Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.05.2018 року у справі №916/2525/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2525/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду

від 26.02.2018

у складі колегії суддів: Колоколова С.І. (головуючого), Разюк Г.П., Мишкіної М.А.

у справі № 916/2525/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 55 013,87 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. 19.02.2018 року до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Одеської області від „12" листопада 2013 року повний текст якого складено та підписано „18" листопада 2013 року в справі № 916/2525/13 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 55 013,87 грн. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

2. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Одеської області від „12" листопада 2013 року у справі № 916/2525/13.

3. Судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

3.1. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 було прийнято згідно правил Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, що діяв до 15.12.2017. Отже, строк на оскарження рішення господарського суду Одеської області від „12" листопада 2013 року рахується також згідно правил Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, що діяв до 15.12.2017.

3.2. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від „12" листопада 2013 року отримано Одеським апеляційним господарським судом - 22.02.2018.

3.3. В обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 12.11.2013, представник відповідача посилався на те, що оскаржуване рішення було прийнято судом за відсутності відповідача та рішення суду було отримано 07.02.2018 (відповідно до заяви про надання завіреної копії рішення а.с.120), а тому кінцевий строк для подання апеляційної скарги - 18.02.2018 року, відповідно до ч.2 ст.256 ГПК України.

3.4. Також встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 припинила підприємницьку діяльність 12.02.2016.

3.5. Щодо неотримання поштової кореспонденції про порушення Господарським судом Одеської області провадження у справі № 916/2525/13 представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_4 не проживала за адресою, яка була зазначена у рекомендованих повідомленнях, що підтверджується Актом № 09/02 про фактичне проживання у період з 01.03.2011 по 01.03.2013 року у м. Львів без реєстрації. Зазначений Акт від 09.02.2018, затверджений головою правління ОСББ та підписаний власником квартири і мешканцями.

3.6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 02.10.2013 року, місцем проживання ОСОБА_4 є: 67452, Одеська обл., Роздільнянський район, смт Лиманське, провулок Шкільний, 5. Саме на зазначену адресу були направлені судові ухвали та оскаржуване рішення, які поверталися з відміткою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає".

4. Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, оскільки Акт № 09/02 від 09.02.2018 про фактичне проживання ОСОБА_4 без офіційної реєстрації, затверджений головою ОСББ - не є належним доказом на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження (понад чотирьох років) рішення суду.

5. Суд зазначив, що у разі, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

6. Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 у справі №916/2525/13 відповідно до приписів ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 16.03.2018 фізична особа ОСОБА_4 через Одеський апеляційний господарський суд звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою від 15.03.2018 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 916/2525/13.

8. 23.03.2018, відповідно до підпунктів 17.1, 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, справа № 916/2525/13 Господарського суду Одеської області разом з вказаною касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.04.2018 для розгляду справи

№ 916/2525/13 було визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2525/13 за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 від 15.03.2018 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. Не погодившись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, фізичною особою ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на вказану ухвалу апеляційного суду, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд для вирішення питання щодо відновлення пропущеного строку на подання ОСОБА_4 апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 у справі № 916/2525/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 55 013,87 грн.

12. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що відповідач звернувся до суду одразу після того як дізнався про рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2525/13 - 19.02.2018 із пропуском строку з поважних причин, а саме: відповідачу не було відомо про порушення Господарським судом Одеської області провадження у справі № 916/2525/13, відповідач не брала участі у розгляді Господарським судом Одеської області справи № 916/2525/13, оскаржуване рішення поштою не отримувала, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, повернутими рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", та відповідно не знала та не могла знати про рішення Господарського суду Одеської області, оскільки не проживала за адресою, що зазначалася у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення та на яку надходила кореспонденція, а саме: Одеська область, Роздільнянський р-н, смт Лиманське, пров. Шкільний, буд. 5.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Інші учасники справи не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Щодо доводів касаційної скарги, зазначених у пункті 12 цієї постанови, колегія суддів зазначає наступне.

18. Згідно приписів п. 13 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (редакція відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

19. Відповідно до ст. 93 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

20. Згідно приписів ч. 1 ст. 53 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

21. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

23. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

24. Суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник повинен був звернутись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області - до 28.11.2013, в даному випадку він звернувся до суду 19.02.2018, тобто з пропуском понад 4 років.

25. Доводи, зазначені в пункті 12 цієї постанови не спростовують встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, котрі дозволяють зробити висновок про можливість скаржника з декількох публічних і загальновідомих джерел інформації дізнатися про порушення Господарським судом Одеської області провадження у справі № 916/2525/13 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 у цій справі.

26. Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

27. Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

28. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

29. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

30. За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що скаржнику не було відомо про порушення Господарським судом Одеської області провадження у справі № 916/2525/13 та про рішення Господарського суду Одеської області, оскільки не проживала за адресою, що зазначалася у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень на яку надходила кореспонденція, а саме: Одеська область, Роздільнянський р-н, смт Лиманське, пров. Шкільний, буд. 5.

31. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

33. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

34. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

35. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані.

36. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 916/2525/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 916/2525/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко