ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 925/636/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Мегабанк": Зінчука Я. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Грека Б. М., Полякова Б. М.

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022

у складі судді Дорошенко М. В.

у справі за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Банк звернувся у справі про неплатоспроможність Фізичної особи із заявою з грошовими вимогами до боржника на підтвердження яких, зокрема, надав: розрахунок заборгованості, копії кредитного договору, рішення суду про звернення стягнення на заставне майно боржника та банківські виписки по особовому рахунку боржника.

2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у визнанні заявлених Банком грошових вимог до боржника з мотивів ненадання ним доказів на підтвердження: виконання рішення суду, факту, дати і ціни продажу предмета застави та недостатності вартості майна для задоволення усіх грошових вимог заявника.

3. Під час розгляду касаційної скарги Банку на вирішення Верховного Суду постали такі питання:

- який стандарт доказування грошових вимог кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)?

- якими доказами можуть підтверджуватися грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)?

- чи може підтверджувати банківська виписка з особового рахунка розмір боргу за договором банківського кредиту?

- чи підлягає застосуванню позовна давність у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та хто може бути правомочним суб`єктом звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду таких вимог?

- яка позовна давність застосовується до грошових вимог кредитора в частині здійснених ним нарахувань, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)?

- з якого моменту починається перебіг позовної давності у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду?

- чи продовжується позовна давність під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)?

4. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання заявлених Банком грошових вимог до боржника, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень щодо заяви

5. Господарським судом Черкаської області здійснюється провадження у справі № 925/636/22 за заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник) про неплатоспроможність.

6. 08.08.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк", банк, скаржник) від 28.07.2022 б/н з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , в якій банк просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника його вимоги в сумі 247 041,18 грн в порядку черговості та 4 962,00 грн (витрати на оплату судового збору) як вимоги першої черги. До складу заявленої банком суми грошових вимог в розмірі 247 041,18 грн згідно розрахунку включені:

- 52 305,00 грн залишку заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором від 22.11.2007 № 171-23П/2007, не покритої вирученою від реалізації предмета застави сумою коштів;

- 126 298,82 грн залишку нарахованих і не сплачених боржником процентів за користування кредитом за період з 01.12.2010 по 30.06.2022;

- 67 963,65 грн штрафів, в тому числі: 50 127,09 грн штрафів нарахованих станом на 22.05.2013 та врахованих у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц та 17 836,56 грн штрафів, передбачених пунктом 7.2 кредитного договору від 22.11.2007 № 171-23П/2007 нарахованих за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з червня 2013 року по лютий 2020 року та за неповернення кредиту після 21.11.2014;

- 473,71 грн пені нарахованої станом на 22.05.2013 та врахованої у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц.

7. Заява АТ "Мегабанк" мотивована наявністю у банку грошових вимог до боржника, що виникли через неналежне виконання ОСОБА_1 як позичальником зобов`язань за кредитним договором, в рахунок заборгованості за яким рішенням суду звернуто стягнення на заставне майно боржника, кошти від реалізації якого зараховані в рахунок оплати наявної заборгованості перед заявником, частина з якої наразі не погашена.

8. На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника АТ "Мегабанк" до заяви долучило, зокрема, розрахунок заборгованості та копії кредитного договору, банківських виписок, рішення суду про звернення стягнення на заставне майно боржника.

9. ОСОБА_1 у письмових запереченнях та відзиві щодо вимог банку заперечив, зазначивши, що прийняття судом рішення від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц про звернення стягнення на заставне майно боржника для задоволення вимог АТ "Мегабанк" в сумі 271 254,09 за кредитним договором від 22.11.2007 №171-23п/2007 та договором застави майна від 26.11.2007 № 171-23п/2007-з і виконання цього судового рішення є підставою для припинення права банку на звернення з кредиторськими вимогами до боржника, що вже були розглянуті іншим судом, з урахуванням чого заявлені банком грошові вимоги є надуманими та не підтвердженими доказами. Крім того, за твердженням ОСОБА_1 , банк не довів, що одержані від реалізації предмета застави кошти в сумі 90 650,00 грн були зараховані в рахунок погашення заборгованості по кредиту та не надав доказів недостатності виручених від реалізації предмета застави коштів для задоволення його вимог до боржника. Також, боржник у поданих до суду запереченні та відзиві заявив про застосування до заявлених АТ "Мегабанк" грошових вимог позовної давності, яка за його твердження сплинула на момент звернення банку із заявою до суду.

10. Керуючий реструктуризацією ОСОБА_1 - арбітражний керуючий Максимов Андрій Анатолійович (далі - керуючий реструктуризацією боржника Максимов А. А.) вимоги АТ "Мегабанк" не визнав з посиланням, зокрема, на те, що банк, грошові вимоги якого згідно рішення суду від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц є забезпеченими заставою не надав договору застави майна від 26.11.2007 № 171-23п/2007-з та в заяві з вимогами до боржника не зазначив про відмову повністю чи частково від забезпечення. Крім того, банк не зазначив про результати виконання наведеного рішення та не зазначив суму, одержану від реалізації предмета застави. Також керуючий реструктуризацією Максимов А. А. звернув увагу на заявлене боржником клопотання про застосування позовної давності, що, на його думку, є додатковою підставою для відхилення грошових вимог банку.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

11. 22.11.2007 між АТ "Мегабанк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 171-23п/2007 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (далі - кредит) на (придбання автомобіля) у розмірі 160 118,00 грн на строк з 22.11.2007 до 21.11.2014, а позичальник зобов`язується на передбачених договором умовах повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 15,8 % річних.

12. Згідно із пунктом 1.2. кредитного договору кредит надається за умови укладання договору застави згідно з пунктом 2.1. цього договору.

13. Визначення сукупної вартості кредиту (з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту) та реальної процентної ставки, а також графік платежів наведено у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 1.3. кредитного договору).

14. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору зобов`язання позичальника за договором забезпечуються заставою рухомого майна згідно з договором застави.

15. Згідно із пунктами 3.2.1 - 3.2.3. кредитного договору позичальник зобов`язується: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16.00 год 21.11.2014. Використати кредит на цілі, визначені у пункті 1.1. договору. Своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, визначених договором.

16. Відповідно до пункту 3.3.1. кредитного договору кредитодавець має право: достроково розірвати договір та вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів у випадках: порушення позичальником умов договору; порушення заставодавцем умов договору застави, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, що призвело або може призвести до втрати предмету застави; якщо у позичальника сталися будь-які обставини, які на думку кредитодавця можуть призвести до погіршення його фінансового стану та невиконання ним зобов`язань за договором.

17. У разі настання подій, не залежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитодавця (зокрема, зміни облікової ставки Національного банку України, зміни чинного законодавства, зміни кон`юнктури кредитного ринку та/або вартості куплених кредитодавцем грошово-кредитних ресурсів, збільшення витрат кредитодавця з інших незалежних від кредитодавця причин) змінити процентну ставку за користування кредитом, повідомивши про це позичальника письмово за 7 календарних днів до дати, з якої починає діяти нова процентна ставка (пункт 3.3.4. кредитного договору).

18. Згідно із пунктами 4.2., 4.3. кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісяця, не пізніше двадцять п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а також в день повного повернення кредиту. За користування кредитом понад строку, вказаного у пункті 1.1. договору, кредитодавець нараховує, а позичальник сплачує проценти в розмірі 0,1 процента річних.

19. Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору за користування кредитом понад строк, встановлений пунктами 1.1, 3.2.1 договору, та/або недотримання строків сплати нарахованих процентів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

20. Позичальник сплачує кредитодавцю штраф у наступних випадках:

- за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту згідно з додатком № 1 - у розмірі 10 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту;

- за несвоєчасне повернення кредиту згідно з підпунктом 3.2.1 договору - у розмірі 25 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту;

- за використання кредиту не за цільовим призначенням згідно з пунктом 3.2.2 договору - у розмірі 25 % від суми кредиту, що використано не за цільовим призначенням;

- за невиконання прийнятих на себе обов`язків згідно з пунктом 3.2.3 договору - у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород;

- за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов`язків згідно з пунктами 3.2.4 - 3.2.15 договору - у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (пункт 7.2. кредитного договору).

21. Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили графік платежів з повернення позичальником кредиту частинами у період з 22.11.2007 по 21.11.2014.

22. 06.02.2014 Придніпровський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення у справі № 711/4990/13-ц за позовом АТ "Мегабанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, яким позов АТ "Мегабанк" задовольнив; для задоволення вимог АТ "Мегабанк" в розмірі 271 254,09 грн звернув стягнення на майно ОСОБА_1 , що є предметом застави за договором застави майна від 26.11.2007 № 171-23П/2007-з (далі - договір застави), укладеним між ОСОБА_1 та АТ "Мегабанк", а саме: автомобіль CITROEN, модель С4 Picasso 1.81, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 вартістю 160 118,00 грн, шляхом продажу АТ "Мегабанк" від імені заставодавця зазначеного предмету обтяження будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчої за звичайну ціну на цей вид майна у порядку встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; надав АТ "Мегабанк" право зняти вказаний транспортний засіб з обліку ДАІ при УМВС України у Черкаській області; зобов`язав ОСОБА_1 передати у володіння АТ "Мегабанк" предмет застави за договором застави, а також передати ключі і необхідні документи.

23. Рішенням суду від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц, яке набрало законної сили, встановлені такі обставини: ОСОБА_1 та АТ "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк" уклали між собою кредитний договір від 22.11.2007 № 171-23П/2007, на виконання якого АТ "Мегабанк" надав ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля у розмірі 160 118,00 грн строком з 22.11.2007 по 21.11.2014 зі сплатою 15.5 % річних, з 30.09.2008 зі сплатою 22,0 % річних. Кошти були надані 22.11.2007 у повному обсязі. Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ "Мегабанк" за кредитним договором між сторонами був укладений договір застави майна, за яким ОСОБА_1 передав у заставу АТ "Мегабанк" автомобіль CITROEN, модель С4 Picasso 1.81, 2007 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 вартістю 160 118,00 грн. ОСОБА_1 в порушення пунктів 1.1, 3.2.3, 4.2 кредитного договору не повертає кредит і не сплачує проценти за користування ним. Станом на 22.05.2013 поточний борг ОСОБА_1 перед АТ "Мегабанк" становить 255 142,29 грн, в тому числі: 142 955,00 грн залишок кредиту, 77 698,29 грн залишок несплачених процентів, 34 015,29 грн штрафів, 473,71 грн пені. Крім того, в порушення пункту 2.1.3 договору застави майна ОСОБА_1 не застрахував предмет застави на його повну вартість на користь заставодержателя, що надає право АТ "Мегабанк" відповідно до пункту 6.4 договору застави майна стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 10 % від вартості предмета застави, що становить суму 16 111,80 грн. Тому загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Мегабанк" за кредитним договором та договором застави майна становить 271 254,09 грн, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет застави.

24. Кредитна комісія з питань кредитування фізичних осіб АТ "Мегабанк" на своєму засіданні, оформленому протоколом від 17.07.2014 № 70 прийняла рішення про надання дозволу на реалізацію заставного майна автомобіля CITROEN С4 Picasso, 2007 р. в. НОМЕР_1 , що є забезпеченням за кредитним договором, на загальну суму не меншу еквіваленту 7 500,00 дол. США з направленням коштів на погашення заборгованості за кредитом.

25. 18.07.2022 Господарський суд Черкаської області постановив ухвалу у справі № 925/636/22, якою, зокрема, відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; ввів процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 ; призначив керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Максимова А. А.

26. 19.07.2022 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі № 925/636/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

27. 08.08.2022 до суду надійшла заява АТ "Мегабанк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , яка є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

28. Ухвалою від 08.12.2022 Господарський суд Черкаської області, зокрема, відхилив повністю грошові вимоги АТ "Мегабанк" до ОСОБА_1 в сумі 247 041,18 грн.

29. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням АТ "Мегабанк" заявлених грошових вимог до боржника з огляду на ненадання ним доказів на підтвердження виконання рішення суду від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц щодо продажу предмета застави, факту, дати і ціни продажу предмета застави та недостатності вартості майна для задоволення усіх грошових вимог банку.

30. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість визначення початку перебігу позовної давності для її застосування до вимог заяви банку, який за такими вимогами визначається від дня виконання рішення суду, тоді як АТ "Мегабанк" доказів на підтвердження виконання рішення суду щодо продажу предмета застави не надало.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

31. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.03.2023 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 у справі № 925/636/22 залишив без змін.

32. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відхилення заявлених АТ "Мегабанк" грошових вимог до боржника та неможливості визначення початку перебігу позовної давності за заявленими вимогами банку через ненадання АТ "Мегабанк" доказів виконання рішення суду про звернення стягнення на заставне майно, продажу такого майна боржника та недостатності отриманої від реалізації майна суми для погашення вимог банку.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

33. 03.04.2023 АТ "Мегабанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 у справі № 925/636/22, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати АТ "Мегабанк" кредитором ОСОБА_1 із загальною сумою вимог 247 041,18 грн та включити у перелік кредиторів у відповідній черговості, а також визнати вимоги в сумі 4 962,00 грн (витрати зі сплати судового збору) як вимоги першої черги.

Рух касаційної скарги

34. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/636/22 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023.

35. 06.04.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 925/636/22 за касаційною скаргою АТ "Мегабанк"; призначив розгляд касаційної скарги на 04.05.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.04.2023.

36. У зв`язку з перебуванням судді Картере В. І. у відпустці, автоматизованою системою суду для розгляду справи № 925/636/22 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023.

37. Ухвалою від 04.05.2023 Верховний Суд прийняв справу за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" до провадження та призначив її розгляд на 04.05.2023; задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції.

38. У судове засідання 04.05.2023 з`явився представник АТ "Мегабанк", який надав пояснення щодо поданої касаційної скарги, тоді як боржник ( ОСОБА_1 ) не вийшов на зв`язок у підсистемі відеоконференцзв`язку. При цьому 04.05.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 04.05.2023 б/н, в якій боржник просить провести розгляд справи за його відсутності та відмовити у задоволенні касаційної скарги банку в повному обсязі з мотивів наведених у поданому ним до суду відзиві на касаційну скаргу.

39. Інші учасник своєї явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від інших учасників справи щодо неможливості ним забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

40. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

41. Участь учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 06.04.2023 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 5 резолютивної частини ухвали суду.

42. До того ж, згідно з положеннями частини п`ятої статті 197 ГПК України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

43. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

44. Суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

45. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

46. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти учасників справи.

Розгляд клопотань

47. 28.04.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Мегабанк" від 17.04.2023 б/н, в якому боржник просить суд закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України.

48. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

49. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

50. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

51. У справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається, зокрема, на приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.

52. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки у справах наведених скаржником (постанови від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20 тощо) стосуються з-поміж іншого, зокрема, питання розгляду судом кредиторських вимог у справі про банкрутство, доказів, якими може підтверджуватися наявність заборгованості за договором кредиту. Тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовим критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі.

53. Оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справах наведених скаржником є подібними за змістовим критерієм, клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі з підстав визначених пунктом 5 частини першої статті 269 ГПК України задоволенню судом не підлягає.

54. Так само відсутні умови для задоволення клопотання боржника про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою з підстав визначених пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки у справі, яка переглядається, клопотання про застосування позовної давності до вимог заяви кредитора заявлено безпосередньо боржником, а не арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією), про необхідність формування висновку щодо можливості ним заявлення позовної давності до пред`явлених кредитором грошових вимог до боржника зазначає скаржник у поданій касаційній скарзі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(АТ "Мегабанк")

55. АТ "Мегабанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що на момент звернення банку із заявою з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_1 жодним чином не ставив під сумнів безспірність вимог банку, зокрема ним не було направлено будь-яких заперечень щодо правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов`язань, не оспорювався кредитний договір, заборгованість перед банком підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили;

- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним доказам у справі, які надані банком на підтвердження заявлених вимог до боржника;

- суди не надали оцінки умовам пункту 4.3. кредитного договору щодо права кредитодавця на нарахування відсотків за користування кредитом понад строк, визначений у пункті 1.1. договору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Максимов А. А.)

56. Керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Максимов А. А. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу щодо доводів скарги АТ "Мегабанк" заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні повністю, зазначаючи, що банк не надав доказів на підтвердження наявності в боржника залишку кредиту в сумі 52 305,00 грн, який обліковується за даним комп`ютерного обліку АТ "Мегабанк".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

57. Вирішуючи наведені в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо стандарту доказування грошових вимог до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

58. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

59. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

60. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

61. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

62. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).

63. За частиною першою статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

64. Системне тлумачення статті 113, пункту 1 частини першої статті 120, частини першої статті 122 КУзПБ свідчить, що подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд судом здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

65. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.

66. Згідно із частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

67. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

68. Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

69. За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

70. Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

71. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).

72. Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

73. Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

74. За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.

75. Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

76. Системний аналіз статей 45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

77. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

78. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

79. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).

80. Отже, задля запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника - банкрута, пред`являються підвищені вимоги (підвищений стандарт доказування таких вимог).

81. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

82. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

83. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і статті 45 КУзПБ.

Щодо доказів, якими можуть підтверджуватися грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

84. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

85. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

86. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

87. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

88. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

89. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

90. Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

91. Отже, саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та визнання грошових вимог цього кредитора.

Щодо підтвердження банківською випискою з особового рахунка розміру боргу за договором банківського кредиту

92. Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) банки зобов`язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності.

93. Частиною другою статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

94. Згідно із частиною третьою статті 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.

95. Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити, визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі - Положення № 254, в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору яка діяла до 07.07.2018).

96. Подібне нормативне регулювання організації бухгалтерського обліку в банках наразі визначено Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75, в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника).

97. Згідно із пунктом 1.10 Положення № 254 первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

98. За підпунктом 14 пункту 1 Положення № 75 первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

99. Пунктами 4.4., 4.5. Положення № 254 визначено, що залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) за змістом поділяються на касові, якими оформлюються операції з готівкою та меморіальні, які використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

100. Подібна класифікація первинних документів банку визначена пунктами 44, 45 Положення № 75 згідно яких первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за змістом на касові, якими оформлюються операції з готівкою та меморіальні, які використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

101. Відповідно до пункту 5.1 Положення № 254 інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

102. Схоже регулювання щодо обліку первинних документів містить пункт 57 Положення № 75, який визначає, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

103. Відповідно до пункту 5.3 Положення 254, підпункту 1 пункту 59 Положення № 75 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

104. Пунктом 5.4 Положення № 254, пунктом 60 Положення № 75 визначено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

105. Згідно із пункт 5.6 Положення № 254, пунктом 62 Положення № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

106. Отже, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

107. З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).

108. Ураховуючи наведене, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство/неплатоспроможність при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та правомочних суб`єктів звернення із заявою про застосування позовної давності

109. За статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

110. Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.

111. Водночас можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

112. Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

113. Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

114. Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.

115. Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

116. Пред`явлення позову як форми захисту суб`єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

117. Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.

118. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

119. Суд звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

120. Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

121. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

122. ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

123. У справі, що розглядається, кредитори звернулися до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.

124. Тобто кредитори звернулися до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

125. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

126. Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

127. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (див. висновки, викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

128. Ураховуючи наведені висновки та приписи статей 113 122 КУзПБ, стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі реструктуризації боргів боржника щодо якого здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність, є інші кредитори, боржник та керуючий реструктуризацією.

129. Водночас суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника стосовно необхідності відступу від висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 та близьких за змістом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б", постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14 щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство та права арбітражного керуючого на заявлення позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора до боржника, оскільки скаржником, за винятком нормативних посилань, належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від наведених ним у касаційній скарзі правових позицій Верховного Суду, а його аргументи в цій частині фактично зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права, що не може свідчити про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду у зазначених постановах. До того ж, у справі, яка переглядається, клопотання про застосування позовної давності заявлено боржником, а не керуючим реструктуризацією, на чому стверджує скаржник. Керуючий реструктуризацією лише підтримав позицію боржника в частині доводів щодо спливу позовної давності за заявленими вимогами банку.

Щодо позовної давності, яка застосовується до грошових вимог кредитора в частині здійснених ним нарахувань, визначених частиною другою статті 625 ЦК України

130. Право особи отримати захист свого цивільного права або інтересу із застосуванням заходів правоохоронного характеру (у межах державно-примусової діяльності) - за рішенням суду (статті 15 16 ЦК України, стаття 4 ГПК України), зокрема шляхом звернення до суду із вимогами про захист права на виплати, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, обмежується у випадках, передбачених законом.

131. Аналіз змісту положень статей 526 599 611 625 ЦК України у сукупності з наведеними нормами про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

132. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

133. Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 14.12.2021 у справі № 910/65/14 (910/21118/20).

Щодо початку перебігу позовної давності у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду

134. Позовна давність у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду з метою звернення стягнення на заставне майно, починає свій перебіг з моменту, коли кредитору стало відомо про те, що суми, вирученої від реалізації заставного майна, недостатньо для повного погашення заборгованості (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 467/395/16-ц, від 29.04.2022 у справі № 755/3345/20).

135. Тобто саме з моменту реалізації заставного майна та зарахування отриманих від продажу майна коштів в рахунок погашення заборгованості боржника, кредитор є обізнаним про недостатність, вирученої від реалізації заставного майна суми, для повного погашення заборгованості боржника.

Щодо перебігу позовної давності під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)

136. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

137. 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

138. Водночас пунктом 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16.06.2020 № 691-IX "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19").

139. У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі норми цього Кодексу, що визначають види позовної давності, які можуть застосовуватися до вимог особи, яка звертається до суду за захист свого цивільного права або інтересу (загальну і спеціальну позовну давність). І кожна позовна давність продовжена для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

140. Ураховуючи цілі, з метою яких зазначені норми впроваджені та задля недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину загальної і спеціальної позовної давності, передбаченої статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України (подібний висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

141. Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ "Мегабанк" мотивована наявністю в нього грошових вимог до боржника, які виникли через неналежне виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту.

142. Зміст доводів касаційної скарги АТ "Мегабанк" зводиться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення заявлених ним грошових вимог до боржника з підстав ненадання ним доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості у визначеному розмірі.

143. Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

144. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

145. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

146. Суд наголошує, що розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання.

147. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

148. За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

149. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

150. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

151. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника АТ "Мегабанк" надало копії кредитного договору та рішення про звернення стягнення на заставне майно боржника.

152. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що кредитна комісія з питань кредитування фізичних осіб АТ "Мегабанк" на своєму засіданні, оформленому протоколом від 17.07.2014 № 70 прийняла рішення про надання дозволу на реалізацію заставного майна автомобіля CITROEN С4 Picasso, 2007 р. в. НОМЕР_1 , що є забезпеченням за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму не меншу еквіваленту 7 500,00 дол. США з направленням коштів на погашення заборгованості за кредитом.

153. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, АТ "Мегабанк" не надало доказів на підтвердження виконання рішення суду від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц щодо продажу предмета застави.

154. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог банку у заявленому ним розмірі з підстав ненадання ним доказів, які дозволяють встановити обґрунтованість й правильність розрахунку заявленої суми вимог та визначити початок перебігу позовної давності за заявленими вимогами банку.

155. Утім наведені висновки судів попередніх інстанцій суд вважає помилковими та передчасними, з огляду на таке.

156. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

157. Принцип справедливості судового розгляду у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

158. Дотримання процесуального закону є гарантією прав особи у господарському судочинстві та виконання судом його завдання. Саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

159. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

160. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

161. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

162. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

163. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

164. ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

165. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

166. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

167. Проте, суди попередніх інстанції наведеного не врахували та в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86 237 269 ГПК України, під час оцінки надання банком доказів на підтвердження виконання рішення суду від 06.02.2014 у справі № 711/4990/13-ц, не зважаючи на відображення надходження зазначеної заяви відповідного змісту в судових рішеннях, залишили без належної уваги заяву АТ "Мегабанк" від 31.10.2022 щодо виконання ухвали від 18.10.2022 у цій справі про витребування у банку документів на підтвердження реалізації предмета застави, в якій скаржником повідомлено, що у місці знаходження банку - у м. Харкові велися та ведуться активні бойові дії, місто постійно перебуває під обстрілами військ російської федерації, через що представники банку були змушені евакуюватися до інших населених пунктів, доступу до офісу товариства та документів немає. Окрім того, у заяві банком повідомлено, що відповідно до програмного забезпечення банку кошти від реалізації цього предмета застави було зараховано в рахунок погашення заборгованості по кредиту 15.06.2017 в сумі 90 650,00 грн.

168. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки долученим банком на підтвердження заявлених вимог до боржника випискам з особового рахунку позичальника за період з 22.11.2007 по 30.06.2022, зокрема щодо відображення у них операції на суму 90 650,00 грн.

169. Так само суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відомостям щодо заявлених грошових вимог АТ "Мегабанк" наведеним керуючим реструктуризацією Максимовим А. А. у повідомленні про результати розгляду грошових вимог від 20.09.2022 б/н у їх взаємовідповідності (співвідношенні) з відомостями висвітленими ним, згодом, у долученому під час розгляду справи клопотанні від 07.10.2022 б/н звіті про результати перевірки декларації боржника у справі про банкрутство ОСОБА_1 стосовно наявної суми заборгованості ОСОБА_1 перед банком згідно даних зведеного виконавчого провадження № 55867527.

170. Так само судами попередніх інстанцій без належної уваги та оцінки залишені умови пункту 4.3. кредитного договору щодо права кредитодавця на нарахування процентів за користування позичальником кредитом понад строк, визначений пунктом 1.1 договору, а натомість з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

171. Водночас щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування суд звертає увагу на висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

172. Проте суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не визначили та не надали оцінку чи є відображені банком у розрахунку заборгованості проценти, нараховані на підставі пункту 4.3. кредитного договору, процентами за користування кредитом чи процентами річних на підставі статті 625 ЦК України. Окрім того, суди попередніх інстанцій також помилково ототожнили припинення права кредитодавця на нараховування передбачених договором процентів після спливу визначеного договором строку кредитування з припинення права на нарахування пені, висновку щодо чого постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, на яку посилалися суди, не містить.

173. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

174. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

175. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

176. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

177. Однак, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржені судові рішення та зроблені в них висновки не можна вважати обґрунтованими та правомірними.

178. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду грошових вимог АТ "Мегабанк".

179. Ураховуючи наведене, касаційна скарга АТ "Мегабанк" підлягає задоволенню судом частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

180. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

181. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

182. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

183. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому враховуючи допущені порушення норм процесуального права, прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

184. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, надати оцінку заявленим вимогам АТ "Мегабанк" та доказам наданим в підтвердження таких вимог, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема належну оцінку:

- поданим на підтвердження заявлених вимог до боржника банківським випискам з особового рахунку позичальника за період з 22.11.2007 по 30.06.2022;

- заяві АТ "Мегабанк" від 31.10.2022 б/н щодо виконання ухвали від 18.10.2022 у справі № 925/636/22 про витребування у банку документів на підтвердження реалізації предмета застави;

- відомостям щодо заявлених грошових вимог АТ "Мегабанк" наведеним керуючим реструктуризацією Максимовим А. А. у повідомленні про результати розгляду грошових вимог від 20.09.2022 б/н у їх взаємовідповідності (співвідношенні) з відомостями висвітленими ним, згодом, у долученому під час розгляду справи клопотанні від 07.10.2022 б/н звіті про результати перевірки декларації боржника у справі про банкрутство ОСОБА_1 стосовно наявної суми заборгованості ОСОБА_1 перед банком згідно даних зведеного виконавчого провадження № 55867527;

- умовам пункту 4.3 кредитного договору та відображеним банком у розрахунку заборгованості процентам, нарахованим на підставі цього договору, визначивши чи є вони процентами за користування кредитом чи процентами річних на підставі статті 625 ЦК України.

185. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву АТ "Мегабанк" про визнання грошових вимог до боржника.

Щодо судових витрат

186. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

187. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

(І) Щодо стандарту доказування грошових вимог кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

188. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

189. Для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника - банкрута, пред`являються підвищені вимоги (підвищений стандарт доказування таких вимог).

190. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

(ІІ) Щодо доказів, якими можуть підтверджуватися грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

191. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

192. Саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та визнання грошових вимог цього кредитора.

(ІІІ) Щодо можливості підтвердження банківською випискою з особового рахунка розміру боргу за договором банківського кредиту

193. Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

194. Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

(ІV) Щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та правомочних суб`єктів звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду таких вимог

195. У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

196. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

197. Стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі реструктуризації боргів боржника щодо якого здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність, є інші кредитори, боржник та керуючий реструктуризацією.

(V) Щодо позовної давності, яка застосовується до грошових вимог кредитора в частині здійснених ним нарахувань, визначених частиною другою статті 625 ЦК України

198. Аналіз змісту положень статей 526 599 611 625 ЦК України у сукупності з наведеними нормами про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

199. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

(VІ) Щодо моменту початку перебігу позовної давності у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду

200. Позовна давність у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду з метою звернення стягнення на заставне майно, починає свій перебіг з моменту, коли кредитору стало відомо про те, що суми, вирученої від реалізації заставного майна, недостатньо для повного погашення заборгованості.

201. Саме з моменту реалізації заставного майна та зарахування отриманих від продажу майна коштів в рахунок погашення заборгованості боржника, кредитор є обізнаним про недостатність, вирученої від реалізації заставного майна суми, для повного погашення заборгованості боржника

(VІІ) Щодо продовження позовної давності під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)

202. У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі норми цього Кодексу, що визначають види позовної давності, які можуть застосовуватися до вимог особи, яка звертається до суду за захист свого цивільного права або інтересу (загальну і спеціальну позовну давність). І кожна позовна давність продовжена для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

203. Пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину загальної і спеціальної позовної давності, передбаченої статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 в оскарженій частині вимог Акціонерного товариства "Мегабанк" у справі № 925/636/22 скасувати повністю.

3. Справу № 925/636/22 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков