ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/4790/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників

позивача - Сокола О.Ю.,

третьої особи 2 -Єлькіна В.Б

третьої особи 2 -Дорошенко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Панна С.П.)

від 25.08.2021

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Коваль Л.А., судді - Мороз В.Ф., Чередко А.Є. )

від 23.11.2021

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект"

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплект ЛТД"; Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович; Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна

про переведення прав, визнання недійсним договору, акту та скасування реєстраційних дій

Короткий зміст позовних вимог

1. 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Агро-Комплект", які є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" (надалі - Товариство), звернулися з позовом (з урахуванням уточнення) про:

- переведення пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі Товариства прав і обов`язків покупців (стягувачів) за договором від 14 серпня 2020 року про передачу майна (майнових прав), а саме частки у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 35 355 263,52 грн, що еквівалентно 86% статутного капіталу Товариства, від боржника ОСОБА_3 стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу в сумі 5 128 350, 00 грн в межах виконавчого провадження;

- визнання недійсним цього договору та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства;

- скасування реєстраційної дії від 26.08.2020 щодо виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 та включення - ОСОБА_4 ;

- скасування реєстраційної дії від 19.09.2020 щодо виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 та включення ОСОБА_5 .

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що передача частки у статутному капіталі Товариства третій особі в рахунок часткового погашення боргу у межах виконавчого провадження відбулась з порушенням переважного права інших учасників щодо частки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. На момент виникнення спірних правовідносин (передачу частки стягувану в рахунок погашення боргу) учасниками Товариства були ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 2 580 500, 00 грн, ОСОБА_2 - 2 580 500, 00 грн, ТОВ "Агро-комплект" - 538 103, 56 грн, ОСОБА_3 - 35 355 263, 52 грн: загальний розмір статутного капіталу - 41 054 367, 08 грн.

4. У пунктах 6.1 та 7.1 Статуту в редакції, затвердженій загальними зборами учасників Товариства від 23.06.2020, передбачено, що учасник Товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник Товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, що продається третій особі.

5. Статут не містить положень про можливість відчуження частки (частини частки) лише за згодою інших учасників Товариства.

6. Дніпровський апеляційний суд 05.06.2020 видав виконавчий лист (справа № 803/36/20 провадження № 22вк/803/48/20) на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (боржник) на користь ОСОБА_4 (стягувач) заборгованість по договору позики від 04.06.2014 та договору поруки від 04.06.2014 у розмірі 191 000 доларів США, що станом на 03.06.2019 еквівалентно 5 128 350, 00 грн.

7. 03.08.2020 приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, а також наклав арешт на все майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

8. 25.08.2020 боржник та стягувач подали приватному виконавцю заяву про передачу частки у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 35 355 263,52 грн в рахунок часткового погашення боргу за виконавчим листом на суму 5 100 000, 00 грн.

9. 25.08.2020 виконавець виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та за фактом такої передачі склав акт. У постанові є посилання на договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.08.2020.

10. У матеріалах справи наявна копія договору про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.08.2020, що укладений стягувачем та боржником відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 57-59, т. 1), за умовами якого сторони погодили, що боржник передає майно у власність стягувачу, а стягувач приймає майно в рахунок повного погашення боргу за виконавчим листом № 803/49/20, виданим 10.06.2020 Дніпровським апеляційним судом про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованість за договором поруки від 04.06.2014 в розмірі 191 000 доларів США 00 центів, що станом на 03.06.2019 еквівалентно 5 128 350,00 грн.

11. 25.08.2020 за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі боржник передав, а стягувач прийняв частку у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 35 355 263, 52 грн, що еквівалентно 86%.

12. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2020 19:48:36 приватний нотаріус Кононенко С.А. здійснив реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 1002151070047000067 Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", за наслідками якої у складі учасників Товариства значиться ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі 35 355 263, 52 грн замість ОСОБА_3 (а.с. 26-32, т. 3).

13. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.09.2020 10:57:48 приватним нотаріус Кононенко С.А. здійснив реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 1002151070053000067 Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", за наслідками якої у складі учасників Товариства значиться ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 35 355 263, 52 грн замість ОСОБА_4 (а.с. 33-38, т. 3).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020.

15. Рішення суду про відмову в позові обґрунтовано такими висновками:

- договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу фактично є договором відчуження частки, тобто договором купівлі-продажу.

- позовні вимоги про переведення прав та обов`язків стягувача за договором від 14.08.2020 про передачу майна (майнових прав) в рахунок погашення боргу не підлягають задоволенню, оскільки позивачі не виконали вимоги частини четвертої статті 362 ЦК України щодо внесення на депозитний рахунок грошових коштів у сумі 5128 350,00 грн, яку за договором повинен сплатити покупець,

- переважне право не підлягає захисту шляхом недійсності договору купівлі-продажу. Такий спосіб захисту є неналежним. Належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне отримати таку відчужену частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту передбачений частиною четвертої статті 362 ЦК України та частиною п`ятою статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";

- вимоги щодо недійсності акту є похідними від вимоги щодо недійсності договору;

- вимоги щодо скасування реєстраційних дій заявлені до неналежних відповідачів, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а державний реєстратор може бути лише співвідповідачем. Належним відповідачем у справі в частині скасування реєстраційних дій повинно виступати саме Товариство;

- вимоги щодо зобов`язання скасування реєстраційних дій мають похідний характер від корпоративного спору та залежать від наявності самого порушеного корпоративного права. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1027/19.

16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови позові, але з інших мотивів.

17. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків, що:

- відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники Товариства користуються переважним правом лише у разі укладення договору купівлі - продажу, а не відступлення (відчуження) частки іншим способом, відмінним від продажу;

- спірний договір не є договором купівлі-продажу, оскільки ним не було передбачено сплати стягувачем боржнику коштів за придбання частки, що є істотною умовою договору купівлі-продажу;

- частка у статутному капіталі Товариства була відчужена за договором про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеного під час виконавчого провадження відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а не в порядку звернення стягнення на майно боржника, тому норми статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 53-1 Закону України "Про виконавче провадження" не застосовуються; у інших учасників цього Товариства не виникло переважного права на придбання такої частки;

- дії приватного виконавця не є предметом оскарження;

- висновок суду першої інстанції про відмову у позові з підстав невнесення грошових коштів на депозитний рахунок є помилковим, оскільки, по-перше: суперечить пункту 4 Глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Наслідком невнесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є залишення позову без розгляду, а не відмова у його задоволенні; по-друге: спірний договір не є договором купівлі-продажу, що виключає застосування норм про переведення прав та обов`язків покупця;

- вимоги про недійсність договору та акту не відповідають належним та ефективним способам захисту, тому не підлягають розгляду по суті;

- вимоги про скасування реєстраційних дій мають похідний характер від корпоративного спору та залежать від наявності самого порушеного корпоративного права. Зазначений спосіб не є ефективним та належним способом захисту як самостійна вимога;

- порушення, як допущені судом першої інстанції, не призвели до прийняття неправильного рішення по суті.

18. Окрім того, суд апеляційної інстанції брав до уваги те, що після прийняття судом першої інстанції рішення по справі відбувся наступний перехід спірної частки до іншої особи. Так, 06.10.2021 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - змінено склад учасників, замість ОСОБА_5 учасником Товариства значиться ОСОБА_7 з розміром внеску до статутного капіталу 35 355 263, 52 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.

19. 15.12.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

20. В обґрунтування касаційної скарги скаржники посилаються, що суди внаслідок неправильного застосування норм частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", статті 362 ЦК України та статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дійшли помилкового висновку, що учасники Товариства не мають переважне право на придбання частки іншого учасника товариства, що передана стягувачу в межах виконавчого провадження, оскільки не врахували висновок, викладений у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 912/2849/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 912/2849/19, що "якщо сторони або особа певним чином називають правочин, який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі- продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування", що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

21. Скаржники також вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", статті 362 ЦК України та статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до правовідносин, які виникають з договору про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

22. Скаржники вважають, що спірний договір за своєю природою є договором купівлі-продажу, оскільки є оплатним, тому його укладання порушує переважне право учасників Товариства.

23. Окремо без зазначення підстав касаційного оскарження, визначених у частині другої статті 287 ГПК України, скаржники вказують, що суди:

- не надали оцінки поясненням приватного виконавця, що на його депозитний рахунок не надходили грошові кошти від боржника;

- не врахували, що відповідач 1 не виконав вимоги ухвали суду щодо надання для огляду у судовому засіданні оригіналу договору та акту, тому відповідно до частини десятої статті 81 ГПК України встановленими є обставини щодо незаконності проведення державним реєстратором відповідних дій;

- не надали оцінку всім аргументам скаржників та не дослідили документи крізь призму стандарту "вірогідність", що є порушенням пункту 5 частини першої статті 238, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.

24. Інші учасники справи були належно повідомлені про відкриття касаційного провадження, однак правом на відзив не скористалися.

Позиція Верховного Суду

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

26. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

27. Отже, закон прямо та буквально передбачає переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, тобто переважне право купівлі, що виникає лише у разі продажу такої частки за договором купівлі-продажу. Учасники товариства не мають переважного права на набуття права власності на частку у разі її відчуження іншим шляхом.

28. Стаття 655 ЦК України розкриває зміст договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29. Договір купівлі - продажу за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця з передачі у власність покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін, та є істотною умовою договору.

30. Договір про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеного відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за своє природою не є безоплатним, оскільки у такому разі стягувач за згодою сторін набуває майно за ціною, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням з боржника.

31. Водночас, оплатність такого договору не є безумовною підставою для висновку, що він за своєю природою є договором купівлі-продажу, до якого застосовується правила відповідно до статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

32. Цивільний кодекс України не містить виключний перелік видів договорів. Сторони є вільними в укладенні договору та мають право укладати також інші договори, які передбачені іншими актами цивільного законодавства. У даному випадку укладання такого договору передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Особливістю такого договору є те, що він укладається під час виконавчого провадження з метою виконання судового рішення та захисту прав стягувача, без застосування процедури примусової реалізації частки.

33. Аргументи скаржника щодо неврахування висновку Верховного Суду, що "якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі- продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування", колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку особливістю є те, що сторони не самостійно визначають правову природу чи певним чином називають, а його укладання прямо передбачено законом. Учасники Товариства мають право відчужувати свою частку шляхом укладення будь-якого договору, а не виключно шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни чи дарування.

34. Верховний Суд зауважує, що такий договір не є договором купівлі-продажу, але до нього та порядку його укладання застосовується аналогічні правила в силу закону, оскільки відповідно до відсильної норми частини п`ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

35. Отже, учасники товариства мають переважне право на придбання частки не лише при укладенні договору купівлі-продажу, а й у разі звернення стягнення на частку учасника товариства.

36. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна частка у статутному капіталі не була відчужена в порядку звернення стягнення на майно боржника.

37. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

38. Відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

39. Така норма є загальною, і стосується будь-якого майна. Частина друга статті 366 ЦК України, що регулює загальний порядок звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, визначає, що у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника, кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

40. Відповідно до статті 53-1 Закону України "Про виконавче провадження" особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

41. Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Закон України "Про виконавче провадження" не містить особливостей щодо дій виконавця та процедури передачі боржником за погодженням із стягувачем частки в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом, і наявна прогалина, тому за аналогією підлягаю застосуванню положення частини другої статті 366 ЦК України, що передбачає необхідність відмови інших співвласників від придбання частки боржника.

42. Усуваючи прогалину у законодавстві, Верховний Суд виходить з того, що у даному випадку спірне майно було арештовано та передано стягувачу в процедурі виконавчого провадження. Передача частки від боржника стягувачу хоч і здійснюється за взаємною згодою, але за своєю суттю, як і примусове зверненням стягнення на майно, є дією, що здійснюється з метою погашення боргу боржника перед стягувачем за рахунок його майна в межах виконавчого провадження. На думку Верховного Суду, учасники товариства повинні мати однакові права, незалежно від того, яким чином відбувається реалізація (передача) майна третій особі: добровільно за згодою боржника чи примусово шляхом продажу на аукціоні (публічних торгах).

43. Тому у такому разі виконавець, перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що застосовується за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України) має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону, за ціною, що за визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до частини першої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

44. Застосування закону у такий спосіб забезпечує дотримання справедливого балансу між учасниками спірних правовідносин. У такому разі не порушуються права стягувача, який отримує суми виторгу на погашення боргу, оскільки його інтерес передусім полягає в отриманні певної грошової суми на виконання рішення суду, дотримується переважне право інших учасників, що покликане захистити інтереси в придбанні частки та управлінні Товариством.

45. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування статті частини п`ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

46. Відповідно до частини п`ятої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

47. Отже, за загальним правилом, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов`язків покупця на привілейовану особу. Водночас, Верховний Суд вважає, що таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця. Якщо ж останній вже передав належну йому частку іншій особі, то у такому разі переведення прав не є можливим, оскільки такий спосіб не захистить (не відновить) порушеного переважного права учасника на придбання частки, не забезпечить йому можливості придбати у власність частку, що була відчужені з порушенням його переважного права на їхнє придбання, таке рішення не буде підставою для припинення права власності на частку у статутному капіталі Товариства останнього покупця (власників частки). Захист переважного права на придбання частки Товариства у такому разі може бути реалізовано шляхом переведення прав за останнім договором купівлі-продажу, оскільки позивачі залишаються учасниками Товариства і мають переважне право при укладанні кожного договору купівлі-продажу.

48. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 вже відчужив спірну частку на користь ОСОБА_5 , про що свідчить заявлена позовна вимога про скасування реєстраційної дії від 19.09.2020 щодо виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 та включення ОСОБА_5 , що унеможливлює здійснення переведення прав за договором, Верховний Суд доходить висновку, що у даному випадку у задоволенні позову необхідно було відмовити саме з підстав обрання позивачами способу захисту порушеного права, який хоч і передбачений законом, але, враховуючи конкретні обставини та права нових власників учасників, є неправильним.

49. За вказаних обставин у їх сукупності позов у даній справі не підлягав задоволенню, виходячи із викладеного вище, тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині.

50. Водночас в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

51. Суди дійшли обґрунтованого висновку щодо неналежності обраного позивачами способу захисту порушених прав шляхом визнання недійсним договору та акту приймання -передачі частки, і правомірно відмовили у задоволенні цих вимог та похідної від них вимоги про скасування реєстраційних дій. Такий висновок відповідає правовій позицій Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування необхідності відступлення від наведено висновку.

52. Аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права Верховний Суд не розглядає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду згідно зі статтею 300 ГПК України. Окрім того, скаржники в цій частині не визначили підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

53. Відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

55. Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання скаржників про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, оскільки таке клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми, а фактично зводиться до незгоди з висновками судів, зробленими за результатами вирішення спору у цій справі. Питання, викладені в клопотанні, колегія суддів вирішила під час розгляду цієї справи відповідно до її повноважень з огляду на встановлені обставини справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

57. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

58. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

59. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини судових рішень суду і залишення без змін резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

60. Керуючись статтями 287, 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311 314 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 змінити у мотивувальній частині, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець