Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №904/482/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент",

представник - адвокат Савченко Б.Г. (довіреність від 12.02.2018),

арбітражний керуючий Ткачук Олександр Вікторович, особисто

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 10.04.2018

у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Євстигнеєв О.С., Чус О.В.

у справі № 904/482/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 11.04.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (далі - ТОВ "Інвестменеджмент") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №904/482/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. 07.05.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 24.04.2018, колегією суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №904/482/18 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 03.07.2018 о 09 год. 30 хв.

3. 07.05.2018 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент".

4. Арбітражний керуючий Ткачук Олександр Вікторович 30.05.2018 подав відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент".

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень частини 3 статті 10, частини 5 статті 11, частини 7 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. 07.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (далі - ТОВ "Інвестменеджмент", боржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до загальної процедури, передбаченої частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011.

7. Заява мотивована тим, що станом на 07.02.2018 у заявника наявна значна заборгованість перед кредиторами, яку останній неспроможний погасити, що є підставою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

8. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Інвестменеджмент" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестменеджмент", підготовче судове засідання призначено на 26.02.2018.

9. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестменеджмент".

10. Ухвала обґрунтована посиланням на відсутність конкуренції грошових вимог у виконавчому провадженні щодо боржника.

11. Судом встановлено, що 26.02.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ "Інвестменеджмент" надійшли поясненя, в яких зазначено, що виконавчі провадження, за якими стягувачем є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк"), відкриті 11.12.2017 та 13.12.2017, тобто тримісячний строк з дати відкриття виконачих проваджень не минув, отже станом на 26.02.2018 відсутні будь-які законні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, заяву було подано передчасно.

12. Судом зазначено, що оскільки відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №55361094 від 11.12.2017 та постанови про об`єднання виконачих проваджень у зведене виконавче провадження №55360993 від 13.12.2017, стягувачем за виконавчими провадженнями є ПАТ "Сбербанк", отже, щодо боржника відсутня конкуренція грошових вимог у виконавчому провадженні.

13. З огляду на недоведення заявником наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, місцевий суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до пункту 1 частини 7 статті 16 Закону про банкрутство.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

14. 01.03.2018 поштовим відправленням арбітражний керуючий Ткачук О.В. звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 у справі №904/482/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестменеджмент", ввести процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткачука О.В. Скаржник посилався на те, що місцевим судом не було надано оцінки відомостям про існування ще двох відкритих виконавчих проваджень, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

15. 10.04.2018 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ткачука О.В. задоволено частково, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 у справі №904/482/18 скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

15.1. Апеляційним судом встановлено, що загальна сума заборгованості боржника перед ПАТ "Сбербанк", підтверджена судовими рішеннями у справах №910/17002/16 та №910/539/17 та постановами про відкриття виконавчих проваджень від 11.12.2017 та від 13.12.2017, становить 882 239 476, 71 грн., з яких: загальна сума безспірних вимог - 617 508 556, 26 грн.; загальна сума штрафних санкцій (пені) - 264 730 920, 45 грн., яка не погашена.

15.2. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що відповідно до відомостей, розміщених в автоматизованій системі виконавчих проваджень Міністерства юстиції України, вбачається, що 06.12.2017 Суворовським районним відділом Державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо боржника відкрито також виконавче провадження №55281969 про стягнення коштів на користь Фонду соціального захисту інвалідів Херсонського обласного відділення; а також існує виконавче провадження №55785624, яке відкрито 13.02.2018 Суворовським районним відділом Державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_8.

15.3. Апеляційний суд зазначив, що суд не звернув уваги на наявність виконавчих проваджень №55785624, №55281969, що підтверджує наявність конкуренції грошових вимог у виконавчому провадженні, не дав цим обставинам належної оцінки та дійшов передчасного висновку про відсутність конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, тобто наявності ознак неплатоспроможності боржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (боржника)

16. Скаржник доводив, що ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням вимог законодавства, тоді як постанова апеляційного суду прийнята з неповним встановленням обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а саме частини 3 статті 10, частини 5 статті 11, статті 16 Закону про банкрутство, та процесуального права, зокрема, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 276 та статті 254 ГПК України, оскільки апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу арбітражного керуючого, який не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, оскільки провадження у справі порушено не було, судом не вирішувалось питання щодо його призначення, а отже, оскаржувана ним ухвала суду першої інстанції не стосується прав та охоронюваних законом інтересів арбітражного керуючого.

17. Скаржник доводив, що суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи, встановивши, що боржником не доведено загрози неплатоспроможності безпосередньо у заяві про порушення справи про банкрутство відповідно до частини 5 статті 11 Закону про банкрутство.

Доводи інших учасників справи

18. Арбітражний керуючий Ткачук Олександр Вікторович у відзиві на касаційну скаргу заперечував доводи скаржника та погодився з висновками суду апеляційної інстанції.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011

Стаття 1 - банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Частина 3 статті 10 - справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частина 2 статті 11 - до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави);

Частина 3 статті 11 - до заяви боржника додаються також: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Частина 5 статті 11 - боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частина 1 статті 12 - ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання про: зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Пункт 1 частини 7 статті 16 - суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

20. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017

Частини 2, 4, 5, 8 статті 80 - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частини 1, 3 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 10, частини 5 статті 11, частини 7 статті 16 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011.

А.2. Юридична оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. За змістом частин 2, 3, 5 статті 11 Закону про банкрутство вбачається обов'язок боржника звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення обставин, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Також, законодавець передбачив як загальні документи, що подаються до будь-якої заяви про порушення справи про банкрутство, так і спеціальні вимоги щодо документів, які обґрунтовують неплатоспроможність заявника-боржника.

Серед загальних вимог обов'язковим є надання рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили, та надання доказів того, що сума вимог кредиторів не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Ініціюючи провадження щодо самого себе, боржник зазначав, що двома рішеннями третейського суду, за якими видано накази Господарського суду міста Києва про їх виконання, з боржника на користь ПАТ "Сбербанк" стягнено 882 239 476, 71 грн., з яких загальна сума безспірних вимог 617 508 556, 26 грн. та 264 730 920, 45 грн. штрафних санкцій.

Також, боржник зазначав, що за двома забезпечувальними договорами (застави №757 та іпотеки №759 від 24.07.2013) погоджена в договорах оцінка предметів іпотеки складає 185 595 673, 93 грн. та застави - 11 109 548, 87 грн., що сукупно становить 196 705 222, 80 грн. Отже, боржник визначив суму незабезпечених заставою вимог як різницю : 617 508 556, 26 грн. - 196 705 222, 80 грн. = 420 803 333, 46 грн.

Отже, боржник надав докази дійсності заявлених до нього грошових вимог ПАТ "Сбербанк" станом на 2016 рік згідно з рішеннями третейських судів, в той час як докази вартості заставного забезпечення надано станом на момент укладення договорів застави та іпотеки - 24.07.2013.

Однак, Законом про банкрутство (частиною 2 статті 11 Закону) боржник зобов'язується надати докази того, що сума вимог кредиторів не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави) на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство до суду.

Також, як вбачається з додатка до заяви про порушення справи про банкрутство, заявником не надано таких обов'язкових додатків відповідно до частини 3 статті 11 Закону, як: перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником з відповідною ідентифікацією кредиторів; відомості про рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити.

З огляду на таке, більш обґрунтованою є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за відсутності належних та достатніх доказів на обґрунтування загрози неплатоспроможності боржника, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство самим боржником відповідно до вимог статті 11 Закону про банкрутство.

23. Суд зазначає про те, що загроза неплатоспроможності боржника, яка є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство самим боржником щодо себе, не вимагає доведення боржником невиконання ним грошових зобов'язань перед кредиторами, які він визнає упродовж трьох місяців з моменту порушення виконавчого провадження, оскільки це матиме наслідком порушення вимог частини 5 статті 11 Закону про банкрутство, яка не обмежує боржника у поданні заяви про порушення справи про банкрутство будь-яким строком.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство є виконання вимог щодо змісту заяви про порушення справи про банкрутство та надання належних документів, визначених законодавцем згідно з частинами 2, 3, 5 статті 11 Закону про банкрутство, оскільки в протилежному випадку боржник не може вважатися таким, що довів свою неплатоспроможність перед судом.

З огляду на таке, висновки судів про необхідність дотримання 3-місячного строку здійснення виконавчого провадження, як передумова для порушення справи про банкрутство за ініціативою боржника за статтею 11 Закону про банкрутство, є такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

24. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд прийняв до уваги докази наявності інших відкритих виконавчих проваджень №55281969 від 06.12.2017 та №55785624 від 13.02.2018 щодо стягнення коштів на користь Фонду соціального захисту інвалідів Херсонського обласного відділення та ОСОБА_8, що виключає відсутність конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, тобто наявності ознак неплатоспроможності боржника.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на очевидну неповноту наданих боржником документів згідно з частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство та неналежність доказів в обґрунтування того, що вартість заставного (іпотечного) майна недостатня для задоволення вимог кредитора ПАТ "Сбербанк".

25. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17 надано такий правовий висновок:

"Забезпеченими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.".

Отже, на момент порушення провадження у справі про банкрутство боржник не вправі самостійно визначити такі вимоги незабезпеченими, за винятком відмови кредитора від забезпечення шляхом укладення відповідного договору між сторонами забезпечувального зобов'язання або подання відповідної заяви кредитором суду про відмову від забезпечення.

26. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що більш правильними та обґрунтованими в даному випадку є висновки суду першої інстанції про недоведення належними доказами загрози неплатоспроможності боржником та відмову в порушення справи про банкрутство, внаслідок чого постанову апеляційного суду слід скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

27. Суд погоджується в цілому з доводами скаржника про недоведення боржником обставин загрози його платоспроможності, з огляду на висновки даної постанови у пунктах 22-26 її мотивувальної частини.

28. Доводи скаржника, викладені в пункті 16 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що арбітражний керуючий Ткачук О.В. не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а тому не мав права оскаржувати ухвалу суду першої інстанції, Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Апеляційний суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 було зобов'язано Ткачука О.В. подати до суду заяву на участь у даній справі відповідно до вимог Закону про банкрутство. Також, арбітражний керуючий Ткачук О.В. був залучений до участі у справі та приймав участь в судовому засіданні 26.02.2018, що відображено у протоколі судового засідання та оскаржуваній ухвалі, та мав легітимний інтерес надавати послуги розпорядника майна у даній справі.

Отже, керуючись частинами 1, 3 статті 254 ГПК України, він мав право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції вирішено питання про його права та обов'язки, зокрема, право на здійснення незалежної професійної діяльності відповідно до статті 4 Закону про банкрутство.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

30. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент", скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 та залишення в силі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 про відмову у відкритті провадження у справі №904/482/18 про банкрутство ТОВ "Інвестменеджмент".

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №904/482/18 скасувати. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 у справі №904/482/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк