ за 1 Гкал відповідачем виконано у повному обсязі, а позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами в рамках договору № 1738 є домовленість про застосування тарифу в розмірі 99,23 грн (з ПДВ).

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

стаття 627:

- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 632:

- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

частина перша статті 901:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

частина перша статті 903:

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором;

7.2. ГК України:

частини перша та третя статті 189:

- ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування;

- суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни;

частини перша та друга статті 191:

- державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку;

- державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

частини перша та друга статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.3. Закон України "Про ціни і ціноутворення":

частина перша статті 12:

- державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку;

стаття 13:

- державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8.1. Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

8.2. Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором на транспортування теплової енергії.

8.3. Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".

8.4. У преамбулі цього закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.

8.5. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

8.6. Згідно з частинами першою - третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

8.7. Відповідно до частини четвертої статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

8.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони намагалися врегулювати спір щодо тарифу на транспортування теплової енергії як у досудовому порядку, так і шляхом звернення до суду.

8.9. Верховний Суд звертає увагу, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 залишено в силі рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі № 917/743/18, яким врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: абзац четвертий пункту 2.2 договору у такій редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ"; абзац п`ятий пункту 2.2 договору залишено без змін.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Враховуючи, що транспортування теплової енергії місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснює КП "Теплоенерго", якому виконавчий комітет Кременчуцької міської ради згідно з рішенням №1093 від 10.10.2017 затвердив тариф на теплову енергію, у тому числі її транспортування, ініційоване позивачем внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що, оскільки рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради затверджено відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго", використовуючи які відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам, то у цій ситуації тарифи, які введені в дію з 01 листопада 2017 року, є обов`язковими та мають застосовуватись.

8.10. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

8.11. Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

8.12. Згідно зі статтями 189, 191 ГК України та статтями 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

8.13. З аналізу зазначених норм слідує, що тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, їх вартість не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.

Таким чином, доводи відповідача та висновки суду попередніх інстанцій з приводу відсутності домовленості між сторонами в рамках договору на транспортування теплової енергії № 1738 про застосування тарифу у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, є помилковими та відхиляються судом касаційної інстанції.

8.14. Згідно з приписами статей 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

8.15. Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

8.16. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

8.17. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договірних зобов`язань у період за листопад 2017 року позивач виконав роботи з транспортування теплової енергії у обсязі 69036,163 Гкал, а відповідачем здійснено оплату наданих послуг 20.12.2017 за тарифом 29,48 грн без ПДВ за 1 Гкал згідно з умовами договору.

8.19. Однак судами першої та апеляційної інстанції не з`ясовано та не перевірено правильність розрахунків з урахуванням тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017 №1093, а саме 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.

8.20. З огляду на вищенаведене касаційна інстанція не має права здійснити перевірку доводів учасників справи щодо суперечливого розрахунку розміру позовних вимог виходячи із внесених змін до умов договору на транспортування теплової енергії щодо вартості наданих послуг, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснене в ході нового розгляду справи.

8.21. Отже, для правильного вирішення судам слід встановити: з якого часу відповідач повинен оплачувати надані йому послуги з транспортування теплової енергії; обсяг наданих послуг; правильність розрахунків за надані послуги, у тому числі штрафних санкцій тощо.

9. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9.1. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

9.2. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

9.3. Проте зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі дозволяє констатувати, що суди всупереч вимогам статті 86 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

9.4. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

9.5. У зв`язку з наведеними обставинами, відображеними у розділі 8 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін з перевіркою та оцінкою належних доказів, і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з наведенням обґрунтування мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й понесених у зв`язку з поданням апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплоенерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 917/743/18 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко