Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 06.03.2019 року у справі №910/7960/18 Ухвала КГС ВП від 06.03.2019 року у справі №910/79...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Агрикової О.В. - головуючого, Чорної Л.В., Чорногуза М.Г. від 25 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Гулевець О.В. від 18 грудня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал"

до: 1. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, 2. Прокуратури міста Києва

про стягнення 29 154 032, 10 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Калініченко І.О., Лавріненко Т.М., відповідача 2 - Кіцнак П. О. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Прокуратури міста Києва про стягнення 29 154 032, 10 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного проведення під час кримінального провадження обшуку, позивачу було завдано збитки у вказаному розмірі.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" матеріальну шкоду у розмірі 25 395 387, 35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що в діях органу державної влади наявні три обов`язкові елементи цивільного правопорушення, а саме: неправомірність дій, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

4.1. Суди також вказали, що враховуючи законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення незалежності судового експерта й правильності його висновку, розмір шкоди, завданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал", внаслідок протиправних дій посадових осіб органів прокуратури, становить 25 395 387, 35 грн, як встановлено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а не 29 154 032, 10 грн, як заявлено до стягнення позивачем.

4.2. Крім цього, місцевим господарським судом зроблено висновок про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності і апеляційний суд з таким висновком погодився.

4.3. Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив також і з норм кримінального процесуального законодавства, однак суд апеляційної інстанції в цій частині зазначив, що надання оцінки матеріалам кримінального провадження та слідчим діям працівників правоохоронних органів та прокуратури може надаватися виключно тим судом, який наділений законом повноваженнями здійснювати розгляд кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Прокуратура міста Києва звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

6. При прийнятті оскаржуваних рішень у даній справі судами неправильно застосовано статті 22, 253 - 257, 260, 396, 1166, 1173, 1176 Цивільного кодексу України, статті 20, 223 - 225 Господарського кодексу України та порушено статті 73, 76 - 78, 86, 104, 210, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України.

Детальніше:

7. Так, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Однак, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків і які у даному провадженні доказані не були.

8. Безпідставними та такими, що суперечать приписам господарського процесуального закону є висновки судів про підтвердження розміру завданих збитків. У цій частині судами не враховано, що позивачем не надано доказів щодо відшкодування збитків у зв`язку із втратою матеріальних цінностей, які передавалися Товариству з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" на зберігання відповідно до договорів про передану майна на зберігання.

8.1. Крім цього, суди не надали оцінки та не усунули суперечностей, що містяться у звіті про фактичні результати виконання аудиторських узгоджених процедур щодо перевірки операцій по придбанню окремих товарно-матеріальних цінностей позивача від 20 листопада 2014 року та висновку № 12260/14-53, складеному експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12014100060004510.

9. Неправильними є висновки судів про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки останній ще з моменту виявлення нестачі матеріальних цінностей, а саме з 26 серпня 2014 року мав можливість для судового захисту. Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" 07 травня 2015 року було заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Таким чином, право на судовий захист своїх інтересів товариством було реалізовано і воно не обмежувалось і крім цього, сам позивач відмовився від цивільного позову в рамках кримінального провадження.

Доводи позивача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу

10. Зі змісту звіту аудитора вбачається, що під час здійснення перевірки були досліджені договори зберігання товарно-матеріальних цінностей, накладні по яким передавалися такі цінності, первинні документи на їх придбання та їх наявність в бухгалтерському обліку товариства.

10.1. За результатами проведеної перевірки аудитор підтвердив наявність первинних документів по операціям з отриманням товарно-матеріальних цінностей, які зазначені в інвентаризаційних описах № 29 та № 30. Таким чином, станом на 21 серпня 2014 року в бухгалтерському обліку товариства обліковувалися всі товарно-матеріальні цінності, нестача яких зафіксована у вказаних актах.

10.2. До матеріалів справи також було додано висновок № 12260/14-53, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12014100060004510, у якому (висновку) встановлено, що розмір матеріального збитку, який заподіяно власнику, внаслідок викрадення товарно-матеріальних цінностей станом на 20 серпня 2014 року становить 25 295 387, 35 грн.

11. Крім цього, виходячи з аналізу статей 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України саме зберігач відповідальний за схоронність речі та має обов`язок у разі її втрати, відшкодувати її вартість поклажедавцеві, а отже дії позивача направлені саме на забезпечення реалізації своїх прав та обов`язків не тільки як власника майна, а і як особи, яка є відповідальною за його зберігання.

12. Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про безпідставність висновків судів щодо підтвердження розміру завданих збитків.

13. Чинним законодавством не передбачено переліку підстав, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Дане питання віднесено до виключної компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

13.1. Товариство вживало всіх можливих заходів для захисту свого порушеного права, однак у кримінальному провадженні таке право захищено не було.

13.2. А тому, висновки судів про поважність причин пропуску строку позовної давності також є правильними і як судові рішення в цілому.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Прокуратурою міста Києва проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 20 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100060000163, стосовно того, що групою невстановлених осіб здійснюється продаж контрафактних товарів, зокрема, з використанням радіаційно-забрудненої сировини за адресами: АДРЕСА_1, за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 229 Кримінального кодексу України.

15. 14 серпня 2014 року старшим прокурором Прокуратури Печерського району м. Києва Козловим П.Б. було скеровано до Печерського районного суду міста Києва клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

16. Ухвалою від 15 серпня 2014 року Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого прокурора Прокуратури Печерського району м. Києва Козлова П.Б. було задоволено.

16.1. Надано дозвіл старшому прокурору прокуратури Печерського району м. Києва Козлову П.Б. та старшому прокурору прокуратури Печерського району міста Києва Савчуку В.В. на проведення обшуку нежитлових приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 , перший (цокольний поверх та приміщення підвалу), які належать на підставі договору дарування № 1501 від 10 грудня 2013 року, громадянину ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , з метою відшкодування і вилучення товарів, документів і сировини, які знаходяться в приміщеннях магазину.

17. 20 серпня 2014 року у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснювало свою господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал", було проведено обшук, за наслідками якого вилучено товарно-матеріальні цінності - ювелірні вироби та годинники.

18. 25 серпня 2014 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" звернувся до Прокуратури міста Києва з повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого було відкрито кримінальні провадження № 12014100060004510, № 42015100000000562, № 42015100000000566 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, що передбачені частинами 1, 5 статті 185, частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366, частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України.

19. 03 вересня 2014 року слідчим Прокуратури міста Києва було проведено огляд місця події, а саме приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 12/3, в якому здійснювало свою господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" про, що складено протокол місця події.

20. Прокуратурою міста Києва було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100060004510 за обвинуваченням старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Савчука В.В., старшого прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Козлова П.Б., старшого слідчого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Забуги В.В. та оперуповноважених сектору з розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України Арцюх Р.М., Коберника Р.В. , Жданова О.М. та Цегельника В.І. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частино 5 статті 185 Кримінального кодексу України та частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України.

21. Зі змісту наявних в матеріалах справи повідомлень Прокуратури міста Києва від 13 травня 2015 року, від 20 квітня 2015 року про зміну раніше повідомленої підозри та обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014100060004510 вбачається, що у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014100060000163 під час обшуку 20 серпня 2014 року у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, який здійснювався на підставі ухвали від 15 серпня 2014 року Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/23495/14-к, посадовими особами органу досудового розслідування було виявлено велику кількість товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів та годинників та у подальшому викрадено.

22. Постановою від 23 вересня 2014 року Прокуратури міста Києва кримінальне провадження, внесене 20 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100060000163, було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 299 Кримінального кодексу України.

23. 20 листопада 2014 року на підставі договору № 15-2711 від 10 листопада 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит ЛТД" (виконавець, аудитор), останнім було складено звіт про фактичні результати виконання аудиторських узгоджених процедур щодо перевірки операцій по придбанню окремих товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал".

23.1. Згідно змісту вказаного висновку комісією на підставі акту інвентаризації товарів № 29 від 26 серпня 2014 року було встановлено нестачу 369 одиниць товарно-матеріальних цінностей та акту № 30 від 01 вересня 2014 року нестачу 203 одиниць товарно-матеріальних цінностей. У звіті також встановлено, що станом на 21 серпня 2014 року в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" обліковувались всі товарно-матеріальні цінності, нестача яких зафіксована в актах інвентаризації товарів № 29 від 26 серпня 2014 року та № 30 від 01 вересня 2014 року. Тобто, фактично встановлено нестачу, яка виникла за наслідками проведення органами прокуратури обшуку 20 серпня 2014 року у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

24. Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" в межах кримінального провадження № 42014100060004510, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах, перевищення службових повноважень, що завдало тяжких наслідків, співробітниками правоохоронних органів Печерського району міста Києва під час проведення обшуку у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України, було заявлено цивільний позов про стягнення шкоди в сумі 25 964 226, 33 грн.

25. Постановою від 07 травня 2015 року Прокуратури міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" було визнано цивільним позивачем в межах кримінального провадження № 42014100060004510.

26. Матеріали кримінального провадження № 42014100060004510 було передано на розгляд Печерського районного суду міста Києва.

27. 30 серпня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" подано заяву до Печерського районного суду про залишення цивільного позову без розгляду.

27.1. Ухвалою від 13 грудня 2018 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" була розглянута Печерським районним судом міста Києва, а цивільний позов останнього залишено без розгляду.

28. Таким чином, на думку позивача спір у даній справі виник через незаконні дії посадових осіб органів прокуратури, що були ними вчинені під час проведення обшуку 20 серпня 2014 року у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" було вилучено ювелірні вироби та годинники, чим йому завдано збитки в сумі 29 154 032, 10 грн, яка дорівнює вартості вилучених цінностей.

28.1. Вказані обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення з Держави Україна шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування на підставі приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

29. Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

30. За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

31. Згідно із частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

31.1. Відповідно до частини другої цієї ж статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

32. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

33. Відповідно до положень статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

34. Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

35. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

36. Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

37. Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

38. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" - прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

38. У статті 2 вказаного Закону визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

39. З огляду на викладене відповідач 2 у даній справі - Прокуратура міста Києва є органом державної влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

40. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

42. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

42.1. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

42.1.1. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

43. Норми частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України можна розглядати як спеціальні відносно загальних правил статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки вони містять спеціальний склад і розраховані на випадки завдання шкоди саме фізичній особі певними незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб до яких відносяться: а) органи дізнання; б) попереднього (досудового) слідства; в) прокуратура тощо.

43.1. Отже, положення передбачені частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України (шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду) не застосовуються до інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується згідно з частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України на загальних підставах.

44. Для відшкодування шкоди за правилами частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

44.1. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

44.2. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 44.2.1. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

44.3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

45. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

46. Як вже зазначалося, розглядаючи дану справу суди встановили, що Прокуратурою міста Києва було ініційовано обшук в приміщенні позивача і під час обшуку було вилучено товарно-матеріальні цінності - ювелірні вироби та годинники (не спростовано відповідачем 2), а згодом закрито кримінальне провадження в рамках якого проводився обшук у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

46.1. Так, відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

46.2. В силу положень частини 1 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 6, частини 2 статті 48 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 1 частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 частини 1 статті 236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

46.3. Конституційний Суд України у підпункті 4.1. пункту 4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, вказав наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

46.4. На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

46.5. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення."

46.6. Відповідно до пунктів 41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

46.7. Дотримання судами принципу верховенства права в деяких випадках може нівелювати формальності і неточності, оскільки справедливість є важливішою від формальних процедур.

46.8. Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

47. Судами у даній справі встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з боку відповідача 2 мало місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок проведення непропорційного поставленій меті обшуку у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", за наслідками якого, без складення відповідного протоколу, вилучено товарно-матеріальні цінності - ювелірні вироби та годинники, що за висновками судів свідчить про фактичну наявність неправомірних дій відповідача 2, як однієї з обов`язкових складових відшкодування шкоди.

47.1. Суд погоджується з такими висновками, оскільки вважає, що правила статей про деліктну відповідальність державних органів та їх посадових осіб мають в першу чергу застосовуватися у взаємозв`язку з положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та головне принципами верховенства права та справедливості і саме таких зв`язок прослідковується у міркуваннях судів та при застосуванні ними правових норм.

48. Так як відповідач 2 не повернув позивачеві вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності, тим самим він завдав останньому шкоди. Верховний Суд також звертає увагу і на той факт, що під час обшуку не складався протокол вилучення товарно-матеріальних цінностей у позивача. Таким чином, судами встановлено й другий елемент цивільно-правової відповідальності.

49. Оскільки судами встановлено ознаки протиправної поведінки посадових осіб органів прокуратури під час проведення 20 серпня 2014 року обшуку у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, абсолютно правильним є висновок про те, що втрата Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" товарно-матеріальних цінностей, стала наслідком саме протиправної поведінки посадових осіб органів прокуратури під час проведення слідчої дії в межах кримінального провадження № 42014100060000163, а саме обшуку, що фактично засвідчує наявність причинно-наслідкового зв`язку у спірному деліктному правовідношенні.

50. За таких обставин, доводи касаційної скарги, що описані у пункті 7 цієї постанови не знайшли свого підтвердження, а судові рішення у цій частині прийнятті з правильним застосуванням норм матеріального права та з неухильним дотриманням процесуальних норм.

51. При розгляді даної справи судами досліджено наявний в матеріалах справи звіт про фактичні результати виконання аудиторських узгоджених процедур щодо перевірки операцій по придбанню окремих товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал".

51.1. Згідно змісту вказаного висновку комісією на підставі акту інвентаризації товарів № 29 від 26 серпня 2014 року було встановлено нестачу 369 одиниць товарно-матеріальних цінностей та акту № 30 від 01 вересня 2014 року нестачу 203 одиниць товарно-матеріальних цінностей. У звіті також встановлено, що станом на 21 серпня 2014 року в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" обліковувались всі товарно-матеріальні цінності, нестача яких зафіксована в актах інвентаризації товарів № 29 та № 30.

52. На підставі даних аудиторського звіту та даних актів інвентаризації позивачем було визначено, що загальна вартість товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів, годинників, нестача яких стала наслідком проведення органами прокуратури обшуку у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже і розмір завданої шкоди становить 29 154 032, 10 грн.

53. Однак, в матеріалах справи наявний також і висновок № 12260/14-53, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12014100060004510.

53.1. У висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що розмір матеріального збитку, який заподіяний власнику майна внаслідок викрадення виробів у кількості 178 найменувань, відповідно до акту інвентаризації № 29 від 26 серпня 2014 року дорівнює їх ринковій вартості станом на 20 серпня 2014 року.

53.2. Розмір матеріального збитку, який заподіяний власнику майна внаслідок викрадення виробів у кількості 104 (загальна кількість за всіма пакетами, переданими на дослідження експерта) найменування, відповідно до акту інвентаризації № 30 від 01 вересня 2014 року дорівнює їх ринковій вартості станом на 20 серпня 2014 року з урахуванням відсотку втрати якості, станом на 20 серпня 2014 року.

54. Експертами було встановлено, що ринкова вартість виробів станом на 20 серпня 2014 року становила 25 395 387, 35 грн.

55. Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

55.1. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (стаття 3 Закону України "Про судову експертизу").

56.1. Зі змісту статті 4 Закону України "Про судову експертизу" слідує, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, процесуальним порядком призначення судового експерта, забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

57. Відповідно до положень частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

58. Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (частини 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

59. Враховуючи вище викладене та застосувавши свої повноваження щодо оцінки доказів суди дійшли висновку про те, що розмір шкоди, завданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал", внаслідок протиправних дій посадових осіб органів прокуратури, становить 25 395 387, 35 грн, як встановлено саме у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а не 29 154 032, 10 грн, як заявлено до стягнення позивачем і підстав ставити такий висновок під сумнів у Верховного Суду не має, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Крім цього, судами враховано та надано оцінку й тому факту, що представленими до матеріалів справи документами підтверджується, що частина товарно-матеріальних цінностей, які було вилучено під час обушку, була повернута позивачу, визнана речовими доказами в межах кримінального провадження та передана на відповідальне зберігання ОСОБА_6 .

61. В цій частині суди вказали, що зі змісту висновку експертів та пояснень позивача вбачається, що розмір завданої шкоди було визначено за вирахуванням вартості ювелірних виробів та годинників, повернутих Товариству з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал".

62. Так, частиною 1 статті 942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

63. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

64. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 Цивільного кодексу України).

65. У пункті 1 частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України вказано, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

66. Враховуючи наведені вище норми суди дійшли правильного висновку про те, що саме зберігач відповідальний за схоронність речі та має обов`язок у разі її втрати, відшкодувати її вартість поклажодавцеві, а отже, у даному випадку дії позивача по стягненню шкоди, завданої внаслідок протиправних дій відповідача 2, направлені саме на забезпечення реалізації своїх прав та обов`язків не тільки як власника частини майна, а і як особи яка є відповідальною за її зберігання.

67. Таким чином, доводи касаційної скарги, що описані у пунктах 8 - 8.1. цієї постанови також не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків судів, які і у цій частині відповідають правовим нормам.

68. Стосовно доводів скаржника, описаних у пункті 9 цієї постанови Суд зазначає таке.

69. Позивач звернувся до суду з позовом 19 червня 2018 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва.

69.1. Про обставини, які свідчать про порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" мали місце та були відомі позивачу 20 серпня 2014 року.

69.2. Отже, судами встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з пропуском встановленого Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності.

70. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

70.1. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

71. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

72. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

73. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

74. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

75. При розгляді даної справи суди врахували, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" в межах кримінального провадження № 42014100060004510 було заявлено цивільний позов про стягнення шкоди в сумі 25 964 226, 33 грн.

75.1. Постановою від 07 травня 2015 року Прокуратури міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" було визнано цивільним позивачем в межах кримінального провадження № 42014100060004510.

75.2. Матеріали кримінального провадження № 42014100060004510 було передано на розгляд Печерського районного суду міста Києва.

75.3. 30 серпня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" подано заяву до Печерського районного суду міста Києва про залишення цивільного позову без розгляду.

75.4. На даний час кримінальна справа за кримінальним провадженням № 42014100060004510 перебуває у Печерському районному суді на стадії підготовчого провадження, тобто, по теперішній час так і не прийнято вироку суду з приводу кримінального правопорушення вчиненого посадовими особами органів прокуратури, внаслідок протиправних дій яких було завдано шкоди позивачу.

76. З огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів позивача під час проведення посадовими особами органів прокуратури слідчих дій в межах кримінального провадження № 42014100060000163 та завдання внаслідок таких дій шкоди, відповідальність за яку фактично покладено на державу, приймаючи до уваги вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал" протягом тривалого часу реальних дій, направлених на захист своїх інтересів, які досі залишаються не захищеними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску позивачем строків позовної давності поважними та захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Часовий салон "Кристал".

77. Таким чином, суди на підставі встановлених обставин та за результатами оцінки доказів, що подавалися сторонами, керуючись своїм внутрішнім переконанням дійшли висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності, питання про визнання поважними яких лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а Верховний Суд здійснивши перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України, жодних порушень таких норм не встановив.

78. Аналогічний підхід у вирішенні спірного питання (щодо застосування норм, якими врегульовано інститут позовної давності) вже було застосовано Верховним Судом у справах № 910/9077/18, № 910/27026/14 та № 905/1331/18.

79. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

79.1. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

79.2. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

80. В іншому подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

80.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

81. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

83. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2018 року у справі № 910/7960/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст