ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/276/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Кузя А.П.,

відповідача - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2021 (суддя Ткаченко І.В.), на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 (головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Якімець Г.Г.)

у справі №909/276/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень на них

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" (далі - ТОВ "Кемітурасіл") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія" (далі - ТОВ "Нітроген Енергія") про визнання недійсним договору від 04.01.2021 №01/04/01/21.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір укладений від імені ТОВ "Кемітурасіл" ОСОБА_1. без необхідного обсягу повноважень та внаслідок зловмисної домовленості з директором ТОВ "Нітроген Енергія", як підпорядкованою йому особою, адже ОСОБА_1 є одноосібним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія". Тобто, станом на час укладення оспорюваного правочину позивач та відповідач були пов`язаними особами, оскільки одноосібний засновник (учасник) та кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "Нітроген Енергія" був одночасно і директором ТОВ "Кемітурасіл".

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що при укладенні спірного договору директор ТОВ "Кемітурасіл" ОСОБА_1. діяв на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 01.12.2014 №01/01/12/14, відповідно до якого йому було надано повноваження укладати будь-які договори, контракти, угоди щодо купівлі та/або продажу основних засобів та виробничого обладнання (установок) на суму, кожний із котрих не перевищуватиме 5000000 грн. Отже, на час укладення спірного договору керівник позивача мав достатні та належні повноваження. Щодо питання заінтересованості відповідач зазначив, що ані в статуті позивача, ані в статуті відповідача не було встановлено порядку погодження на вчинення правочинів із заінтересованістю.

1.4.В наданих суду поясненнях ОСОБА_1 (третя особа) зазначив, що керівник відповідача (як продавець обладнання) та керівник позивача (як покупець обладнання) при укладені договору від 04.01.2021 №01/04/01/21 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства України і статутів товариств, відтак просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №26835101 засновником ТОВ "Нітроген Енергія" та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_1 .

2.2.У Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №26835048 зазначено, що засновником ТОВ "Кемітурасіл" є компанія "Кемітурасіл АпС", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_2 .

2.3.На підставі довіреності від 05.11.2014 п. ОСОБА_3 , в якості директора Товариства "Kemiturasil АpS", уповноважив п. ОСОБА_1 представляти інтереси довірителя в якості учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "KemituraSil", користуючись усіма правами, передбаченими законодавством України та статутом товариства для учасника товариства, зокрема: підписувати статут товариства, зміни до нього та інші ділові угоди, включаючи договори оренди будівель/приміщень, земельних ділянок, а також юридичні документи, необхідні для забезпечення діяльності товариства; брати участь у загальних зборах учасників товариства, користуючись усіма правами учасника, включно з правом голосу по будь-якому питанню; приймати й підписувати рішення від імені довірителя стосовно діяльності товариства.

2.4.Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Кемітурасіл", оформленим протоколом №01/01/12/14 від 01.12.2014, за участю компанії "Кемітурасіл АпС", в особі ОСОБА_1., директору ТОВ "Кемітурасіл" надано повноваження укладати будь-які договори, контракти, угоди щодо купівлі та/або продажу основних засобів та виробничого обладнання (установок) на суму, кожний із котрих не перевищуватиме 5000000 грн.

2.5.09.11.2016 загальними зборами учасників ТОВ "Кемітурасіл" (протокол №09/11/16 від 09.11.2016) затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Кемітурасіл", відповідно до підпункту 10.6.4 якого лише за наявності згоди загальних зборів учасників товариства, оформленої у відповідному протоколі засідання, директор може укладати та підписувати від імені товариства будь-які правочини, господарські договори та інші договори, контракти стосовно відчуження чи придбання нерухомого майна, інших основних фондів, якщо загальна вартість таких правочинів перевищує 5000 євро.

2.6.04.01.2021 між ТОВ "Нітроген Енергія" в особі директора ОСОБА_5. (постачальник) та ТОВ "Кемітурасіл" в особі директора ОСОБА_1. (покупець) укладено договір №01/04/01/21, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язався оплатити вартість обладнання із ПДВ.

2.7.Обладнання котре передається у власність покупцю складається із: апарат КШ - 1 шт., циклон - 1 шт., газодувка - 1 шт., реактор - 1 шт. (п.1.2 договору).

2.8.Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість обладнання за договором (з урахуванням ПДВ) становить 2300000 грн.

2.9.Поставка та фактична передача обладнання від постачальника покупцю відбувається за адресою: Калуш, корпус 1017 КДЕЗ ІХП НАН України (п.2.3 договору).

2.10.Згідно з п.3.1 договору 100% загальної вартості обладнання покупець сплачує продавцю на протязі 30 календарних днів із моменту передачі та отримання обладнання по накладній, котра являється невід`ємною частиною даного договору.

2.11.В матеріалах справи міститься копія накладної №01/04/01/21 від 04.01.2021, відповідно до якої ТОВ "Нітроген Енергія" передало, а ТОВ "Кемітурасіл" прийняло апарат КШ - 1 шт., циклон - 1 шт., газодувка - 1 шт., реактор - 1 шт., загальною вартістю 2300000 грн.

2.12.Рішенням Загальних зборів учасників (одноосібного учасника) ТОВ "Кемітурасіл" від 01.02.2021 розірвано трудовий контракт з директором товариства ОСОБА_1 з 01.02.2021 та звільнено його 01.02.2021 з посади директора товариства, зобов`язано ОСОБА_1 передати новопризначеному директору товариства ОСОБА_4 печатку, документи та майно товариства.

2.13.05.03.2021 звільнений директор товариства ОСОБА_1 передав новопризначеному директору ТОВ "Кемітурасіл" печатку та окремі документи, що стосуються діяльності товариства, про що складено акт приймання передачі справ документів (з описом). Серед переданих документів значиться договір №01/04/01/21 від 04.01.2021.

2.14.Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що предмет договору №01/04/01/21 від 04.01.2021 новопризначеному директору переданий не був і його фактичне місцезнаходження не повідомлено.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 10.08.2021 у справі №909/276/21 задовольнив позов ТОВ "Кемітурасіл"; визнав недійсним договір від 04.01.2021 №01/04/01/21, укладений між ТОВ "Нітроген Енергія" та ТОВ "Кемітурасіл"; стягнув з ТОВ "Нітроген Енергія" на користь ТОВ "Кемітурасіл" 2270,00 грн судового збору.

3.2.Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 25.08.2021 у справі №909/276/21 стягнув з ТОВ "Нітроген Енергія" на користь ТОВ "Кемітурасіл" 36547,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.3.Західний апеляційний господарський суд постановою від 17.01.2022 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 та додаткове рішення від 25.08.2021 у справі №909/276/21 залишив без змін.

3.4.Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 14.02.2022 заяву ТОВ "Кемітурасіл" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №909/276/21 задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Нітроген Енергія" на користь ТОВ "Кемітурасіл" 7374,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.5.Судові рішення по суті спору мотивовані тим, що директор ОСОБА_1. під час укладення спірного договору від імені ТОВ "Кемітурасіл" діяв у власних інтересах як єдиний засновник і кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "Нітроген Енергія" та всупереч інтересам позивача.

3.6.При цьому апеляційний суд зауважив, що помилкове зазначення у рішенні суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час укладення спірного договору від імені ТОВ "Кемітурасіл" діяв без необхідного обсягу повноважень, не спростовує правомірного висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з мотивів, наведених вище.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Нітроген Енергія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2021 у справі №909/276/21, постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі №909/276/21, та ухвалити рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2.Зі змісту касаційної скарги (в новій редакції) вбачається, що на думку скаржника судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також сформованій Верховним Судом України та Верховним Судом судовій практиці, викладеній у постановах від 23.09.2014 у справі №3-110гс14, від 23.07.2019 у справі №918/780/18 стосовно застосування статей 238 239 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також заявником зауважено про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) та прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки особи, котра не була залучена до розгляду справи (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

4.3.За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що навіть якщо припустити, що укладення оскарженого договору відбулось із порушенням чинного законодавства України, то факт отримання позивачем обладнання по накладній від 04.01.2021 №01/04/01/21 засвідчує в контексті вимог статей 239 та 241 ЦК України те, що між сторонами відбулось схвалення та виконання цього договору.

4.4.Також скаржник вказує, що суди проігнорували та не дали жодної правової оцінки доказам відповідача щодо неодноразового повернення ним коштів та передачі позивачу і отримання ним придбаного обладнання, як й не мотивували причини відхилення цих доказів та аргументів відповідача.

4.5.На переконання скаржника, визнаючи недійсним договір на підставі статті 232 ЦК України та аргументуючи наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною необхідним було залучення до розгляду справи не лише тогочасного директора позивача ОСОБА_1 , але й директора відповідача - ОСОБА_5 . Проте, суди цього не зробили, що свідчить про прийняття рішення щодо прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_5 , яка не була залучена до розгляду справи.

4.6.Оскільки апеляційний суд визнав те, що зі сторони відповідача ОСОБА_1 був лише бенефіціарним власником, проте не навів жодних аргументів і доказів того, що на той час (під час укладення договору від 04.01.2021) ОСОБА_1 був представником відповідача і як цього вимагає пункт 1 статті 237 ЦК України зобов`язаний або мав право вчиняти правочини та вчинив його від імені відповідача, скаржник вважає, що жодного порушення частини третьої статті 238 ЦК України під час укладення договору від 04.01.2021 №01/04/01/21 не було.

4.7.Скаржник зазначає, що позивач взагалі не просив визнати недійсним договір з підстав, визначених в статті 238 ЦК України, відповідач в апеляційній скарзі також не наводив жодних доводів і аргументів щодо застосування статті 238 ЦК України, питання про застосування цієї статті під час розгляду справи було ініційовано лише 17.01.2022 безпосередньо перед винесенням апеляційним судом постанови, що свідчить про порушення останнім норм статті 269 ГПК України.

4.8.Також скаржник зазначив, що продаючи обладнання позивачу, не робив значної націнки на обладнання (різниця в 615 доларів США), а бажав лише врахувати інфляційні процеси, котрі відбулись за період грудень 2013 - січень 2021.

4.9.ТОВ "Кемітурасіл" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.10.За твердженнями позивача, директор ТОВ "Кемітурасіл" ОСОБА_1. мав право укласти оскаржуваний договір виключно після прийняття загальними зборами учасників рішення про надання згоди на вчинення цього правочину, однак загальні збори учасників товариства таку згоду на укладення вказаного правочину не надавали.

4.11.Позивач зазначає, що станом на час укладення договору ТОВ "Нітроген Енергія" та ТОВ "Кемітурасіл" були пов`язаними особами, оскільки одноосібний засновник (учасник) та кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "Нітроген Енергія" був одночасно і директором ТОВ "Кемітурасіл", який безумовно знав про обмеження його повноважень як директора ТОВ "Кемітурасіл", які встановлено в підписаному ним статуті, та під час укладення спірного договору від імені ТОВ "Кемітурасіл" діяв недобросовісно, без необхідного обсягу повноважень, у власних інтересах та всупереч інтересам ТОВ "Кемітурасіл".

4.12.Відтак, позивач вважає, що спірний договір було укладено між пов`язаними юридичними особами та направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам статті 238 ЦК України.

4.13.Також позивач наголошує на тому, що обладнання, яке є предметом оскаржуваного договору, було передано відповідачем в оренду ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" на підставі договору оренди від 29.01.2015, та яке згідно з листом останнього перебуває у нього в експлуатації, що в свою чергу свідчить про те, що фактична поставка та передача цього обладнання відповідачем позивачу не здійснювалась.

4.14.Крім цього, позивач зазначив, що ОСОБА_5., яка є директором ТОВ "Нітроген Енергія", підписала усі подані відповідачем заяви по суті справи, відповідно безсумнівно ознайомлена з наявністю даного судового спору, його предметом та підставами, однак будь-яких клопотань щодо необхідності залучити особисто її до участі у справі не заявляла, що в свою чергу свідчить про те, що вона не вважала, що рішення у даній справі може вплинути на її права, інтереси та обов`язки.

4.15.Що стосується вимог касаційної скарги стосовно додаткових рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, позивач зазначає, що в поданій скарзі скаржником жодним чином не обґрунтовано наявність будь-яких підстав для їх скасування.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.2.Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

5.3.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

5.4.Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

5.5.Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5.6.Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.7.Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

5.8.Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2021 між ТОВ "Нітроген Енергія" (постачальник) та ТОВ "Кемітурасіл" (покупець) укладено договір №01/04/01/21, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язався оплатити вартість обладнання, вартість якого становить 2300000 грн.

5.9.В преамбулі вказаного договору зазначено, що від імені ТОВ "Нітроген Енергія" (постачальник) діє директор ОСОБА_5., зі сторони ТОВ "Кемітурасіл" (покупець) - директор ОСОБА_1.

5.10.Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

5.11.Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).

5.12.Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

5.13.З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у нормі ЦК України, а саме в частині 3 статті 238 цього Кодексу, якою чітко і однозначно визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

5.14.У постанові від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19 Верховний Суд вказав, що для цілей застосування частини третьої статті 238 ЦК України словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

5.15.Верховний Суд у вказаній постанові відмітив, що у випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини третьої статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.

5.16.В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 вказано, що представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя і, відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (п.49).

5.17.Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

5.18.Зазначене узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 у справі №401/2995/16-ц, від 10.11.2021 у справі №757/50762/18-ц.

5.19.Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення договору №01/04/01/21 від 04.01.2021 був директором ТОВ "Кемітурасіл" та єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", що в свою чергу свідчить про укладення оспорюваного договору між пов`язаними юридичними особами, оскільки директор ТОВ "Кемітурасіл" ОСОБА_1. на момент укладення спірного договору був одночасно і єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", відповідно про його направлення на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам статті 238 ЦК України.

5.20.Верховний Суд звертає увагу, що правочини із заінтересованістю (укладені за наявності конфлікту інтересів) не заборонені чинним законодавством. Чинне на момент укладення оспорюваного договору законодавство взагалі не містило визначення конфлікту інтересів щодо товариств з обмеженою відповідальністю.

5.21.Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

5.22.Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства: 1) обов`язок дбайливого ставлення (duty of care), що передбачає обов`язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним; 2) обов`язок лояльності (duty of loyalty), що націлений на уникнення конфлікту інтересів і дії директора під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього.

5.23.З наведеного вбачається, що недопущення директором підприємства конфлікту інтересів включає в себе, зокрема, уникнення ним таких ситуацій, де має місце потенційна або реальна суперечність між приватним інтересом такої особи та виконанням повноважень керівника підприємства, в інтересах якого має діяти особа.

5.24.Загальною вимогою при вчиненні таких правочинів з конфліктом інтересів виконавчим чи іншим органом є розкриття інформації про наявність конфлікту інтересів.

5.25.Якщо така інформація не була розкрита, то презюмується вчинення правочину не в інтересах ТОВ "Кемітурасіл", а тому ТОВ "Нітроген Енергія", єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є ОСОБА_1 , має довести, що правочин вчинений не на шкоду підприємству. Тобто тягар доведення має покладатися на ТОВ "Нітроген Енергія".

5.26.Закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.

5.27.Тобто, знаючи про відповідні обмеження своїх повноважень, встановлені статутом ТОВ "Кемітурасіл", діючи на підставі якого укладено оспорюваний договір, та будучи одночасно єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", ОСОБА_1 повинен був повідомити загальні збори про наявність конфлікту інтересів та отримати згоду на укладення такого правочину.

5.28.Проте, суди не встановили, чи відомо було ТОВ "Кемітурасіл" про наявність конфлікту інтересів щодо спірного договору, який полягав в його укладенні директором ОСОБА_1 , який одночасно є єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія".

5.29.При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що випадок, передбачений частиною третьою статті 238 ЦК України, є імперативно забороненою дією, а не виходом представника за межі наданих йому повноважень, що в свою чергу доводить, що у спірних відносинах не мало місце наступне схвалення правочину довірителем, на що посилається скаржник, адже частина перша статті 241 ЦК України передбачає наступне схвалення правочину у випадку його укладення з перевищенням повноважень, а не у випадку, коли представник вчинив правочин від імені особи, яку він представляє, у власних інтересах.

5.30.Доводи скаржника про те, що позивач взагалі не просив визнати недійсним договір з підстав, визначених в статті 238 ЦК України, питання про застосування цієї статті під час розгляду справи було ініційовано лише безпосередньо перед винесенням апеляційним судом постанови, що свідчить про порушення останнім норм статті 269 ГПК України, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

5.31.Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

5.32.Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

5.33.Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є визнання недійсним договору від 04.01.2021 №01/04/01/21, зокрема, на підставі статті 203 ЦК України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.34.Оскільки апеляційним судом встановлено укладення оспорюваного договору з порушення норм статті 238 ЦК України, її застосування в силу принципу jura novit curia не свідчить про вихід за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідно не можу бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

5.35.Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду про укладення оспорюваного договору директором позивача - ОСОБА_1 у межах наданих йому повноважень, та вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час укладення спірного договору від імені ТОВ "Кемітурасіл" діяв без необхідного обсягу повноважень, так як пп.10.6.4 статуту ТОВ "Кемітурасіл", який діяв на час укладення цього договору, було визначено право директора на укладення та підписання від імені товариства будь-яких правочинів, вартість яких перевищує 5000 євро лише за наявності згоди загальних зборів учасників товариства. Однак, такої згоди на день укладення договору, предметом якого було обладнання вартістю 2300000 грн, що значно перевищує 5000 євро, не було.

5.36.Вказане також підтверджує те, що укладаючи оспорюваний договір, директор позивача усвідомлював обмеження його повноважень, які встановлено в підписаному ним статуті, діяв недобросовісно, у власних інтересах та всупереч інтересам ТОВ "Кемітурасіл".

5.37.При цьому, варто зазначити, що надання керівнику позивача повноважень на укладення договорів на суму, що не перевищуватиме 5000000 грн згідно з рішенням загальних зборів ТОВ "Кемітурасіл" від 01.12.2014, яке приймалось при попередній редакції статуту, не може свідчити про наявність у нього таких повноважень станом на момент укладення оспорюваного договору, коли вже діяла нова редакція статуту позивача, яка була затверджена загальними зборами учасників ТОВ "Кемітурасіл" 09.11.2016.

5.38.Наведені обставини підтверджують, що директор ОСОБА_1. під час укладення спірного договору від імені ТОВ "Кемітурасіл" діяв у власних інтересах як єдиний засновник і кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "Нітроген Енергія" та всупереч інтересам позивача, з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору від 04.01.2021 №01/04/01/21.

5.39.Стосовно доводів скаржника щодо прийняття рішення про права, інтереси та обов`язки особи, котра не була залучена до розгляду справи, а саме про визнання недійсним договору на підставі статті 232 ЦК України з огляду на наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, у зв`язку з чим необхідним було залучення до розгляду справи не лише тогочасного директора позивача ОСОБА_1 , але й директора відповідача - ОСОБА_5., колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення жодним чином не впливають на права та обов`язки директора відповідача. При цьому, суд апеляційної інстанції, самостійно визначивши правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, не визнавав недійсним оспорюваний договір на підставі статті 232 ЦК України, про що зазначає скаржник.

5.40.Враховуючи вищевикладене у цій постанові, Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди скаржника з висновками апеляційного суду стосовно встановлених ним обставин справи та переоцінки доказів.

5.41.Щодо вимог скаржника про скасування додаткових рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань наявності будь-яких підстав для їх скасування; вочевидь скаржником заявлено вимоги про скасування вказаних додаткових рішень з огляду на те, що вони наслідують прийняття відповідних судових рішень по суті спору.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2021, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2021, постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі №909/276/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

Л.В. Стратієнко