ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2720/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Кухар Н.М.)

від 09.12.2021

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)

від 20.04.2023

у справі №922/2720/21

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування"

про стягнення 6 726 579,84 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Оніщук В.М.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування", (далі - ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування") про стягнення суми нарахованої пені в розмірі 4 341 267,84 грн та штрафу в розмірі 2 385 312,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору про закупівлю товарів № 2006000022 від 05.06.2020 та приписів чинного законодавства, свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав у встановлений договором строк (до 12.11.2020) частково на суму 11 926 560,00 грн, іншу частину зобов`язань по договору на суму 23 853 120,00 грн відповідач не виконав, у зв`язку з чим є підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/2720/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - 2 170 633,92 грн - пені; 2 385 312,00 грн - штрафу. В частині стягнення 2 170 633,92 грн - пені у позові відмовлено.

2.2. Рішення мотивоване тим, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідач свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав частково, у зв`язку з чим наявні підстави стверджувати про невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань згідно з умовами договору, та застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору. Суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 341 267,84 грн та штрафу в розмірі 2 385 312,00 грн обґрунтованими та законними.

Водночас, враховуючи фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, а саме суми пені на 50 %, у зв`язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2 170 633,92 грн.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/2720/21 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №922/2720/21, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 2 170 633,92 грн скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Підставою касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" визначило пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України).

3.5. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газосховищ України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" (постачальник) 05.06.2020 було укладено договір №2006000022 про закупівлю товарів, згідно з пунктом 1.1 якого відповідач, як постачальник, зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність позивача, як покупця, врубові та тунелепрохідні, бурильні чи прохідницькі машини для добування вугілля чи гірських порід (Підйомні агрегати для ремонту свердловин) Код згідно ЄЗС ДК 021-2015 43120000 - 0, (далі - товари), зазначені в Специфікації, що є додатком 1 до цього Договору, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна сума договору становить 35 779 680,00 грн, у тому числі ПДВ 5 963 280,00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Відповідно до пункту 5.8 договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів - видаткової накладної; оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документу про підтвердження строків придатності товарів; інструкції про застосування товарів; рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктом 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару за кожний день такого прострочення, а також за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості товарів поставку яких прострочено. Сплата пені або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 12.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 12.11.2020, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Отже, за умовами укладеного договору весь обсяг товарів по договору повинен був бути поставлений покупцю протягом 160-ти календарних днів з моменту підписання договору, тобто по 12.11.2020 включно.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав у встановлений договором строк (до 12.11.2020) частково на суму 11 926 560,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору видатковими накладними №ЗТ-0000145 від 16.09.2020 та 29.10.2020, а також актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю № 81 від 21.09.2020.

Перша установка підйомної УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 була поставлена відповідачем позивачу своєчасно, а саме 16.09.2020.

Друга установка підйомної УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 вартістю 11 926 560,00 грн була поставлена відповідачем позивачу лише 28.07.2021 під час розгляду справи у суді.

Отже, станом на день подання позову до суду (07.07.2021) відповідачем не було виконано договір в частині поставки двох установок загальною вартістю 23 853 120,00 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" про зменшення розміру неустойки на 90% від заявленої у позові суми.

5.3. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

5.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

5.5. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.6. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

5.7. У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

5.8. Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.9. Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем подано заяву про зменшення розміру неустойки на 90% від заявленої у позові суми.

Вказана заява обґрунтована тим, що належне виконання зобов`язання товариством за договором №2006000022 від 05.06.2020 виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, що товариством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Причина неналежного виконання не залежала від волі товариства, яке є збитковим, а стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до унеможливлення ведення товариством господарської діяльності, а також поставить під загрозу виконання військових контрактів у рамках виконання Державного оборонного замовлення та інших контрактів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку доводам заявника в сукупності з встановленими фактичними обставинами справи та поданими доказами, дійшли висновку про можливе часткове задоволення заяви відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки.

Судами встановлено, що в забезпечення виконання договору, згідно з пунктом 7.7, ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" надало AT "Укртрансгаз" безвідкличну безумовну банківську гарантію AT "Банк Січ" № 203464-ГР-1469 від 21.05.2020 на суму 1 788 984,00 грн, що складає 5% ціни договору.

Крім того, з метою прийняття участі в тендері на поставку АТ "Укртрансгаз" установок підйомних УПА 60/80ПХ-01, відповідач ще за три місяці до укладання договору з позивачем, а саме 12.02.2020 уклав договір № 4КР/20 на поставку шасі КрАЗ-63221-0100020-05 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автомобільний завод" (ТОВ "КРАЗ") та здійснив 26.02.2020 передоплату власними коштами у розмірі 2 377 200,00 грн, що складає 70% вартості договору.

За умовами договору № 4КР/20, ТОВ "КРАЗ" прийняло на себе зобов`язання поставити відповідачу шасі в термін до 26.06.2020, оскільки ТОВ "ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування" потрібен був час після отримання шасі доробити (виготовити) на них установки та передати їх позивачеві.

ТОВ "КРАЗ" за договором комісії № 496А/19 від 19.11.2019 мало отримати шасі КрАЗ-63221-0100020-05 від ПрАТ "АвтоКРАЗ", який є єдиним виробником таких шасі в Україні, на виконання умов договору № 4КР/20.

Також за власні кошти відповідачем з метою своєчасного та повного виконання зобов`язань за договором № 2006000022 було придбано в ТОВ "Українська Незалежна Геологічна Група" за договором № 14/07-20-У від 14.07.2020 в період з 1 по 7 вересня 2020 року додаткове обладнання (комплектуючі) на суму 3 988 548,00 грн.

Перша установка підйомна УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 була поставлена відповідачем своєчасно, а саме 16.09.2020.

Водночас, судами враховано, що договір не був виконаний відповідачем своєчасно та в повному обсязі з незалежних від нього обставин, а саме у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань контрагентами через запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів.

Листом № 206-21 від 12.05.2021 відповідач звернувся до АТ "Укртрансгаз" з проханням внести зміни до договору № 2006000022 з метою заміни шасі КрАЗ-63221-0100020-05 на шасі МЛЗ-6317, яке за технічними показниками відповідає вимогам тендерної документації та аналогічне за ціною, але досягти згоди не вдалось.

Судами враховано, що відповідач вживав та вживає усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, про що свідчить, зокрема, поставка позивачеві 28.07.2021 другої установки підйомної УПА 60/80ПХ-01 на базі шасі КрАЗ-63221 вартістю 11 926 560,00 грн.

Крім того, 28.12.2020 відповідачем були перераховані на банківський рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 788 984,00 грн за Банківською гарантією № 203464-ГР-1469 від 21.05.2020.

5.11. Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

5.12. Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.13. Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки не врахували висновки про застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/22964/17, №925/1641/17 та у постанові Верховного Суду України у справі №6-473цс16, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що висновки у зазначених справах судом зроблено за наявності інших фактичних обставин, зокрема, у справі №910/22964/17 - спір між сторонами виник щодо порядку та строку нарахування пені, у справі №925/1641/17 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки він не надав доказів в обґрунтування винятковості випадку для зменшення штрафних санкцій та не навів поважності причини невиконання зобов`язань, а у справі № 6-473цс16 спір стосувався питання зменшення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, а також враховуючи, що зменшення пені є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру пені на 50%.

З огляду на наведене Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

5.14. Крім того підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржників про не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі №922/2720/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова