ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

Справа № Б11/013-10 (911/1959/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Приватного підприємства "Сігма" - Руденка О.А.,

ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Сігма" за вх. № 5406/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021

у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючий), Копитової О.С., Гарник Л.Л.

та на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020

у складі судді Мальованої Л.Я.

у справі за позовом Приватного підприємства "Сігма"

до Закритого акціонерного товариства "Київський м`ясопереробний завод" та Товарної біржі "Міжрегіональний біржовий центр",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал",

про визнання недійсними результатів аукціону,

у межах справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Київський м`ясопереробний завод",

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, заявлених за позовом особи - не учасника аукціону, а власника нежитлових приміщень, земельна ділянка під якими увійшла до об`єкту продажу за спірним аукціоном, в умовах наступного закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 09.02.2010 ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Київський м`ясопереробний завод" (далі - ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод").

3. 19.11.2014 постановою Господарського суду Київської області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Микитьона В.В.

4. 21.06.2017 ухвалою Господарського суду Київської області продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Микитьона В.В. на шість місяців до 21.12.2017.

5. 21.12.2017 відбувся другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".

6. На спірному другому повторному аукціоні за ціною 642 950,78 грн було реалізовано майно банкрута у складі цілісного майнового комплексу (ЦМК), що включає всі майнові активи ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод", яке обліковуються на балансі банкрута: нерухоме майно (3063/10000 частки майнового комплексу) будівлі та споруди, земельні ділянки; основні засоби (технологічне та допоміжне обладнання для виробництва ковбасних виробів, м`ясних напівфабрикатів, субпродуктів, кісткової муки, м`ясних консервів) в кількості 584 одиниці; транспортні засоби, які зареєстровані за банкрутом та є в наявності, загальною кількістю 20 одиниць; частка у розмірі 50 % статутного (складеного) капіталу КП "Виробничник".

7. Організатором аукціону виступила Товарна біржа "Міжрегіональний біржовий центр".

8. Судова колегія вважає за необхідне відобразити встановлені судами обставини набуття права власності позивачем на нерухоме майно, а саме адміністративний корпус (літ. А) загальною площею 850,9 м2, виробничий корпус (літ. Б) загальною площею 2 806 м2, що розташовані у м. Вишневому по вул. Промислова, 9.

9. Так, 19.01.2009 між ПП "Сігма" та ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель: адміністративний корпус (літ. А) загальною площею 850, 9 м2, виробничий корпус (літ. Б) загальною площею 2 806 м2, що розташовані у м. Вишневому по вул. Промислова, 9.

10. 02.06.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі звернулось до суду в межах справи про банкрутство з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.01.2009.

11. 08.07.2015 ухвалою суду заяву ДПІ у Києво-Святошинському районі задоволено - визнано недійсним договір купівлі-продажу та повернуто сторони у первинний стан, який існував до укладення договору.

12. 05.07.2018 постановою Верховного Суду частково задоволено касаційну скаргу ПП "Сігма", справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

13. 25.09.2019 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ДПІ у Києво-Святошинському районі про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 19.01.2009.

14. Таким чином, перелічені вище об`єкти нерухомості були придбані ПП "Сігма" у ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" до порушення провадження у справі про банкрутство останнього. Вказані обставини були встановлені постановою Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № Б11/013-10 за позовом ПАТ "КБ "Хрещатик" в межах справи про банкрутство про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника.

15. Крім того, до складу цілісного майнового комплексу було включено земельну ділянку із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, на якій знаходиться нерухоме майно.

Подання позовної заяви до суду.

16. 09.07.2020 під час розгляду справи про банкрутство ЗАТ "Київський МПЗ" до місцевого господарського суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Сігма" (далі - ПП "Сігма") про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, що відбувся 21.12.2017.

17. Позовна заява мотивована тим, що другий повторний аукціон проведений 21.12.2017 Товарною біржою "Міжрегіональний біржовий центр" з порушенням закону, а отже результати аукціону підлягають визнанню недійсними.

Зокрема, позивач стверджував, що:

- визначення організатора аукціону відбулося з порушенням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство);

- спірні об`єкти були продані за значно заниженою ціною;

- продаж заставного майна здійснено без згоди заставного кредитора;

- частина нерухомого майна, що увійшла до складу ЦМК, який реалізований на спірному аукціоні, не належала боржнику, а позивачеві.

Розгляд справи судами.

18. 04.12.2020 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, у позові відмовлено.

19. Суди свої рішення мотивували тим, що другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу від 21.12.2017 був проведений у відповідності до норм законодавства.

Так, суди вказали, що оскільки організатор аукціону був затверджений ухвалою суду (від 23.04.2014), яка є чинною, а нормами Закону про банкрутство не передбачено необхідність визначення нового організатора аукціону при зміні арбітражного керуючого, доводи позивача про визначення організатора аукціону з порушенням Закону відхиляються судом у зв`язку з їх безпідставністю.

Суди, перевіривши зміст оголошень про проведення аукціону, встановили відповідність змісту інформації щодо об`єктів продажу з аукціону, наведеної в оголошеннях, вимогам статті 59 Закону про банкрутство.

Також судами зазначено, що початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу. А відтак, посилання скаржника стосовно продажу майна банкрута за заниженою ціною, не приймаються судами у зв`язку з їх неспроможністю.

Крім того, суди вказали, що ухвалою суду від 21.06.2017 надано згоду на реалізацію майна ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод", тоді як перший аукціон з продажу ЦМК банкрута призначено на 22.09.2017. Тобто, реалізація майна банкрута відбувалась після надання згоди судом. При цьому помилковими є твердження позивача про те, що згода на продаж заставного майна боржника (21.06.2017) була надана ліквідатору після проведення аукціону (01.04.2016), оскільки після 01.04.2016, у зв`язку зі зміною ліквідатора та встановлення факту крадіжки, було проведено повторну інвентаризацію майна та сформовано ліквідаційну масу. Таким чином, у зв`язку зі зміною ліквідаційної маси у ліквідатора були відсутні правові підстави щодо продовження реалізації майнових активів підприємства у тому ж самому складі. Саме тому наступний аукціон з продажу майна банкрута був призначений без зниження вартості майна та проводився як перший аукціон.

Стосовно включення до складу ліквідаційної маси банкрута нежилих будівель адміністративний корпус (літ. А) загальною площею 850,9 м2 та виробничого корпусу (літ. Б) загальною площею 2 806 м2, а також земельної ділянки кадастровий номер 3222410600:01:001:0022, площа 1,2928 га для виробничих потреб, яка розташована за адресою: м. Вишневе, Києво-Святошинський район Київської області, по вул. Промислова, 9, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на час формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута вказане майно перебувало у власності боржника (у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 19.01.2009 недійсним), а тому ліквідатор правомірно включив його до складу ліквідаційної маси ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" та здійснював його реалізацію у складі ЦМК на аукціоні. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 також правомірно включена до ЦМК, оскільки обліковувалась на праві приватної власності за ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 07.06.2021 ПП "Сігма" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020, а справу № Б11/013-10 (911/1959/20) передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

21. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020 у справі № Б11/013-10 (911/1959/20), ПП "Сігма" зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2020 у справі № 910/30921/15, від 29.10.2020 у справі № 904/1907/15, від 20.10.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11, від 23.01.2020 у справі № 910/18250/16, від 04.10.2018 у справі № 910/3638/15-г (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

22. Скаржник наголошує на наявності порушень при визначенні організатора аукціону (не було проведено конкурсу на визначення організатора аукціону), при порядку проведення аукціонів, а також наполягає, що судами не з`ясовано обставини дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.

23. Крім того у касаційній скарзі зазначено, що частина реалізованого на спірному аукціоні майна належить не банкруту, а скаржнику. При цьому, до оголошення про продаж не було долучено копій правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності боржника на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.

Б. Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги.

24. 08.06.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.

25. 29.06.2021 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Банаська О.О., Погребняка В.Я.) відкрито касаційне провадження у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) за касаційною скаргою ПП "Сігма" за вх. № 5406/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29 липня 2021 року о 10:30.

26. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б11/013-10 (911/1959/20) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В. що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.07.2021.

27. 27.07.2021 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В. прийнято справу № Б11/013-10 (911/1959/20) за касаційною скаргою ПП "Сігма" за вх. № 5406/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020 до провадження.

28. 29.07.2021 ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Сігма" за вх. № 5406/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020 у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 908/976/19.

29. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930841) повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 оприлюднено 16.02.2023.

30. Тобто обставини, що викликали зупинення касаційного провадження у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) за касаційною скаргою Приватного підприємства "Сігма" за вх. № 5406/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020, усунуто.

31. 06.03.2023 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) за касаційною скаргою Приватного підприємства "Сігма" за вх. № 5406/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020 та повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду цієї касаційної скарги (30 березня 2023 року о 09:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

32. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

33. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

34. Проаналізувавши часові критерії набуття позивачем права власності на нежитлові будівлі: адміністративний корпус (літ. А) загальною площею 850,9 м2 та виробничого корпусу (літ. Б) загальною площею 2 806 м2, а також часові межі процедур банкрутства, у тому числі і момент формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута на спірному аукціоні, колегія суддів цілком підтримує висновок суду апеляційної інстанції, що станом на час формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута вказане майно перебувало у власності боржника (у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 19.01.2009 недійсним), а тому ліквідатор правомірно включив його до складу ліквідаційної маси ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" та здійснював його реалізацію у складі ЦМК на аукціоні. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 також правомірно включена до ЦМК, оскільки обліковувалась на праві приватної власності за ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".

35. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне навести такі мотиви.

36. Судова колегія відзначає, що зміст постанов Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 та від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 свідчить, що до кола суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону та договору, входить і особа, яка вважає себе власником виставленого на продаж майна, тобто позивач у нинішній справі - ПП "Сігма".

37. При цьому Верховний Суд в наведених вище постановах для встановлення осіб, управнених на оскарження аукціону, застосував змішаний критерій, встановивши суб`єктів як за їх статусом (зареєстровані учасники аукціону, особа, яка вважає себе власником виставленого на продаж майна), так і за ознакою "зацікавленість у продажу майна за найвищою ціною" для оцінки за критерієм юридичної заінтересованості обґрунтування порушеного права (інтересу) особи, яка оспорює аукціон.

38. Водночас, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 906/864/17 зауважено, що інтерес позивача має бути законним задля захисту його судом. Зокрема, вказано, що "інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, засадам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача".

39. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 вказала, що спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір слід розглядати у межах останньої з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів кредиторів.

40. Крім того, суд звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, відповідно до якого "правова природа процедури реалізації включеного до ліквідаційної маси майна боржника на торгах у формі аукціону полягає в продажу майна банкрута на умовах конкуренції між учасниками торгів для отримання максимальної ціни, а також у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів".

41. Для правовідносин у цій справі аналіз вищевикладених правових позицій дає підстави для висновку, що якщо позов про визнання недійсним аукціону не спрямований на повторний продаж майна за більш високою ціною, то у суду виникає сумнів у ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав/ інтересів.

42. У нинішній справі реальною сутністю спору є спір щодо суміжного землекористування, який має бути спрямований саме у даному випадку на зменшення земельної ділянки боржника задля визначення у майбутньому режиму та розміру користування позивачем земельною ділянкою/ділянками, що розташована/розташовані під набутою позивачем нерухомістю та необхідної для її обслуговування. Тобто у кінцевому рахунку метою позивача є мета, що докорінно відмінна від мети отримання у межах процедури банкрутства найбільшої ціни при продажу включеного до ліквідаційної маси майна боржника.

43. Судова колегія бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, за якою "Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України)".

44. Беручи до уваги наведене вище, судова колегія наголошує, що аналіз змісту правовідносин у цій справі та доводів касаційної скарги свідчить про те, що головним питанням, яке необхідно вирішити суду (на якому наполягає і сам скаржник) є те, що на даний час в державному реєстрі нерухомих прав містяться записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилі будівлі (Адміністративний корпус) під літерою "А" загальною площею 850,9 м2 та (Виробничий корпус) під літерою "Б" загальною площею 2 806 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, власником якого на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2009 є ПП "Сігма"; та земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, на якій знаходяться дане нерухоме майно, за фізичною особою, котра придбала його на спірному аукціоні, - ОСОБА_1 .

45. Подібна ситуація могла бути спричинена нездійсненням ПП "Сігма" реєстраційних дій стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 на етапі купівлі нерухомості.

46. Тобто, в основі реального спору в цій справі лежить питання приналежності земельної ділянки із кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, що в свою чергу свідчить про неефективність захисту позивачем своїх прав шляхом подачі позову про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, а мотиви позивача під час розгляду справи в судах, як і доводи касаційної скарги, щодо недійсності спірного аукціону є формальними з огляду на першочерговість визначення ефективності способу захисту прав позивача.

47. Із цього приводу судова колегія звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19. Зокрема Велика Палата Верховного Суду вказала таке:

"5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

5.3. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

5.4. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.5. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

5.6. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

5.7. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

5.8. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

5.9. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.10. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

5.11. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

5.12. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

5.13. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52))".

Також Великою Палатою у цій справі зазначено, що:

"5.27. Установлення відповідним судовим рішенням незаконності аукціону (порушення порядку його організації та проведення) невідворотно викликає необхідність його повторного проведення у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника, якщо воно не було передане покупцю або було витребуване на користь боржника. Тому визнання недійсними результатів аукціону (та, відповідно, укладених за цими результатами договорів) не відновить прав заявниці на спірне майно…

5.37. Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)).

5.38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38))".

48. З урахуванням правової позиції, висвітленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, та в контексті визначення ефективного способу захисту колегія суддів у цій справі зазначає, що за наявності позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону, суди повинні встановити, чи є позивач власником такого майна або стороною оскаржуваного правочину та чи відновить оскарження такого правочину його порушені права.

49. З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що подання у цій справі позову про визнання недійсними результатів аукціону не матиме наслідком ефективний захист прав позивача. Останньому слід захищати свої права іншим способом - ПП "Сігма" вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у сфері земельних відносин та вирішити земельний спір з поточним власником спірної земельної ділянки щодо землекористування земельною ділянкою за кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 поза межами справи про банкрутство ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод", оскільки метою та сутністю процедури банкрутства не є вирішення питання землекористування ПП "Сігма".

50. Подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 182/12б-98/3/14/18 (п. 45).

51. Задоволення ж нинішнього позову фактично лише замінить контрагента ПП "Сігма" у земельних відносинах з ОСОБА_1 на боржника, але з урахуванням його припинення обумовить більш складний спосіб реального введення ПП "Сігма" у право володіння земельною ділянкою/земельними ділянками, відносно якої/яких у ПП "Сігма" наявний юридично значимий інтерес.

52. Враховуючи вищевикладене, слід погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у позові, враховуючи також мотиви, наведені у цій постанові.

53. 03.05.2023 представником ОСОБА_1 подано до суду касаційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням 16.12.2020 банкрута - ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".

54. Розглядаючи це клопотання, судова колегія відзначає, що рішення Господарського суду Київської області по суті спору ухвалено 04.12.2020, тоді як банкрута - ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" - ліквідовано вже після винесення оскаржуваного рішення (16.12.2020).

55. Частиною першою статті 313 ГПК України унормовано, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Серед таких, визначених статтею 231 ГПК України, підстав для закриття провадження у справі є настання смерті фізичної особи або оголошення її померлою чи припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

56. Однак, згідно з частиною третьою статті 313 ГПК України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

57. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 дійшла висновку, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України). Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи-сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина третя статті 414 ЦПК України). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 313 ГПК України та частинах першій і другій статті 354 КАС України.

58. Беручи до уваги положення частини третьої статті 313 ГПК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, судова колегія не вбачає підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки 04.12.20202 було ухвалено судом першої інстанції законне та обґрунтоване рішення, а лише після цього, 16.12.2020, було припинено юридичну особу банкрута - ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

59. Таким чином Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій із мотивів, викладених у цій постанові. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

60. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сігма" за вх. № 5406/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2020 у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

О. Васьковський