Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.04.2018 року у справі №910/24267/16
Постанова КГС ВП від 08.09.2022 року у справі №910/24267/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/24267/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Куксов В. В., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічного акціонерного товариства "Азот",

третя особа Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 відмовлено у задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа"), Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - ПАТ "Азот") про визнання недійсним договору про переведення боргу від 12.03.2015 № 141-202, укладеного між відповідачами.

1.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/24267/16 скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір про переведення боргу від 12.03.2015 № 141-202, укладений між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ПАТ "Азот".

1.3. Постановою Вищого господарського суду від 07.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/24267/16 залишено без змін.

1.4. 04.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/24267/16, в якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову НАБУ відмовити повністю.

Заявник апеляційної скарги вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку ОСОБА_1 , зазначена справа мала бути розглянута господарським судом в межах справи № 910/7448/17 про банкрутство відповідача. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що норма, яка надавала позивачу право подавати до суду позови про визнання угод недійсними (а саме пункт 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України") перебувала в системному зв`язку із нормами статей 11 15 16 Цивільного кодексу України, який у цьому конкретному випадку не допускав можливості позивача звертатися до Господарського суду з таким позовом.

1.5. ПАТ "Азот" підтримало апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просило її задовольнити та скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у цій справі, вказуючи на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на ініціювання позовного провадження, а розгляд цього спору судом апеляційної інстанції мав відбуватись з особливостями, передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом", тобто із залученням інших учасників справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

1.6. НАБУ проти апеляційної скарги заперечувало повністю, просило закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, акцентуючи увагу на недоведеності заявником апеляційної скарги порушення його прав та інтересів оскаржуваним судовим рішенням.

1.7. Арбітражний керуючий ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 задоволено заяву позивача про закриття апеляційного провадження у справі, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/24267/16.

2.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність заявником апеляційної скарги наявності порушення його прав та інтересу під час розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме неправильного застосування частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, внаслідок чого скаржникові безпідставно відмовлено в оскарженні судових рішень, якими вирішено питання про його права і обов`язки.

Так, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги таке:

- існує безпосередній правовий зв`язок між ОСОБА_1 як керівником та ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" як юридичної особою, яка банкрутується, що дає законодавчі підстави для пред`явлення до ОСОБА_1 вимог про покладення субсидіарної відповідальності;

- пред`явлення до ОСОБА_1 вимог на підставі оскаржуваних судових рішень є реальним, очевидним та безумовним, так як вже було реалізовано арбітражним керуючим 29.03.2021 у межах справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (справа № 910/7448/17) шляхом пред`явлення субсидіарної відповідальності до керівника товариства ОСОБА_1 за зобов`язаннями ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа";

- у частині 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України йде мова про надання процесуального права на оскарження судового рішення" особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки", і слово "безпосередньо" відсутнє та є власним трактуванням судом цієї норми з метою звуження суб`єктів оскарження.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу НАБУ просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції, вказуючи на недоведення скаржником порушення оскаржуваним судовим рішенням його прав та інтересів. Крім того, про розгляд судами як цієї справи, так і інших справ за позовами НАБУ до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1. було відомо з 2017 року, про що свідчать довіреності на представників товариства, підписані ОСОБА_1 .

3.3. У поясненнях на касаційну скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на недоведенні ОСОБА_1 того, що оскаржувані судові рішення стосуються його прав та обов`язків як фізичної особи, оскільки судові рішення прийняті виключно у контексті вирішення питання прав та обов`язків юридичної особи - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" як сторони оспорюваного у справі правочину.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

4.3. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

4.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викладено судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним.

Отже, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, у числі яких - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом зазначених обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

4.5. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 , оскаржуючи судові рішення у справі, вказував на порушення його прав та інтересів як керівника ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", оскільки за наявності оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог на ОСОБА_1 буде покладено субсидіарну відповідальність зобов`язаннями ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа". При цьому ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою, вказував на відсутність у НАБУ повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також необхідністю розгляду цієї справи в межах справи № 910/7448/17 про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

4.6. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимоги НАБУ про визнання недійсним договору від 12.03.2015, укладеного між ПАТ "Азот" (первісний боржник) та ПрАТ "Холдингова Компанія "Енергомережа" (новий боржник) про переведення боргу № 141-202, яким регулюються відносини, пов`язані з заміною зобов`язаної сторони - первісного боржника на нового боржника у зобов`язаннях, що виникли за договором від 24.05.2005 № 524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго", укладеним між первісним боржником та кредитором, у частині оплати за поставлену в період з 01.01.2015 по 31.01.2015 кредитором електроенергію, з підстав невідповідності оспорюваного договору вимогам Закону України "Про електроенергетику", Правилам користування електричною енергією, а також інтересам держави і суспільства.

4.7. У постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2017 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у цій справі про задоволення позовних вимог, установив, що спірна угода не відповідає положенням чинного законодавства.

4.8. Як свідчать матеріали справи № 910/24267/16 та встановлено судом апеляційної інстанції фізична особа ОСОБА_1 не є стороною у цій справі, а відповідачем у справі є, зокрема, ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", яким укладено спірний договір.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 до 05.12.2017 значився керівником ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

За змістом частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_1 не був стороною оспорюваного договору, не був учасником справи, а оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувалися права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що ні мотивувальні, ні резолютивні частини оскаржуваних судових рішень не містять жодних тверджень та/або посилань, які б стосувалися прав, інтересів та/або обов`язків апелянта.

Отже, суд апеляційної інстанції, виходячи з системного аналізу положень частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, установивши обставини стосовно того, що оскаржувані судові рішення безпосередньо не впливають на права та обов`язки ОСОБА_1 , як фізичної особи, не зачіпають його інтересів, а прийняті виключно у контексті вирішення прав та обов`язків юридичної особи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, ОСОБА_1 не наводить обґрунтувань щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними ним рішенням місцевого суду від 08.06.2017 та постановою суду апеляційної інстанції від 19.09.2017.

4.9. Щодо посилань у касаційній скарзі на необхідність розгляду цієї справи № 910/24267/16 у межах справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", колегія суддів зазначає таке.

Як установив суд апеляційної інстанції справу про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" № 910/7448/17 було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017, тобто вже після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 08.06.2017 у справі № 910/24267/16.

При цьому такі доводи не свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення за скаргою особи, яка звернулася в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

4.10. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності у НАБУ повноважень на звернення до суду, колегія суддів зазначає, що Вищий господарський суд України у постанові від 07.12.2017 вказав, що НАБУ як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов`язків, а у цьому випадку НАБУ звернулося до суду у зв`язку із необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач вбачає у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000236 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Отже, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у цій справі Вищий господарський суд України визнав правильним висновок апеляційного суду про те, що НАБУ є належним позивачем у даній справі.

4.11. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної у справі № 910/24267/16 ухвали, установив обставини недоведеності ОСОБА_1 порушення його прав та інтересів оскаржуваними ним судовими рішеннями, з огляду на положення чинного процесуального законодавства, суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою, ОСОБА_1 .

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідності залишення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 без змін.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 прийнятою із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 910/24267/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак