ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/632/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року (головуючий - Руденко М.А., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року (суддя Довгань К.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»

про стягнення коштів і визнання договорів недійсними.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гросанс» (далі «Позивач», ТОВ «Гросанс») і Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі «Відповідач», ТОВ «Прогрес»).

2. У 2018 році між Позивачем, як позикодавцем і Відповідачем, як позичальником були укладені три договори про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентна позика).

3. Вказані договори з боку Позивача були підписані ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора товариства, а з боку Відповідача ці договори підписала ОСОБА_2 , яка діяла на підставі одноденних довіреностей. Водночас, згадані довіреності на ім`я ОСОБА_2 були видані засновником та одночасно директором Відповідача, яким у той час також являвся ОСОБА_3 .

4. Позивач вважає, що вказані обставини очевидно свідчать про те, що укладені договори були вчинені у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах Відповідача, позаяк саме останній отримав користь від цих правочинів, тоді як Позивач, по суті, просто відмовився від користування власними грошима на тривалий час.

5. Саме з цих підстав ТОВ «Гросанс» звернулося до місцевого господарського суду з позовом у даній справі в якому просило визнати недійсними укладені з ТОВ «Прогрес» договори, а також стягнути з Відповідача не повернуту частину позики, упущену вигоду та компенсацію з прибутку.

6. Враховуючи, що в процесі вирішення спору Відповідач добровільно сплатив на користь Позивача основний борг (позичені кошти з компенсаційними нарахуваннями) господарський суд першої інстанції провадження у цій частині вимог закрив, а в решті позову відмовив, позаяк вважав, що Позивач обставин укладення оспорюваних правочинів з перевищенням повноважень директора товариства, за зловмисною домовленістю представників чи на шкоду своїм інтересам не довів, як не довів він і того, що ці правочини мають інші дефекти.

7. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Апеляційний суд погодився з наведеним висновками господарського суду першої інстанції і окремо відмітив також необґрунтованість доводів Позивача про те, що визнання оспорюваних правочинів недійсними призведе до поновлення його прав, оскільки позичені Відповідачем кошти вже повернуті у повному обсязі.

8. Позивач із рішеннями судів не погодився і звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. В матеріальному аспекті суть спору наразі звелася до питань правильності застосовування судами приписів частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

Ці питання узагальнено можна сформулювати таким чином:

«Чи є обставина укладення правочину представником від імені довірителя з афілійованою з таким представником юридичною особою безумовною підставою для визнання правочину недійсним?»

«На якій із сторін у такому випадку лежить тягар доказування того, що укладений правочин вчинено на шкоду / не на шкоду довірителю»?

9. Вирішуючи вказані питання, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обставина укладення правочину представником від імені довірителя з афілійованою з таким представником юридичною особою не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, однак тягар доказування обставин того, що такий правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається саме на контрагента.

10. Оскільки у даній справі суди не встановили, чи було відомо засновнику (власнику) Позивача про наявність конфлікту інтересів щодо спірних правочинів, їх висновки про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність Позивачем обставин вчинення оспорюваних правочинів не в його інтересах є передчасними. Тому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення у цій частині - скасуванню з направлення даної справи на новий розгляд.

Фактичні обставини спору

11. 22.03.2018, 06.08.2018, 06.09.2018 ТОВ "Гросанс" (позикодавець) та ТОВ "Прогрес" (позичальник) уклали договори про надання поворотної фінансової допомоги за № 22/03-18 від 22.03.2018, № 06/08-18 від 06.08.2018 та № 06/09-18 від 06.09.2018 (далі Договори).

1) Вказані договори зі сторони позикодавця підписані директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, а зі сторони позичальника - ОСОБА_2 , що діяла на підставі довіреностей, виданих директором Відповідача, яким також був ОСОБА_3 .

2) Відповідно до пункту 1.1. Договорів позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договорами.

3) Згідно з пунктом 2.1. Договорів поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми:

- 5 955 000, 00 грн без ПДВ за договором № 22/03-18 від 22.03.2018;

- 185 000, 00 грн без ПДВ за договором № 06/08-18 від 06.08.2018;

- 520 000, 00 грн без ПДВ за договором № 06/09-18 від 06.09.2018.

4) Положеннями пункту 2.3. Договорів встановлено, що поворотна фінансова допомога надається строком до 21 березня 2019 року (щодо Договору № 22/03-18 від 22.03.2018); строком до 05 серпня 2019 року (щодо Договору № 06/08-18 від 06.08.2018); строком до 05 вересня 2019 року (щодо Договору № 06/09-18 від 06.09.2018).

12. На підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку Позивача та відповідних платіжних доручень суди установили, що на виконання умов Договорів Позивачем на користь Відповідача було перераховано 6 660 000, 00 грн.

13. Частина одержаних за Договорами коштів була повернута Відповідачем, у зв`язку з чим станом на момент подачі позову у даній справі за ним рахувалась заборгованість у розмірі 3 299 000, 00 грн.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

14. У травні 2020 року ТОВ «Гросанс» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «Прогрес» в якому просило визнати недійсними, укладені між сторонами Договори та стягнути з Відповідача (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) 26 947 158 грн, з яких 3 713 491, 99 грн - безпідставно перераховані кошти з компенсаційними нарахуваннями, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України, 12 079 600 грн - неодержаний дохід (упущена вигода), 11 154 066 грн - компенсація з прибутку, який Відповідач міг отримати (або отримав), використовуючи безпідставно перераховані Позивачем кошти для вирощування кукурудзи в порядку статті 1214 Цивільного кодексу України.

15. Позовні вимоги були обґрунтовані невідповідністю оспорюваних Договорів приписам Цивільного кодексу України з мотивів їх укладення за попередньо спланованою зловмисною домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Відповідача.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 3 299 000 грн основного боргу, 185 504 грн інфляційних втрат та 219 019, 97 грн 3 % річних закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог відмовлено.

17. Мотивуючи вказані рішення, суди вказали про недоведеність Позивачем наявності зловмисної домовленості між його виконавчим органом - директором ОСОБА_3 та уповноваженою особою Відповідача - ОСОБА_2 , яка була б направлена на отримання вигоди вказаними особами чи самим Відповідачем.

18. Суди, зокрема, зазначили, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено умислу ОСОБА_3 , який би усвідомлював факт вчинення правочинів всупереч інтересам довірителя, передбачав настання невигідних для останнього наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання, а також і наявності самої домовленості. Крім цього, Позивачем не було обґрунтовано, які саме несприятливі наслідки настали для ТОВ "Гросанс" внаслідок укладення спірних правочинів (з урахуванням того, що кошти за Договорами були повернуті Відповідачем у повному обсязі) та чи настали вони взагалі.

Касаційна скарга

19. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій в частині позовних вимог про визнання недійсними Договорів просить їх скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. Скаржник стверджує, що переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції (в порушення приписів статті 270 Господарського процесуального кодексу України) вийшов за межі апеляційного перегляду справи, адже аналізував підстави для визнання правочинів недійсними, що визначенні статтями 229 230 232 234 Цивільного кодексу України, хоча Позивач у скарзі про це не просив.

21. Скаржник також вказує, що висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що визнання недійсними оспорюваних Договорів не поновить прав Позивача через те, що позичені кошти наразі Відповідачем повернуті, прямо суперечить приписам статей 4 5 162 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язок суду визначати обставини наявності чи відсутності порушеного права на момент звернення до суду, а не в ході судового провадження.

22. Окремо скаржник відмічає, що постанова апеляційного господарського суду (і рішення місцевого господарського суду) прийнята з неправильним застосуванням частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, яка прямо забороняє представникам вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. У цій частині Позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, що був викладений у постанові від 31.07.2019 у справі № 925/638/19 та стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції правовій позиції касаційного суду суперечать.

Відзив на касаційну скаргу

23. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги і вважає, що наведені у ній доводи є необґрунтованими та безпідставними. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується, а тому просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Водночас, частиною 4 цієї статті передбачено, що суд необмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. Касаційну скаргу у даній справі ТОВ «Гросанс» подано 17.11.2021. Разом з тим, 01.12.2021 та 19.01.2022 Верховним Судом були ухвалені постанови у справах № 908/3467/19 і № 911/841/20 (відповідно), в яких судом касаційної інстанції були зроблені висновки щодо правильного застосування положень частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), врахування яких в межах справи № 925/632/20 колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним.

27. За викладеного, враховуючи вказані вище приписи частини 4 статті 300 ГПК України, Верховний Суд розглядає наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, але такими доводами та вимогами скарги себе не обмежує.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога ТОВ «Гросанс» про визнання недійсними трьох Договорів позики, які були укладені ним з ТОВ «Прогрес». При цьому, однією із підстав позову є обставина укладення оспорюваних правочинів директором Позивача - ОСОБА_3 не в інтересах ТОВ «Гросанс», а в інтересах ТОВ «Прогрес», директором і засновником якого також був ОСОБА_3 .

29. За наслідками розгляду заявлених позовних вимог суди попередніх інстанцій у їх задоволенні відмовили, оскільки констатували, що Позивач обставин укладення оспорюваних правочинів всупереч його інтересам не довів, як недоведеною залишилась і обставина наявності зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка була б направлена на отримання вигоди вказаними особами чи Відповідачем.

30. Здійснивши перевірку вказаних висновків в частині застосовування судами до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 238 ЦК України, колегія суддів Верховного Суду вважає їх передчасними і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

31. Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

32. Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

33. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (див. висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).

34. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

35. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у нормі ЦК України, а саме у вже неодноразово згаданій частині 3 статті 238 цього Кодексу, якою чітко і однозначно визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

36. У постанові від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19 (висновки з неї судова колегія враховує в порядку приписів частини 4 статті 300 ГПК України) Верховний Суд вказав, що для цілей застосування частини 3 статті 238 ЦК України словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Верховний Суд у вказаній постанові відмітив, що у випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини 3 статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.

37. В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 вказано, що представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною 3 статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

38. Зазначене узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 у справі № 401/2995/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18-ц.

39. Водночас, у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/841/20 (висновки з неї судова колегія враховує в порядку приписів частини 4 статті 300 ГПК України) Верховний Суд звернув увагу на те, що закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.

40. Оскільки позовні вимоги у справі № 925/632/20 ґрунтуються на обставинах вчинення оспорюваних правочинів ОСОБА_3 не в інтересах ТОВ «Гросанс», а в інтересах афілійованої з останнім юридичної особи - ТОВ «Прогрес», враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду та фактичні обставини цього спору, колегія суддів Касаційного господарського суду доходить висновку про те, що у даному випадку вчинення оспорюваних правочинів не в інтересах Позивача презюмується і саме ТОВ «Прогрес» мало довести, що оспорювані Договори вчинені не на шкоду Позивачеві.

41. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність саме Позивачем того, що оспорювані правочини вчинено не в інтересах ТОВ «Гросанс» є передчасним (і таким, до якого суди дійшли логічно неправильно (відповідно до висновків Верховного Суду, про які зазначалося вище у цій постанові (що також узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 925/968/18, на яку у своїй касаційній скарзі посилається скаржник), які є загальними (в цій частині колегія суддів відхиляє доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо того, що в цьому контексті важливим є предмет і природа договору, оскільки такі доводи свідчать про власне вільне тлумачення Відповідачем висновків Верховного Суду, з якими він не погоджується) для спорів про визнання недійсними договорів (незалежно від їх предмету) і від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу)), як (відповідно) передчасним є і їх висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (пункт 2 частини 1 статті 308 ГПК України).

44. Враховуючи, що в ході касаційного перегляду цієї справи були виявлені суперечності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування приписів частини 3 статті 238 ЦК України висновкам Верховного Суду щодо них, які в результаті призвели до неправомірного перекладення тягаря доказування відповідних обставин на довірителя, колегія суддів вирішила, що оскаржувані судові рішення наведеним положенням статті 236 ГПК України не відповідають, а тому, враховуючи також встановлену законодавцем заборону касаційному суду встановлювати нові обставини, збирати та оцінювати докази дійшла висновку про їх скасування з направленням даної справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

45. При новому розгляді суду необхідно взяти до уваги викладене у цій Постанові, повно та всебічно оцінити подані сторонами докази та наведені аргументи, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване рішення.

Щодо судових витрат

46. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року і рішення Господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2020 року у справі № 925/632/20 в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22.03.2018 № 22/03-18, від 06.08.2018 № 06/08-18 та від 06.09.2018 № 06/09-18 скасувати.

3. Справу № 925/632/20 в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22.03.2018 № 22/03-18, від 06.08.2018 № 06/08-18 та від 06.09.2018 № 06/09-18 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Мачульський Г.М.

Могил С.К.