Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 923/182/13-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Мунц Любов Данилівна

відповідач - Споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація"

учасник справи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мунц Любові Данилівни на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 (суддя Немченко Л. М.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 (головуючий суддя - Діброва Г. І., судді Разюк Г. П., Колоколов С. І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Мунц Любові Данилівни до Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" за участю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

Короткий зміст позовних вимог

1. 11.02.2013 Фізична особа-підприємець Мунц Любов Данилівна (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (далі - Відповідач) про зобов'язання повернути належну Позивачу згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 313700 від 30.05.2012 площею 0,0012 га, яка розташована в м. Генічеську по вул. Махарадзе, 64 шляхом зобов'язання знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язання привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Позивачу торговельного ларька в стані, який існував до його знищення Відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить Позивачу, що порушує право останнього користуватись належним йому майном.

Короткий зміст рішення по суті спору

2. 06.06.2013 Одеський апеляційний господарський суд постановив скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 04.04.2013 про відмову у задоволенні позовних вимог, позов задовольнити. Зобов'язати Відповідача повернути Позивачу, належну йому згідно із Державним актом на право власності, земельну ділянку серії ЯК № 313700 від 30.05.2012 площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання Відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати Відповідача привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Позивачу торговельного ларька в стані, який існував до його знищення Відповідачем.

01.07.2013 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 видано наказ.

Короткий зміст скарги на дії органу виконавчої служби

3. У січні 2017 року Позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з скаргою, у якій просив визнати постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області (далі - Орган виконавчої служби) від 04.09.2015 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 у даній справі недійсною та скасувати; зобов'язати державного виконавця Органу виконавчої служби відновити вказане виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.

4. Скарга мотивована тим, що Стягувачу (Позивачу) стало відомо про винесення державним виконавцем 04.09.2015 постанови про закінчення виконавчого провадження з посиланням на частину 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", яку Стягувач (Позивач) не отримував та про її існування останньому відомо не було. Копія цієї постанови отримана Стягувачем (Позивачем) лише 28.12.2016 після звернення до Органу виконавчої служби. Державний виконавець Органу виконавчої служби не дотримався вимог статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки жодних повідомлень про хід виконавчого провадження і необхідності вчинення будь-яких дій Cтягувачем їй не надходило. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Органу виконавчої служби перебуває також виконавче провадження, відкрите на підставі наказу Господарського суду Херсонської області від 05.09.2012 № 5024/852/2012, яке є пов'язаним з виконавчим провадженням у даній справі, оскільки стосуються того самого належного Стягувачу майна. Частина 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" застосована державним виконавцем безпідставно, оскільки рішення суду можливо виконати без участі Боржника (Відповідача), що підтверджується діями державного виконавця Генічеського відділу державної виконавчої служби, яким вже були здійснені дії з метою виконання рішення суду, однак в подальшому провадження передане до Відділу примусового виконання рішень Органу виконавчої служби. Не відповідають дійсності обставини, зазначені у листі Органу виконавчої служби про скасування рішення органу місцевого самоврядування про продаж Стягувачу земельної ділянки, оскільки рішення, про які йдеться в листі, скасовані Вищим адміністративним судом України.

05.07.2017 Відділ примусового виконання рішень Органу виконавчої служби подав відзив на скаргу, у якому просив у задоволенні скарги Стягувача відмовити у зв'язку з тим, що Боржником (Відповідачем) рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ в самостійному порядку не виконано, а після здійснення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового характеру виконати рішення без участі Боржника, яке зобов'язує останнього особисто вчинити певні дії, неможливо, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38688995. Виконавчі дії вчинені державним виконавцем у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішення суду І інстанції

5. 06.07.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив відмовити у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Органу виконавчої служби. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в ході здійснення виконавчих дій встановлено, що на модулі 111, 112, 162а, 162 знаходиться торгівельний кіоск літ. НОМЕР_1, з 26.10.2012 право власності на який набула ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності, про що проведена державна реєстрація в Генічеському бюро технічної інвентаризації; підставою для видачі свідоцтва зазначено договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та Відповідачем. У зв'язку з наведеним Відповідач не може усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою Стягувача (Позивача) на виконання наказу суду у даній справі, оскільки не є власником майна, розміщеного на ділянці. Станом на 05.05.2017 Стягувач (Позивач) втратив право власності на цю земельну ділянку, оскільки постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30.06.2015 скасовано рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 25.04.2012 № 411 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га", на підставі якого Стягувач (Позивач) набув право власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця були підстави для закриття виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі відсутні будь-які зобов'язання примусового характеру щодо ОСОБА_2, якій належить торговельний кіоск, що регламентовано частиною 3 статті 66, пунктом 11 статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 11.09.2017 Одеський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 залишити без змін. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що державним виконавцем вчинено всі можливі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", оскільки виконати рішення у порядок і спосіб, визначені при задоволенні позову у повному обсязі в редакції, визначеній Позивачем самостійно саме таким чином, неможливо без вчинення саме Боржником (Відповідачем) певних дій, тому Позивачем не доведено протиправності дій державного виконавця. Вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження є похідними від скасування постанови державного виконавця, а тому підстави для їх задоволення відсутні. Крім того господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. Суд визнав неправомірним посилання суду першої інстанції на те, що Позивачу не належить земельна ділянка, з огляду на скасування постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30.06.2015 рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 25.04.2012 № 411 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0012 га", оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 скасовано вказану постанову Генічеського районного суду Херсонської області та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 28.09.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, постановити постанову, якою скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 володіє будь-якою власністю, яка розташована на належній Позивачу земельній ділянці. ОСОБА_2 не набула і не могла набути ніяких прав на майно, яке знаходиться у Позивача, а тому не може бути стороною виконавчого провадження. Суди дійшли висновку про те, що у державного виконавця були підстави для закриття виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі відсутні будь-які зобов'язання примусового характеру щодо ОСОБА_2, якій належить на даний час торгівельний кіоск, як це регламентовано частиною 3 статті 66, пункту 11 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". Виходячи з висновків суду про належність майна ОСОБА_2 виникає питання щодо правомірності дій державного виконавця щодо накладення на Відповідача штрафів і звернення про порушення кримінальної справи.

9. Державний виконавець і його керівництво діяли упереджено, умисно приховавши від Стягувача (Позивача) інформацію про реалізацію арештованого майна Відповідача цією ж виконавчою службою внаслідок банкрутства підприємства. Порушуючи вимоги частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець з власної ініціативи до суду не звернувся та право на таке звернення Стягувачу (Позивачу) не роз'яснив.

10. Суд не спростував твердження Позивача щодо можливості виконання рішення суду без участі Боржника (Відповідача) і що це спір немайнового характеру.

Позиція Верховного Суду

11. Суд вважає непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали.

12. Суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на те, що одним з мотивів винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження стало повідомлення від Боржника (Відповідача) про неможливість усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення споруд, оскільки торговельні ряди, в яких знаходиться кіоск Позивача, належить іншій особі, вказані обставини не перевірили, не дослідили надані учасниками справи докази, не з'ясували тієї обставини, чи дійсно вказане майно не є власністю Відповідача (Боржника), що, відповідно, також може свідчити про неможливість виконання рішення суду без участі Боржника.

13. Суд також звертає увагу на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 у даній справі встановлено обставини щодо невиконання Відповідачем рішення суду у справі № 5024/852/2012, яким останнього зобов'язано усунути перешкоди у користуванні належним Позивачу на праві власності ларьком, яке не тільки не виконано Відповідачем, але й останній продовжив вчиняти протиправні дії щодо майна Позивача, ліквідувавши цей ларьок та самовільно зайнявши під вказаним торгівельним об'єктом належну Позивачу на праві власності земельну ділянку площею 0,0012 га шляхом побудови на ній нового торговельного об'єкту.

14. Суди не перевірили та не надали правової оцінки доводам Позивача (Скаржника) щодо допущеного державним виконавцем порушення частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

15. У відповідності до положення частини 5 статті 124 Конституції України, в редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання на всій території України. Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином розглядаючи скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця органу виконавчої служби суд має враховувати, що, у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

16. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення скарги на дії Органу виконавчої служби необґрунтовані та передчасні, оскільки прийняті без дослідження зібраних в справі доказів, встановлення на їх підставі істотних обставин справи та надання їм належної правової оцінки. Разом з цим визначені статтею 300 ГПК України, межі повноважень Суду не надають останньому права самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, вирішувати питання про достовірність доказів, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. З огляду на наведене прийняті у справі ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа з скаргою на дії Органу виконавчої служби підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

18. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

19. У зв'язку з тим, що розгляд справи не завершено, оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мунц Любові Данилівни задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2017.

3. Справу передати до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак