Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.07.2019 року у справі №908/395/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/395/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 (головуючий суддя Орєшкіна Е. В., судді Кузнецова І. Л., Чус О. В. )

у справі № 908/395/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

про зобов'язання вчинити дії

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Переяславська М. В., Кулешова Л. В., відповідача - Ушакова О. Є.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Запоріжжяобленерго") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - відповідач, ТОВ "ЗТМК") у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило зобов'язати відповідача:

1) обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні шляхом відключення всіх струмоприймачів, які фактично не задіяні в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012;

2) забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача до належних відповідачу електроустановок, які фактично не задіяні в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012, для проведення пломбування пристроїв їх підключення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 01.12.2012 №76 та ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії та станом на 05.02.2019 має заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у розмірі 778 186 218,08 грн за період з липня 2010 року по грудень 2018 року та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 604
468,82 грн за період з жовтня оо грудень 2018 року. Позивач вказує, що відповідно до вимог підпункту 3 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору. Посилається на те, що згідно з актом екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012, який є невід'ємною частиною договору, величина екологічної броні відповідача складає 33422,1 кВт.

Відповідач ігнорує вимоги позивача про припинення власного споживання до рівня екологічної броні, а також не допускає працівників позивача для здійснення заходів з відключення струмоприймачів, що є порушенням вимог ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підпунктів 3,12 пункту 5.5.5, пункту 7.4 ПРРЕЕ, а також умов підпункту 5 пункту 6.2 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Короткий зміст рішення суду першої інстнації

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 позов задоволено частково:

- зобов'язано ТОВ "ЗТМК" обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні, визначеної в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012;

- зобов'язано ТОВ "ЗТМК" забезпечити безперешкодний доступ представників ПАТ "Запоріжжяобленерго" до належних ТОВ "ЗТМК" електроустановок.

4. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір про постачання електричної енергії від 01.12.2012 №76 є чинним у частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію, обмеження та припинення постачання електричної енергії; станом на 05.02.2019 відповідач має заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію у розмірі 778 186 218,08 грн за період з липня 2010 року по грудень 2018 року та за послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 604 468,82 грн за період з жовтня по грудень 2018 року.

6. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що у зв'язку з наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію саме на відповідача покладається обов'язок обмежити власне електропостачання до рівня екологічної броні, оскільки припинення власного електроспоживання має здійснюватися спеціально підготовленими електротехнічними працівниками відповідача; у позивача такі повноваження відсутні.

7. Місцевий господарський суд зазначив, що визначений позивачем спосіб обмеження електропостачання, зокрема шляхом відключення всіх струмоприймачів, які фактично не задіяні в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від
21.09.2012, не вказує, які конкретно струмоприймачі слід відключити, між тим, у рішенні Господарського суду Запорізької області від 17.07.2018 у справі №908/351/18, яке набрало законної сили, підтверджено зміну технічних характеристик фактично встановлених струмоприймачів ТОВ "ЗТМК", які віднесено до екологічної броні.

8. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов'язання відповідача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні, визначеної в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012, тобто до конкретно погодженого сторонами в договорі показника мінімального електроспоживання, який забезпечить безпечну експлуатацію електроустановок відповідача.

9. Суд відхилив доводи відповідача про те, що умови договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не містять порядку обмеження споживачем власного електроспоживання, обов'язку споживача допустити позивача для пломбування та права позивача на таке пломбування, з посиланням на те, що спірні правовідносини сторін регулюються не тільки умовами договору, а й нормами чинного законодавства, які в частині визначення обов'язку споживача обмежити власне електроспоживання та допустити до власних електроустановок представників оператора системи за наявності відповідних підстав є імперативними та підлягають виконанню споживачем.

10. Місцевий господарський суд також визнав обґрунтованою та задовольнив вимогу позивача про зобов'язання позивача забезпечити безперешкодний доступ представників відповідача до належних позивачу електроустановок; в частині вимоги про зобов'язання надати доступ до електроустановок, які фактично не задіяні в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від
21.09.2012 для проведення пломбування пристроїв їх відключення, судом відмовлено з посиланням на те, що перелік обладнання, наведений в акті екологічної броні, змінився та не відповідає акту, а обмеження електропостачання слід здійснити до показника електроспоживання, зазначеного в даному акті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстнації

11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з 01.01.2019 відповідач припинив споживання електроенергії від постачальника ПАТ "Запоріжжяобленерго", яке здійснювалося на підставі договору від 01.12.2012 № 76, тому вимога позивача про припинення власного споживання електричної енергії за умовами іншого договору постачання є необґрунтованою. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів недопуску представників позивача як оператора системи до належних відповідачу електроустановок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про забезпечення безперешкодного доступу представників позивача до належних відповідачу електроустановок, які фактично не задіяні в акті екологічної, аварійної та технологічної броні споживача від 21.09.2012, для проведення пломбування пристроїв їх підключення. Посилаючись на приписи статті 16 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом зобов'язання відповідача обмежити власне електроспоживання не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. У касаційній скарзі скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 1, 45, 60 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 4 п. 5.1.1, пп. 3 п. 5.5.5, пп. 12 п. 5.5.5 ПРРЕЕ у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
06.02.2020 у справі № 908/396/19 і у справі № 908/399/19, що застосовані судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові.

15. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно з абз. 2 п. 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Постанова № 312) договір про постачання електроенергії, укладений між позивачем та відповідачем, є чинним в частині заборгованості відповідача за спожиту електроенергію, обмеження та припинення постачання електричної енергії. Обов'язок щодо припинення власного споживання за умови неповної сплати за спожиту електроенергію встановлений пп. 3 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, покладений саме на відповідача відповідно до умов договору та згідно з п. 2.2 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258 (далі - ПТЕЕС) повинно здійснюватися спеціально підготовленими електротехнічними працівниками відповідача.

16. Зазначає, що чинним законодавством передбачений обов'язок відповідача щодо самостійного здійснення припинення власного електроспоживання за умови неповної оплати за спожиту електроенергію та обов'язок надати безперешкодний доступ до власних електроустановок представникам оператора системи розподілу для здійснення відповідних заходів у тому числі вибіркового відключення струмоприймачів з наступним опломбуванням пристроїв їх підключення, тому припинення порушення прав позивача з боку відповідача будь-яким іншим способом є неможливим. За таких обставин, вважає, що позивач вірно обрав спосіб захисту.

17. Скаржник зазначає, що зміна господарської діяльності позивача з 01.01.2019 не звільняє відповідача від обов'язку сплатити позивачу заборгованість за спожиту електричну енергію, яка виникла за договором про постачання електричної енергії, чинним у цій частині, та, у разі неповної оплати за спожиту електричну енергію, припинити власне електроспоживання відповідно до чинного законодавства, тому ненадання доказів порушення відповідачем умов укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії не позбавляє позивача права вимагати від відповідача виконати обов'язок припинити власне електроспоживання.

Позиція інших учасників справи

18. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що вимога позивача про зобов'язання відповідача обмежити власне споживання електричної енергії до рівня екологічної броні не є законною і обґрунтованою, оскільки вона не ґрунтується ні на законодавчих, ні на договірних положеннях; про безпідставність задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити доступ працівників позивача до належних відповідачу електроустановок. Посилається на необґрунтованість доводів позивача про неправильне застосування (незастосування) судом апеляційної інстанції п. п. 3,12 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, п. 2.2 ПТЕЕС, п. 5 Постанови № 312, пп. 3 п.11.5.2 Кодексу системи розподілу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19.01.12.2012 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", яке в подальшому змінило назву на ПАТ "Запоріжжяобленерго" (електропостачальник) та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №76 з протоколом розбіжностей, відповідно до розділу 1 якого електропостачаник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

20. У розділі 6 договору сторони визначили порядок обмеження та припинення електропостачання:

- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (пункт 6.1);

- електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії у разі введення в установленому порядку графіків обмежень та відключень внаслідок недостатності електричної енергії та (або) потужності в енергетичній системі; величина обмеження електроспоживання та потужності з вказівкою черг та величин обмежень щорічно доводиться споживачу постачальником електричної енергії письмовим повідомленням (пункт 6.2);

- тривалість і час проведення ремонтів у мережах постачальника електричної енергії, коли споживач буде відключений, обмежений або знижена надійність електропостачання, доводиться споживачеві письмово постачальником електричної енергії в терміни, передбачені ПКЕЕ (пункт 6.3).

21. Згідно з пунктом 9.5 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Договір є щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

22. З 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Ліцензія позивача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є енергопостачальником.

23. Постановою № 312 затверджено ПРРЕЕ, які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (пункт 1.1.1 ПРРЕЕ).

24. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ЗТМК" підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії". На підставі цієї заяви ТОВ "ЗТМК" приєднано з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 01.12.2012 №76.

25. ПАТ "Запоріжжяобленерго" направляло ТОВ "ЗТМК" попередження про припинення електропостачання до рівня екологічної броні 19.01.2017,27.03.2018,20.07.2018,24.09.2018,18.10.2018,15.11.2018,02.01.2019.

26. ТОВ "ЗТМК" не виконало попередження та не допускало представників ПАТ "Запоріжжяобленерго" до свого об'єкта для здійснення заходів з відключення струмоприймачів. Зазначені факти зафіксовані актами про недопуск від 25.01.2017,02.04.2018,10.08.2018,09.10.2018,05.11.2018,03.12.2018 17.01.2019.

27. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.2018 у справі №908/351/18, яке набрало законної сили, було підтверджено фактичну зміну технічних характеристик фактично встановлених струмоприймачів ТОВ "ЗТМК", які віднесено до екологічної броні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

28. Згідно з частинами 1 , 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

30. ПАТ "Запоріжжяобленерго" обґрунтовує подання касаційної скарги підставою, передбаченою пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 14 цієї Постанови).

31. У постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 908/396/19 і у справі № 908/399/19, які прийняті у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції відхилив доводи ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо наявності підстав для скасування судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання споживача припинити власне електроспоживання, а також забезпечити безперешкодний доступ до власних електроустановок для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбування пристроїв їх підключення з тих підстав, що:

- ураховуючи приписи ст.ст. 1, 45, 60 Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ позивач на момент звернення з позовами є оператором системи розподілу, постачальником електроенергії є інша юридична особа, яка має право на отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та, у передбачених законом випадках, звернутися до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроспоживання споживача; матеріали справи не містять доказів порушення споживачем зобов'язань за чинним договором постачання електричної енергії, а попередньо укладений договір постачання електричної енергії містить положення про те, що порядок обмеження та припинення електропостачання здійснюється постачальником та не містить положень про припинення споживачем власного споживання електричної енергії, що свідчить про безпідставність вимоги позивача про зобов'язання відповідача припинити власне споживання електричної енергії на підставі пп. 3 п. 5.5.5 ПРРЕЕ;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, який не забезпечує реального захисту та відновлення порушеного права, оскільки підставою позовних вимог є невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати за спожиту електричну енергію;

- ураховуючи приписи ч.3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп.4 п.5.1.1, пп.12 п.5.5.5 ПРРЕЕ, пп. 5 п. 6.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, порушення споживачем вказаних у наведених нормативних актах та договорі обов'язків, є недопуск представників оператора системи для здійснення ними обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу, разом з тим, матеріали справи не містять доказів недопуску представників ПАТ "Запоріжжяобленерго" як оператора системи до належних споживачу електроустановок, у зв'язку з чим вимога про зобов'язання відповідача забезпечити доступ позивачу до об'єкта для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбування пристроїв їх підключення є необґрунтованою;

- судом касаційної інстанції відхилені доводи позивача про те, що вимога про припинення відповідачем власного електроспоживання ґрунтується на вимогах чинного законодавства на момент звернення з позовом, оскільки позивач не постачає відповідачу електроенергію, споживання електроенергії здійснюється від іншого постачальника і припинення споживання електроенергії позивачем буде порушенням умов договору, укладеного між відповідачем та новим постачальником.

32. Як було зазначено вище, мотивуючи необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі № 908/396/19 і у справі № 908/399/19, скаржник зазначає: (1) що договір про постачання електричної енергії, що укладений до набрання чинності Постановою № 312 є чинним у частині, зокрема, щодо заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію, обмеження та припинення постачання електричної енергії; (2) обмеження та припинення постачання електричної енергії та обов'язок щодо припинення власного споживання за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію, встановлений пп.3 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, покладений на відповідача; (3) одним із способів захисту цивільних прав а інтересів судом є примусове виконання обов'язку в натурі (ч. 2 ст. 16 ЦК України) саме в разі уникнення відповідачем від свого обов'язку щодо виконання вимог чинного законодавства з припинення власного електроспоживання за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію; (4) відсутність у матеріалах справи доказів порушення відповідачем умов укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії не спростовує здійсненого порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії (чинного в частині заборгованості за спожиту електричну енергію), відповідно вимога про зобов'язання відповідача забезпечити доступ представникам позивача до належних відповідачу електроустановок відповідає чинному законодавству.

33. Розглянувши вказані доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що по суті вони дублюють доводи позивача, які були предметом касаційного перегляду рішень і постанов судів попередніх інстанцій у справах № 908/396/19, № 908/399/19 та не спростовують висновків суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, зокрема, щодо (1) відсутності у договорі про постачання електричної енергії, чинному до набрання чинності Постановою № 312, положень про припинення споживачем власного споживання електричної енергії, (2) наявності чинного договору про постачання електричної енергії з новим постачальником, а також відповідно до положень ПРРЕЕ, наявності права постачальника у разі порушення споживачем обов'язків, зокрема, щодо своєчасної сплат коштів, звернутися до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроспоживання споживача, що врегульовано розділом VII ПРРЕЕ, (3) відсутності визначених чинним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та вимогами чинного законодавства у сфері електроенергетики підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити доступ позивачу до об'єкта для проведення заходів з припинення постачання електричної енергії та пломбування пристроїв їх підключення, (4) обрання позивачем неналежного пособу захисту порушеного права, який не забезпечує реального захисту та відновлення порушеного права, оскільки підставою позовних вимог є невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати за спожиту електричну енергію.

34. Враховуючи викладене вище, скаржник не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 1, 45, 60 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 4 п. 5.1.1, пп. 3 п. 5.5.5, пп. 12 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а доводи скаржника щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі № 908/396/19 і у справі № 908/399/19 не є достатньо обґрунтованими.

35. За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави з урахуванням приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Доводи скаржника щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі № 908/396/19 і у справі № 908/399/19, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

37. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі № 908/395/19 - без змін.

Розподіл судових витрат

38. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі № 908/395/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил