Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.09.2019 року у справі №905/162/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/162/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Булгакової І. В. і Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Верхацький І. В., адвокат (дов. від 17.05.2019),

відповідача - комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2019 (суддя Бокова Ю. В. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (колегія суддів: Гетьман Р. А. (головуючий), Дучал Н. М., Хачатрян В. С. )

зі справи № 905/162/19

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

до комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради (далі - КП "Тепломережа")

про стягнення 1 051 792,96 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до КП "Тепломережа" про стягнення 1 051 792,96 грн. (з них: 292 865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 30.08.2016 № 4552/1617-ТЕ-6 постачання природного газу в частині оплати вартості отриманого товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2019 зі справи № 905/162/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11 137,75 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені мотивовані, зокрема, тим, що на спірні правовідносини поширюється положення частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", якою встановлено мораторій, на час, визначений у частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 595
815,28 грн. - інфляційних втрат, проте, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача стягнуто 579 404,61 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача пені у сумі 292 865,18 грн. та 16
410,67 грн. інфляційних втрат; ухвалити нове рішення про задоволення позову у вказаній частині.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункт 27 статті 1 "Про ринок природного газу", а також приписи статті 1 Закону України "Про електроенергетику".

Судами не враховано те, що позивач не був і не є "енергопостачальною компанією", а тому приписи наведеного Закону не можуть бути застосовані до нього.

Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в контексті того, що природний газ підпадає під визначення "інші ресурси" в силу загального характеру по відношенню до приписів статті 275 Господарського кодексу України.

Судами порушені приписи статті 625 ЦК України в частині порядку здійснення розрахунку інфляційних втрат, оскільки судами не враховано те, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягає не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Судами попередніх інстанцій порушені приписи статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи інших учасників справи

КП "Тепломережа" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на додержання судом у розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

30.08.2016 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником та КП "Тепломережа" як споживачем укладено договір постачання природного газу № 4552/1617-ТЕ-6 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За умовами пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по
31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 7499,4 тис. куб. метрів, у тому числі, по місяцях згідно з умовами Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2 до Договору) постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 185,0 тис. куб. метрів, у тому числі, по місяцях згідно з умовами Договору.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газотранспортної системи. Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті за категоріями (у тому числі, згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (пункти 3.4,3.5,3.6 Договору).

Розділом 5 Договору сторонами визначена ціна природного газу (з урахуванням внесених змін до вказаного розділу згідно з додатковою угодою від 31.03.2017 № 2 до Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яких нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.21017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2 до Договору).

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 17 009 946,89 грн. (у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно), що підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач вартість одержаного товару у визначені Договором строки не оплатив, проте, станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу у відповідача перед позивачем відсутня.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати одержаного товару за Договором позивачем нараховані відповідачу до стягнення 292
865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 292 865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем умов Договору в частині оплати вартості отриманого товару.

Позов у справі задоволено судами частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11
137,75 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Предметом касаційного оскарження стала правомірність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені у сумі 292

865,18 грн. та 16 410,67 грн. інфляційних втрат.

Судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11
137,75 грн. судового збору жодною із сторін спору не оскаржуються.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

стаття 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України:

стаття 12:

- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;

стаття 193:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України;

стаття 230:

- штрафними санкціями у Цивільного кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Закон України "Про енергозбереження" від 01.07.1994 № 74/94 ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

преамбула:

енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 22.06.2005 № 2711-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1.5 статті 1:

енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від
13.01.2015 № 85-VIII (який набрав чинності 07.02.2015):

стаття 1:

- метою Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного;

стаття 2:

- встановити мораторій на час, визначений у Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 № 705 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених
ГПК України;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

пункт 3 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

частини перша, третя статті 311:

- підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права;

- неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частині 1 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Згідно із Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" "енергоносії" - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в силу приписів чинного законодавства ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній станом на момент прийняття Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси") "житлово-комунальні послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; "виконавець" - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" в зазначеній редакції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Також судами встановлено, що згідно з відомостями з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг КП "Тепломережа" входить до Переліку ліцензіатів у сфері теплопостачання, що переходять під регулювання місцевих органів влади.

За умовами Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 Договору).

Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є теплопостачальником та теплогенеруючим підприємством (виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг) та здійснює свою господарську діяльність у місті Вугледар Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, які пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 зі справи № 913/66/18).

Посилання скаржника в обґрунтування своєї позиції на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до КП "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 зі справи № 913/66/18, якою вирішувалося питання щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

У цій справі Суд не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику" та статті 275 Господарського кодексу України, Суд відхиляє з огляду на таке.

Закон України "Про електроенергетику" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов'язані з поставкою природного газу, а стаття 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію поняття "енергопостачальна компанія" по відношенню до загальної норми - статті 275 Господарського кодексу України.

Так, віднесення суб'єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні стаття 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від відповідності його визначенню "енергопостачальника", яке наведене у статті 275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками "енергопостачальної компанії", визначеними у статті 2 Закону, є:

- здійснення поставок енергоресурсів;

- споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг;

- надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, наведене тлумачення змісту статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" є таким, що відповідає меті її запровадження (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 905/1308/18).

Твердження позивача щодо необхідності застосування приписів статті 714 ЦК України до спірних правовідносин (в контексті того, що, на думку скаржника, природний газ підпадає під визначення "інші ресурси" в силу загального характеру по відношенню до приписів статті 275 Господарського кодексу України) Судом також відхиляється, оскільки предмет регулювання щодо категорії "енергоресурси" статті 714 ЦК України жодним чином не перетинається зі статтею 275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять доводи касаційної скарги не містять.

Що ж стосується питання стягнення з відповідача інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, Суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення у сумі 595 815,28 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 579 404,61 грн. інфляційних втрат. В іншій частині (щодо стягнення 16 410,67 грн. інфляційних втрат) у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

Проте, судами попередніх інстанцій у здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми не враховано те, що заборгованість за природний газ станом на лютий 2017 року (березень 2017 року, серпень 2017 року) вже існувала, на неї було нараховано інфляційні втрати за попередній місяць, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат за наступні періоди обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об'єднаної палати від 05.07.2019 зі справи № 905/600/18). Натомість, суди попередніх інстанцій у здійсненні перерахунку інфляційних втрат цього не врахували, здійснивши нарахування інфляційних втрат на суму боргу без урахування індексу інфляції попереднього місяця.

З огляду на встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всіх фактичних обстави справи, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у зазначеній частині про задоволення позову.

Таким чином, судові акти попередніх інстанцій зі справи в частині відмови у стягненні 16 410,67 грн. інфляційних втрат слід скасувати та ухвалити у скасованій частині нове рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі в частині оскарження підстав часткової відмови у стягненні інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових актів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 16 410,67 грн. інфляційних втрат, з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України, у зв'язку з частковим скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення у скасованій частині про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову в частині вимоги про стягнення 16 410,67 грн. інфляційних втрат, а також за подання апеляційної та касаційної скарг (при оскарженні судових актів попередніх інстанцій у частині ухвалення рішення про відмову у стягненні 16 410,67 грн. інфляційних втрат) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 905/162/19 в частині відмови у стягненні 16 410,67 грн. інфляційних втрат скасувати.

3. У скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Стягнути з комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16 410,67 грн. інфляційних втрат, 246,16 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

5. В решті рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 905/162/19 залишити без змін.

6. Стягнути з комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 369,24 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 492,32 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

7. Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова