Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №910/20638/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20638/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018

(головуючий - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017

(суддя Якименко М.М.)

у справі №910/20638/17

за позовом Приватного підприємства "ЛЄОН"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 13 112,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2017 року Приватне підприємство "ЛЄОН" (далі - ПП "ЛЄОН") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") про стягнення 13 112,34 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну ПП "ЛЄОН" завдано матеріальної шкоди страхувальником відповідача, яка відшкодована частково відповідачем як страхове відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 11 581,40 грн - недоплаченої суми страхового відшкодування та 1 530,94 грн - пені.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 16.12.2015 приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_4 в районі електроопори №55 по проїзду Олександра Гальченка в м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем "ДЕУ Ланос" д/н НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, при виборі безпечної швидкості в межах дозволеного, та скоїв зіткнення з автомобілем "ДЕУ Ланос", що належить ПП "ЛЄОН", у результаті чого транспортним засобам завдано пошкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2016 у справі №200/27122/15-п винним у ДТП визнано ОСОБА_4

2.2. Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ "СК "Провідна".

Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля "ДЕУ Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2 №29-12-15Р від 18.01.2016, який поданий позивачем, вартість матеріального збитку складає 46 967,07 грн.

Витрати, понесені позивачем на проведення незалежного автотоварознавчого дослідження по оцінці автотранспорта, відповідно до товарного чека №29/12-15 від 29.12.2015, склали 1 000,00 грн.

2.3. Позивач звернувся 25.12.2015 до відповідача з заявою №2300095276 про виплату страхового відшкодування.

11.01.2016 позивач подав до відповідача заяву про перерахування страхового відшкодування на відповідні банківські реквізити.

22.01.2016 позивач подав до відповідача супровідний лист з доданням таких документів: рахунку на розбирання, збирання автомобілю для проведення експертного дослідження; товарного чеку ФОП Якименко Р.М. №29/12-15 від 29.12.2015 щодо вартості розрахунку для ПП "ЛЄОН" розміру збитку а/м Deawoo Lanos, д/н НОМЕР_2; звіту №29-12-15Р від 18.01.2016 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Deawoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2.

2.4. 05.04.2016 відповідач надав позивачу повідомлення про виплату №17-05/4378, згідно з яким повідомив про прийняття рішення про сплату страхового відшкодування в сумі 37 627,67 грн, яку сплатив на рахунок позивача 06.04.2016.

2.5. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідачем не доплачено позивачу 11 581,40 грн страхового відшкодування (яке складається з: 46 967,07 вартості матеріального збитку (частина сплачена відповідачем в розмірі 37 627,67 грн); 1 000,00 грн (витрати, понесені позивачем на проведення незалежного автотоварознавчого дослідження); 1 242,00 грн (витрати позивача на розбирання, збирання автомобілю для проведення автотоварознавчого дослідження).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 13 грудня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного підприємства "ЛЄОН" 11 581,40 грн недоплаченої суми страхового відшкодування, 1 530,94 грн пені.

3.2. 14 лютого 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 залишено без змін.

3.2.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення 11 581,40 грн (недоплаченої суми страхового відшкодування) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ч. 1 ст. 992 ЦК України).

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, господарські суди задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 530,94 грн пені.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 05 березня 2018 року ПрАТ "СК "Провідна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2. Скаржник зазначив про те, що з метою визначення розміру матеріального збитку, який був завданий внаслідок ДТП, ПрАТ "СК "Провідна" було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у незалежного оцінювача ФОП Баранкова О.О.

4.2.1. Відповідно до звіту №920/12-15 від 18.03.2016, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля "Deawoo Lanos", державний номер ВА1046AT, складає 37 627,67 грн без врахування ПДВ/38 678,08 грн з ПДВ.

4.2.2. На думку відповідача, позивачем в обґрунтування своїх вимог про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 339,44 грн було надано звіт №29-12-15Р від 18.01.2016 - без документальних доказів оплати цієї суми. Доказів про проведення відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля, якими могли б бути акти виконаних робіт, квитанція до прибуткового касового ордера, фіскальний чек, позивачем на підтвердження позовних вимог не надано.

4.2.3. Відповідач вважає, що є передчасним висновок судів щодо покладення на страхову компанію обов'язку відшкодувати збитки за ремонт автомобіля у розмірі 9 339,44 грн, які зазначив позивач відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, оскільки зазначений розмір збитків належними та допустимими доказами (ст. 86 ГПК України) не підтверджений, ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим.

Не підлягають відшкодуванню страховиком витрати на розбирання/збирання автомобіля.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком розміру оціненої шкоди з урахуванням зносу (ст.ст. 22, 29 Закону) та не передбачає відшкодування діагностування (розбирання/збирання), тим більше, нарахування на них штрафних санкцій.

4.3. ПП "ЛЄОН" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення, що оскаржуються, - без змін.

4.3.1. На думку позивача, доданий відповідачем протокол огляду транспортного засобу та звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої володільцю колісного засобу складені з порушенням вимог чинного законодавства і в силу вимог ст. 76 ГПК України не можуть бути належними доказами у справі.

4.3.2. Витрати на розбирання/збирання автомобіля були необхідними для проведення належного огляду транспортного засобу відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, та для відновлення позивачем своїх порушених прав.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 992 ЦК України, ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" скаржник вважає правильним висновки обох судових інстанцій про стягнення пені.

4.4. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018 та від 30.07.2018, які містяться у матеріалах справи.

4.5. Враховуючи положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність касаційного перегляду даної справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача 11 581,40 грн недоплаченої суми страхового відшкодування та 1 530,94 грн пені.

5.2.2. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 35.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

5.2.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що сума страхового відшкодування у розмірі 46 967,07 грн підтверджується звітом про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля "ДЕУ Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2 №29-12-15Р від 18.01.2016, який надано позивачем. У цьому зв'язку, господарські суди дійшли висновку про те, що відповідачем не виплачено суми страхового відшкодування позивачу у повному обсязі.

5.2.4. Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "СК "Провідна", заперечуючи проти позовних вимог, вказувало на те, що не погоджується з вимогами позивача в частині необхідності доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі, оскільки незалежним експертом, призначеним ПрАТ "СК "Провідна", було оглянуто пошкоджений транспортний засіб у термін, передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про що було складено відповідний звіт №920/12-15. На підставі цього звіту відповідачем було виплачено відповідачу суму страхового відшкодування у розмірі 37 627,67 грн без врахування ПДВ відповідно до вимог ст. 36 Закону України Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, відповідач, не погоджуючись з поданим позивачем звітом №29-12-15Р від 16.12.2015, зауважив на тому, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся 25.12.2015, а огляд пошкодженого майна потерпілого представником страховика було проведено 29.12.2015, тобто з дотриманням строку, встановленого законом, тому відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач не мав право самостійно обирати експерта. Крім того, огляд автомобіля позивача оцінювачем, що складав висновок №29-12-15Р від 16.12.2015, проводився у відсутність представника ПрАТ "СК "Провідна", оскільки ПрАТ "СК "Провідна" на такий огляд не запрошувалось.

5.2.5. Так, за змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", норми якого є спеціальними у спорах, пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а сам Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має сплатити страховик як страхове відшкодування.

У розділі IV Методики наведено вимоги до оцінки КТЗ і викладення її результатів та зазначено, що така оцінка передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, який повинен містити, зокрема, висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) (пункти 4.1, 4.3 та підпункт "р" пункту 4.4 розділу IV Методики).

5.2.6. Проте, судами першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях не обґрунтовано підстав неприйняття до уваги звіту від 18.03.2018 №920/12-15 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу автомобіля марки "ДЕУ Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2, поданого відповідачем і на підставі якого ним було виплачено страхове відшкодування позивачу. Натомість без наведення нормативного обґрунтування враховано наданий позивачем на підтвердження факту понесення позивачем витрат у розмірі у розмірі 46 967,07 грн звіт №29012-15Р від 18.01.2016 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля "ДЕУ Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2, який надано позивачем.

Судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставин щодо здійснення Приватним підприємцем Якименком Р.М. розрахунку відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням зносу, визначеного у порядку, передбаченому законодавством, зокрема статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

5.2.6. Відповідно до ст. 32 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення у справі) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 32 ГПК України відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з наявності звіту, поданого позивачем. Водночас звіт, який був поданий відповідачем у справі, залишився без будь-якої оцінки та дослідження. Так, господарським судом не зазначено, що звіт відповідача не є належним доказом у справі.

Крім того, відповідач зауважував на тому, що позивачем подано звіт на підтвердження понесених збитків, тоді як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту оплати проведення ремонту транспортного засобу.

Зазначених обставин господарський суд першої інстанції не перевірив.

5.2.7. В свою чергу суд апеляційної інстанції зазначених недоліків не усунув, тоді як відповідно до ст. 269 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Господарський суд апеляційної інстанції не врахував вказані вимоги ГПК України, тоді як з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач у своїй апеляційній скарзі вказував про зазначені обставини, які залишились без будь-якої оцінки і судом апеляційної інстанції.

Отже, відповідач надав докази на спростування розрахунків суми страхового відшкодування, здійсненого позивачем, тобто виконав свій процесуальний обов'язок щодо надання суду відповідних доказів на підтвердження заперечень в частині оспорення розміру нарахованого позивачем страхового відшкодування, які залишилися без будь-якої оцінки судами попередніх інстанцій.

5.2.8. Крім того, господарськими судами також не досліджено правову природу сум у розмірі 1 000,00 грн (витрати понесені позивачем на проведення незалежного автотоварознавчого дослідження) та 1 242,00 грн (витрати позивача на розбирання, збирання автомобілю для проведення автотоварознавчого дослідження), які заявлені до стягнення з відповідача, зокрема, чи можуть такі суми входити до страхового відшкодування.

Отже, у зазначеній частині доводи касаційної скарги знайшли свої підтвердження.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення у справі, зазначеним вимогам процесуального закону, не відповідають.

Враховуючи, що висновки обох судових інстанцій щодо покладення на страхову компанію обов'язку відшкодувати недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 11 581,40 грн зроблені без дослідження всіх матеріалів справи, то й в частині нарахування на цю суму пені в сумі 1 530,94 грн висновки судів також є передчасними.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 43, 47, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення першої інстанції) та вимог статей 2, 73, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови апеляційної інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20638/17 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко