ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 4/444-34/192

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокуратури - Клюге Л.М. (за посвідченням),

позивача - Ходорича О.М. (представник за довіреністю)

відповідача - Воронюка О.О. (адвокат),

третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 (Куксов В.В. - головуючий, судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) у справі

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Курашова Олега Леонідовича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Державна архітектурно-будівельна інспекція України,

2) Київська міська рада

про знесення самовільного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент благоустрою) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Курашова Олега Леонідовича (далі - ФОП Курашов О.Л.) про знесення самовільно розміщених малих архітектурних форм.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004 та нормам чинного законодавства, щодо режиму господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки, без відповідної проектно-дозвільної документації, без ордерів Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва, а також за відсутності позитивного висновку екологічної експертизи щодо проектування, розміщення, реконструкції споруд, самовільно розміщено: будинок для проживання та відпочинку літ. А, площею 308,3 м2, будинок для рятувальників літ. Б, площею 92,7 м2, громадську вбиральню літ. Г, площею 31,6 м2, на загальну площу 432,6 м2, на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва (6 км Столичного шосе).

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 (Морозов С.М. - головуючий, судді Отрош І.М., Ломака В.С.), частково зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (Чорногуз М.Г. - головуючий, судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 (Корсак В.А. - головуючий, судді Данилова М.В., Данилова Т.Б.), позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі.

Судові акти обґрунтовані доведеністю прокурором факту самовільного капітального будівництва ФОП Курашовим О.Л. об'єктів нерухомості на орендованій ним земельній ділянці.

26.07.2017 ФОП Курашов О.Л. в порядку пункту 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192 за нововиявленими обставинами.

Вимоги стосовно перегляду постанови обґрунтовуються наявністю зареєстрованої відповідачем належним чином декларації про початок виконання будівельних робіт та відсутності факту самочинного будівництва на вказаній земельній ділянці, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13, яка набрала законної сили. Вказані обставини є нововиявленими в контексті спірних правовідносин, оскільки про їх наявність ФОП Курашову О.Л. стало відомо лише після винесення вказаної постанови, тому наявні підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015, якою було задоволено позов прокурора щодо знесення самовільного будівництва за вказаною адресою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 (Куксов В.В. - головуючий, судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) заяву ФОП Курашова О.Л. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано положеннями вимог статті 1291 Конституції України, частини 2 статті 328, частини 2 статті 331, статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 89 Водного кодексу України (далі - ВК), статті 60, п. "г" частини 2 статті 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК), частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", частини 5 статті 26, статей 34, 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на день реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08211067216 - 31.10.2011), статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", абзацу 1 частини 1 статті 1, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція), рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії", статей 35, 112 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на день винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 ФОП Курашову О.Л. не було відомо про істотні для справи обставини, встановлені лише у постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/13847/13, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, можуть вплинути на рішення суду, отже є нововиявленими в розумінні вимог статті 112 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у цій справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції, прокурор посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 376 ЦК, статей 26, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 42, 43, 112, 113 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи, що суд апеляційної інстанції: 1) неправомірно прийняв до розгляду заяву ФОП Курашова О.Л. про перегляд постанови за нововиявленими обставинами після спливу строку на таке звернення без відповідного клопотання сторони про його відновлення; 2) залишив поза увагою факт присутності представника ФОП Курашова О.Л. під час прийняття постанови 20.01.2016 в господарській справі № 910/13847/13, що зазначено у самому судовому акті та виключає доводи про необізнаність заявника із результатами розгляду даної справи до моменту отримання повного тексту постанови; 3) залишив поза увагою обізнаність заявника про результати розгляду Вищим адміністративним судом України (далі - ВАСУ) адміністративної справи №К/800/30607/13(2а-17297/12/2670), постанову по якій проголошено 05.02.2014 за участю представника ФОП Курашова О.Л., що вбачається зі змісту тексту судового акта та висновки якого покладені в основу постанови у господарській справі № 910/13847/13; 4) не врахував, що декларації про початок виконання будівельних робіт від 31.10.2011 місцевим та апеляційним господарськими судами вже було надано оцінку із тим, що прийнято рішення про задоволення позову прокурора у справі № 4/444-34/192; 5) дійшов помилкових висновків про додержання ФОП Курашовим О.Л. вимог законодавства під час будівництва спірної нерухомості, проте фактично зведеної ще до 2010 року без дозвільних документів та існуючих на момент видачі декларації про початок будівництва від 31.10.2011, яка видана на реконструкцію вже існуючих приміщень; 6) помилково вирішив про правомірність капітального будівництва на зазначеній земельній ділянці та її використання після закінчення 25.11.2014 строку дії договору оренди, посилаючись на преюдиційність рішення у господарській справі № 57/479-52/363-2012; 7) залишив поза увагою відсутність позитивного висновку екологічної експертизи як згоди для початку будівництва на орендованій земельній ділянці, розміщеної в прибережно-захисній смузі річки Дніпра.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Державна архітектурно-будівельна інспекція України у відзиві на касаційну скаргу просить винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства, зважаючи реєстрацію нею декларацій про готовність об'єкта до експлуатації від 30.03.2012 та від 14.04.2014 за результатами перевірки повноти наведених у них даних.

ФОП Курашов О.Л. своїм правом на надання відзиву в строк (до 22.03.2018), передбачений частиною 1 статті 251 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, не скористався, що в силу положень частини 9 статті 165 та частини 1 статті 301 цього Кодексу унеможливлює прийняття до уваги доводів відзиву, фактично поданого представником відповідача Воронюком О.О. 02.04.2018. При цьому голослівні твердження ФОП Курашова О.Л. про неотримання ним станом на 29.03.2018 ухвали Верховного Суду від 26.02.2018 про відкриття касаційного провадження у цій справі спростовуються наявним у справі про повідомленням від 02.03.2018 про вручення рекомендованого поштового відправлення особисто відповідачу.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами врегульовано положеннями статті 112 ГПК, в редакції, чинній на час розгляду судом апеляційної інстанції справи №4/444-34/192, відповідно до якої господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених приписів належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Разом з тим, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які послався учасник справи в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій.

Колегія суддів дійшла до висновку, що інформація, викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 по справі № 910/13847/13, на яку посилався заявник як на нововиявлені обставини, що спростовують висновки про самочинне капітальне будівництво, за своєю суттю не є нововиявленою обставиною, зважаючи на наступне.

В основу висновків зазначеної постанови у справі № 910/13847/13 про правомірність початку будівництва ФОП Курашовим О.Л. покладено постанову Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 у справі №К/800/30607/13 (2а-17297/12/2670), якою встановлено чинність декларації від 31.10.2011 про початок виконання будівельних робіт як підставу для правомірної реконструкції приміщень на відповідній території.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник не був своєчасно обізнаний про результат розгляду Вищим адміністративним судом України справи №К/800/30607/13 (2а-17297/12/2670), у якій визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13.12.2012 № 30 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 31.10.2011 № КВ 08211067216" і те, що про цю постанову заявник міг дізнатися лише зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі №910/13847/13, оскільки з тексту постанови в обох справах (адміністративній і господарській) вбачається присутність у судових засіданнях уповноваженого представника ФОП Курашова О.Л.

Скасовуючи постанову апеляційного суду про задоволення вимог прокурора щодо знесення самочинного будівництва, суд як підставу правомірності початку зведення нерухомості взяв за основу декларацію про початок будівництва від 31.10.2011, безпідставно не звернувши увагу на встановлені належним чином обставини про те, що фактично вказані приміщення зведені ще до 2010 року без дозвільних документів, тоді як декларація про початок будівництва від 31.10.2011 видана на реконструкцію вже існуючих приміщень. Крім того, суд залишив поза увагою відсутність позитивного висновку екологічної експертизи в якості погодження початку будівництва на орендованій земельній ділянці, розміщеній в прибережно-захисній смузі річки Дніпра.

Отже, судом апеляційної інстанції не враховано, що факт чинності декларації про початок виконання будівельних робіт від 31.10.2011 вже був досліджений, йому було надано оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами в рамках розгляду справи № 4/444-34/192, як і факт відсутності дозвільних документів на зведення будівель до реєстрації декларації про початок будівництва вже існуючих будівель, а також позитивного висновку екологічної експертизи як погодження початку будівництва на орендованій земельній ділянці.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192, суд також помилково зазначив про правомірність капітального будівництва на зазначеній земельній ділянці та її використання після закінчення 25.11.2014 строку дії договору оренди, посилаючись на преюдиційність фактів, встановлених судовим рішенням у справі №57/479-52/363-2012.

Адже, судом апеляційної інстанції не враховано, що при прийнятті рішення від 29.10.2014 у справі № 57/479-52/363-2012 суд першої інстанції, погоджуючись з доводами прокурора про факт перевищення Київською міською радою повноважень при прийнятті рішення про передачу ФОП Курашову О.Л. земельної ділянки в оренду з тих мотивів, що ця земля відноситься до водної акваторії річки Дніпро та належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, розпорядження якими відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, відмовив у позові про визнання протиправним та скасування відповідного рішення саме з підстав спливу строку позовної давності, а не у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог. У постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 по справі № 57/479-52/363-2012 також зазначено, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004, який прокурор просить визнати недійсним, вже сплинув, а доказів поновлення дії цього договору матеріали справи не містять.

Відтак, вміщені в оскаржуваній постанові від 18.10.2017 висновки апеляційного суду не відповідають встановленим фактичним обставинам у справі №57/479-52/363-2012, що також є підставою для її скасування.

Отже, наявне порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №4/444-34/192.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що в порушення вимог статей 43, 112 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, судом апеляційної інстанції, не з'ясовано всіх обставин справи в їх сукупності при розгляді заяви відповідача про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №4/444-34/192 за нововиявленими обставинами, що призвело до скасування законної постанови та прийняття постанови від 18.10.2017.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання прокурора на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 43 і частин 6, 7 статті 113 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, шляхом неправомірного прийняття до провадження заяви ФОП Курашова О.Л. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015, поданої з пропуском встановленого місячного строку без клопотання про його відновлення, оскільки, зазначені заперечення скаржника зводяться передусім до необхідності надання правової оцінки на предмет законності винесення Київським апеляційним господарським судом ухвали від 23.08.2017 про призначення вказаної вище заяви відповідача до розгляду, тоді як за змістом статей 53, 106, 11113, 1131 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, так і за змістом пункту 3 частини 1 статті 287 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, зазначена ухвала не підлягає касаційному оскарженню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених вище обставин, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами і заперечень проти неї, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності нововиявлених обставин в справі.

Отже, оскаржувана постанова від 18.10.2017 прийнята апеляційним судом внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (стаття 376 ЦК, статті 26, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", стаття 24 Закону України "Про планування і забудову територій", стаття 33 Закону України "Про оренду землі", стаття 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") та з порушенням норм процесуального права (статті 43, 112 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

Доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції від 18.10.2017 підлягає скасуванню.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) слід покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 325 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 4/444-34/192 скасувати.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 4/444-34/192 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Курашова Олега Леонідовича на користь Прокуратури міста Києва судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3552 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві грн.).

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков