ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/70/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) - не з`яв.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Грак" (далі - Товариство) - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2018 (суддя Рим Т.Я.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (головуючий суддя - Дубник О.П. судді Плотніцький Б.Д. і Якімець Г.Г.)

зі справи №914/70/18

за позовом Управління

до Товариства

про стягнення 37 540,02 грн. орендної плати, розірвання договору оренди від 14.09.2007 № Г-5556-7 та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про:

- стягнення 37 540,02 грн. орендної плати;

- розірвання договору оренди нерухомого майна від 14.09.2007 №Г-5556-7 (далі - Договір);

- зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди, а саме приміщення першого поверху площею 86,3 м2, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 31 (далі - Приміщення).

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, на порушення умов Договору, не сплачував орендну плату за цим договором з травня по жовтень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 37 540, 02 грн.; вимогу про розірвання Договору обґрунтовано посиланням на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.047.2019:

- позов задоволено частково;

- відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення суми 37 540, 02 грн. орендної плати;

- розірвано Договір;

- зобов`язано Товариство повернути Управлінню Приміщення;

- стягнуто з Товариства на користь Управління 3 200 грн. судового збору.

4. Рішення і постанову мотивовано тим, що: позивачем у додатку до позовної заяви підтверджено відсутність заборгованості з орендної плати станом на 23.01.2018 (до подання позову зі справи); у решті позовних вимог вони є обґрунтованими та засновані на приписах ЦК України, Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" (далі - Закон).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційний скарзі до Верховного Суду та письмових поясненнях до неї Товариство, зазначаючи про ухвалення оскаржуваних рішення та постанови з порушенням норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи, наведені в касаційній скарзі

6. Судами не враховано, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

7. Обставинами справи спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про те, що систематичне порушення відповідачем Договору є підставою для розірвання Договору та виключається можливість стверджувати про існування істотних порушень умов Договору з боку відповідача.

Доводи іншого учасника справи

8. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд клопотань учасників справи

9. Управлінням подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Касаційним господарським судом не знайдено підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: участь представників сторін у розгляді справи в касаційному порядку не визначена процесуальним законом як обов`язкова і не визнавалася такою ухвалою названого суду про відкриття касаційного провадження; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника позивача.

10. Товариством подано клопотання про відкладення судового розгляду, мотивоване перебуванням керівника Товариства у службовому відрядженні, а адвоката - представника Товариства у черговій щорічній відпустці. Касаційним господарським судом не знайдено підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: участь представників сторін у розгляді справи в касаційному порядку не визначена процесуальним законом як обов`язкова і не визнавалася такою ухвалою названого суду про відкриття касаційного провадження; Товариством не обґрунтовано та не доведено неможливості участі в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги (якщо Товариство вважало таку участь необхідною) іншого представника Товариства, уповноваженого належним чином; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника сторони. Посилання заявника на практику Європейського суду з прав людини наведеного не спростовує. Так, Товариством у згаданому клопотанні не обґрунтовано, що воно (Товариство) не мало можливості ознайомитися з доказами в суді, коментувати їх існування, зміст і достовірність у належній формі у встановлений час, а також висловити погляди щодо кожного документа у справі; до того ж відповідні процесуальні дії, з урахуванням частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вчиняються в судах першої і апеляційної, а не касаційної інстанцій. Водночас відсутність представника Товариства в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги не ставить цю сторону в менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом, оскільки представник останнього так само не бере участі в такому засіданні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (змінено найменування на Управління; орендодавець) і Товариством укладено Договір, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування Приміщення (далі - Об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів" . При цьому Товариство користується Об`єктом оренди ще з 2013 року на підставі договору оренди від 26.09.2003 №3-1648.

12. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами, станом на 20.12.2017 у Товариства відсутня заборгованість з орендної плати за Договором; навпаки, воно сплатило суму, більшу за належну, на 10 862,15 грн. Відповідно до акта звірки, підписаного Управлінням, станом на 19.01.2018 переплата Товариства становить 3 438,03 грн.

13. Водночас мали місце періоди заборгованості орендаря з орендної плати за Договором, у тому числі з лютого по жовтень 2012 року (9 місяців), з листопада 2012 по лютий 2014 року (16 місяців), з березня по жовтень 2014 року (8 місяців), з лютого по травень 2015 року (4 місяці), з листопада 2015 року по січень 2017 року (15 місяців), з лютого по жовтень 2017 року (9 місяців).

14. Згідно з листом Міністерства культури України від 29.12.2017 №54/17, актом технічного стану пам`ятки культури від 18.12.2017 площа Об`єкта оренди становить 52,6 м2 (а не 86,3 м2).

15. За пунктом 7.2 Договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (згідно з пунктом 5.3 цього договору - не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць).

16. У зв`язку з відсутністю у відповідача заборгованості станом на 23.01.2018 слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення такої заборгованості.

17. Згідно з Договором Товариством прийнято у строкове платне користування Об`єкт оренди площею саме 86, 30 м2 (а не 52,6 м2 ), зміни до цього договору в частині площі орендованого приміщення не вносилися. Тому безпідставним є перерахунок Товариством в односторонньому порядку розміру орендної плати виходячи з меншої площі. Пунктом 5.2 Договору також визначалося, що розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

18. У справі № 914/1248/18 Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Управління про внесення змін до Договору, а саме - до абзацу другого розділу 1 та пункту 5.1 розділу 5 цього договору щодо площі Об`єкта оренди та розміру орендної плати, а також про стягнення з Управління на користь Товариства суми переплати за Договором 210 188,38 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у згаданій справі рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2018 у ній скасовано в частині задоволення позову про внесення змін до Договору щодо пункту 5.1 розділу 5 Договору (стосовно розміру орендної плати) та стягнення з Управління на користь Товариства суми переплати 210 188,38 грн., і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; водночас згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін у частині внесення змін до абзацу другого розділу 1 Договору (стосовно площі об`єкта оренди 52,6 м2).

19. За доводами Товариства, воно неодноразово письмово повідомляло Управління про те, що частина Приміщень є знищеною, і фактично площа орендованих Приміщень є меншою й просило зменшити суму орендної плати, але доказів на підтвердження наведених доводів до суду першої інстанції не подано.

20. До апеляційної скарги Товариства було додано копїї сторінок інвентаризаційної справи, двох листів Товариства, витягу з додатку до протоколу засідання комісії з підготовки пропозицій з надання в оренду майна територіальної громади м. Львова, однак відповідні докази не були подані до суду першої інстанції, а тому апеляційним господарським судом вони не прийняті на підставі частини третьої статті 269 ГПК України.

21. Товариством до суду першої інстанції було подано також заяву про застосування позовної давності. Зазначеним судом у зв`язку з цим вказано, що Товариство допускало виникнення заборгованості не лише у 2012 році, а й неодноразово упродовж наступного часу (пункт 11 цієї постанови), а тому позивач вправі був вимагати розірвання Договору на підставі кожного з періодів прострочення, окремо за кожен з яких обчислюється позовна давність.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. ЦК України:

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

стаття 759:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Це положення кореспондується з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

частина перша статті 762:

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною першою статті 286 ГК України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис вміщено в частині першій статті 193 ГК України;

частина перша статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

23. Закон:

- орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності;

частина третя статті 26:

- на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов`язань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередньої судової інстанції

24. Попередні судові інстанції, з`ясувавши факт відсутності заборгованості відповідача з орендної плати у заявленій до стягнення сумі (37 540, 02 грн.), дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідній частині (в якій судові рішення не оскаржувалися позивачем).

25. Поряд з тим названими судовими інстанціями встановлено й факти невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відтак суди, з огляду на наведені законодавчі приписи, дійшли й висновку про задоволення позовних вимог стосовно розірвання Договору та, відповідно, звільнення й повернення Товариством Управлінню Приміщень, які були предметом (об`єктом) оренди.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

26. Так, скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на положення частини шостої статті 762 ЦК України, згідно з яким наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У зв`язку з цим Судом зазначається таке.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 зі справи №914/1248/18 (за позовом Товариства до Управління про внесення змін до того ж таки Договору та стягнення коштів у сумі 210 188, 38 грн.) констатовано, що:

- для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен був довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини;

- як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи №914/1248/18, позивачем (Товариством) не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися частиною орендованого майна за цільовим призначенням з незалежних від нього обставин з моменту укладення Договору (вересень 2007 року), Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо істотних умов Договору, позивач (Товариство) не звертався до відповідача (Управління) з пропозиціями про внесення змін до Договору щодо розміру орендованого приміщення з вересня 2007 року;

- оскільки позивач (Товариство), підписавши Договір, погодився зі станом приміщення, тобто під час укладення Договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, зокрема й щодо стану Приміщень, та не звертався до відповідача (Управління) з 2007 року до дати подання позову в згаданій справі з пропозиціями про внесення змін до Договору стосовно розміру орендованого приміщення та сплати позивачем орендної плати, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з Управління на користь Товариства 210 188, 38 грн. як зайво сплаченої орендної плати за відсутності об`єктивної можливості користуватися частиною орендованого приміщення через його незадовільний стан;

- відтак Верховним Судом у зазначеній справі відхилено доводи Товариства щодо безповоротної втрати частини Об`єкта оренди ще до укладення самого Договору. Також Верховним Судом було відхилено посилання Товариства на пункт 3.2 Договору та на непідписання сторонами акта здачі - приймання орендованого майна в оренду, оскільки пунктом 3.3 Договору передбачено, що у зв`язку з фактичним використанням орендарем Об`єкта оренди за попереднім договором Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Отже, зазначене посилання Товариства на положення частини шостої статті 762 ЦК України і пов`язані з цим доводи скаржника вже знайшли своє спростування у згаданій справі №914/1248/18, і підстави для відступу від висновку Верховного Суду у відповідній справі відсутні.

27. Інший аргумент скаржника заснований на положенні частини другої статті 651 ЦК України, відповідно до якої: договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Даний довод є неприйнятним з урахуванням такого.

За наведеною нормою ЦК України, розірвання договору може мати місце не лише у разі істотного порушення договору другою стороною, на чому зосереджує свою увагу скаржник, а й в інших випадках, встановлених договором або законом.

У даному разі такий інший випадок встановлено наведеним у пункті 23 цієї постанови положенням частини третьої статті 26 Закону, яке визначає як підставу розірвання договору оренди невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Також невиконання з боку Товариства свого зобов`язання як орендаря за Договором (щодо своєчасного внесення орендної плати) встановлено попередніми судовими інстанціями та не заперечується й самим Товариством.

Те, що, як зазначено скаржником, "на момент постановлення судового рішення ТзОВ "Грак" повністю погашено платежі за Договором оренди", на застосування до спірних правовідносин наведеного положення Закону не впливає. Реалізація цього припису Законом не ставиться у залежність від того, чи вніс орендар плату за користування майном (орендну плату) згодом, після допущеного ним невиконання своїх зобов`язань.

28. Доводи, наведені в письмових поясненнях до касаційної скарги, по суті, повторюють у дещо розширеному вигляді аргументи Товариства, наведені в касаційній скарзі.

Що ж до посилань скаржника на підробку, на його думку, поданого Управлінням до суду технічного паспорта на Об`єкт оренди та "скерування" у зв`язку з цим Товариством заяви про вчинення злочину (копію якої додано до письмових пояснень Товариства), то відповідно до згаданого припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Поряд з тим скаржником не зазначено про подання ним пов`язаних з цим доказів до судів попередніх інстанцій та про нездійснення ними оцінки таких доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.

30. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

31. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грак" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі №914/70/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов