ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

Cправа № 905/2199/20 (905/1152/16)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Юлдашев Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за вх. № 2380/2023

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023

у складі колегії суддів: Попкова Д.О. (головуючий), Стойки О.В., Істоміної О.А.

та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.02.2023

у складі судді Лейби М.О.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Кредитний Альянс"

на рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С., оформленого листом №2776/155458-33-22/20.1 від 10.01.2023, про відмову у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказу №905/1152/16, виданого 31.05.2016 Господарським судом Донецької області,

у справі № 905/2199/20 (905/1152/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Кредитний Альянс"

до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"

про стягнення 92 971 362,72 доларів США та 1 965 166 636,30 грн.

у межах справи № 905/1152/16

про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", -

На розгляд суду постало питання законності дій державної виконавчої служби щодо неповернення стягувачу за його заявою виконавчого документа, боржником за яким є юридична особа, відносно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 16.05.2016 рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1152/16 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" про стягнення 92 971 362,72 доларів США та 1 965 166 636,30 грн частково. Стягнуто з Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 67 419 471,79 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 25 551 890,93 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у доларах США, 302 632,06 грн - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в національній валюті, 79 771 200,70 грн пені за порушення строків сплати кредиту в доларах США, 5 917 288,36 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в доларах США, 11 030 938,40 грн пені за порушення строків сплати кредиту в національній валюті, 1 693 479,23 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в національній валюті, 118 704,87 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.

2. 31.05.2016 на виконання рішення суду був виданий відповідний наказ.

3. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження.

4. 27.07.2016 постановою державний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1152/16 від 31.05.2016.

5. 23.02.2017 ухвалою Господарського суду Донецької області змінено стягувача по справі на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Кредитний Альянс" (далі - ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс").

6. 30.03.2021 ухвалою Господарського суду Донецької області у справі №905/2199/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу". На виконання означеної ухвали суду 31.03.2020 на веб-порталі "Судова влада України" опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".

7. У зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" виконавчі провадження, зокрема, ВП №52368312 було зупинене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

8. 08.12.2022 ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" звернулось до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про повернення виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Донецької області від 31.05.2016 у справі №905/1152/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

9. Заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І. С. листом від 10.01.2023 № 2776/155458-33-22/20.1 відмовив у задоволенні вказаної заяви у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2021 у справі № 905/2199/20 відкрито провадження у справі банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", виконавче провадження - зупинено, вчиняти виконавчі дії, в тому числі і повертати виконавчий документ, до закінчення строку дії обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, заборонено.

10. 27.01.2023 до господарського суду надійшла скарга ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс", в якій останній просить суд визнати рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С., оформленого листом від 10.01.2023 №2776/155458-33-22/20.1, про відмову у поверненні ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказу № 905/1152/16, виданого 31.05.2016 Господарським судом Донецької області, неправомірним; зобов`язати заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. повернути ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказ №905/1152/16, виданий 31.05.2016 Господарським судом Донецької області.

11. 30.01.2023 ухвалою суду матеріали справи №905/1152/16 за позовом ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" передані для розгляду скарги в межах справи №905/2199/20 про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

12. 15.02.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області у справі №905/2199/20 (905/1152/16) скаргу ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" задоволено. Визнано неправомірним рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С., оформленого листом №2776/155458-33-22/20.1 від 10.01.2023, про відмову у поверненні ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказу №905/1152/16, виданого 31.05.2016 Господарським судом Донецької області. Зобов`язано заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. повернути ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказ №905/1152/16, виданий 31.05.2016 Господарським судом Донецької області.

13. Ухвала суду обґрунтована тим, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документу є безумовним правом стягувача, можливість здійснення якого не перебуває у залежності від стану виконавчого провадження.

14. Суд зазначив, що повернення виконавчого документу в силу приписів ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" не може вважатися виконавчою дією, оскільки така дія не спрямована на примусове виконання рішення, зняття арешту також не є виконавчою дією, тому що фактично є наслідком повернення виконавчого документу, при цьому ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для відмови у задоволенні заяви стягувача про повернення виконавчого документу, оскільки така норма діє в інтересах стягувача та не може бути перешкодою в реалізації його прав.

Подання апеляційної скарги

15. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 у справі №905/2199/20 (905/1152/16) скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження за скаргою ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" на рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С., оформленого листом №2776/155458-33-22/20.1 від 10.01.2023, закрити у зв`язку з порушенням підвідомчості, або залишити таку скаргу ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" без задоволення.

16. Апеляційна скарга мотивована таким:

- на виконанні у Відділу примусового виконання рішень перебуває зведене виконавче провадження №58446962 про стягнення грошових коштів з боржника Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу", яке включає три виконавчих провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а тому така скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства;

- задоволення скарги ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" є втручанням в дискреційні повноваження начальника відділу, державного виконавця, а відтак є незаконними;

- державний виконавець позбавлений можливості винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а також вчинити дії, передбачені ст. 37 цього Закону до прийняття остаточного рішення у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", а відтак, рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима I. C. про відмову у поверненні стягувачу наказу №905/1152/16 від 31.05.2016, прийнято відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень державного виконавця, у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження";

- ухвалою судом зобов`язано заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. вчиняти дії, які не відносяться до його повноважень та посадових обов`язків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17. 03.04.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 у справі № 905/2199/20 (905/1152/16) залишено без змін.

18. Апеляційний господарський суд зазначив, що пояснення Відділу примусового виконання по суті скарги стягувача не містили жодних застережень щодо обмежень компетенції Господарського суду Донецької області у межах справи №905/2199/20 про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" розглядати по суті скаргу ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс", а також відомостей і підтверджуючих доказів наявності зведеного виконавчого провадження, так само, як і апеляційна скарга Відділу примусового виконання не містить жодних вимог щодо ухвали Господарського суду Донецької області від 30.01.2023 у справі №905/1152/16 (про передачу справи на розгляд в межах справи про банкрутство).

19. Суд вказав, що пріоритетному застосуванню підлягає принцип концентрації майнових спорів (у тому числі і питань пов`язаних із стадією виконання судових рішень, що можуть впливати на рух майнових активів боржника) за участю боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, виключно у межах справи про банкрутство згідно із спеціальною нормою ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 у справі №910/10877/17.

20. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що здійснення прав стягувачем та судовий захист таких прав у разі їх порушення (не забезпечення) не є втручанням у дискреційні повноваження, а повною мірою охоплюється аспектами судового контролю за стадією виконання судових рішень, передбаченому ч. 3 ст. 129-1 Конституції України.

21. Колегія апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції, що за змістом ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документу є безумовним правом стягувача, можливість здійснення якого не перебуває у залежності від стану виконавчого провадження. Непередбачена законодавством відмова державного виконавця в реалізації означеного права суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України.

22. За висновком суду, перебування виконавчого провадження на стадії зупинення відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" унеможливлює протягом такого періоду лише вчинення виконавчих дій, тоді як повернення виконавчого документа такою дією не являється, оскільки не спрямована на виконання судового рішення і не відноситься до заходів примусового виконання у розумінні ст. 10 цього Закону.

23. Апеляційний суд також розцінив вказівку у резолютивній частині оскаржуваної ухвали від 15.02.2023 на заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виключно у взаємозв`язку з особою, що постановила незаконне рішення у межах виконавчого провадження по суті заяви Стягувача. Подібна ідентифікація жодною мірою не може вважатися достатньою формальною підставою для скасування правильного по суті розглядуваного питання судового рішення, адже достатньою мірою вказує на орган примусового виконання судових рішень, відповідна посадова особа якого (конкретна персона якої може змінюватися з тих, чи інших підстав зі спливом часу) має повернути виконавчий документ Стягувачу. Прізвище та посада такої особи, яка згідно з внутрішніх і незалежних від Стягувача адміністративних процедур може не співпадати на момент постановлення рішення про відмову у клопотанні чи ухвали суду або на етапі її фактичного виконання жодною мірою не впливає ані на природу і коло формальних суб`єктів розглядуваних правовідносин (стягував, боржник, орган виконання судових рішень), ані на ефективність судового захисту прав Стягувача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 11.04.2023 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 у справі № 905/2199/20 (905/1152/16); ухвалити нове рішення, яким провадження за скаргою ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" - закрити, а за відсутності підстав для закриття провадження - відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" в повному обсязі.

25. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник вказує пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наступних висновках Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 2 у справі № 904/7326/17 від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, від 05.06.2019 у справі №911/100/18 та неправильно застосував ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказані обставини судом не досліджувались, в зв`язку з чим судом прийнято необґрунтоване рішення з порушенням підвідомчості, що підлягає скасуванню, а провадження за скаргою підлягає закриттю.

26. Скаржник також стверджує, що вимоги скарги щодо зобов`язання вчинити певні дії (повернути наказ) є втручанням в дискреційні повноваження начальника відділу, державного виконавця, а відтак є незаконними та такими, що не могли бути задоволені та посилається на постанови Верховного Суду від 23.09.2021 по справі № 761/19292/19 Верховного Суду України у постановах від 18.03.2014 у справі № 21-11а14 та від 21.05.2013 у справі № 21-87а13.

27. Також, за доводом скаржника, судами не застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.07.2022 у справі № 160/9390/20 та п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та вказує, що під час зупинення виконавчого провадження та ненастання підстав для його поновлення відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні підстави для вчинення виконавчих дій.

28. Крім того, скаржник вказує, що до повноважень і обов`язків начальника відділу не належать здійснювати виконавчі дії, зокрема щодо повернення наказу чи вчинення будь-яких дій в рамках виконавчого провадження.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

29. 27.06.2023 до Верховного Суду від ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" (стягувач) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

30. Стягувач стверджує, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18, що розгляд заяви стягувача про повернення виконавчого документа здійснювався начальником Відділу не в межах зведеного виконавчого провадження, відтак оскарження рішення виконавчої служби має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

31. Стягувач наголошує, що повернення виконавчого документа є безумовним правом стягувача та не є виконавчою дією, спрямованою на примусове виконання рішення суду. Крім того, вказує, що помилковість тверджень скаржника про втручання судом в дискреційні повноваження державного виконавця.

32. Щодо вимог скарги про зобов`язання начальника Відділу повернути наказ, на думку стягувача, такі вимоги відповідають судовій практиці.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання законності дій державної виконавчої служби щодо неповернення стягувачу за його заявою виконавчого документа, боржником за яким є юридична особа, відносно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

35. Зважаючи на довід касаційної скарги про непідвідомчість господарському суду розгляд скарги на дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні та вимогою скаржника в тому числі про закриття провадження за скаргою ТОВ "Інвестиційно-кредитний Альянс" у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне першочергово вирішити питання щодо підвідомчості цього спору.

36. Верховний Суд дійшов наступних висновків.

37. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

38. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

39. При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

40. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

41. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

42. Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, викладено правовий висновок, відповідно до якого законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012, від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16.

44. Як вже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2021 відкрито провадження у справі № 905/2199/20 про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

45. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

46. Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).

47. У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

48. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20, яка прийнята після винесення оскаржуваних судових рішень у цій справі. Так, у справі № 640/26320/20 в порядку адміністративного судочинства розглядався позов про скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, які об`єднані у зведене виконавче провадження (у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій). При цьому, відносно боржника було відкрито провадження у справі про банкрутство. Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів, закрила провадження у справі, оскільки оскаржувані в цій справі судові рішення ухвалено без дотримання правил предметної юрисдикції та роз`яснила позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції.

49. При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, фактично констатувавши, що до майнових спорів у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства належать й вимоги до державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні щодо поновлення виконавчих дій.

50. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій у цій справі правил предметної юрисдикції та погоджується із судами про правильність розгляду скарги на дії державного виконавця в межах справи про банкрутство Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу".

51. Відносно доводів касаційної скарги про правомірність рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. про відмову у поверненні ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" наказу №905/1152/16, виданого 31.05.2016 Господарським судом Донецької області та невірного застосування судами попередніх інстанцій п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд відзначає таке.

52. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, про що неодноразово наголошувалося Європейським Судом з прав людини (Справа ЄСПЛ "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997, "Жовнер проти України" від 29.06.2004), Конституційним Судом України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012; абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2016 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/1152/16 від 31.05.2016 про стягнення з Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник - ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс") грошових коштів.

54. В подальшому, виконавче провадження було зупинене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що відносно боржника - Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" було відкрито провадження у справі про банкрутство.

55. Стягувач звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення йому виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Донецької області від 31.05.2016 у справі №905/1152/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

56. Відмова виконавчої служби у поверненні стягувачу виконавчого документа мотивована забороною вчиняти виконавчі дії до закінчення строку дії обставин, які зумовили зупинення виконавчого провадження.

57. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

58. Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів.

59. Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

60. Пунктом 4 частини першої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

61. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що зупинення вчинення виконавчих дій, у розумінні наведених норм статей 10, 35 Закону України "Про виконавче провадження", означає зупинення здійснення виконавцем активних дій, спрямованих на примусове виконання рішень.

62. Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

63. Тобто, стягувач, на власний розсуд має право як пред`явити виконавчий документ для примусового виконання (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження") в межах встановленого законом строку, так і наділений правом просити повернути виконавчий документ за свою заявою, якому кореспондується обов`язок виконавця його повернути .

64. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

65. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 наведено висновок про те, що чинна редакція Закону України "Про виконавче провадження" жодним чином не пов`язує повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження з процедурами банкрутства боржника.

66. Вплив процедур банкрутства на виконавче провадження виявляється у таких процесуальних діях:

1) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом (пункт 3 частини четвертої статті 4 цього Закону);

2) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) (пункт 4 частини першої статті 34 цього Закону);

3) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо стягувач включений до плану санації (пункт 8 частини першої статті 34 цього Закону).

67. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, є його безумовним правом, яке лежить у межах власного розсуду кредитора щодо розпорядження своїми правами та можливість здійснення якого не перебуває у залежності від стану виконавчого провадження.

68. Разом з тим, на думку колегії суддів, повернення виконавчого документа не є в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання рішення, оскільки не передбачає вчинення виконавцем "активних" виконавчих дій з метою задоволення вимог стягувача.

69. Суд зауважує, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не матиме наслідком зловживання стягувачем своїми правами відносно боржника шляхом пред`явлення наказу до виконання, наприклад, іншому виконавцю, оскільки (1) виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо боржника визнано банкрутом (п. 3 ч. 4 ст. 4) або (2) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію (п. 4 ч. 1 ст. 34).

70. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що права боржника, у такому випадку захищені також нормами законодавства про банкрутство.

71. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах (ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

72. Разом з тим, за висновком колегії суддів, повернення виконавчого документа не є в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання рішення, оскільки не має на увазі вчинення виконавцем "активних" виконавчих дій з метою задоволення вимог стягувача.

73. Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що повернення стягувачу виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не ставиться в залежність від стану виконавчого провадження та є безумовним правом стягувача, отже така заява стягувача має бути задоволена, а виконавчий документ - повернутий.

74. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення скарги ТОВ "Інвестиційно-Кредитний Альянс" на дії державної виконавчої служби та відхиляє протилежні аргументи скаржника.

75. Відносно доводів скаржника про неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.07.2022 справа № 160/9390/20 колегія суддів зазначає, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2023 справу № 905/2199/20 (905/1152/16) повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду тих підстав, що фактичні обставини справи № 905/2199/20 (905/1152/16), що формують зміст правовідносин, не є подібними фактичним обставинам справи № 160/9390/20, від висновків якої Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне відступити. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у справі № 160/9390/20.

76. Щодо доводів касаційної скарги про те, що вимоги скарги на дії державного виконавця про зобов`язання вчинити певні дії, а саме - повернути наказ є втручанням в дискреційні повноваження начальника відділу, державного виконавця, Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, де зазначено, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

77. Отже, Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання державного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ, з урахуванням ефективності обраного заявником способу захисту, не є втручанням в дискреційні повноваження виконавчої служби.

78. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

80. Повернення стягувачу за його заявою виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження за яким зупинено у зв`язку з відкриттям відносно боржника провадження у справі про банкрутство, не ставиться в залежність від стану виконавчого провадження та є безумовним правом стягувача.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

82. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

83. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.02.2023 у справі № 905/2199/20 (905/1152/16) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік