ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 905/998/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 (суддя Курило Г.Є.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (головуючий суддя: Шутенко І.А., судді: Бородіна Л.І., Плахов О.В.)

за позовом Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Добропільської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна фабрика"

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Добропілля та стягнення 1866367,42 грн,

За участю представників:

прокуратури - Федюк Ю.П. - прокурор відділу

позивача - не з`явився

відповідача - Шамкій В.М. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі позивача, Добропільської міської ради, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна Фабрика", про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Добропілля між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна Фабрика" та Добропільською міською радою, а також стягнення 1866367,42 грн - коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Добропілля.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив будівництво фільтр-пресового відділення за адресою: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, у липні 2017 року подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, проте не звернувся до Добропільської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Добропілля відповідно до вимог чинного законодавства.

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначивши, що вимога позивача про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Добропілля між позивачем та відповідачем не відповідає положенням статті 179, частини 1 статті 187 ГК України щодо обов`язковості укладання такого договору, оскільки споруда фільтр-пресове відділення збудоване відповідачем за адресою: Донецька обл., м.Добропілля, вул.Київська, 1, відноситься до об`єктів енергетики, таким чином, до сплати пайової участі відповідач не залучається відповідно до п.9 ч.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також зазначив, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів пайової участі у сумі 1866367,42 грн є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 21.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Харківської області подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 905/998/18 до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 у справі №905/998/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 05.02.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 08.01.2020.

3.4. 08.01.2020 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна фабрика" направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Касаційного господарського суду 10.01.2020.

3.5. У судове засідання 05.02.2020 з`явилися прокурор та представник відповідача. Прокурор підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області (скаржник, прокурор) просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 905/998/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 5, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстату України від 17.08.2000 №507), та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 76, 86, 99, 104, 107, 45, 129 та 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Прокурор вказує, що за своїм функціональним призначенням фільтр-пресове відділення не відноситься до об`єктів енергетики, а отже, відповідно до п.9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник такого будівництва залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано та не надано оцінку тому факту, що Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000 є єдиним нормативно-правовим актом, який прямо визначає до якого виду нерухомості відносяться ті або інші об`єкти будівництва. Твердження суду, що завданням (призначенням) такого класифікатора є лише статистичний облік введених в експлуатацію об`єктів також не кореспондується з приписами матеріального права, оскільки у п.п. 11-13 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" законодавець прямо вказує, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва певних видів об`єктів відповідно до вказаного класифікатора.

Крім того, судами не досліджено питання видів діяльності відповідача відповідно до кодів КВЕД.

Також прокурор вважає, що при наданні оцінки висновку будівельно-технічної експертизи № 3930/3931 від 12.03.2019 судами попередніх інстанцій допущено порушення вимог процесуального права. При цьому, скаржник вказує, що в розділі "Дослідження" у висновку міститься посилання на Експертний висновок за результатами проведення експертизи вірності здійснення класифікації об`єктів нерухомого майна ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", виконаний ДП "Державним науково-дослідним інститутом автоматизованих систем в будівництві" (далі - ДП "ДНДІФСБ"), на підставі якого експертом зроблено висновок що об`єкт фільтр-пресового відділення ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" відноситься до цілісного комплексу об`єктів нерухомості ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" та є об`єктом енергетики. Дані посилання на висновок ДП "ДНДІАСБ" у висновку будівельно- технічної експертизи є не прийнятними. У відповіді на запит прокуратури ДП "ДНДІАСБ" повідомило, що такий висновок має рекомендаційний характер, його доводи ґрунтуються на власній думці експерта та неоднаковому тлумаченні законодавства. ДП "ДНДІАСБ" зазначило, що фільтр-пресове відділення може обліковуватися як за кодом 2301.9 "Споруди гірничопромислових та добувних підприємств інші", так і за кодом 2302 "Споруди підприємств електроенергетики". Питання щодо класифікації вирішує підприємство залежно від того, який основний вид функціональної діяльності буде здійснювати підприємство. ПАТ "ДТЕК Добропільська центральна збагачувальна фабрика" обрало класифікацію підприємства за кодом 2301.9. Крім того, згідно листа ДП "ДНДІАСБ" від 13.02.2018 за №14, який наявний в матеріалах справи, відповідно до пункту 8 виданого підприємством висновку, він недійсний з моменту подачі замовником заяви про дозвіл на виконання будівельних робіт до Держархбудінспекції, тобто з моменту зміни функціонального призначення.

Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, не надано оцінку доводам прокурора щодо наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновку будівельно-технічної експертизи проведеної на замовлення відповідача, а також не перевірено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції помилково надано перевагу доводам відповідача та стягнуто з Прокуратури Донецької області витрати на проведення експертизи.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна фабрика" вважає судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з повним та всебічним дослідженням обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 22.05.2013 рішенням Добропільської міської ради №6/41-3 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Добропілля.

Цей порядок є обов`язковим для виконання всіма розміщеними на території міста Добропілля органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, їх посадовими та службовими особами, фізичними особами - підприємцями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють будівництво на території міста Добропілля (п. 1.3 зазначеного Порядку).

Згідно з п. 2.2 зазначеного Порядку замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

В 4.1 зазначеного Порядку встановлено обов`язок замовника звернутися до Добропільської міської ради із заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Добропілля.

5.2. Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт №ДЦ 083163511157 відповідачем, Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська Центральна Збагачувальна Фабрика", м. Добропілля, 16.12.2016 розпочато будівництво фільтр-пресового відділення за адресою: Донецька область, м.Добропілля, вул. Київська, 1; вид будівництва - нове будівництво, код об`єкта 2301.9 (споруди гірничопромислових та добувних підприємств інші).

5.3. 29.06.2017 складено та підписано акт готовності об`єкта - фільтр-пресового відділення ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля - до експлуатації, вказавши код об`єкта 2301.9 згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, в п. 12 Акту зазначено, що до сплати пайової участі не залучається відповідно до п. 9 ч. 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", як об`єкт енергетики.

5.4. На підставі зазначеного акту Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат IУ №162171850531 від 04.07.2017 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта.

5.5. Згідно з відповіддю Добропільської міської ради від 27.10.2017 №05/3132-10/01/02, що надійшла на адресу першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" не зверталося до Добропільської міської ради для укладання договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста та не перераховувало відповідні кошти.

5.6. Добропільська міська рада 22.03.2018 направила ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Добропілля. Однак, станом на час пред`явлення позову вказаний договір не укладено, пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не сплачено.

5.7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.08.2018 у справі №905/998/18 призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта було поставлено наступне питання: Чи відноситься об`єкт фільтр-пресового відділення ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1 до об`єктів енергетики? Якщо ні, то до якого типу об`єктів він відноситься?

5.8. У Висновку будівельно-технічної експертизи №3930/3931 від 12.03.2019 судовим експертом Солодухіною С.М., яка займає посаду завідувача сектору будівельно-технічних та оціночна-земельних досліджень лабораторії інженерно-технічних видів досліджень Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз та має повну вищу освіту, спеціальність - інженер-будівельник, кваліфікацію судового експерта 3 класу з правом проведення судових експертиз, стаж експертної роботи з 2015 року (свідоцтво №02/15 від 01.12.2015, видане ЕКК Донецького НДІСЕ, термін дії свідоцтва до 27.11.2020), зроблено висновок, що об`єкт фільтр-пресового відділення ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська,1, відноситься до цілісного комплексу об`єктів нерухомості ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" та є об`єктом енергетики.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, прийнявши до уваги вид діяльності відповідача, дійшов висновку, що споруди, які належать останньому на праві власності, відносяться до об`єктів енергетики. При цьому, суд першої інстанції послався на висновок судової експертизи, в якому встановлено, що об`єкт фільтр-пресового відділення ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, відноситься до цілісного комплексу об`єктів нерухомості ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" та є об`єктом енергетики.

З урахуванням положень п.9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений факт належності до об`єктів енергетики побудованого відповідачем об`єкту, на думку місцевого господарського суду, виключає залучення відповідача до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, суд не прийняв до уваги посилання прокурора та позивача на Державний класифікатор будівель і споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстату України від 17.08.2000 № 507, де за кодом підкласу 2301.9 визначаються "споруди гірничопромислових та добувних підприємств інші", оскільки державний класифікатор не призначений для віднесення (чи невіднесення) будівель та споруд до об`єктів енергетики в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також судом першої інстанції відхилено клопотання прокурора про призначення по справі комплексної будівельно-технічної експертизи, оскільки на момент отримання даного клопотання судом вже було закрите підготовче провадження у справі, тому суд не має процесуальної можливості задоволення такого клопотання, крім того, судом в рамках справи призначалась судова експертиза, яка була проведена, підстав для призначення повторної експертизи суд не вбачає.

6.2. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

Щодо клопотання прокурора про призначення повторної будівельно-технічної експертизи суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що апелянтом не доведено наявності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість призначення повторної будівельно-технічної експертизи. Так, клопотання прокурора не містить доводів та обставин, які дають підстави для сумнівів у правильності висновку експерта та його невідповідності матеріалам справи.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Укладення господарського договору за приписами частини третьої статті 179 Господарського кодексу України є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

7.3. Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" врегульовані правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вичерпний перелік замовників об`єктів будівництва, які згідно із законом не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, визначений ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до п.9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Відтак, у разі будівництва об`єктів енергетики, замовник такого об`єкта до пайової участі не залучається.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

7.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірний об`єкт, збудований відповідачем, належить до об`єктів енергетики, тому відповідач не залучається до участі у розвитку інфраструктури, виходячи, в першу чергу, з висновку будівельно-технічної експертизи №3930/3931 від 12.03.2019, яка проведена в рамках даної судової справи.

7.5. Суд касаційної інстанції вважає вищевказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи таке.

7.6. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

7.7. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", об`єкт енергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об`єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо.

У цій же нормі визначено, що землі енергетики - земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

У ст. 6 цього Закону передбачено, що до земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об`єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів технологічної інфраструктури об`єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №923/991/18.

Отже вищевказаним законом, тобто правовим актом, саме нормативно визначено, які об`єкти є об`єктами саме енергетики.

7.8. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

7.9. Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено з наданням відповідної оцінки та висновків в оскаржуваних судових рішеннях, чи є побудований об`єкт об`єктом енергетики саме в розумінні вищевказаних положень Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", чи ні.

В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

7.10. Крім того, відповідно до ч.ч.1,4 ст.129 ГПК:

"1. Судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог."

Згідно зі ст.45 ГПК "Сторони в судовому процесі":

"1. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

2. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

3. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу."

Судами не мотивовано, чому за наявності позивача у даній справі, а саме, Добропільської міської ради, саме з Прокуратури Донецької області ними стягнуто витрати на проведення експертизи.

7.11. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

8.2. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

8.3. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити, рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 905/998/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.4. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 905/998/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 905/998/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський