ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1164/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 (колегія суддів: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Богатир К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" про стягнення 223 441,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" (далі - ТОВ "Олеся") про стягнення 223 441,05 грн заборгованості, з яких 171 760,00 грн - основний борг, 46 135,08 грн - інфляційні нарахування та 5 545,97 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо поставки товару у повному обсязі, а відтак у нього перед позивачем наявний обов`язок щодо повернення попередньої оплати.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 12.05.2020 між ТОВ "Олеся" (постачальник) та ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ" (покупець) укладений договір поставки товару № 52/5-20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю окремими партіями товарний бетон різних марок і інші будівельні матеріали, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.

4. Асортименти, марка, кількість, терміни виготовлення й поставки та місце доставки вказуються в заявці покупця або/і в специфікаціях, погоджених з постачальником (пункт 1.2 договору).

5. Відповідно до пункту 3.2 договору поставка інших будівельних матеріалів проводиться на умовах EXW, м. Нова Каховка, Херсонської обл., вул. Електромашинобудівників, 5 або/і м. Таврійськ, Херсонської обл., вул. Незалежності, 25а, в залежності від виду товару, (ICC Incoterms 2010), транспортними засобами покупця до місця призначення, партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками, у строки, погоджені сторонами в заявці покупця, та за його рахунок.

6. Без оформлення заявок, передбачених пунктом 1.2 договору, постачальник виставив покупцю рахунки-фактури від 20.01.2022 № СФ-70 на суму 101 919,00 грн, від 31.01.2022 № СФ-1648 на суму 47 424,00 грн, від 03.02.2022 № СФ-131 на суму 194 688,00 грн.

7. Покупець повністю оплатив рахунки-фактури від 20.01.2022 № СФ-70, від 31.01.2022 № СФ-1648 та частково рахунок-фактуру від 03.02.2022 № СФ-131, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

8. Постачальник оплачений товар поставив не в повному обсязі, а саме не передано: плити ПАГ-14 вартістю 24 336,00 грн з ПДВ, вказані у рахунку від 20.01.2022 № СФ-70; плити дорожні вартістю 47 424,00 грн з ПДВ, вказані у рахунку від 31.01.2022 № СФ-1648; плити аеродромні вартістю 100 000,00 грн з ПДВ, вказані у рахунку від 03.02.2022 № СФ-131.

9. Вказуючи на те, що ТОВ "Олеся" не виконало обов`язок щодо поставки товару на загальну суму 171 760,00 грн, ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ" оформило письмові вимоги від 26.01.2022 № 26/01/1/22 та від 05.05.2022 № 05/1-05/22 про повернення попередньої оплати, які залишені без задоволення, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. 29.05.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про відмову у позові з підстав ненастання строку виконання відповідачем обов`язку передати товар на суму попередньої оплати.

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скасовано це рішення та прийнято нове - про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 171 760,00 грн - основного боргу, 30 283,46, грн - інфляційних нарахувань, 4 334,00 грн - 3% річних.

12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач мав поставити відповідний товар у будь-якому випадку до моменту закінчення строку дії договору, однак товар так і не було поставлено, не повідомлено про його виготовлення та місце поставки (відвантаження) для позивача.

13. Крім того, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що ТОВ "Олеся" розташоване на тимчасово окупованій території, врахувавши приписи статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги від 12.05.2023, укладений між ТОВ "Олеся" та адвокатом Риженко Денисом Олеговичем, є нікчемним.

Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи

14. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до цього ж суду. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

15. Скаржник доводить, що позивач не має права вимагати повернути отримані кошти у випадку не прибуття останнього на склад відповідача, а встановлення обов`язку відповідача повернути грошові кошти є незаконними.

16. Крім того, заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції застосуванням положень статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" порушив право відповідача на отримання правничої допомоги.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

18. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

19. За змістом статті 655, частини першої статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

20. В силу положень частини першої статті 530 та частини першої статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

21. Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

22. Водночас частиною четвертою статті 690 Цивільного кодексу України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

23. Як встановили суди, згідно з умовами договору сторони визначили базис поставки товару - EXW (Інкотермс 2000) - місце поставки: м. Нова Каховка, Херсонської обл., вул. Електромашинобудівників, 5 або/і м. Таврійськ, Херсонської обл., вул. Незалежності, 25а, в залежності від виду товару.

24. Умови EXW правил Інкотермс 2000 передбачають зобов`язання продавця (виконавця) надати не відвантажений товар у розпорядження покупця (замовника) у названому в договорі місці поставки без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін "франко-склад"(EXW) покладає мінімальні обов`язки на продавця (виконавця), а покупець (замовник) несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

25. У відповідності до положень пункту А4 правил Інкотермс 2000 продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

26. Згідно з пунктом А7 Інкотермс 2000 продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

27. Таким чином, як вищенаведеними правилами Інкотермс 2000, так і положеннями частини першої статті 664 Цивільного кодексу України на продавця покладено обов`язок повідомити покупця про готовність товару та передати товар у визначеному сторонами місці поставки разом із товаросупровідними документами.

28. Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують виконання постачальником обов`язку про повідомлення покупця про готовність товару до постачання (відвантаження) та місце поставки (відвантаження).

29. Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

30. Зі змісту наведеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

31. Як встановлено апеляційною інстанцією, відповідач мав поставити відповідний товар у будь-якому випадку до моменту закінчення строку дії договору, однак товар так і не було поставлено, не повідомлено про його виготовлення та місце поставки (відвантаження) для позивача.

32. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар.

33. Щодо висновків апеляційної інстанції про нікчемність договору про надання правової допомоги, судова колегія виходить з такого.

34. 15.04.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про забезпеченим прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі-Закон № 1207-VII).

35. У статті 13 цього Закону встановлені особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території.

36. Відповідно до частини другої цієї статті здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

37. Частиною першою статті 13 Закон № 1207-VII визначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

38. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

39. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 Господарського кодексу України).

40. Стаття 13 Закону № 1207-VII має назву "Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території", втім у частині другій статті 13 вживається термін саме господарська діяльність.

41. Отже, можна дійти висновку, що положення частини другої статті 13 Закону № 1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб`єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, тобто у випадках, коли він реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги.

42. За договором про надання правової допомоги ТОВ "Олеся" не надає послуги, а навпаки - отримує правничу допомогу, тобто є споживачем послуги.

43. Втім, ТОВ "Олеся" є господарським товариством, суб`єктом господарської діяльності, тому презюмується, що всі договори, які укладає суб`єкт господарської діяльності, пов`язані зі здійсненням ним підприємницької (господарської) діяльності, бо саме для цього і було створене це товариство.

44. Водночас право особи на справедливий суд та отримання правничої допомоги передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

45. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

46. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

47. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

48. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

49. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (рішення Конституційного Суду України у справі від 12.04.2012 № 9-рп/2012).

50. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

51. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

52. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

53. Частини перша та друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

54. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частини п`ята, сьома статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

55. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (стаття 131-2 Конституції України).

56. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

57. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

58. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

59. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (частина перша статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

60. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

61. Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

62. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (частина п`ята статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

63. Питання надання правової допомоги згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) розглядається, зокрема, у контексті права на доступ до суду та принципу "рівної зброї" (equality of arms). Останнє передбачає, що сторона судового процесу не повинна бути позбавлена можливості ефективно представити свою позицію у суді, а також їй має бути надана змога представити свою позицію нарівні із протилежною стороною. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державі вільний вибір засобів, які будуть використані для гарантування учасникам судового процесу цих прав. Одним із таких засобів є інститут правової допомоги (рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2005 у справі "Steel and Morris v. the United Kingdom", заява № 68416/01).

64. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

65. Отже, право особи на справедливий суд ґрунтується на законодавчих актах вищої юридичної сили, а саме Конституції України та Конвенції.

66. Верховний Суд зазначає, що необґрунтованим є обмеження права особи на отримання професійної правничої допомоги з тих підстав, що місцезнаходження чи місце проживання останньої в умовах війни опинилося в окупації, особливо враховуючи динамічну зміну лінії фронту та переліку окупованих/деокупованих територій.

67. Чинне процесуальне законодавство не забороняє таким особам виступати як позивачами, так і відповідачами в суді, тобто визнає їх процесуальну правоздатність.

68. Ситуація, за якої позивач за власною ініціативою звертається до суду з позовом до відповідача та при цьому вимагає позбавити (обмежити) відповідача у можливості користуватися правничою допомогою, призведе до порушення наведених норм Конституції України Господарського процесуального кодексу України та основних засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 913/768/21.

69. З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд безпідставно долучив до розгляду даної справи у якості представника відповідача адвоката Риженка Дениса Олеговича.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

71. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

72. З урахуванням викладеного та меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині застосування статті 13 Закону № 1207-VII, а в решті судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 300 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 916/1164/23 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 916/1164/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач