Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.11.2018 року у справі №920/35/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/35/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів"

на рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018

(суддя - Заєць С.В.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018

(колегія суддів у складі: Сіверін В. І. (головуючий), Терещенко О.І., Слободін М.М.)

у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Ничик Віктора Володимировича,

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів",

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа - підприємець Ничик В.В. (далі в тексті - Позивач) звернулася з позовом до суду про стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Роменський комбінат хлібопродуктів» (далі в тексті - Відповідач) збитки, завдані в наслідок незалежного виконання Договору складського зберігання № С3-16/17 від 30.03.2017 в розмірі 271277 грн. 50 коп.

Короткий зміст позовних вимог та рішень суду першої і апеляційної інстанцій ухвалених за наслідками розгляду позову

2. В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що згідно Акту спільного визначення якості № 81 від 30.05.2017 року, складеного з участю представників ДП ДАК «Хліб України» «Роменський КХП», у вагонах № 95781944, 95528303, 95678405, 95653762 та 95635587 фактичні значення показників якості «зернова домішка» у т.ч. «пошкоджені зерна» не відповідають даним значенням в посвідченнях про якість відправника, ДСТУ 4525:2006 для кукурудзи 3-го класу. Вагони підлягають поверненню. В зв'язку з наведеним ним, на підставі договору купівлі-продажу №010617-Н від 01.06.2017 року, укладеного з СТОВ «Урожай», було вимушене продати останньому 193,2 тон кукурудзи за ціною без ПДВ 3500,00 грн./тонна (з ПДВ 4200,00 грн./тонна), що підтверджується накладною від 02.06.2017 року, видатковою накладною №НЧ-0000012 від 04.06.2017 року, рахунком-фактурою №НЧ-0000072 від 04.06.2017 року, платіжним дорученням №1775 від 12.06.2017 року та Випискою по рахунку від 27.17.2017 року. Таким чином, як зазначає Позивач, вартість зерна кукурудзи в наслідок його пошкодження знизилася на: 323,5 тонн х 5050 грн. - (193,2 тонн х 4200 грн. + 130,25 х 4230,00)= 271277,50 грн.

3. Рішенням господарського Сумської області від 11.04.2018, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, позов задоволено та вирішено стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» (42006, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880) на користь Фізичної особи - підприємця Ничика Віктора Володимировича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 271 277,50 грн. збитків, завданих неналежним виконанням Договору складського зберігання № СЗ-16/17 від 30.03.2017 року.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

4.1. Судами встановлено, що 30.03.2017 між фізичною особою - підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем (поклажодавець) та ДП ДАК «Хліб України «Роменський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) укладено Договір складського зберігання № СЗ-16/17 (Договір), відповідно до умов якого поклажодавець на умовах цього Договору передає зерно врожаю 2016 року у подальшому Продукція, а зерновий склад приймає і бере на себе зобов'язання по виконанню послуг з приймання, зберігання, очищення, сушіння та відвантаження продукції на умовах, визначених договором (п.п. 1.1, 2.3., 3.3 Договору).

4.2. Відповідно до актів надання послуг № № 100 від 07.04.2017, 101 від 07.04.2017, 109 від 11.04.2017, 110 від 18.04.2017, 131 від 25.04.2017, 147 від 28.04.2017, 161 від 15.05.2017, 192 від 31.05.2017 ДП ДАК «Хліб України «Роменський комбінат хлібопродуктів» прийняло на зберігання, очищення, сушіння та відвантаження зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1440,74 тонн.

4.3. В свою чергу, як встановлено в оскаржуваних судових рішеннях, ФОП Ничик В.В. було оплачено вищевказані послуги на загальну суму 98 614 грн. 88 коп., що підтверджено платіжними дорученнями, а саме: № 2842 від 07.04.2017, №2843 від 07.04.2017, № 2849 від 11.04.2017, № 2850 від 11.04.2017, № 2878 від 20.04.2017, № 2880 від 21.04.2017, № 2912 від 15.05.2017, № 2915 від 17.05.2017 ( а.с. 33-36).

4.4. 26.04.2017 року між Публічним акціонерним товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем (постачальник) укладено Договір поставки № СУМ0336-С, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016 року.

4.5. 16.05.2017 року Відповідачем - ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» згідно накладної та відомості вагонів, було відвантажено у залізничні вагони №№ 95781944, 95528303, 95678405, 95653762 та 95635587, 325 тонн зерна кукурудзи для доставки до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Одеський зерновий термінал», на яке Відповідачем видано посвідчення про якість зерна №№ 000507, 000508, 000509, 0000513 від 15.05.2017 та № 000506 від 16.05.2017.

4.6. Також суди в оскаржуваних рішеннях встановили, що акт спільного визначення якості № 81 від 30.05.2017 року, було складеного з участю представників ДП ДАК «Хліб України» «Роменський КХП» та підписано останнім без зауважень. В матеріалах справи відсутність докази незгоди чи оспорення вказаного акту Відповідачем.

4.7. Листом-відповіддю №131 від 19.05.2017 року директор ДП ДАК «Хліб України «Роменський КХП» повідомив, що вагони відправлені 15.05.2017 №№ 95653762, 95781944, 95528303,95678405 та 16.05.2017 № 95635587 з кукурудзою 3-го класу в об'ємі 323,450 т. ФОП Ничик В.В. в адресу ДПЗКУ «Одеський зерновий термінал» не відповідають по якості кукурудзи 3-го класу та є некласною. Просив розглянути можливість реалізувати дану партію кукурудзи іншому покупцю. Всі витрати, пов'язані з завантаженням та відправленням даного об'єму кукурудзи зобов'язувався компенсувати по фактично наданій калькуляції та зобов'язався замінити кукурудзу на якісну, яка відповідає кукурудзі 3-го класу.

4.8. Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення виходили з того, що Відповідачем не наведено доводів чи доказів того, що акт спільного визначення якості № 81 від 30.05.2017 року є неналежним чи недопустимим доказом у справі.

4.9. Наведене стало підставою для висновку судів попередніх інстанцій про те, що причини розходження результатів лабораторних аналізів кукурудзи, виданих лабораторією №1 Відповідача і результатів Одеського зернового терміналу не є вирішальними у даному спорі, на відміну від встановлених судом обставин підписання представником Відповідача спільного акту та наявності подальшого листування сторін, де Відповідач зазначає про свою згоду щодо погіршення якості товару Позивача.

4.10. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій беручи до уваги неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання № СЗ-16/17, дійшли до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані приписами ст. ст. 21, 623, 951 ЦК України, ст. ст. 33, 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. До Верховного Суду від Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 і передати справу на новий розгляд в межах справи № 920/1630/14 про банкрутство ДП Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів".

7. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд в межах справи № 920/1630/14, Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

7.1. Судами не залучено до участі у справі у якості третьої особи арбітражного керуючого Боровика Р.Л., що виконує обов'язки розпорядника майна боржника у справі № 920/1630/14.

7.2. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушено положення ст.ст. 10, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

7.3. Суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст. 42 Господарського кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

9. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №920/35/18 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. Заслухавши без виклику учасників судового процесу доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судами не залучено до участі у справі у якості третьої особи арбітражного керуючого Боровика Р.Л., що виконує обов'язки розпорядника майна боржника у справі № 920/1630/14, колегія суддів зазначає наступне.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

15. Згідно положень ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

16. Мотивуючи у касаційній скарзі необхідність залучення до участі у даній справі у якості третьої особи арбітражного керуючого Боровика Р.Л. (далі в тексті - Арбітражний керуючий), Відповідач зазначає що Арбітражний керуючий, який виконує обов'язки розпорядника майна у справі про банкрутство Відповідача, відповідає за фінансовий стан Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів", а тому на переконання Відповідача, оскаржуваними судовими рішеннями покладено на Арбітражного керуючого обов'язок сплатити Позивачу грошові кошти, що у свою чергу свідчить про порушення в оскаржуваних судових рішеннях положень ст. 50 ГПК України.

17. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними твердженнями Відповідача, які викладені у касаційній скарзі, виходячи з наступного.

18. Відповідно до ч. 10 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

19. Положеннями ч. 8 ст. 22 вищевказаного Закону передбачені випадки, коли розпорядник майна втручається в оперативно-господарську діяльність боржника шляхом надання погодження керівнику боржника або органу управління боржника на вчинення правочинів.

20. Зокрема, відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

21. Договір складського зберігання № СЗ-16/17, на підставі якого надавалися послуги зі зберігання, за які ФОП Ничик В.В. було оплачено вищевказані послуги на загальну суму 98 614 грн. 88 коп., що підтверджено платіжними дорученнями, а саме: № 2842 від 07.04.2017, №2843 від 07.04.2017, № 2849 від 11.04.2017, № 2850 від 11.04.2017, № 2878 від 20.04.2017, № 2880 від 21.04.2017, № 2912 від 15.05.2017, № 2915 від 17.05.2017 ( а.с. 33-36), не є у розумінні ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочином (договором) укладення якого потребує погодження розпорядника майна боржника.

22. Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 10 ст. 22 вказаного Закону), колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги щодо того, що судами не залучено до участі у справі у якості третьої особи арбітражного керуючого Боровика Р.Л., що виконує обов'язки розпорядника майна боржника у справі № 920/1630/14.

23. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушено положення ст.ст. 10, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає наступне.

24. Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

25. Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

26. Відповідно до абзацу 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

27. Системний аналіз положень ст. 1, ч. 4 ст. 10, ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави дійти до висновку, що у разі подання позову з позовними вимогами, які за своєю суттю є вимогами, що виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (поточні вимоги), такий позов подається до господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство і розглядається (вирішується) господарським судом не в межах справи про банкрутство, а у порядку позовного провадження.

28. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що розгляд господарським судом Сумської області справи № 920/35/18 за позовом ФОП Ничик Віктора Володимировича до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів" про стягнення грошових коштів внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань передбачених Договором складського зберігання № СЗ-16/17 в порядку позовного провадження узгоджується з положеннями ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

29. Вищевикладене є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушено положення ст.ст. 10, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

30. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст. 42 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

31. Згідно приписів ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

32. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

33. Положеннями ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, а Відповідачем не спростовано наступні фактичні обставини:

- Відповідно до актів надання послуг № № 100 від 07.04.2017, 101 від 07.04.2017, 109 від 11.04.2017, 110 від 18.04.2017, 131 від 25.04.2017, 147 від 28.04.2017, 161 від 15.05.2017, 192 від 31.05.2017 ДП ДАК «Хліб України «Роменський комбінат хлібопродуктів» прийняло від Позивача на зберігання, очищення, сушіння та відвантаження зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1440,74 тонн.

- Актом спільного визначення якості № 81 від 30.05.2017 року, складеного з участю представників ДП ДАК «Хліб України» «Роменський КХП», у вагонах № 95781944, 95528303, 95678405,95653762 та 95635587 фактичні значення показників якості «зернова домішка» у т.ч. «пошкоджені зерна» не відповідають даним значенням в посвідченнях про якість відправника, ДСТУ 4525:2006 для кукурудзи 3-го класу.

35. Вказані фактичні обставини свідчать про вірність висновку судів попередніх інстанцій щодо неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань зі зберігання зерна за Договором складського зберігання №СЗ-16/17 від 30.03.2017, що стало підставою понесення Позивачем збитків у зв'язку з тим, що вартість зерна кукурудзи в наслідок його пошкодження знизилася на: 323,5 тонн х 5050 грн. - (193,2 тонн х 4200 грн. + 130,25 х 4230,00)= 271277,50 грн.

36. Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

37. Згідно ст.951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

38. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

39. Пунктом 8.1. Договору складського зберігання №СЗ-16/17 від 30.03.2017 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по договору умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

40. Попередні судові інстанції в оскаржуваних рішеннях встановили наступне:

- 26.04.2017 року між Публічним акціонерним товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем (постачальник) укладено Договір поставки № СУМ0336-С, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016 року.

- Відповідно до Додаткової угоди від 26.04.2017 року до вищевказаного Договору поставки постачальник передає у власність покупця наступний товар: кукурудза 3 класу в кількості 325 тонн+/-10%, за ціною без ПДВ 4208,33 грн./тонна.

41. Враховуючи те, що Відповідачем неналежно виконано свої зобов'язання зі зберігання зерна за Договором складського зберігання №СЗ-16/17 від 30.03.2017, що стало підставою понесення Позивачем збитків у зв'язку з тим, що вартість зерна кукурудзи в наслідок його пошкодження знизилася на: 323,5 тонн х 5050 грн. - (193,2 тонн х 4200 грн. + 130,25 х 4230,00)= 271277,50 грн, а також беручи до уваги встановлені фактичні обставини, зокрема положення п. 8.1. Договору складського зберігання №СЗ-16/17 від 30.03.2017, та керуючись приписами ст. ст. 623, 951, 22 ЦК України, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що Позивач подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, тому вимоги Позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом стягнення з Відповідача 271277,50 грн.

42. Довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст. 42 Господарського кодексу України, є таким що спростовується вищевикладеними фактичними обставинами справи та приписами ст. ст. 623, 951, 22 ЦК України, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

43. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

44. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Відповідача дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 920/35/18 ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. За таких обставин касаційна скарга Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 920/35/18 підлягають залишенню без змін.

46. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - "Роменський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 920/35/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 920/35/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко