ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/723/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон"

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Тварковський А.А.)

від 22.11.2022

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Мельник О.В., Василишин А.Р.)

від 27.03.2023

у справі №902/723/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс"

про розірвання договору та стягнення 1 374 023,95 грн попередньої оплати,

за участю представників учасників справи:

позивача - Базюкевич Є.В.;

відповідача - Воловодівський І.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" про розірвання договору та стягнення 1 374 023, 95 грн попередньої оплати.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №13/22 від 02.06.2022 в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого договором товару.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилається, а саме істотного порушення відповідачем умов договору: поставки позивачу товару, який не відповідає умовам договору, товару неналежної якості або комплектності, що виключає висновок про розірвання договору та повернення попередньої оплати.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.11.2022 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" визначило пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4).

Зокрема скаржник зазначає про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказу - заводської бирки на обладнанні. Крім того, на думку скаржника, судами протиправно відхилено докази листування сторін електронною поштою в процесі погодження предмета договору - виду, типу, призначення, габаритів і ваги обладнання.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили правову природу договору, оскільки він є змішаним та включає в себе умови як договору поставки, так і договору підряду. Водночас господарські суди застосували до спірних правовідносин лише норми цивільного законодавства про поставку. При цьому скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі № 913/420/19, відповідно до якої правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст.

Скаржник посилається на те, що єдиний документ у справі про технічні характеристики обладнання є недопустимим, не визначає однозначних і достовірних технічних характеристик обладнання, оскільки суперечить сам собі, містить ознаки монтажу з документів про різні типи обладнання. Так, позивач звертає увагу на те, що технічні характеристики обладнання в описі суперечать характеристикам на кресленні: в описі ширина каналу DN1-8мм DN2-8мм, на кресленні - DN1-14мм DN2-12мм. Також зазначає, що середовище використання обладнання вказане різне в одному документі (технічному паспорті): загальне "рідина/рідина" в описі (Технічна дані та характеристики) та більш конкретне "соняшникова олія/вода" в схемі креслення на малюнку обладнання, проте жоден з цих варіантів не відповідає замовленню, погодженому позивачем. Крім того, як зазначає позивач, технічний паспорт не прошитий, не пронумерований, містить лише один підпис на сторінці 6, всі інші дані не засвідчені жодним підписом і печаткою.

При цьому скаржник звертає увагу на те, що технічний паспорт і додаток № 1 до договору містять інші технічні умови, ніж зазначені на поставленому обладнанні на заводській бирці виробника: в договорі та технічному паспорті - ТУ У 28.2-30662457-001:2013, а на самому обладнанні на бирці виробника - ТУ У 28.2-30662457-004:2018. Також позивач вказує на маніпуляції відповідача із заводською биркою, де цифри, що відрізняються від технічного паспорту - 004:2018 - невдало піддані механічному впливу з метою їх зміни на 001:2013.

Підсумовуючи, позивач зазначає, що відповідач поставив обладнання, яке позивач не замовляв і яке коштує в 4-5 разів менше, ніж замовлене позивачем. Суди попередніх інстанцій не врахували листування сторін електронною поштою і встановили факт належної поставки на підставі недопустимого доказу - виданого відповідачем в односторонньому порядку, суперечливого, технічного паспорту.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому відповідач зазначив, що аргументи касаційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій. Також відповідач стверджує, що поставлене позивачу обладнання відповідає параметрам та характеристикам, наведеним у Технічних умовах.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

02.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" (Замовник) уклали договір поставки №13/22, за умовами пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити Обладнання згідно з Додатком №1, що є невід`ємною частиною Договору (Обладнання).

Термін поставки обладнання - 30 днів з моменту надходження 50% попередньої оплати вартості, визначеної у цьому договорі (п. 1.2. договору).

За змістом п.п. 2.1., 2.2. договору сторони погодили, що за виконану роботу згідно з цим договором Замовник сплачує Виконавцю 1 383 500 грн, у тому числі ПДВ - 230 583, 33 грн. Оплата проводиться попередньо в розмірі 50% від суми договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його підписання, решту 50% - після виготовлення обладнання, визначеного в даному договорі.

Рекламації щодо якості (комплектності) виготовленого обладнання приймаються Виконавцем від Замовника протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня завершення робіт. Протягом 15 днів з дня надходження рекламаційного акту Виконавець зобов`язаний за свій рахунок відремонтувати обладнання (п. 3.2. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору приймання проводиться представником Замовника на території ТОВ "ВКФ Вінпромсервіс". Доставка - транспортом Замовника. У випадку мотивованої відмови Замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.

При порушенні строків виконання робіт передбачено штраф згідно з п. 5.2. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Всі зміни, доповнення, додатки до даного договору мають юридичну силу при оформленні їх у письмовому вигляді уповноваженими особами з обох сторін (п. 8.1. договору).

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни від 02.06.2022 (додаток №1 до договору), який є підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів між Виконавцем і Замовником, сторони засвідчили досягнення згоди щодо розміру звичайної договірної ціни за виконання робіт згідно з договором поставки №13/22 від 02.06.2022, визначивши найменування обладнання СТО.80.750 - 8/8 ТУ У 28.2-30662457-001:2013 кількістю 1 шт. загальною вартістю 1 383 500 грн, у тому числі ПДВ - 230 583, 33 грн. Поряд з цим позивачу як Замовнику виставлено рахунок №34 від 02.06.2022 на оплату обумовленого договором Обладнання на загальну суму 1 383 500 грн.

Відповідно до платіжних доручень №3912 від 03.06.2022 та №4203 та від 08.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" з посиланням на рахунок №34 від 02.06.2022 сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" 1 374 023,95 грн.

Факт поставки позивачу Обладнання за договором підтверджується видатковою накладною №34 від 12.07.2022, товарно-транспортною накладною №P34 від 12.07.2022 та наданою позивачем довіреністю на отримання та перевезення обладнання Хобтою Миколою Олексійовичем.

Після отримання Обладнання, позивачем скеровано відповідачу Претензію-вимогу вих. 14/07 від 14.07.2022, відповідно до якої у строк до 21.07.2022 включно Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" вимагало замінити поставлене Обладнання на Обладнання, що відповідає умовам договору та технічним характеристикам, викладеним у комерційній пропозиції, або в той же строк забрати поставлене Обладнання, повернути сплачені за нього грошові кошти та витрати на його доставку, перерахувавши їх на вказаний у договорі розрахунковий рахунок позивача.

У відповідь на претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" повідомило позивачу (вих. №87 від 20.07.2022), що в частині термінів поставки ним дійсно порушено умови Договору, тому відповідач готовий сплатити штраф згідно з умовами договору. Разом з тим відповідач як Виконавець зазначив, що 31.05.2022 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" надійшов запит позивача щодо обрахунку кількох варіантів необхідного обладнання (спірального теплообмінника), у якому жодних вимог чи побажань щодо ваги чи габаритів Обладнання позивач не зазначав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс" про розірвання договору та стягнення 1 374 023, 95 грн попередньої оплати, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №13/22 від 02.06.2022 в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого договором товару.

5.3. Щодо правової природи договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 13/22 від 02.06.2022 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виготовити обладнання згідно з додатком №1, що є невід`ємною частиною договору (обладнання).

Згідно з пунктом 4.1. договору приймання проводиться представником замовника на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Вінпромсервіс", доставка - транспортом замовника.

Факт поставки позивачу обладнання за договором, як встановили господарські суди, підтверджується видатковою накладною №34 від 12.07.2022, товарно-транспортною накладною №P34 від 12.07.2022 та наданою позивачем довіреністю на отримання та перевезення обладнання Хобтою Миколою Олексійовичем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Особливістю предмета поставки є те, що його, як правило, не існує на момент укладенні договору. Наприклад, товариство, що виготовляє певні технічні вироби, може укласти договір на їх поставку. Договір підряду, в свою чергу, також може укладатися на виготовлення певної речі.

Головна відмінність договору підряду від договору купівлі-продажу полягає в тому, що предметом першого є робота підрядника та її матеріалізований результат, а предметом другого - майно, що підлягає передачі у власність покупцю.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з умов договору, укладеного між сторонами в цій справі, предметом якого є обов`язок виконавця виготовити обладнання згідно з додатком № 1 та передати його замовнику для перевезення, колегія суддів вважає, що такий договір є змішаним та містить ознаки як договору поставки, так і договору підряду, а отже, судами попередніх інстанцій неправильно визначено його правову природу.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом "суд знає закони", при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми права, які також підлягали застосуванню, окрім положень про поставку, а саме - норми про підряд, закріплені у главі 61 Цивільного кодексу України.

5.4. В обґрунтування позовних вимог, а також доводів касаційної скарги, позивач посилається на те, що відповідач передав йому обладнання, яке не відповідає умовам договору, а саме технічним параметрам (вага, висота, ширина, глибина, тощо), які було відображено в комерційній пропозиції, та з механічно відкорегованою биркою. При цьому, крім згаданих параметрів, позивач посилається на те, що відповідачем поставлено товар, який відрізняється за середовищем його використання. Так, позивачем замовлялось обладнання для використання в середовищі "соняшникова олія - соняшникова олія"; а відповідачем поставлено товар для використання в середовищі "соняшникова олія - вода".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з матеріалів справи не вбачається невідповідності отриманого позивачем обладнання умовам договору, оскільки у додатку №1 до договору сторони виклали Протокол узгодження договірної ціни від 02.06.2022 (Додаток №1 до Договору), який є підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів між виконавцем і замовником, визначивши найменування обладнання СТО.80.750 - 8/8 ТУ У 28.2-30662457-001:2013 кількістю 1 шт. загальною вартістю 1 383 500 грн, у тому числі ПДВ - 230 583, 33 грн.

Вказане найменування товару відповідає варіанту 2 запропонованої відповідачем комерційної пропозиції (розрахункової специфікації на спіральний теплообмінник), найменуванню вказаному у видатковій накладній №34 від 12.07.2022 та найменуванню, на отримання якого уповноважено Хобту Миколу Олексійовича.

Також господарськими судами враховано, що у обраній позивачем розрахунковій специфікації на спіральний теплообмінник визначено робоче середовище: "Олія раф." - "Олія раф.", а у технічному паспорті на обладнання: "рідина/рідина", що не дає підстав стверджувати про відмінності викладених у комерційній пропозиції характеристик з характеристиками технічного паспорта, позаяк і олія, і вода належать до рідин.

Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, за змістом укладеного сторонами договору окремих умов щодо габаритів та ваги обладнання сторонами не було погоджено.

При цьому господарські суди відхилили докази листування сторін електронною поштою в процесі погодження предмета договору - виду, типу, призначення, габаритів і ваги обладнання. Так, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у договорі умови щодо електронного документообігу сторони не передбачили. Водночас в силу приписів п. 8.1. договору сторони погодили, що всі зміни, доповнення, додатки до даного договору мають юридичну силу при оформленні їх у письмовому вигляді уповноваженими особами з обох сторін.

Стосовно посилань апелянта на умови розрахункової специфікації (обраної позивачем комерційної пропозиції), апеляційний суд зазначив, що стаття 96 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість оцінки господарським судом електронних доказів, якими зокрема може бути електронне листування учасників господарських відносин. Про це свідчать правові висновки Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 914/1003/21 (постанова від 15.07.2022), висновки КГС ВС у справі № 910/5408/21 (постанова від 03.08.2022). Разом із тим, якщо електронне листування містить інші відомості про предмет договору, ніж сам договір і додатки до нього, зміст цього листування не має доказового значення, оскільки в силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.5. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України). Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (абз. 5 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту наведеної норми та умов договору поставки № 13/22 від 02.06.2022, продавець мав обов`язок передати покупцю індивідуально визначене майно. Індивідуалізація відповідного обладнання відбується шляхом їх ідентифікації через маркування. Маркування - це потрібні написи, зображення та умовні позначки, вміщені на упаковці, бирках або самому товарі, який відвантажується для належного перевезення та здачі вантажу одержувачу (абз. 13 Глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363).

З огляду на викладене, з урахуванням аргументів обох сторін, судам попередніх інстанцій належало дати оцінку відомостям, зазначеним у бирці на спірний виріб, з метою його належної ідентифікації та з`ясування чи було передано замовнику саме той виріб, який було ним замовлено.

5.6. Відповідно до статті 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Статтею 687 Цивільного кодексу України передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Отже, виходячи зі змісту правовідносин, які виникають за договором поставки, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

При цьому поняття асортимент, комплектність, кількість, якість не є тотожними поняттями. Вони різняться за юридичним змістом, правовою природою, а також і за обсягом прав покупця, зокрема при прийнятті товару, та обов`язків продавця, у разі передачі покупцеві товару, що не відповідає умовам договору щодо асортименту, комплектності, кількісті, якості (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 916/604/21).

З урахуванням викладеного, судам попередніх інстанцій належало з`ясувати в якому саме співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент) товару було погоджено його передання сторонами, в якому порядку та в який спосіб відбулось таке узгодження.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зроблено висновок, відповідно до якого суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

З урахуванням викладеного, колегією суддів відхиляються висновки судів попередніх інстанцій про те, що зміст електронного листування між сторонами в цій справі не має доказового значення.

5.7. Крім того, статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено порядок прийняття замовником роботи, виконаної підрядником.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що встановивши обставини існування між контрагентами спору з приводу недоліків виконаної роботи, а саме щодо можливості використання поставленого обладнання в робочому середовищі "Олія раф." - "Олія раф.", суди попередніх інстанцій не врахували положення статей 852 853 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції про те, що зазначення у технічному паспорті на обладнання його робочого середовища: "рідина/рідина", а у обраній позивачем розрахунковій специфікації: "Олія раф." - "Олія раф.", не дає підстав стверджувати про відмінності таких характеристик обладнання, позаяк і олія, і вода належать до рідин, колегією суддів оцінюється критично, оскільки такий висновок потребує спеціальних знань та не є питанням права.

5.8. Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, а саме: якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем отримано як саме обладнання, так і отримано технічний паспорт на таке обладнання, який було надіслано окремо.

Щодо посилань скаржника на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України), а саме технічного паспорту, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимого доказу не містять аргументованих та обґрунтованих мотивувань про те, що такий доказ було здобуто внаслідок порушення закону, або що такий доказ не може підтверджувати обставини, які входять в предмет доказування в цій справі.

5.9. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій не перевірили доводів сторін щодо належного чи неналежного виконання умов договору в частині поставки обумовленого індивідуально визначеного обладнання з недоліками чи без таких у виконаній роботі, а отже, не з`ясували, виходячи з предмета та підстав позову, наявності правових підстав чи їх відсутності для розірвання договору та повернення авансу.

5.10. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони ("Dombo Beheerb.V. v. The Netherlands", № 274, рішення від 27.10.1993).

Разом з тим наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України.

З урахування наведеного у своїй сукупності суд констатує, що місцевим та апеляційним господарським судом в межах наданих їм повноважень (стаття 86 269 Господарського процесуального кодексу України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення ("Olujic v. Croatia", № 22330/05 п. 82, рішення від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником ("Mala v. Ukraine", № 4436/07, п. 48, рішення від 03.07.2014; "Bogatova v. Ukraine", № 5231/04, п. 13, рішення від 07.10.2010 ).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ("Dulaurans v. France ", № 34553/97, п. 33, рішення від 21.03.2000; "Donadze v. Georgia", № 74644/01, пп. 32 та 35, рішення від 07.03.2006).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Van de Hurk v. the Netherlands", № 288, § 59, рішення від 19.04.1994).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду ("Ruiz Torija v. Spain", № 18390/91 § 30; рішення від 09.12.1994; "Hiro Balani v. Spain", № 46/1993/441/520, § 28, рішення від 09.12.1994).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами ("Kraska v. Switzerland", № 13942/88, § 30, рішення від 19.04.1993)

Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість ("De Cubber v. Belgium", № 9186/80, п. 24, рішення від 26.10.1984; "Castillo Algar v. Spain", № 79/1997/863/1074, п. 45, рішення від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження ("Khamidov v.Russia", № 72118/01 п. 174, рішення від 15.11.2007).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон".

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання позивача про дослідження бирки, розрахункової специфікації та електронного листування між сторонами, а отже припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон", здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета договору поставки, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства розглянути вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподілсудових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Золотий Дракон" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 скасувати, а справу № 902/723/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко