Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.02.2018 року у справі №910/4898/16
Постанова КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №910/4898/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4898/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Київської міської ради - Трохимчук В.С.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Грейт" - Малиневського П.П.

Департаменту комунальної власності міста Києва

виконавчого органу Київської міської ради - Трохимчук В.С.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА" - не з'явився

Генеральної прокуратури України - Збариха С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Грейт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (головуючий - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 (суддя - Пукшин Л.Г.)

у справі за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Грейт",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА",

про витребування нерухомого майна у комунальну власність,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2016 Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Грейт" (далі - ТОВ "Капітал Грейт") про витребування нерухомого майна - групи приміщень № 6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв.м. вартістю 7 781 60,00 грн, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А у комунальну власність.

Позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло з володіння власника - Київської міської ради, а тому на підставі ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню від кінцевого набувача - ТОВ "Капітал Грейт".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю. Витребувано від ТОВ "Капітал Грейт" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради об'єкт нерухомого майна - групу приміщень № 6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 695660180000).

Рішення суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло з комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013, який було розірвано, та в подальшому безпідставно внесено до статутного капіталу ТОВ "Капітал Грейт", у зв'язку з чим спірне майно на підставі ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню від кінцевого набувача - ТОВ "Капітал Грейт".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 12.01.2018 ТОВ "Капітал Грейт" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Капітал Грейт" посилається на те, що: прокурор безпідставно звернувся з позовом в інтересах Київської міської ради; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 у справі № 826/27404/15 скасовано судові рішення, покладені в основу рішення та постанови у даній справі; на момент оформлення права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА" (далі - ТОВ "Центр дозвілля "РА") договір купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013 не було розірвано, а в подальшому розірвано незаконно.

Заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 7 подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Київською міською радою та Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради подано відзив на касаційну скаргу, у якому також просять рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Центр дозвілля "РА" було належним чином повідомлене про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки неявка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ "Центр дозвілля "РА".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (продавець) та ТОВ "Центр дозвілля "РА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №14/13, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 199 (далі - договір купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає нежилі приміщення площею 706,10 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2 (два), (літера А) (об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 1.2 договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013 відчужений об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення серії САС № 245882, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13.10.2008 на підставі наказу від 13.10.2008 № 1323-В, зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 04.11.2008, про що здійснено запис в реєстровій книзі № 182п-22 за реєстровим № 9261-П.

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013 право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт приватизації, яка здійснюється після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2015 у справі № 910/5169/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016, розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 14/13 від 28.02.2013, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Центр дозвілля "РА", та стягнуто з ТОВ "Центр дозвілля "РА" на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неустойку за невиконання умов договору в сумі 1 155 833,04 грн.

В межах вказаної справи № 910/5169/14 судами встановлено, що договір купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013 підписано сторонами, скріплено їх печатками та нотаріально посвідчено 28.02.2013. Обов'язок ТОВ "Центр дозвілля "РА" перерахувати кошти настав 29.03.2013, однак ТОВ "Центр дозвілля "РА" кошти за об'єкт приватизації не сплатив.

Під час розгляду справи № 910/5169/14 господарськими судами не прийнято в якості належного доказу виконання зобов'язань за договором перерахуванням ТОВ "Центр дозвілля "РА" коштів в сумі 5 779 165, 20 грн, оскільки вони були перераховані поза межами строку, встановленого п. 2.1 договору. Крім того, вказані кошти були повернуті відповідачу згідно з платіжним дорученням № 1710 від 27.05.2015.

Враховуючи зазначене, господарські суди у справі № 910/5169/14 дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість розірвання договору купівлі-продажу і про сплату вартості майна за цим договором не можуть бути взяті до уваги, оскільки правомірність розірвання вказаного договору була предметом оцінки в іншій справі.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних судових рішень та відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для повторної оцінки вказаних обставин.

З урахуванням наведеного, судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено безпідставність доводів відповідачів щодо набуття ТОВ "Центр дозвілля "РА" права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013.

Водночас судами встановлено, що рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві Дворака Руслана Володимировича від 04.08.2015 № 23404269 проведено державну реєстрацію права власності на групу приміщень №6 (підвал, антресоль літ.А) загальною площею 706,10 кв. м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Межигірська, 2-А за ТОВ "Центр дозвілля "РА".

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Центр дозвілля "РА" від 26.10.2015 №26/10/15 прийнято рішення про заснування ТОВ "Капітал Грейт" та внесення спірних приміщень до статутного капіталу ТОВ "Капітал Грейт".

При цьому, постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Пузирьовою К.О. від 30.11.2015 ВП 49074932 було накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження майна ТОВ "Центр дозвілля "РА", про що до Єдиного реєстру заборон було внесено запис про обтяження № 12278584. Вказане обтяження було припинено 02.12.2015, однак за день до цього - 01.12.2015 представником ТОВ "Капітал грейт" було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т. 1 а.с. 133), а у реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про державну реєстрацію припинення права власності (реєстрація переходу права власності - повне відчуження т. 2 а.с. 51, 52, 57, 58) на спірне майно, тобто у день, коли діяла заборона відчуження цього майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пунктом 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача відповідно до вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

За приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Про відсутність волі власника на вибуття спірного майна свідчить факт розірвання договору купівлі-продажу власником.

Таким чином, встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності м. Києва поза волею власника в особі Київської міської ради безоплатно та безпідставно було внесене до статутного капіталу ТОВ "Капітал Грейт", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Капітал Грейт" на користь територіальної громади м. Києва на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Водночас суди попередніх інстанцій додатково мотивували свої висновки щодо наявності підстав для задоволення позову тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 826/27404/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного окружного суду від 30.06.2016, визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві Дворака Руслана Володимировича від 04.08.2015 № 23404269 про державну реєстрацію права власності на групу приміщень №6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А за ТОВ "Центр дозвілля "РА", а також визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві Дворака Руслана Володимировича від 03.12.2015 № 26701939 про державну реєстрацію права власності на групу приміщень №6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А за товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ ГРЕЙТ".

Доводи касаційної скарги про те, що вказані судові акти у адміністративній справі №826/27404/15 скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2017 не впливають на правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки результати вирішення адміністративного спору щодо незаконності дій державного реєстратора не впливають на вирішення спору за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного окружного суду від 30.06.2016 у справі №826/27404/15 та закрито провадження у справі, оскільки встановлено, що спір, що розглядається, випливає із договірних відносин, заявлений з підстав порушення права власності та пов'язаний із виконанням/невиконанням умов господарського договору, тобто даний спір не є публічним, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент оформлення права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Центр дозвілля "РА" договір купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013 не було розірвано, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Центр дозвілля "РА" не набув права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу №14/13 від 28.02.2013.

Доводи касаційної скарги про те, що органи прокуратури не уповноважені здійснювати представництво інтересів органів місцевого самоврядування відхиляються судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарські суди порушують провадження у справі за позовом прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, і який самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом у даній справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у тому числі у разі нездійснення, або неналежного здійснення захисту цих інтересів органом місцевого самоврядування.

Оскільки прокурор, обґрунтовував позовні вимоги порушенням інтересів держави, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності у прокурора в такому випадку права звертатися у суд із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів суд не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Грейт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі №910/4898/16 залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий