Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.02.2019 року у справі №922/1249/17
Ухвала КГС ВП від 18.12.2018 року у справі №922/1249/17
Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №922/1249/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1249/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

від 12.02.2018

у справі № 922/1249/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оттом"

про спонукання до вчинення дій,

за участю учасників справи:

позивача - Масло О.М.;

відповідача - Шипілов А.Ю.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" (далі по тексту - ПАТ "Завод "Лтава") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оттом" (далі по тексту - ТОВ "Торговий дім "Оттом") про зобов`язання усунути невідповідність електропічі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ - 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ вимогам якості, а саме технічним характеристикам відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємним додатком до договору поставки № 10-2014 (в т. ч. шляхом заміни неякісної електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ- 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ на якісну) протягом 20 днів.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "Торговий дім "Оттом" поставило ПАТ "Завод "Лтава" товар, який не відповідає умовам договору поставки № 10-2014 від 15.12.2014, зокрема узгодженим технічним характеристикам, які зазначені у Технічному завданні, що є додатком № 1 до договору поставки. ПАТ "Завод "Лтава" направляло на адресу ТОВ "Торговий дім "Оттом" акти про невідповідність товару по якості, претензію з вимогою усунути недоліки товару або замінити товар на якісний. Однак, ТОВ "Торговий дім "Оттом" обґрунтованих заперечень на претензію та акти про невідповідність товару по якості не надало, недоліки товару не усунуло та не замінило товар на якісний.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 зобов`язано ТОВ "Торговий дім "ОТТОМ" усунути невідповідність електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ - 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ вимогам якості, а саме: технічним характеристикам відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємним додатком до договору поставки № 10-2014 шляхом заміни неякісної електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ на якісну на протязі 20 (двадцяти) днів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

- з наданих ПАТ "Завод "Лтава" актів № 3 від 03.09.2015 та № 4 від 04.12.2015, поставлений відповідачем товар, а саме: електропіч опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ не придатна до експлуатації;

- ТОВ "Торговий дім "Оттом" був обізнаний про складання відповідних актів, з огляду на те, що по-перше в акті № 4 від 04.12.2015, підписаному представниками позивача, зазначено про те, що представник ТОВ "Торговий дім "Оттом" відмовився від підписання та отримання відповідного акту, по-друге в матеріалах справи наявний лист відповідача від 01.12.2015, в якому зазначено про направлення 02.12.2015 представника для завершення робіт з вводу в експлуатацію електропечі та підписання актів виконаних робіт, по-третє відповідачу неодноразово направлялись листи з претензіями щодо якості товару;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем здійснювались дії для усунення недоліків щодо якості поставленого товару;

- відповідачем будь-яких доказів, які б свідчили про направлення спеціаліста на підприємство позивача з метою усунення недоліків в роботі електропечі, надано не було;

- судом тричі призначалися судові комплексні експертизи, виконання яких було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз на вирішення яких поставлено наступні питання: - чи відповідає поставлений ТОВ "Торговий дім "Оттом" на ПАТ "Завод "Лтава" товар (електропіч опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ) ДСТУ, ТУ, іншим нормативним та технічно-технологічним документам для такого виду продукції, характеристикам визначеним в договорі поставки № 10-2014 від 15.12.2014 та вимогам наведених в Технічному завданні на проектування та виготовлення електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ, яке є Додатком 1 до Договору поставки № 10-2014 від 15.12.2014 року? - чи стала неправильна експлуатація електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ причиною виходу її з ладу?. Однак наведені експертні установи не надали відповіді на поставлені питання та повернули ухвали про призначення експертиз без виконання, у зв`язку з відсутністю спеціалістів відповідної галузі та відсутністю обладнання для їх проведення;

- відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про придатність до експлуатації електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ-1.3.1/14-ИО-ОТТОМ;

- матеріали справи не містять акта про здійснення пуско-налагоджувальних робіт, підписаного обома сторонами.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 ТОВ "Торговий дім "Оттом" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Оттом" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/1249/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним:

- при розгляді справи № 922/2366/16 судами встановлено, що ПАТ "Завод "Лтава" не було дотримано встановленої договором і законодавством процедури виявлення та фіксації недоліків товару та направлення претензії в порядку пунктів 6.2, 7.4 договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості П-7 від 25 квітня 1966 року. Тобто, ПАТ "Завод "Лтава" не виконано свого обов'язку щодо направлення актів виявлених недоліків продукції, як складової процесу подання претензії про усунення недоліків, відповідачу;

- обставини справи, які встановлені судами при розгляді справи № 922/2366/16 є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи;

- ПАТ "Завод "Лтава" 26.12.2016 після встановлення судами при розгляді справи №922/2366/16 фактів щодо недотримання ПАТ "Завод "Лтава" процедури виявлення та фіксації недоліків товару, а також умов договору поставки в частині п. 6.2, 7.4, направлено на адресу ТОВ "Торговий дім "Оттом" вимогу про заміну електропечі на якісну, разом з якою, відповідачу направлені акти №3 від 03.09.2015, №4 від 04.12.2015;

- однак, претензія щодо заміни товару на якісний та вказані акти про виявлені недоліки направлені на адресу відповідача поза межами гарантійного строку встановленого пунктом 7.2 договору, а тому зазначене виключає обов'язок відповідача, передбачений договором, усунути невідповідність товару вимогам якості, оскільки зазначене відбулось поза межами гарантійного строку, та за відсутності доведеності позивачем факту наявності істотних недоліків електропечі;

- крім того, позивачем у даній справі не надано доказів щодо вчинення дій направлених на виконання приписів частини 1 статті 678 ЦК України, як підстави свого позову, зокрема, щодо пред'явлення вимоги до відповідача про пропорційне зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. А також не доведено істотність виявлених недоліків (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення), що мало б своїм наслідком відмову від договору, вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми або вимогу про заміну товару (ч.2 ст. 678 ЦК України), яку (заміну товару), в свою чергу, застосовано судом першої інстанції, в якості ефективного способу захисту порушених прав позивача, проте, за відсутності дотримання останнім приписів частин 1 та 2 статті 678 ЦК України.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, ПАТ "Завод "Лтава" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на неповному дослідженні доказів, що наявні у матеріалах справи, та які підтверджують обізнаність відповідача, що поставлений товар не може використовуватися за договірним призначенням;

- суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що претензія щодо заміни товару на якісний та акти про виявлені недоліки товару направлені на адресу відповідача поза межами гарантійного строку, не врахував п. 7.3 договору поставки, яким передбачено, що гарантійний строк на товар продовжується, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку із обставинами, що залежать від постачальника, до усунення їх постачальником.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 15.03.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.05.2018.

ТОВ "Торговий дім "Оттом" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Завод "Лтава", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Звертаючись із даним позовом ПАТ "Завод "Лтава" просило зобов`язати ТОВ "Торговий дім "Оттом" усунути невідповідність електропічі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ - 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ вимогам якості, а саме технічним характеристикам відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємним додатком до договору поставки № 10-2014 (в т. ч. шляхом заміни неякісної електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ- 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ на якісну) протягом 20 днів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Завод "Лтава" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявами про уточнення позовних вимог від 07.06.2017 (т. 1 а. с. 160-166) та від 18.07.2017 (т. 1 а. с. 272-278), в яких позивач просив суд задовольнити позов шляхом зобов'язання "Торговий дім "Оттом" виконати умови договору поставки № 10-2014 від 15.12.2014 стосовно поставки електропечі опору камерної вакуумної моделі СНВЕ - 1.3.1/14-ИО-ОТТОМ, яка повинна відповідати вимогам якості, а саме: технічним характеристикам відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємним додатком до договору поставки № 10-2014, протягом 20 днів з дня прийняття судового рішення.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частина 4 ст. 22 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Такі права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу, а саме можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Зокрема, принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

У п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 роз'яснено, що статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст. 84 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції взагалі не розглянув заяви позивача про уточнення позовних вимог та не надав їм будь-якої правової оцінки, що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84 ГПК України, у редакції, чинній до 15.12.2017, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд не врахував наведене та не усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом.

Крім того, статтею 41 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції тричі призначалися судові комплексні експертизи, виконання яких було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, однак наведені експертні установи не надали відповіді на поставлені питання та повернули ухвали про призначення експертиз без виконання, у зв`язку із відсутністю спеціалістів відповідної галузі та відсутністю обладнання для їх проведення.

За приписами частини другої статті 9 і частини четвертої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов'язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи (п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

ПАТ "Завод "Лтава" зверталося до суду першої інстанції із клопотанням (т. 2 а. с. 5), в якому просило призначити судову експертизу, проведення якої доручити Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля. При цьому ПАТ "Завод "Лтава" зазначило, що зазначений інститут має виробничо-технологічну базу та відповідних фахівців для проведення експертизи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції залишив поза увагою дане клопотання ПАТ "Завод "Лтава".

Водночас, апеляційний господарський суд встановивши зазначене порушення суду першої інстанції, не усунув його, та не надав клопотанню ПАТ "Завод "Лтава" про призначення судової експертизи будь-якої правової оцінки.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають йому права виправити помилки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/1249/17 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/1249/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська