Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8037/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (Головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

про стягнення 2 975 747,66 грн.,

за участю:

позивача: Кравченко С.В. (довіреність від 24.05.2016)

відповідача: Максюк С.В. (довіреність від 07.06.2018),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" (далі - відповідач) основний борг в розмірі 2 419 486 грн. 33 коп., пеню в розмірі 346 019 грн. 60 коп., 3 % річних в розмірі 38 955 грн. 66 коп. та інфляційні втрати в розмірі 171 286 грн. 07коп.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов, укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу від 03.11.2016 №22553/ДМ-16/13724 в частині повних і вчасних розрахунків за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 (суддя Новікова Р. Г.) позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача пені в розмірі 173 009 грн. 80 коп., 3 % річних в розмірі 38 955 грн. 66 коп., інфляційних втрат в розмірі 91 694 грн. 21 коп. Припинено провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, зменшено розмір штрафних санкцій у вигляді пені з 346 019 грн. 60 коп. до 173 009 грн. 80 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що відповідачем несвоєчасно виконувались грошові зобов'язання з оплати послуг за січень-березень 2017 року, однак суд зменшивши розмір пені на 50 %, припинив провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 2 419 486 грн. 33 коп. здійснив перерахунок інфляційної складової.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд дійшов висновку, що спільне протокольне рішення № 179/9ТГ від 22.03.2017 не містить застережень щодо зміни строків виконання грошових зобов'язань за договором № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016.

Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 вказане рішення змінено і викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

«Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 2 419 486 грн. 33 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті задоволення позову, в частині стягнення пені в розмірі 346 019 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 38 955 грн. 66 коп. та інфляційних втрат в розмірі 171 286 грн. 07 коп. - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 36 292 грн. 29 коп., про що видати наказ».

Апеляційний суд визнав, що уклавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016.

При цьому, для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Свої вимоги позивач мотивує порушенням апеляційним судом приписів статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, посилаючись, зокрема, на висновки Вищого господарського суду України, викладені в справі №924/1265/13.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи оскаржену постанову, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами встановлено, що 03.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Оператор) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" (Замовник) укладений договір на транспортування природного газу № 22553/ДМ-16/13724, згідно з умовами якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Даний позов заявлений з підстав неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати отриманих послуг за вказаним договором.

Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції, яка припинила провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, в частині стягнення суми основного боргу, позаяк борг в цій сумі було погашено відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Поряд з цим, на підставі положень пункту 13.5 договору через порушення відповідачем зобов'язань з оплати послуг за січень-березень 2017 року, позивачем було також заявлено до стягнення пеню в розмірі 346 019 грн. 60 коп. за загальний період з 21.02.2017 до 25.07.2017, а також 3 % річних в розмірі 38 955 грн. 66 коп. за загальний період з 21.02.2017 по 25.07.2017 та інфляційну складову в розмірі 171 286 грн. 07 коп. за загальний період лютий - травень 2017 року на підставі положень статті 625 ЦК України.

Відмова апеляційної інстанції у стягненні цих сум є предметом перегляду оскарженої постанови у касаційній інстанції.

Колегія суддів визнає, що підстави для скасування постанови відсутні з огляду на те, що апеляційний господарський суд, мотивуючи свої висновки, вірно виходив з того, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, між сторонами 22.03.2017 підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 179/9ТГ, зокрема за послуги з транспортування природного газу за 2017 рік в сумі 3 000 000 грн., у т. ч. ПДВ - 500 000 грн., згідно з договором № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016 р.

Отже, укладаючи спільне протокольне рішення сторони керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку він визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.

За змістом абзацу 4 пункту 7 вказаного Порядку для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 р. № 705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", в п. 7 абз. 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також доповнено пункт абзацами такого змісту: "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Підписання сторонами спільного протокольного рішення і виконання його положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата наданих послуг за договором зазначеним у позові підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цього протокольного рішення. Тим самим сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані на підставі договору № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016.

Отже, враховуючи спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, апеляційний суд вірно визначився, що сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016.

Відтак для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої договором № 22553/ДМ-16/13724 від 03.11.2016, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків чого у даній справі не встановлено.

Отже прийнята у справі постанова відповідає законодавству, що регулює правовідносини, що склались між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 906/242/17 та у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 10.02.2016 у справі № 3-1267гс15 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.

Посилання позивача на висновки Вищого господарського суду України, викладені в справі №924/1265/13 відхиляються колегією суддів, оскільки останньою постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 суд визнав, що оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення річних та інфляційних, відсутні. В частині ж вимог щодо стягнення пені попередніми судовими інстанціями відмовлено за наслідками спливу позовної давності.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладеним спростовуються аргументи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо незаконності оскаржуваної постанови, а доводи відзиву про законність постанови суду знайшли своє підтвердження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на заявника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/8037/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов