ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1979/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Ткаченко Б.О., Алданова С.О.)

у справі № 911/1979/15 Господарського суду Київської області

за позовом Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Грейтберта інвестментс ЛТД" (GREATBERTA INVESTMENTS LTD), Республіка Кіпр

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський"

про стягнення 44 907 866,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 30 квітня 2015 року Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Грейтберта інвестментс ЛТД" (GREATBERTA INVESTMENTS LTD) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський" про стягнення заборгованості 44 907 866,47 грн, з яких: 31 000 000,00 грн основного боргу, 568 191,78 грн 3% річних, 10 239 674,69 грн інфляційних втрат та 3 100 000,00 грн пені.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.08.2014 № БВ-2008-1/БД-2008-1 у частині оплати вартості переданих позивачем цінних паперів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. 15 липня 2015 року рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський" на користь Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Грейтберта інвестментс ЛТД" 31 000 000,00 грн боргу, 3 100 000,00 грн пені, 568 191,78 грн 3% річних, 10 230 000,00 грн інфляційних втрат та 73 064,26 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не приймала участі у справі) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2015 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.3. 24 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 911/1979/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2.3.1. Припиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, а господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не вирішувались питання про права та обов'язки скаржника як у цих відносинах, так і взагалі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 та направити справу до розгляду Київського апеляційного господарського суду.

3.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

3.2.1. Київським апеляційним господарським судом було неправильно застосовано ст.ст. 97, 237 ЦК України та зроблено висновок, що права і обов'язки ОСОБА_1 не порушені.

3.2.2. На думку скаржника, голова Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський" Нелюбин Віталій Леонідович не був уповноважений у порядку, передбаченому статутом та чинним законодавством, на укладення правочину купівлі-продажу цінних паперів, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції порушено ст. 99 ЦК України.

3.2.3. Київським апеляційним господарським судом було неправильно застосовано ст. 80 ГПК України та не вирішено питання про розподіл судового збору.

3.3. Від позивача та відповідача до Верховного Суду надійшли відзиви, в яких позивач та відповідач просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 - без змін.

3.4. З урахуванням клопотань позивача та відповідача про поновлення строку на подання відзивів та враховуючи поважність причин пропуску такого строку, Верховний Суд бере зазначені відзиви до уваги.

3.5. Відзиви мотивовані тим, що господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано припинив апеляційне провадження на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва питання щодо прав і обов'язків не вирішувалися; він не був учасником господарських правовідносин, що склалися між сторонами.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Цивільний кодекс України

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Стаття 99. Виконавчий орган товариства

1. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

4.2. Закон України "Про кооперацію"

Стаття 15. Вищий орган управління кооперативу

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Стаття 16. Виконавчий орган кооперативу

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

4.3. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Стаття 80. Припинення провадження у справі

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Стаття 91. Право апеляційного оскарження

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

4.4. Закон України "Про судовий збір"

Стаття 7. Повернення судового збору

1. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

[…] 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

4.5. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.08.2014 № БВ-2008-1/БД-2008-1 у частині оплати вартості переданих позивачем цінних паперів.

5.2.2. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи скаржника про порушення його прав внаслідок прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі за позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів, оскільки він є членом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський", не можуть вважатися належним обґрунтуванням права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження відповідно до статті 91 ГПК України, з огляду на таке.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 ЦК юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством (зокрема, кооперативом) також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Закон України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Реалізація учасниками товариства (членами кооперативу) корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Отже, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає у правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на викладене, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

5.2.3. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що в цьому провадженні не розглядається спір про визнання недійсним договору, укладених виконавчим органом товариства, а розглядається спір про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за ним.

Як встановлено судом першої інстанції під час вирішення спору, позивач виконав умови договору купівлі-продажу, зокрема передав відповідачу цінні папери, що підтверджується актом прийму-передачі цінних паперів від 20.08.2014, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати цінних паперів не виконав. При цьому, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що цей договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Отже, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення що стосується їх прав і обов'язків, мають право оскаржувати судове рішення, якщо воно безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. При цьому, суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. Крім того, у мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі в справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що права ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції не порушені та що питання про його права і обов'язки судом першої інстанції не вирішувалися, у зв'язку з чим не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі та відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що доводи скаржника про порушення його прав внаслідок прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі за позовом про стягнення заборгованості за договором, оскільки він є членом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буча-Олімпійський", не можуть вважатися належним обґрунтуванням права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження відповідно до статті 91 ГПК України, у зв'язку з чим апеляційний суд припинив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

5.2.4. Щодо доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції за наслідками винесення ухвали не здійснив розподіл судового збору, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, в цьому випадку у зв'язку з припиненням апеляційного провадження повернення судового збору здійснюється на підставі клопотання скаржника і наведені доводи скаржника не є підставною для скасування ухвали, що оскаржується.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження обґрунтованим. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі протилежного не доводять.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №911/1979/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Баранець

О. Мамалуй