ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача-1 - не з'явилися,

відповідача-2 - Іжаківського А. О. (за довіреністю №36 від 29.11.2018),

третьої особи - не з'явилися,

прокуратури - Насадчук Ж. Д. (за посвідченням №035987 від 13.10.2015),

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий - Здоровко Л. М., судді: Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі

за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1) Приватного підприємства "Стоміл",

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище",

про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути приміщення

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2018 року заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Стоміл" (далі - ПП "Стоміл", Підприємство, Орендар) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі - РВ ФДМУ по Луганській області, Орендодавець), третя особа - Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (далі - ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ", Училище, балансоутримувач), про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №004464/09 від 24.11.2017 (далі - договір оренди №004464/09), укладеного між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл", і зобов'язання Орендаря звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 71,68кв.м. на першому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 65,64кв.м. на другому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 33,43кв.м. на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1 (інвентарний номер 10310001), розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, та повернути його ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" (балансоутримувачу).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що договір оренди №004464/09 від 24.11.2017 укладено з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017) та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме для проведення в орендованому приміщенні навчального закладу підприємницької діяльності з надання медичних (стоматологічних) послуг, жодним чином не пов'язаної з освітнім призначенням державного закладу освіти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.07.2018 (суддя Корнієнко В. В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та припинено на майбутнє договір оренди №004464/09, укладений між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл". Зобов'язано ПП "Стоміл" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 71,68кв.м. на першому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 65,64кв.м. на другому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 33,43кв.м. на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1 (інвентарний №10310001), розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, та повернути його третій особі.

4. Рішення мотивоване положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 79, 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 75, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди з огляду на те, що в порушення вимог закону нерухоме майно державного закладу освіти, який фінансується з державного бюджету, було передано Підприємству для використання не за цільовим (освітнім) призначенням, а з метою проведення господарської діяльності з надання медичних (стоматологічних) послуг. При цьому суд зазначив про припинення на майбутнє договору оренди №004464/09, оскільки за цим договором неможливо повернути вже здійснене користування майном, а також про те, що раніше нежитлові приміщення будівлі навчального корпусу №1 вже передавалися Підприємству в оренду для проведення господарської діяльності з надання стоматологічних послуг, проте рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2016 у справі № 913/731/16, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017, визнано недійсним договір оренди №11/100113/09 від 01.05.2000 (в редакції від 31.10.2011), укладений між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл".

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2018 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

6. Постанова мотивована положеннями статей 203, 215, 627 ЦК України, статей 78, 79, 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), статей 4, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (далі - постанова КМУ №796) та статей 13, 74, 120, 269, 277 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог зважаючи на те, що: 1) чинним законодавством дозволяється надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 07.03.2018 у справі №904/3956/17 та від 29.03.2018 у справі №922/2648/16), тоді як Підприємство займає приміщення, які на час укладення оспорюваного договору були вільні та не використовувались ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" у навчально-виховному та учбовому процесі, а діяльність ПП "Стоміл" не порушує умови безпечної роботи навчального закладу; 2) МОН України як органом, уповноваженим управляти майном ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ", було дозволено передати в оренду спірні нежитлові приміщення з метою розміщення стоматологічної практики терміном до 3 років; 3) на виконання умов договору від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, укладеного між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл", учням ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" упродовж 2018 року Орендарем надавалися безкоштовні медичні (стоматологічні) та консультативні послуги (проведення лекцій), що підтверджується наявними у справі доказами; 4) всупереч норм процесуального закону Підприємство, яке територіально знаходиться у м. Сєвєродонецьк Луганської області, не було повідомлене належним чином про час, дату і місце судового засідання, яке було призначено на 05.07.2018, оскільки ухвала Господарського суду Луганської області від 27.06.2018 була надіслана учасникам справи лише 02.07.2018, оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.07.2018, тобто матеріали справи не містять доказів вчинення місцевим господарським судом дій щодо завчасного повідомлення ПП "Стоміл" іншим способом, зокрема шляхом надсилання ухвали суду телефонограмою або засобами електронного зв'язку, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області (далі - прокурор) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2018.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 203 ЦК України, частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", наголошуючи на тому, що: 1) безпідставним є посилання апеляційного суду на частину 2 пункту 8 постанови КМУ №796, яка має застосовуватися лише в контексті Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за призначенням; 2) нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. При цьому невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу, недостатнє фінансування навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю; 3) само по собі укладення між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл" договору від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не є підставою вважати відсутніми порушення вимог законодавства під час укладення договору оренди №004464/09 від 24.11.2017, так як умови оспорюваного договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін цього договору з питань навчально-виховного процесу щодо надання учням та педагогічному складу безкоштовних чи пільгових медичних послуг; 4)спірне приміщення передано в оренду Підприємству для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, і не з метою надання безоплатних медичних послуг всім учням та педагогічним працівникам навчального закладу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ПП "Стоміл" і ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та РВ ФДМУ по Луганській області у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 01.05.2000 між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл" було укладено договір оренди №11/100113/09, який договором від 31.10.2011 №9 викладено в новій редакції (зі змінами, внесеними договорами від 01.02.2012 №1 та від 24.06.2015 №2), за умовами якого Орендодавець передав у оренду Підприємству нежитлові приміщення в будівлі учбового корпусу №1, розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр-т Центральний, 17, які знаходиться на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ". Нежитлові приміщення передані ПП "Стоміл" в оренду для розміщення суб'єкта господарювання, що проводить господарську діяльність з надання стоматологічних послуг.

11. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2016 у справі №913/731/16, частково залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017, визнано недійсним вищевказаний договір оренди як такий, що укладений всупереч вимогам Закону України "Про освіту", а саме для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

12. Згідно з пунктами 1.1, 7.1-7.4 Статуту ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" Училище" є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним закладом, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством України.

13. Листом МОН України від 17.10.2017 №1/11-10651 повідомлено РВ ФДМУ по Луганській області про те, що враховуючи пропозиції Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОН України (протокол №19 від 28.09.2017), Міністерство надає дозвіл на передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 71,68кв.м. на першому поверсі, нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 65,64кв.м. на другому поверсі та нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 33,43кв.м. на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1 (інвентарний №10310001), розміщених за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, з метою розміщення стоматологічної практики, відповідно до законодавства терміном до 3-х років. Під час передачі приміщень в оренду Міністерство зобов'язує керівників ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

14. 24.11.2017 між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл" укладено договір оренди №004464/09, за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого Орендодавець повторно передав Підприємству в оренду на 2 роки 364 дні (до 22.11.2020) державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 71,68кв.м. на першому поверсі, нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 65,64кв.м. на другому поверсі, нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 33,43кв.м на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1 (інвентарний №10310001), розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, що обліковується на балансі державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище", вартість якого за незалежною оцінкою становить 318114грн. Вказані нежитлові приміщення передані ПП "Стоміл" в оренду для проведення господарської діяльності з медичної (стоматологічної) практики. Сторонами також складено та підписано додатки до Договору: №1 - акт приймання-передавання нерухомого майна, яке перебуває на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ"; №2 - розрахунок плати за базовий місяць оренди державного майна, яке обліковується на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ".

15. Згідно інформації (лист №166 від 26.03.2018), наданої ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" на запит прокурора, контингент учнів та слухачів в ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" станом на 01.01.2018 становить 404 особи, слухачів за направленням обласного центру зайнятості - 11 осіб. Дохід отриманий від оренди нежитлових приміщень ПП "Стоміл" становить: у 2016 році - 37518,87грн. - 4,5%; у 2017 році - 17157,47грн - 2,46%, у 2018 (до 26.03.2018) - 2088,71грн - 0,3%.

16. 27.11.2017 між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл" укладено договір про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлений батьківського піклування, за умовами якого Училище доручає, а ПП "Стоміл" (благодійник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, здійснювати планове, комплексне медичне обслуговування та обстеження учнів із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; благодійник надає учням замовника наступні медичні послуги (благодійну допомогу): надання стоматологічних послуг. Послуги зазначені у договорі надаються на безоплатній основі та на умовах благодійництва.

17. Згідно з наказом ПП "Стоміл" №5 від 19.02.2018 "Про прийняття на виробничу практику" на підставі договору №18-13 від 08.02.2018 про надання робочих місць для проходження учнями ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" виробничої практики, визначено прийняти на виробничу практику з 19.02.2018 по 23.04.2018 учня ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" Петренка Д.В., а відповідно до наказу ПП "Стоміл" №7 від 02.04.2018 "Про організацію та проведення лекцій серед учнів ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" згідно з графіком проведення відкритих лекцій у першому-другому семестрі 2018 року серед учнів ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" передбачено проведення протягом квітня-листопада 2018 року лекцій на теми: "Визначення та термінологія ВІЛ та СНІДу, профілактика та поширення", "Формування здорового способу життя", "Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання учнів", "Гігієна порожнини рота".

18. На виконання договору від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ПП "Стоміл" виконано роботи щодо стоматологічного лікування учнів ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" зазначених пільгових категорій, що оформлено актами виконаних робіт (стоматологічне лікування) №1 від 26.04.2018, №2 від 14.05.2018, №3 від 14.05.2018.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

20. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

21. За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

22. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

23. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

24. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

25. Відповідно до імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019, тобто на час укладення оспорюваного договору оренди від 24.11.2017) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.

26. Апеляційним судом не спростовано висновок суду першої інстанції про укладення оспорюваного договору стосовно приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання як проведення господарської (підприємницької) діяльності з надання медичних (стоматологічних) послуг, тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, що чітко свідчить про порушення сторонами при вчиненні оспорюваного правочину положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019).

27. При цьому попереднє надання МОН України як органом, уповноваженим управляти майном ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ", дозволу РВ ФДМУ по Луганській області на передачу Підприємству в оренду спірні нежитлові приміщення з метою розміщення стоматологічної практики терміном до 3 років жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019), оскільки само по собі дотримання позивачем процедури погодження договору оренди нерухомого державного майна, передбаченої статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не робить такий договір дійсним.

28. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що раніше нежитлові приміщення будівлі навчального корпусу №1 вже передавалися Підприємству в оренду для проведення господарської діяльності з надання стоматологічних послуг, проте рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2016 у справі №913/731/16 (між тими ж сторонами), частково залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017, визнано недійсним договір оренди №11/100113/09 від 01.05.2000 (в редакції від 31.10.2011), укладений між РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл". Враховуючи, що судовим рішенням у справі №913/731/16 в цілому встановлено незаконність передачі Підприємству в оренду нерухомого майна державного закладу освіти, а саме для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суд першої інстанції вірно зазначив, що така обставина в силу частини 4 статті 75 ГПК України має преюдиціальне значення для цієї справи.

30. Колегія суддів відхиляє помилкове посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №904/3956/17 та від 29.03.2018 у справі №922/2648/16, оскільки хоча за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

31. Зважаючи на те, що предметом позовів у справах №904/3956/17 та №922/2648/16 є визнання недійсними договорів оренди приміщень навчальних закладів, укладених до 28.09.2017, та правові висновки Верховного Суду в зазначених справах ґрунтуються виключно на тлумаченні та застосуванні норм статей 61, 63 Закону України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991, чинного до 28.09.2017, тоді як договір оренди №004464/09 від 24.11.2017, який оспорюється у справі №913/204/18, укладено під час дії Закону України "Про освіту" №2145-VIII від 05.09.2017, що набрав чинності з 28.09.2017, тобто матеріально-правове регулювання правовідносин є різним, наведене виключає як подібність правовідносин у справах №№904/3956/17; 922/2648/16 та цій справі, так і підстави застосування до спірних орендних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 та від 29.03.2018.

32. Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

33. В зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність посилання апеляційного суду в обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову на частину 2 пункту 8 постанови КМУ №796, позаяк ця постанова має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням.

34. Наведеним повністю спростовується висновок суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством в сфері освіти дозволяється надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 07.03.2018 у справі №904/3956/17 та від 29.03.2018 у справі №922/2648/16), тоді як Підприємство займає приміщення, які на час укладення оспорюваного договору були вільні та не використовувалися у навчально-виховному та учбовому процесі ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ", а діяльність ПП "Стоміл" не порушує умови безпечної роботи навчального закладу, оскільки цей висновок апеляційного суду ґрунтується передусім на застосуванні норми частини 2 пункту 8 постанови КМУ №796, яка не відповідає Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019) як правовому акту вищої юридичної сили.

35. Касаційна інстанція зауважує на помилковому неврахуванні судом апеляційної інстанції положень частини 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017), згідно з якими майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

36. Верховний Суд також зазначає, що хоча законодавство про освіту, яке було чинним на момент укладення договору оренди від 24.11.2017, допускало можливість використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, в якості вкладу в спільну діяльність або в рамках державно-приватного партнерства, проте, водночас забороняло передачу в оренду приватному партнеру нерухомого майна державного або комунального закладу освіти (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі №922/2632/17).

37. При цьому з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не доведено того, що оспорюваний договір оренди чи укладений в подальшому між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл" договір від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, містять умови щодо передачі нежитлових приміщень в оренду Підприємству в рамках державно-приватного партнерства, тоді як за змістом статті 14 Закону України "Про державно-приватне партнерство" визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється виключно на конкурсних засадах, визначених Порядком проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної, комунальної власності або які належать Автономній Республіці Крим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 №384 "Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства".

38. Зважаючи на те, що згідно з пунктом 7.9 Статуту ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" майно Училища є державною власністю, то стосовно цього майна наразі діє передбачена законом заборона надання його в оренду і в рамках державно-приватного партнерства.

39. Отже, виходячи з системного аналізу змісту норм частин 4, 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019) Верховний Суд дійшов висновку про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому само собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.

40. Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваної постанови висновок апеляційного суду про недоведеність порушення вимог Закону України "Про освіту" при укладенні оспорюваного договору оренди від 24.11.2017, який обґрунтовується вчиненням Орендарем дій, спрямованих на виконання договору від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, укладеного між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл", зокрема шляхом надання учням ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" упродовж 2018 року безкоштовних медичних (стоматологічних) та консультативних послуг (проведення лекцій), оскільки само по собі надання медичних та консультативних послуг певним пільговим категоріям учнів, тобто не всім учням Училища та його педагогічному складу, не означає використання приміщень державного закладу освіти виключно за освітнім призначенням, тим більше, що, як правильно зазначає скаржник та вбачається зі змісту пункту 1.1 Статуту ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" профільною діяльністю Училища є підготовка робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці (професія "Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення"), але аж ніяк не підготовка працівників у сфері медицини (стоматології).

41. Колегія суддів також враховує, що з 19.01.2019 набрала чинності нова редакція частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", згідно з якою об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

42. Однак, зазначена правова норма, яка допускає можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов'язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу, в тому числі й медичних, в силу положень частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням договору оренди від 24.11.2017, оскільки вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).

43. Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що в порушення вимог законодавства про освіту, чинного на час укладення договору оренди від 24.11.2017, нерухоме майно державного закладу освіти, який фінансується з державного бюджету, було передано Підприємству для використання не за цільовим (освітнім) призначенням, а з метою проведення господарської діяльності з надання медичних (стоматологічних) послуг.

44. Верховний Суд також зазначає про обґрунтованість доводів прокурора про те, що само по собі укладення між ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" та ПП "Стоміл" договору від 27.11.2017 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням ДНЗ із категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не є підставою вважати відсутніми порушення вимог законодавства під час попереднього укладення договору оренди №004464/09 від 24.11.2017, так як умови оспорюваного договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін цього договору з питань навчально-виховного процесу щодо надання учням та педагогічному складу безкоштовних чи пільгових медичних послуг.

45. З огляду на вищенаведене, касаційна інстанція приймає до уваги правомірні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що спірне приміщення передано в оренду Підприємству для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, і не з метою надання безоплатних медичних послуг всім учням та педагогічним працівникам навчального закладу.

46. Водночас висновок апеляційного суду про відсутність обґрунтування та доведення прокурором порушення інтересів держави при укладенні оспорюваного договору оренди, спростовується тими обставинами, що підставою для представництва прокуратурою у даному випадку є порушення інтересів держави в особі МОН України, яке (порушення) полягало в укладенні договору оренди стосовно нерухомого майна державного закладу освіти, яке має використовуватися виключно за освітнім призначенням, внаслідок чого цей договір суперечить вимогам Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019).

47. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог.

48. Разом з тим Верховний Суд не може не погодитися з висновком апеляційного суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для обов'язкового скасування рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2018 зважаючи на таке.

49. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

50. Частинами 2, 4, 6 статті 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж 5 днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

51. Отже, всупереч норм процесуального закону Підприємство, яке територіально знаходиться у м. Сєвєродонецьк Луганської області, не було повідомлене належним чином про час, дату і місце судового засідання, яке було призначено на 05.07.2018, оскільки ухвала Господарського суду Луганської області від 27.06.2018 була надіслана учасникам справи лише 02.07.2018, оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 04.07.2018, а матеріали справи не містять доказів вчинення місцевим господарським судом дій щодо завчасного повідомлення ПП "Стоміл" іншим способом, зокрема шляхом надсилання ухвали суду телефонограмою або засобами електронного зв'язку, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. При цьому матеріали справи не містять доказів отримання Орендарем зазначеної ухвали, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відповідною відміткою.

52. Вказане процесуальне порушення, яке було допущене судом першої інстанції, виключає підстави для залишення в силі рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2018, проте, з огляду на достеменно встановлені місцевим судом обставини укладення оспорюваного договору оренди з порушенням імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019), які апеляційним судом не спростовано, не позбавляють Верховний Суд права скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України.

53. Тим більше, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення помилково зазначив про припинення на майбутнє договору оренди №004464/09, оскільки за змістом статті 236 ЦК України договір оренди визнається недійсним з моменту вчинення, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

54. В свою чергу, з мотивів, викладених у пунктах 26, 27, 32, 33, 35, 36, 39, 40, 43, 44 цієї постанови, касаційна інстанція не погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами ПП "Стоміл", ДНЗ "Сєвєродонецьке ВПУ" і РВ ФДМУ по Луганській області, необґрунтованість та невідповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно з частинами 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

56. За наведених вище обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають приписам статей 11, 86, 269, 282 ГПК України та свідчать про ухвалення оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частин 4, 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019).

57. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий господарський суд, в свою чергу, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак допустив істотне порушення норм процесуального права, яке відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення від 05.07.2018.

58. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови повністю і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

59. За змістом частини 14 статті 129 та підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначаються новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

60. Зважаючи на обставини прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вбачає підстави для стягнення з обох відповідачів (РВ ФДМУ по Луганській області та ПП "Стоміл") порівну витрат скаржника в частині сплаченого судового збору у розмірі 13067,42 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанцій, тобто по 6533,71 грн. з кожного відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 та рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2018 у справі №913/204/18 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.11.2017 №004464/09, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Приватним підприємством "Стоміл".

Зобов'язати Приватне підприємство "Стоміл" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 71,68 кв.м. на першому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 65,64 кв.м. на другому поверсі; нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 33,43 кв.м. на цокольному поверсі двоповерхової будівлі навчального корпусу №1 (інвентарний №10310001), розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, та повернути його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище".

Стягнути з Приватного підприємства "Стоміл" (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр-т Центральний, 17, код ЄДРПОУ 24179239) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 6533,71 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, б-р Дружби Народів, 32а, код ЄДРПОУ 13398493) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 6533,71 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Накази доручити видати Господарському суду Луганської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков