ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16501/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

третьої особи 3 - не з`явився,

третьої особи 4 - Коврига М. М.,

третьої особи 5 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Турчин С. О.

від 06.07.2022 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сулім В. В., Буравльов С. І., Ткаченко Б. О.

від 14.02.2023

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Компанія Аселон Інвестмент Лімітед, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", ОСОБА_5

про витребування частки в статутному капіталі,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1247 від 31.05.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/16501/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Студенця В. І.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.05.2023 для розгляду справи № 910/16501/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 6,87% статутного капіталу, який становить 293 732,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 6,87% вибула з володіння позивача не з його волі.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.09.2018 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", статутний капітал якого складав 84 100,00 грн, були: ОСОБА_2 - 52% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 24% статутного капіталу; ОСОБА_6 - 24 % статутного капіталу.

Зазначений розподіл часток був затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", оформленим протоколом №11 від 01.06.2018.

28.09.2018 між ОСОБА_1 (продавець) в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №28-09/18/КП/1 корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує корпоративні права у вигляді 24,00% частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", номінальною вартістю 20 184,00 грн на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору №28-09/18/КП/1 своїми підписами під цим договором сторони досягли згоди, що договірна вартість корпоративних прав у статутному капіталу Товариства, що продаються за цим договором, становить 20 184,00 грн без урахування ПДВ. За купівлю корпоративних прав покупець зобов`язується сплатити продавцю 20 184,00 грн, які продавець повністю отримав від покупця до підписання цього договору.

Згідно із пунктом 5.3 договору право власності на корпоративні права у статутному капіталі товариства, які продаються за цим договором, переходить до покупця після здійснення приймання-передачі корпоративних прав, про що сторони оформлюють акт, який підтверджує отримання покупцем корпоративних прав за цим договором.

На виконання умов договору від 28.09.2018 ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 було підписано акт від 28.09.2018 приймання-передачі корпоративних прав за договором купівлі-продажу №28-09/18/КП/1 корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №№1796, 1797, згідно із яким продавець передав, а покупець прийняв корпоративні права у вигляді 24,00% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", номінальною вартістю 20 184,00 грн.

29.09.2018 ОСОБА_4 здійснила продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 48 % відсотків на користь Компанії Аселон Інвестментс Лімітед за договором купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації". Передача зазначеної частки відбулась за актом приймання-передачі корпоративних прав від 29.09.2018 до договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації".

30.10.2018 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", були прийняті рішення, оформлені протоколом від 30.10.2018, зокрема:

- затверджено результати внесення додаткових вкладів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а саме щодо внесення ОСОБА_2 додаткових вкладів, загальна вартість яких становить 200 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами;

- затверджено збільшений розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", який становить 284 100,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу Товариства;

- затверджено розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" та їх номінальну вартість у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а саме: номінальна вартість частки ОСОБА_2 становить 243 732,00 грн, що у співвідношенні до загального розміру статутного капіталу становить 85,79 %; номінальна вартість частки Компанії Аселон Інвестментс Лімітед становить 40 368,00 грн, що у співвідношенні до загального розміру статутного капіталу дорівнює 14,21 %.

Рішенням від 07.11.2018 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" Компанії Аселон Інвестментс Лімітед було вирішено вийти зі складу учасників Товариства. Підписи на вказаному рішенні було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т.

15.11.2018 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", були прийняті рішення, оформлені протоколом від 15.11.2018, зокрема:

- затверджено результати внесення додаткових вкладів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" до статутного капіталу, а саме щодо внесення ОСОБА_2 додаткових вкладів, загальна вартість яких становить 50 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами;

- затверджено збільшений розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", який становить 293 732,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу Товариства;

- затверджено збільшений розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а саме: номінальна вартість частки ОСОБА_2 становить 293 732,00 грн, що у співвідношенні до загального розміру статутного капіталу Товариства дорівнює 100 %.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивач звертався до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28.09.2018 №28-09/18/КП/1, скасування реєстраційних записів від 28.09.2018 №10741070013071436 та від 29.09.2018 №10741070014071436, які здійснені приватним нотаріусом Змисловською Тетяною Василівною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також скасування реєстраційного запису від 30.10.2018 №1074105001507146, який здійснений ОСОБА_7 (Філія №1 Комунального підприємства "Реєстраційний-центр"), щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації". В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" вбачається, що належна позивачу частка в статутному капіталі товариства відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на підставі договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, якого, за твердженнями позивача, ніколи не існувало та позивачу невідомо про особу ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 29.09.2018, продала належну позивачу частку Аселон Інвестментс Лімітед. Однак, ОСОБА_1 жодних дій щодо відчуження спірної частки на користь ОСОБА_4 не здійснював, а отже, означена частка вибула з володіння позивача за відсутності його волі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/14740/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що оскаржуваний договір купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28.09.2018 №28-09/18/КП/1 вчинено з порушенням чинного законодавства. Судами у справі №910/14740/18 зазначено, що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, на підставі якого було укладено спірний договір купівлі-продажу №28-09/18/КП/1 корпоративних прав (часток у статутному капіталі), не визнавався недійсним у судовому порядку. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 з ОСОБА_3 ним не укладався. Доказів на підтвердження того, що такий договір не відповідав його внутрішній волі щодо передачі в управління своїх корпоративних прав в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" суду під час розгляду справи №910/14740/18 не надано;

- обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/14740/18, яке набрало законної сили, щодо відповідності договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28.09.2018 №28-09/18/КП/1 вимогам чинного законодавства, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиційні при розгляді цієї справи №910/16501/21 та доказування не потребують;

- ухвалою суду від 27.01.2022 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ОСОБА_3 оригінал договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та у ОСОБА_4 - оригінал договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" №28-09/18/КП/1 від 28.09.2018. Оригінали зазначених договорів на виконання вимог суду у матеріали справи не надані. Разом з тим, з наявної в матеріалах справи копії договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, яка є неналежної якості та не дає можливості встановити його зміст, все ж таки вбачається що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 був нотаріально посвідчений. Отже, при посвідченні договору купівлі-продажу №28-09/18/КП/1 від 28.09.2018 корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", приватним нотаріусом Змисловською Т.В. перевірялися повноваження ОСОБА_3 надані йому договором на управління корпоративними правами від 14.04.2017;

- надавши оцінку наданим у матеріали справи копіям заяв свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом встановлено, що відповідні заяви містять взаємосуперечливі показання свідків, зокрема, щодо договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 та договору купівлі-продажу № 28-09/18/КП/1 від 28.09.2018. Більш того, наведені вище документи подані в межах іншої справи (№910/14740/18), в яких вирішувалось питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 28.09.2018 і за результатом якої було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке набрало законної сили. Заяв свідків, які містять повідомлення про відомі свідкам обставини, які мають значення для цієї справи №910/16501/21 позивач у матеріали справи не надав. При цьому, повідомлення та заяви щодо визнання позову № 910/14811/18 та №910/14740/18 не підлягають оцінці судом так, як стосувалися реалізації процесуальних прав в межах розгляду інших справ;

- зміст листів Міністерства юстиції зводиться до того, що останнє не може підтвердити вчинення в реєстрі нотаріальних дій за 2017 рік запису про посвідчення договору управління корпоративними правами. Разом з тим, з зазначених листів не вбачається, що вказаний договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 не укладався. Втім, зазначені листи Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) та Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) були надані у межах розгляду справ № 910/14740/18 та №910/14811/18 за результатом розгляду яких не було прийнято рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу частки. Доказів на підтвердження факту неукладення договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 позивач суду не надав. При цьому, зі змісту рішення у справі № 910/14740/18 судом вживалися заходи щодо витребування в Управління з питань нотаріату головного територіального управління юстиції у м. Києві оригіналу Договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жердєвою Наталією Олександрівною. У відповідь на запит суду Головне територіальне управління юстиції у м. Києві надало відповідь про те, що вилучені документи, не упорядковані, наряди відповідно до номенклатури прав не сформовані. Більшу частину справ вилучено розсипом документів. Судом у справі № 910/14740/18 зазначено, що оригінал договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 не надано суду не в зв`язку з його відсутністю, а в зв`язку з організаційними проблемами. Суд зазначає, що наведені позивачем у позові обставин, виходячи із наданих позивачем документів у матеріали справи, які були предметом дослідження у межах розгляду справ № 910/14740/18 та №910/14811/18, фактично зводяться до переоцінки обставин встановлених судом під час розгляду справ № 910/14740/18 та №910/14811/18, що суперечить статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" за змістом яких встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів;

- доданий до позову позивачем CD диск, на якому містяться два файли з відеозаписами не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не містить електронного підпису;

- посилання позивач на заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.10.2018 №12018100100011368, суд відхиляє, оскільки позивачем не надано у матеріали справи відомостей щодо відкриття кримінального провадження суду, остаточного рішення (вироку), яким завершено кримінальне провадження;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження наведених у позові доводів, що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 з ОСОБА_3 ним не укладався;

- належних доказів на підтвердження того, що такий договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 не відповідав його внутрішній волі щодо передачі в управління своїх корпоративних прав в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" суду не надано;

- матеріали справи не містять доказів відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача щодо відчуження належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 24,00%;

- обставин вибуття майна від власника за наслідком укладення недійсного чи неукладеного правочину судом не встановлено;

- оскільки судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання неукладеним договору, то заява відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності не підлягає застосуванню;

- заява третьої особи-4 про застосування строків позовної давності не підлягає розгляду судом, оскільки суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі № 910/16501/21 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- позивачем долучено до матеріалів справи копію договору управління корпоративними правами від 14.04.2017. Водночас копія вказаного договору є неякісною, з якої неможливо встановити зміст такого правочину. Питання щодо недійсності вказаного договору поставлено в клопотанні апелянта, в якому він просив визнати даний договір недопустимим доказом. При цьому, сам скаржник подаючи неякісну копію договору завіряє її «з оригіналом згідно»;

- сторони та суди в інших судових справах неодноразово зверталися до Міністерства юстиції України з вимогою надати примірник такого правочину. Відповідно до листа управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.04.2021 року №17151/9-21 (наданого в межах розгляду справи № 910/14811/18) згідно з актом огляду архівних документів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жердєвої Н.О. від 12.04.2021 примірник договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у архівних справах відсутній. Згідно з листом управління Міністерства юстиції України від 04.01.2021 року №47531/6-20 (наданого в межах розгляду справи № 910/14740/18) діяльність приватного нотаріуса Жердєвої Н.О. припинено у зв`язку зі смертю (наказ від 23.05.2018). Було створено комісію для вилучення та передачі документів до архіву. Нотаріальна дія за реєстровим № 29, з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НМА № 800104, вчинена без участі ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України від 22.04.2019 № 6165/4-19 робочою групою було здійснено вилучення справ приватного нотаріуса Жердєвої Н.О. для передачі на зберігання до державного нотаріального архіву. Вилучені документи неупорядковані, наряди відповідно до номенклатури справ не сформовані. Більшу частину справ вилучено розсипом документів. Деякі справи вкладено в папки, складено внутрішній опис, який не відповідає наповненню цих папок. Звірка документів відповідно до реєстру нотаріальних дій під час вилучення не проводилася. А тому надати оригінал запитуваного документу неможливо. Учасникам справи в судовому засіданні, під час здійснення додаткових підготовчих дій, судом апеляційної інстанції було запропоновано по даній справі зробити відповідний запит до управління Міністерства юстиції України щодо з`ясування питання наявності або ж відсутності договору управління корпоративними правами від 14.04.2017. Однак, позивач зазначив про відсутність в суду апеляційної інстанції повноважень на вчинення таких дій, а також третя особа 4 зазначила про відсутність підстав для такого звернення. За таких обставин, надані скаржником докази щодо факту неукладення договору управління корпоративними правами від 14.04.2017 не є беззаперечними. Водночас, враховуючи, що копія вказаного договору є неякісною (неможливо встановити зміст правочину), суд апеляційної інстанції частково приймає доводи скаржника про неможливість прийняття такого доказу як належного в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України;

- суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на заяви свідків ( ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ) щодо неукладення договору управління корпоративними правами від 14.04.2017 та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 з огляду на те, що у матеріалах справи містяться більш пізні заяви свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які спростовують зміст заяв, поданих позивачем. Доводи адвоката скаржника про те, що суд повинен приймати більш ранні заяви не ґрунтуються на жодних нормах права та не випливають з установленого по даній справі;

- нотаріус під час нотаріального посвідчення правочину, окрім встановлення особи учасника цивільних відносин і обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, перевіряє і обсяг повноважень уповноваженого представника на вчинення тієї чи іншої дії і в разі відсутності у представника необхідного обсягу повноважень відмовляє у вчиненні відповідної нотаріальної дії. Тобто під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 підлягали встановленню повноваження ОСОБА_3 на укладення відповідного договору. Приватним нотаріусом було встановлено, що повноваження ОСОБА_3 на укладення відповідного правочину підтверджується договором на управління корпоративних прав від 14.04.2017. Відповідно, такий договір досліджувався приватним нотаріусом на предмет наявності у ОСОБА_3 повноважень на вчинення договору купівлі-продажу в інтересах ОСОБА_1 . Доказів на спростування вказаної обставини (того, що нотаріус не перевірив повноваження ОСОБА_3 під час укладення договору купівлі-продажу) скаржником не надано. Враховуючи положення статей 43, 44 Закону України «Про нотаріат» та статті 204 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу від 28.09.2018 є правомірним;

- обставина щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 визнається доведеною, оскільки докази, надані на підтвердження такої обставини (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким встановлено повноваження ОСОБА_3 на підставі договору управління корпоративними правами), є більш вірогідною, ніж докази, надані на її спростування (відсутність чіткої копії, вилучення договорів у нотаріуса розсипом) в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України. А тому доводи скаржника у вказаній частині відхилено судом, як необґрунтовані;

- скаржником не надано доказів порушення публічного порядку сторонами правочину або однією зі сторін договору купівлі-продажу від 28.09.2018 (визнання вини, вирок суду). За таких обставин, є недоведеним факт нікчемності договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018;

- позивач звертався до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28.09.2018 №28-09/18/КП/1, скасування реєстраційних записів від 28.09.2018 №10741070013071436 та від 29.09.2018 №10741070014071436, які здійснені приватним нотаріусом Змисловською Тетяною Василівною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також скасування реєстраційного запису від 30.10.2018 №1074105001507146, який здійснений ОСОБА_7 (Філія №1 Комунального підприємства «Реєстраційний-центр»), щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації". В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" вбачається, що належна позивачу частка в статутному капіталі товариства відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , на підставі договору управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, якого, за твердженнями позивача, ніколи не існувало та позивачу невідомо про особу ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 29.09.2018, продала належну позивачу частку Аселон Інвестментс Лімітед. Однак, ОСОБА_1 жодних дій щодо відчуження спірної частки на користь ОСОБА_4 не здійснював, а отже, означена частка вибула з володіння позивача за відсутності його волі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/14740/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що оскаржуваний договір купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" від 28.09.2018 №28-09/18/КП/1 вчинено з порушенням чинного законодавства. Судами у справі №910/14740/18 зазначено, що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017, на підставі якого було укладено спірний договір купівлі-продажу №28-09/18/КП/1 корпоративних прав (часток у статутному капіталі), не визнавався недійсним у судовому порядку. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що договір управління корпоративними правами та здійснення представництва інтересів від 14.04.2017 з ОСОБА_3 ним не укладався. Доказів на підтвердження того, що такий договір не відповідав його внутрішній волі щодо передачі в управління своїх корпоративних прав в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" суду під час розгляду справи №910/14740/18 не надано;

- посилання позивача на заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.10.2018 №12018100100011368, судом відхилено, оскільки позивачем не надано у матеріали справи відомостей щодо відкриття кримінального провадження суду, остаточного рішення (вироку), яким завершено кримінальне провадження. При цьому, у судовому засіданні позивач зазначив, що на даний час відкритті кримінальні провадження відсутні;

- скаржник не довів факту вибуття частки Товариства з його власності поза його волею. Зокрема, скаржник не довів, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 28.09.2018 є нікчемним з підстав, передбачених частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України. Інших підстав (статті 221 - 224 226 229 - 232 Цивільного кодексу України) для визнання договору недійсним скаржник не навів;

- статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" станом на 27.09.2018 складав 84 100, 00 грн. Частка позивача (20 184, 00 грн 24% на момент вчинення правочину) після відчуження її на користь ОСОБА_4 була відчужена останньою на користь Аселон Інвестментс Лімітед. Частка Аселон Інвестментс Лімітед становила 40 368,00 грн, яка складалася із часток ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" вирішили збільшити розмір статутного капіталу, зокрема, ОСОБА_2 вніс у статутний капітал 200 000, 00 грн, за наслідками чого, розмір часток учасників змінився таким чином: номінальна вартість частки ОСОБА_2 - 243 732,00 грн, а Аселон Інвестментс Лімітед - 40 368 грн. 06.11.2018 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" прийняли рішення про внесення додаткових вкладів на загальну вартість 50 000, 00 грн. Однак, 07.11.2018 Аселон Інвестментс Лімітед ухвалила рішення про вихід з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації". Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", у зв`язку з виходом 07.11.2018 Аселон Інвестментс Лімітед, було зменшено на 40 368 грн (частка Аселон Інвестментс Лімітед) та становив 243 732 грн. ОСОБА_2 , на виконання рішення про внесення додаткових вкладів від 06.11.2018, вніс свою частину додаткового вкладу в розмірі 42 895, 00 грн, а також на реалізацію свого переважного права на внесення додаткового вкладу (внаслідок відмови Аселон Інвестментс Лімітед та виходу зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації") вніс додатковий вклад у розмірі 7 105,00 грн, після чого статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" було затверджено на рівні 293 732, 00 грн. Водночас, як вбачається з наведеного ланцюга змін статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", ОСОБА_2 не набував права власності на частку, яка належала ОСОБА_1 , оскільки після її відчуження на користь Компанії Аселон Інвестментс Лімітед, остання вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а розмір статутного капіталу було зменшено саме на розмір частки Аселон Інвестментс Лімітед, яка набула право на виплату вартості її частки в порядку статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Отже, обставини щодо перебування частки ОСОБА_1 у власності ОСОБА_2 та взагалі факту набуття останнім такого права в матеріалах справи відсутні, а скаржником не доведені, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Відповідно, доводи скаржника у вказаній частині визнано необґрунтованими;

- за обставинами цієї справи, позивач не може позбавити права власності відповідача на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", яким він володіє законно (частина набута за договором, частина за рахунок додаткових внесків). Таке втручання у право власності буде порушенням критерію пропорційності та порушуватиме баланс інтересів. Для урахування балансу інтересів позивач мав би просити суд збільшити розмір статутного капіталу, який існував на момент звернення до суду з позовом, на розмір своєї частки;

- посилання скаржника на обов`язок відповідача та третьої особи 4 надавати докази на підтвердження факту укладення договору управління корпоративними правами від 14.04.2017 та підтвердження правомірності договору купівлі-продажу майнових прав від 28.09.2018 є безпідставними, оскільки обов`язок учасників справи щодо доведення обставин на які вони посилаються визначено нормами процесуального права (статті 13 74 79 Господарського процесуального кодексу України). Зміна таких правил призведе до порушення принципу змагальності сторін. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин на які він посилається (неукладення договору управління корпоративними правами, нікчемність, недійсність договору купівлі-продажу, набуття відповідачем права власності на частку в Товаристві).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:

- пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції застосував статтю 91 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 14.04.2021 у справі № 520/17947/18, від 13.07.2022 у справі № 201/7705/19;

- пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у правовідносинах, коли майно придбається у особи, яка використовувала підроблені документи для підтвердження своїх повноважень на укладення угод від імені продавця;

- пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд не дослідив зібрані у справі докази окремо та в їх сукупності; необґрунтовано відхилив клопотання щодо витребування оригіналів документів, щодо виклику для допиту як свідків учасників справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності або відсутності підстав для витребування позивачем у відповідача частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 6,87% статутного капіталу.

Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21, від 06.06.2022 у справі № 909/326/21, від 18.05.2022 у справі № 914/1191/20). Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З наведених норм права вбачається, що власник може витребувати своє індивідуально-визначене майно у недобросовісного набувача, який заволодів ним без відповідної правової підстави. У добросовісного набувача майно може бути витребувано, якщо він набув його безоплатно або якщо набув за відплатним договором, але майно було загублене власником, викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Отже, суд при витребуванні майна на підставі статей 387 388 Цивільного кодексу України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

Суди обох інстанцій виходили з того, що відповідач не набував права власності на частку у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", яка належала позивачу, оскільки після її відчуження на користь Компанії Аселон Інвестментс Лімітед, остання вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", а розмір статутного капіталу було зменшено саме на розмір частки Компанії Аселон Інвестментс Лімітед, яка набула право на виплату вартості її частки в порядку статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Касаційна скарга не містить жодних аргументів та заперечень щодо висновків судів обох інстанцій стосовно неможливості застосування норми 388 Цивільного кодексу України та витребування частки у відповідача відповідно до конкретних обставин справи. Хоча питання у справі, чи може бути застосований віндикаційний позов для таких випадків, є ключовим для правильного вирішення спору.

Верховний Суд погоджується з висновками судів, що позивач не мав підстави звертатися з віндикаційним позовом до відповідача про витребування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", оскільки не доведено обставин заволодіння відповідачем часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", що вибула з власності позивача на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого ним заперечується. Відповідач не набував майно оплатно (безвідплатно) в особи, яка не мала права його відчужувати. Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", у якому частка відповідача становить 100%, повністю сформований за рахунок вкладів відповідача. Позивач, як власник, має право витребувати лише своє майно, а в даному випадку відповідач не є набувачем цього майна. Тому спірна частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" не може бути витребувана у відповідача незалежно від обставин вибуття з володіння позивача його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації".

Суди попередніх інстанцій правильно встановивши, що відповідач не набував права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", яка належала позивачу і була відчужена на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, безпідставно надали також оцінку обставинам щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладання укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від імені позивача та відповідно щодо наявності/відсутності підстав для визнання його нікчемним.

Верховний Суд зауважує, що такі обставини з огляду на предмет та підстави позову, склад учасників спору (сторони договорів не беруть участь у справі) не є предметом доказування у справі, тому відповідні висновки суду підлягають виключенню з рішення суду шляхом його зміни в мотивувальній частині.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного оскарження (наявність випадків передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), щодо порушення судами норм процесуального права стосуються переоцінки доказів у справі, що не є повноваженнями суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також зводяться до незгоди скаржника із встановленими судами обставини, зокрема, щодо наявності повноважень у представника на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (часток у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на підставі договору управління, тобто обставин, що, як вже було зазначено, не мають значення для правильного вирішення справи, і не є предметом доказування. Висновки суду в цій частині були виключені з мотивувальної частини рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише, якщо це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина 2 статті 309, частина 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведені вище висновки щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції змінити у мотивувальній частині (виключивши висновки щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладання укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від імені позивача та відповідно щодо наявності/відсутності підстав для визнання його нікчемним), виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

7. Судові витрати

За частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду результат вирішення спору судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 910/16501/21 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова