Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №905/1830/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1830/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017р.

у складі колегії суддів: О.В. Стойка - головуючий, О.А. Марченко, В.М. Татенко

за позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК"

про стягнення 17 747, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕК" (далі - ТОВ "ІСТЕК", відповідач) про стягнення 17 747,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст. 526, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 24, 37, 129 Статуту залізниць України, п. 27 Правил видачі вантажів.

Позивач зазначає, що за залізничними накладними №49891112 від 12.08.2016р., №50413384 від 31.08.2016р. вагони з вантажем №61243432 та №55159388 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці (станція призначення) прибули з недостачею, яка підтверджена складеними цією станцією комерційними актами: АА №063275 від 12.0.82016р., АА №063298 від 31.08.2016р.

На думку позивача недостача виникла внаслідок невірного визначення відповідачем маси вантажу в накладних і відповідальність за понесені заводом збитки має нести вантажовідправник.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі № 905/1830/17 задоволено позовні вимоги ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", присуджено до стягнення з ТОВ "ІСТЕК" на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" суму збитків у розмірі 17 747,30грн., та судового збору - 1 600,00грн.

Рішення мотивовано наявністю причинно-наслідкового зв'язку між невірно визначеною відповідачем, як відправником, масою вантажу в залізничних накладних та понесенням позивачем втрат у вигляді вартості недостачі товару, що сплачена позивачем іншій особі - вантажовласнику, але цей товар не отриманий в повному обсязі, внаслідок порушення відповідача.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача стосовно відсутності між ним та позивачем договірних відносин щодо поставки товару та підстав для такого виду відповідальності, вважаючи достатнім доведення факту неналежного виконання відповідачем договору перевезення.

Також судом не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, виникли 12.08.2016р. та 31.08.2016р. (момент складання комерційних актів), позов поданий до господарського суду Донецької області 02.08.2017р., тобто без пропуску строку позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. у справі №905/1830/17 скасовано рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі № 905/1830/17. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова мотивована недоведеністю позивачем факту заподіяння йому шкоди, внаслідок невірно зазначеної відповідачем у накладних маси вантажу.

Апеляційний господарський суд зазначає, що ТОВ "ІСТЕК", передаючи залізничному перевізникові певну кількість вантажу, між залізницею і ТОВ "ІСТЕК" виникли зобов'язання з перевезення саме відносно цієї кількості вантажу, а вимоги щодо притягнення ТОВ "ІСТЕК" до відповідальності перед ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" в межах заявленого позову з приводу невірного зазначення маси вантажу не засновані на законі, оскільки ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" отримав і став власником саме того вантажу, що був ним фактично отриманий.

Суд апеляційної інстанції вказує, що всі розрахунки розміру понесених втрат позивач обумовлює доказами (рахунками, платіжними дорученнями), що виникли на виконання зобов'язань за договором поставки, укладеним між ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" та ТОВ "ТЕК ЮНІОН", при цьому зазначені зобов'язання не породжують безпосередньо зобов'язання відповідача передати перевізнику саме ту кількість вантажу, що позивач оплатив ТОВ "ТЕК ЮНІОН", оскільки відповідач не є стороною договору поставки.

Також, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що суд першої інстанції, поклавши на відповідача обов'язок відшкодувати вартість різниці між кількістю оплаченого позивачем його контрагенту (ТОВ "ТЕК ЮНІОН") за договором поставки товару та фактично отриманого від відповідача за договором перевезення вантажу, порушив вимоги норм ст. 14 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції та посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм ст. ст. 217, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 114, 115, 129 Статуту залізниць, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. у справі №905/1830/17 та залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі № 905/1830/17.

Скарга мотивована тим, що протиправною поведінкою відповідача є неправильність/неточність зазначеної ним ваги вантажу, переданого перевізнику, наслідком такої поведінки є майнова шкода (збитки) позивача у розмірі 17 747,30 грн.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12 серпня 2016р. та 22.08.2016р. ТОВ "ІСТЕК" (вантажовідправник) на адресу ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" (вантажоодержувач) за залізничними накладними №49891112 від 12.08.2016р., №50413384 від 31.08.2016р. у вагонах №61243432 та №55159388 зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці відвантажило кокс, не поіменований в алфавіті, 10-40мм у вологому стані.

За накладними вага нетто у вагоні №61243432 - 48 500кг (брутто - не зазначено, тара - 23000 кг), у вагоні №55159388 - 45 200кг (брутто - не зазначено, тара - 22300 кг). У накладних зазначено, що ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" є покупцем коксу за договором №1601758 від 01.04.2016р., укладеним з ТОВ "ПЕК ЮНІОН".

Відповідно до комерційних актів АА №063275 від 12.0.82016р., АА №063298 від 31.08.2016р., вантаж у спірних вагонах прибув на станцію призначення в технічному та комерційному відношенні в справному стані без слідів розкрадання, внаслідок перевірки його маси представниками станції Нікополь Придніпровської залізниці виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, що зазначені в залізничних накладних: у вагоні №61243432 - фактична вага нетто - 43300кг (менше на 5200 кг проти даних залізничної накладної), в другому вагоні №55159388 - 43 850кг (менше на 1350 кг проти даних залізничної накладної).

У вказаних актах зазначено, що вантаж маркований по всій площині, маркування не порушене, люки закриті, течі вантажу не було.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як встановлено в ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, передбачено, що Статут визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Ст. 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5084.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 Правил).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць).

Як визначено ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином неправильне зазначення у залізничній накладній вантажовідправником маси вантажу є підставою для стягнення перевізником штрафу відповідно до Статуту.

Правовідносини поставки товару ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" виникли на підставі договору поставки від 01.04.2016р. №1601758, укладеного між ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" та ТОВ "ПЕК ЮНІОН".

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На думку позивача, недостача виникла внаслідок невірного визначення відповідачем маси вантажу в накладних і відповідальність за заподіяну заводу шкоду має нести вантажовідправник.

Стаття 610 ЦК України визнає порушенням зобов'язання невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, що відповідно до положень частини 2 статті 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом положень статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Позивач зазначає, що розмір шкоди складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично не надійшов до позивача.

Як вбачається з платіжних доручень №206039 та №206536 позивач сплатив постачальнику ТОВ "ПЕК ЮНІОН" грошові кошти за товар на умовах, визначених договором поставки від 01.04.2016р. №1601758. Ця оплата відбулась 30.09.2016р. та 20.10.2016р., тобто після отримання товару (12.08.2016р., 31.08.2016р.).

Таким чином, на момент оплати за товар позивач вже отримав меншу кількість товару та знав про це. Позивачем не надано доказів звернення до постачальника про повернення грошових коштів за неотриманий товар або допоставку товару та відмову останнього від вчинення таких дій.

Позивачем не зазначено момент переходу права власності встановлений у договорі поставки, алгоритм дій у разі виявлення невідповідності фактично поставленої кількості товару кількості, зазначеній в залізничній накладній.

Тобто позивачем не надано доказів вчинення дій для встановлення факту отримання меншої кількості товару та уникнення додаткових оплат.

Невірне зазначення маси вантажу вантажовідправником має непрямий (опосередкований) зв'язок з фактом сплати позивачем постачальнику більшої суми, ніж вартість фактично отриманого ним товару. Тому така поведінка має оцінюватися за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою позивача, судом правомірно відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться фактично до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. у справі №905/1830/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач