Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2019 року у справі №904/2056/18
Ухвала КГС ВП від 21.02.2019 року у справі №904/2056/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: Генеральної прокуратури України - Красножон О.М., Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради - Сови Ю.В., Чабарай К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018

у справі № 904/2056/18

за позовом Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, Фізичної особи-підприємця Житнік С.А.

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути будівлю, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Криворізька місцева прокуратура № 1 Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради та з урахуванням уточненої позовної заяви та просила суд:

- визнати недійсним договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Ос-12 від 01.04.2017, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Житнік С.А.;

- зобов'язати ФОП Житнік С.А. повернути за актом приймання-передачі нежитлову окремо розташовану будівлю, яка знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 83.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2056/18 позов задоволено; визнано недійсним договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Ос-12 від 01.04.2017, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Житнік С.А.; зобов'язано ФОП Житнік С.А. повернути за актом приймання-передачі нежитлову окремо розташовану будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 83.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 904/2056/18 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2056/18 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 904/2056/18 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2056/18 залишити в силі.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області наголошує на тому, що апеляційним господарським судом було проігноровано наявність законодавчої заборони щодо використання об'єктів освіти не за призначенням та не застосовано до спірних правовідносин положення ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на те, що спірні правовідносини перш за все склалися з приводу використання майна навчального закладу на договірних підставах, а правовий режим майна навчального закладу встановлюється спеціальним законодавством - Законом України "Про освіту". Відтак, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно кваліфіковано спірні правовідносини, внаслідок чого неправильно застосовано норми законодавства.

Враховуючи викладене, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області зазначає, що оспорюваний договір оренди № Ос-12 від 01.04.2017 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 в частині цілей використання орендованого майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 29.01.2019 для розгляду справи № 904/2056/18 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 904/2056/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 904/2056/18; розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 на 10 год. 30 хв.

Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №904/2056/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а договір оренди № Ос-12 від 01.04.2017 відповідає вимогам діючого законодавства.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у судовому засіданні оголошено перерву у справі № 904/2056/18 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 до 10.04.2019 09 год. 30 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Генеральної прокуратури України та Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 01.04.2017 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Житнік С.А. укладено договір оренди об'єкта комунальної власності міста № Ос-12, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об'єкт оренди), а саме: нежитлову окремо розташовану будівлю загальною площею 109,6 кв. метрів, яка розташована за ' адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 83, і перебуває на балансі відділу освіти Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради для використання під розміщення майстерні з виготовлення дерев'яних (столярних) виробів.

Згідно з п. 11.1 Договору оренди, цей Договір діє з 01.04.2017 до 01.03.2020.

Об'єкт оренди передано орендарю в оплатне користування згідно з актом прийому-передачі від 01.04.2017.

Передане в оренду складське приміщення розташовано біля Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 109 та занесено у інвентарну картку №3 обліку основних засобів КЗШ № 109.

У справі, яка розглядається, судами з'ясовано, що з копій інвентарної картки №3 обліку основних засобів ЗШ № 109, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічного паспорту будівлі ЗШ № 109, вбачається, що передана в оренду нежитлова будівля загальною площею 109,6 кв. м. є сараєм, що окремо розташований на території загальноосвітньої школи № 109 та знаходиться у власності територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом даного судового розгляду є вимога Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про визнання недійсним договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Ос-12 від 01.04.2017, укладеного між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Житнік С.А. (далі - Договір оренди), а також про зобов'язання ФОП Житнік С.А. повернути за актом приймання-передачі нежитлову окремо розташовану будівлю, яка знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 83.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений Договір оренди суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", в силу норм якої об'єкти освіти не підлягають використанню не за призначенням.

При цьому, Криворізькою місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області було зазначено, що діяльність ФОП Житнік С.А. не передбачає надання послуг у галузі освіти, а укладаючи Договір оренди сторонами договору фактично змінено цільове призначення нежитлової окремо розташованої будівлі, оскільки господарська діяльність ФОП Житнік С.А. має на меті отримання прибутку і жодним чином не пов'язана з навчально-виховним процесом.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради прокурор зазначив, що використання майна загальноосвітнього закладу освіти не за цільовим призначенням завдає шкоди інтересам держави щодо ефективного та сталого розвитку системи освіти та забезпечення якісного виховання і навчання дітей.

Звертаючись до суду з даним позовом Криворізькою місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області було обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в даному спорі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що при укладанні Договору оренди було допущено порушення п. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 904/2056/18 рішення суду першої інстанції у даній справі скасоване, прийняте нове рішення і відмовлено у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що законодавство України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності") не забороняє передачу в оренду майна закладів освіти, яке не використовується в освітній діяльності за умов, що це не погіршує соціально - побутових умов осіб які навчаються і працюють у навчальному закладі та відносить оренду майна навчального закладу до додаткових джерел фінансування закладів освіти.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з вказаними висновками апеляційного суду, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо оренди державного майна та майна, яке перебуває в комунальній власності регулюються Цивільним та Господарським кодексами, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ст. 9 Закону Україну "Про загальну середню освіту" визначено, що школа І - III ступенів належить до загальноосвітніх навчальних закладів.

При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди № Ос-12 від 01.04.2017, спірне приміщення школи передано суб'єкту господарювання в оренду під розміщення майстерні з виготовлення дерев'яних (столярних) виробів.

При цьому, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що невикористання загальноосвітньою школою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2018 у справі № 906/164/17.

Крім того, відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду щодо застосування норм права (постанова від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17), згідно з ч.4 ст. 61 Закону України "Про освіту" майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень. Проте надання в оренду таких приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Однак, враховуючи викладене, не можна визнати законною оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, за висновком якого законодавство України не забороняє передачу в оренду майна закладів освіти, яке не використовується в освітній діяльності за умов, що це не погіршує соціально - побутових умов осіб які навчаються і працюють у навчальному закладі та відносить оренду майна навчального закладу до додаткових джерел фінансування закладів освіти.

Разом з цим, виходячи з аналізу наведених вище норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за змістом прийнятого рішення від 07.08.2018 та вважає їх такими, що відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути будівлю, дослідивши обставини справи, правильно виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", спірне приміщення можливо передавати в оренду тільки зі збереженням його цільового призначення.

Отже, оскільки спірний об'єкт оренди не може використовуватися не за призначенням, зокрема, для розміщення майстерні з виготовлення дерев'яних (столярних) виробів і може бути переданий в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що при укладанні Договору оренди було допущено порушення п. 5 ст.63 Закону України "Про освіту".

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним Договору оренди № Ос-12 від 01.04.2017 та зобов'язання ФОП Житнік С.А. повернути спірну нежитлову будівлю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути будівлю, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків та, відтак, прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Враховуючи, що доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та законність рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження і колегія суддів погоджується з ними, то касаційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, аргументи Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради зводяться до помилкового тлумачення норм Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (в редакції на час укладення спірного договору), тому відхиляються колегією суддів.

Враховуючи викладене та відповідно до ч.1 ст. 312 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №904/2056/18 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2056/18 - залишенню в силі як таке, що прийняте судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 904/2056/18 скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 у справі № 904/2056/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.