ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1008/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача (скаржника) - адвокат Литвин П.В.

відповідача - адвокат Дороніна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 10.01.2018

у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючого), Білецької А.М., Пелипенко Н.М.

та на рішення Господарського суду Харківської області

від 25.10.2017

у складі колегії суддів: Чистякової І.О.

у справі № 922/1008/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства " Харківгаз"

про стягнення 3 980 928,55 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" 3 980 928,55 грн, з яких: інфляційні втрати в сумі 3 158 431,72 грн, 3 % річних 822 496,83 грн., які нараховані на прострочені суми грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 № 13-398-ПР та ін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі

№ 922/1008/16 позов задоволено частково в сумі 3 862 842,33 грн. Стягнуто з ПАТ "Харківгаз" на користь ПАТ НАК Нафтогаз України" 3 % річних в сумі 782 913,52 грн, інфляційних втрат в сумі 3 079 928,81 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 57 942,64 грн. Розстрочено виконання даного судового рішення щодо стягнення 3 % річних в сумі 782 913,52 грн, інфляційних втрат в сумі 3 079 928,81 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 57 942,64 грн, що разом становить суму в розмірі 3 920 784,97 грн строком на 4 роки з дня набрання рішенням законної сили шляхом щомісячної сплати ПАТ "Харківгаз" на користь ПАТ НАК Нафтогаз України" до 30 числа кожного місяця рівними частинами по 81 683,02 грн. Платіж за останній місяць - складає 81 683,03 грн. Врешті частині позову в сумі 118 086,22 грн відмовлено.

3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ НАК Нафтогаз України" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просило оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 118 086,22 грн та задоволення заяви відповідача про надання розстрочення виконання рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити та відмовити в задоволенні зазначеної заяви відповідача.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/1008/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 30.01.2018 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Харківський апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 30.01.2018 № 14/4-42 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/1008/16, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 09.02.2018, на підставі підпункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 922/1008/16 Господарського суду Харківської області разом з вказаною касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1008/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.03.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1008/16 за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 30.01.2018 № 14/4-42 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2017; розгляд скарги призначено на 13.06.2018 об 11:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

9. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції ПАТ НАК Нафтогаз України" подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/1008/16, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 118 086,22 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника; скасувати оскаржувані рішення в частині розстрочення виконання рішення суду в сумі 3 862 842,33 грн на строк 4 роки, з щомісячною виплатою вказаної суми рівними частинами та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Харківгаз" про розстрочку виконання рішення.

10. Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів наявності виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", а саме: доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках, доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Відповідачем не надано доказів відсутності активів (коштів та майна), за рахунок яких можливо погасити заборгованість. Факт відсутності у боржника грошових коштів, який не доведений відповідачем, не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду, та ін.

11. Також, вказана скарга мотивована тим, що штрафні санкції та 3% річних мають бути нараховані по день оплати включно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. 07.06.2018 ПАТ "Харківгаз" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

16.1 31.01.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "ХАРКІВГАЗ" (покупець) укладений договір на купівлю - продаж природного газу № 13-398-ПР (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2014 природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору (пункт 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013).

16.2 Згідно з пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 23.03.2015) продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 35163,795 тис. куб. м.: у 2013 році - 10168,515 тис. куб. м., у 2014 році - 7375,489 тис. куб. м. та у 2015 році - до 17619,791 тис. куб. м.

16.3 Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

16.4 У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

16.5 Відповідно до пункту 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування ПДВ , збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ за ставкою 20%.

16.6 До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 3509,00 грн., крім того ПДВ -20% - 701,80 грн. усього з ПДВ - 4210,80 грн.

16.7 В подальшому сторонами вносилися зміни до пункту 5.2. договору, шляхом укладення додаткових угод до зазначеного договору.

16.8 Згідно з пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 р.), з 01.07.2013 ціна за 1000 куб. м. газу становить 3459,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ за ставкою 20%.

16.9 До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 3459,00 грн., крім того ПДВ -20% - 691,80 грн. усього з ПДВ - 4150,80 грн.

16.10 Згідно з пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013), з 01.01.2014 р. ціна за 1000 куб. м. газу становить 3113,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ за ставкою 20%.

16.11 До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 3113,00 грн., крім того ПДВ -20% - 622,60 грн. усього з ПДВ - 3735,60 грн.

16.12 Згідно з пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014), з 01.04.2014 ціна за 1000 куб. м. газу становить 4020,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того ПДВ за ставкою 20%.

16.13 До сплати ціна за 1000 куб. м. газу - 4020,00 грн., крім того ПДВ 20% - 804,60 грн. усього з ПДВ - 4824,00 грн.

16.14 Також сторонами визначено у пункті 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014), що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

16.15 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (стаття 11 договору в редакції додаткової угоди № 15 від 19.06.2015).

16.16 Пунктом 1 додаткової угоди № 15 від 19.06.2015 до договору визначено, що договір № 13-398-ПР від 31.01.2013 припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015.

16.17 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 у січні 2013 відповідачеві передано природного газу на суму 18 790 850,80 грн., який він мав оплатити до 20.02.2013.

16.18 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2013 у червні 2013 відповідачеві передано природного газу на суму 8 657 825,88 грн., який відповідач повинен оплатити до 20.07.2013.

16.19 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2013 у липні 2013 відповідачеві передано природного газу на суму 7 265 161,85 грн., який відповідач повинен оплатити до 20.08.2013.

16.20 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 у серпні 2013 відповідачеві передано природного газу на суму 7 884 751,76 грн., який відповідач повинен оплатити до 20.09.2013.

16.21 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у лютому 2014 відповідачеві передано природного газу на суму 15 823 598,16 грн., який відповідач повинен оплатити до 20.03.2014.

16.22 Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у березні 2014 відповідачеві передано природного газу на суму 11 728 278,55 грн., який відповідач повинен оплатити до 22.04.2014, з урахуванням того, що останнім днем виконання зобов'язання по сплаті передано природного газу вважається день, що передує 20-му числу місяця, наступного за місяцем реалізації газу (терміну вказаному у пункті 6.1. договору), а також з урахуванням того, що 19.04.2014 (субота) є вихідним днем, останнім днем строку виконання зобов'язання має бути 21.04.2014.

16.23 Наявні у справі виписки по рахунку позивача та оборотно-сальдові відомості по рахунку відповідача свідчать про те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу, проте оплату здійснював несвоєчасно, з порушенням строків оплати.

16.24 Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою у даній справі, в якій просив стягнути 3 158 431,72 грн. інфляційних втрат та 822 496,83 грн. 3% річних.

17. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

19. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

20. Згідно з пунктом 1 статті 202, пунктом 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

21. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

22. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

23. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

24. Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

25. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, які містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

26. За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

27. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

28. У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

29. Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

30. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

31. Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202-205 Господарського кодексу України, статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

32. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

33. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

34. Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем несвоєчасно, з порушенням строків розрахунків за поставлений природний газ здійснювалась оплата природного газу.

35. Доводи скаржника про те, що штрафні санкції та 3% річних мають бути нараховані по день оплати включно визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

35.1 При застосуванні пункту 4 статті 232 Господарського кодексу України, а саме стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами по день сплати цих коштів кредитору слід відрізняти відсотки за користування чужими коштами передбачені статтею 236 Господарського кодексу України, що є платою саме за користування коштами, та відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за порушення грошового зобов'язання передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

35.2 Окрім того, за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

35.4 Враховуючи викладене, правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 782 913,52 грн. та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 39 583,31 грн. оскільки позивачем у розрахунку 3% річних в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних включено день фактичної сплати суми заборгованості.

35.5 Крім того, правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 3 079 928,81 грн., оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, інша частина інфляційних втрат в сумі 78 502,91 грн. позивачем нарахована безпідставно.

36. Інші доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі колегією суддів визнаються безпідставними та необгрунтованими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень і спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

37. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

39. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

40. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

41. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

42. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

43. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

44. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

45. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

46. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

47. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/1008/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/1008/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко